Постанова

від 02.11.2020 по справі 923/112/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/112/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, від 27.09.17;

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019

по справі №923/112/19

за позовом Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Капітал-Буд"

про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,

(суддя першої інстанції: Гридасов Ю.В., дата та місце ухвалення рішення: 25.04.2019 року, Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул. Театральна, 18)

В лютому 2019 року Прокурор-заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просив: розірвати укладений Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою діяльністю "Будівельна компанія Капітал-буд" (далі - ТОВ БК Капітал-буд ), зареєстрований 20.03.2008 за №040871300060, з наступними змінами та доповненнями, договір оренди земельної ділянки площею 0,2101 га, розташованої в межах вул. Р.Люксембург - Філатова - Уварова та Миколаївського шосе у м. Херсоні, наданої під будівництво багатоповерхового житлового будинку, кадастровий номер 6510136600:01:001:1863; зобов`язати ТОВ "БК Капітал-буд" повернути до комунальної власності земельну ділянку площею 0,2101 га, розташовану в межах вул. Р.Люксембург - Філатова - Уварова та Миколаївського шосе у м. Херсоні, кадастровий номер 6510136600:01:001:1863, вартістю 828 256,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 12, 93, 96, 102-1,141, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 2, 13, 15, 21, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1, 3, 16, 416, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 651,782 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 (суддя - Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до ТОВ "БК "Капітал-Буд" про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено повністю.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких звернувся прокурор до місцевого господарського суду, не були порушені відповідачем, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції вказав, що відповідно до додаткової угоди від 01.03.2019 до договору оренди земельної ділянки, яка підписана сторонами 02.04.2019, строк дії договору поновлено на 3 роки, тобто автоматичне припинення права землекористування за договором оренди на підставі ст.416 Цивільного кодексу України та ст.102-1 Земельного кодексу України не відбулось, а у відповідача виникло зобов`язання щодо здійснення забудови земельної ділянки протягом нового строку. Крім того, судом зазначено, що відповідачем орендна плата вносилась не у повному розмірі щомісячно, зараховувалась ДФС за неналежними реквізитами (як податкові зобов`язання по земельному податку), тому підстави для розірвання договору оренди відсутні. Проте, прокурор не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає у своїй скарзі, що у порушення вимог ст. 288 Податкового кодексу України упродовж 2015-2018 років підприємство декларувало та сплачувало податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за користування, зокрема, спірною земельною ділянкою у розмірі 0,2% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок замість 3%.

Апелянт зазначає, що за результатами проведеної органами ДФС документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Капітал-Буд" з питань повноти обчислення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території Херсонської міської ради за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено зниження розміру орендної плати у зв`язку з невірно застосованою ставкою орендної плати за користування вказаними земельними ділянками на загальну суму 168 783,34 грн. Станом на 10.01.2019 податковий борг ТОВ "Будівельна компанія "Капітал-Буд" зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на території Херсонської міської ради складає 291 756,33 грн., який складається з основного платежу, штрафної санкції, пені та декларацій з плати за землю за 2018 рік за липень-листопад 2018 року.

На думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінку тим обставинам, що ТОВ "Будівельна компанія "Капітал-Буд" не отримувало у встановленому законодавством порядку вихідних даних на будівництво багатоповерхового житлового будинку, розробленої та затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт, що свідчить про відсутність у відповідача можливості використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Прокурор зазначає в апеляційній скарзі, що суду першої інстанції не було надано будь-яких доказів здійснення відповідачем будівництва на орендованій земельній ділянці, як і не наведено фактів перешкоджання йому у використанні земельної ділянки за призначенням відповідно до умов договору оренди земельної ділянки та отримання дозвільних документів на початок будівництва об`єкту.

На переконання апелянта, висновки місцевого господарського суду про те, що якщо відповідачу продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки не може відбутися автоматичне припинення права землекористування та стосовно того, що у випадку не забудови земельної ділянки протягом трьох років правовідносини оренди землі припиняються автоматично, а не за рішенням суду, суперечать положенням ч.2 ст.416 Цивільного кодексу України щодо можливості припинення права користування земельною ділянкою наданої для забудови за рішенням суду.

Крім того, апелянт вважає, що судом не було надано оцінки тому факту, що ТОВ "БК "Капітал-Буд", не зважаючи на наявність рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №821/432/18, яким підтверджено факт наявності заборгованості підприємства по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою станом на 20.03.2019 та до цього часу так і не сплатило суму боргу.

На думку прокурора, суд першої інстанції не врахував ст.87.9 Податкового кодексу України відповідно до якої, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Прокурор також не погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості звернення прокурора з позовом у даній справі та підстав представництва інтересів держави в особі позивача в суді.

В обґрунтування зазначеного, апелянт посилається на ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ч.ч. 3-5, ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18 та від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №923/112/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2019 апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 призначено на 22.07.2019.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №587/430/16-ц (до виготовлення повного тексту постанови).

16.10.2019 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Заступника прокурора Херсонської області про поновлення апеляційного провадження у справі №923/112/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019, у зв`язку із закінченням касаційного перегляду справи №587/430/16-ц та усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №923/112/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 поновлено апеляційне провадження по справі №923/112/19, розгляд справи призначено на 25.11.2019.

20.11.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської міської ради Херсонської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 зупинено до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №912/2385/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 поновлено апеляційне провадження по справі №923/112/19, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.10.2020 о 10-30 год.

В судове засідання 12.10.2020 з`явились представники прокуратури та Херсонської міської ради, які підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, наполягали на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції і прийнятті нового рішення про задоволення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №923/112/19 до 02.11.2020 року до 10:00 год.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання 02.11.2020 з`явився представник прокуратури, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представники інших учасників в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Херсонською міською радою та ТОВ "БК Капітал-Буд" 20.02.2008 укладено договір оренди земельної ділянки (надалі за текстом - Договір), зареєстрований в установленому законом порядку 20.03.2008 за №040871300060, відповідно до якого, за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, надано у користування ТОВ "Будівельна компанія Капітал-Буд" земельну ділянку площею 0,2101 га, розташовану в межах вул. Р. Люксембург - Філатова - Уварова та Миколаївського шосе, із земель запасу під будівництво багатоповерхового житлового будинку.

Відповідно до умов п. 3 Договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

Відповідно до умов пункту 8 Договору останній укладено на 5 років, строком до 23.11.2012.

Відповідно до умов пунктів 9, 10, 11 Договору оренди: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно з рішенням міської ради №333 від 26.08.2011 у розмірі 0,2 % від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет м. Херсона щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з моменту реєстрації договору оренди.

За умовами п.п. 15-16, 28, 31 Договору оренди земельна ділянка передається в оренду під будівництво багатоповерхового житлового будинку. Цільове використання земельної ділянки: категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Херсонська міська рада має право вимагати від ТОВ "БК Капітал-Буд" використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати. ТОВ "БК Капітал-Буд" зобов`язане приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, у відповідності з п. 11 цього договору своєчасно вносити орендну плату, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 15 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Відповідно до умов п.п. 38, 41 Договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

У 2007 - 2008 роках на замовлення відповідача було виготовлено: висновок про інженерно-геологічні умови проектованого будівництва житлового комплексу з двух 16-ти поверхових будівель не перехресті вул. Філатова та вул. Р. Люксембург в м. Херсоні (контрольні вишукування ); паспорт № 68 вихідних даних на проектування; робочий проект "Житловий комплекс з двох 16-ти поверхових житлових будинків на розі вул. Р. Люксембург та вул. Філатова в м. Херсоні".

У подальшому, додатковою угодою від 26.03.2012 до Договору оренди земельної ділянки строк дії договору оренди продовжено до 23.11.2015.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2016 у справі №923/759/16 даний договір оренди земельної ділянки визнано поновленим на строк до 23.11.2018 на тих самих умовах, які були передбачені укладеним договором.

Як слідує з листа ТОВ "Квадро-Житлосервіс" від 14.11.2017 між останнім та відповідачем 03.07.2017 було укладено договір №01/07 про спільну участь в будівництві житлового будинку на орендованій за Договором земельній ділянці.

27.12.2017 відповідачем отримано технічні умови на проектування та реконструкцію тепломереж, подано заяву про приєднання електроустановки певної потужності, пов`язані із забудовою орендованої за Договором земельної ділянки.

Відповідач, будучи обізнаним як з умовами Договору оренди в частині існування у нього обов`язку протягом трьох років закінчити забудову земельної ділянки, так і з можливістю настання правових наслідків, передбачених ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України, у разі невиконання зазначеного обов`язку, звернувся до позивача, як орендодавця за Договором, з проханням поновити строк дії Договору оренди на новий строк.

Рішенням міської ради №1748 від 30.11.2018 поновлено вказаний договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки. Додаткова угода від 01.03.2019 до договору оренди земельної ділянки підписана сторонами 02.04.2019. За умовами зазначеної Додаткової угоди строк дії Договору оренди земельної ділянки поновлено на 3 роки, термін дії Додаткової угоди з 23.11.2018 (момент закінчення строку дії Договору оренди) до 23.11.2021 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/1321/15 від 15.09.2015 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008 та викладено п.9 Договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням Херсонської міської ради від 26.08.2011 №33 Про завтердежння розміру орендної плати ). (а.с. 47)

Прокурор зазначив, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, невикористання земельної ділянки відповідно до мети, визначеної договором, є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами по справі, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Херсонської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Позивач в якості підстави для розірвання Договору в позовній заяві зазначив - використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором.

За приписами ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів норм і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Таким чином законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору - орендодавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено ЗК України.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Ураховуючи положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель встановлюється на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням вимог містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку передбачають положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України для самостійного визначення виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, та необхідність урахування стандартів містобудівної документації та документації із землеустрою.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Стаття 141 Земельного кодексу України є загальною нормою, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Крім того, підстави для припинення договору оренди також визначені статтею 31 Закону України "Про оренду землі", однак таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки протягом трьох років не передбачено.

Тобто, таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки протягом трьох років, ані законодавством, що регулює орендні правовідносини, ані договором не передбачено.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (пункт 2.21). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи № 3-16бгс15 від 20.05.2015 про те, що підставою для розірвання договору оренди є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не факт того, що ділянка взагалі не використовувалася.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що прокурором не надано, а матеріали справи не містять доказів порушення цільового призначення використання земельної ділянки, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги в частині нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки.

Стосовно доводів прокурора в частині необхідності розірвання договору оренди, у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 912/1385/17 та постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17.

Отже, встановлення факту саме систематичної несплати відповідачем орендної плати протягом дії Договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання спірного Договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України та умов Договору оренди землі.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 14.11.2018 у справі №484/301/18 - аналіз ст. ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , ст. 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на систематичну несплату орендної плати за користування земельною ділянкою, повинен довести зазначені обставини.

Як зазначалося раніше, сторонами по справі 20.02.2008 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідно до п.п. 9, 10, 11 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно з рішенням міської ради №333 від 26.08.2011 у розмірі 0,2 % від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься орендарем у міський бюджет м. Херсона щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з моменту реєстрації договору оренди.

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/1321/15 від 15.09.2015 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008 та викладено п.9 Договору в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно з рішенням Херсонської міської ради від 26.08.2011 №33 Про завтердежння розміру орендної плати ).

На підтвердження своїх вимог та в якості доказів систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, прокурором надано відповідні листи Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені листи не можуть бути прийняті в якості належних доказів підтвердження систематичної несплати відповідачем орендних платежів, з огляду на наступне.

Так, у листі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 16.11.2018 №10952 зазначено, що відповідач звітує за дві земельні ділянки площею відповідно 0,2101 га та 0,3917 га. В інтегрованій картці платника нарахування та сплата проводяться разом за дві земельні ділянки, тому надати відомості окремо по кожній ділянці немає можливості. Починаючи з серпня 2018 року за даними Інтегрованої карти платника за кодом платежу 18010600 ст.00 орендна плата з юридичних осіб обліковується податковий борг, який станом на 16.11.2018 складає 290273,79 грн. (а.с.43)

У листі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 07.12.2018 №11695/9/21-22-17-16 зазначено, що станом на 07.12.2018 за даними Інтегрованої картки відповідача обліковується податковий борг у сумі 291 015,06 грн. (а.с. 44)

У листі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 21.12.2018 №12329 зазначено, що ТОВ БК Капітал-Буд декларувало та сплачувало податкові зобов`язання за 2015-2018 роки за ставкою 0,2 відсотки нормативної грошової оцінки. В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ БК Капітал-Буд встановлено заниження розміру орендної плати по земельним ділянкам площею 0,2101 га та 0,3917 га, у зв`язку з невірно застосованою ставкою орендної плати за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 168783,34 грн. (а.с.45)

Згідно інформації, наданої Листом ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.01.2019 №338/9/21-22-12-04-07, станом на 10.01.19 за відповідачем рахується податковий борг у сумі 291756,33 грн. (а.с.46)

Судова колегія зазначає, що з даних листів неможливо встановити ані розмір необхідних до сплати орендних платежів, ані розмір заборгованості за договором оренди земельної ділянки площею 0,2101 га, ані конкретний період, за який виникла заборгованість, щоб мати змогу встановити наявність систематичної несплати орендної плати за земельну ділянку, яка є предметом даного спору.

При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановити розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,2101 га від 20.02.2008, оскільки в матеріалах справи відсутнє, а прокурором та позивачем не надано рішення Херсонської міської ради від 26.08.2011 №33 Про завтердежння розміру орендної плати .

Крім того, на вимогу суду першої інстанції Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом від 22.03.2019 № 3528/9/21-22-10-04-07, з додатками повідомило суд, що ТОВ "Будівельна компанія Капітал-Буд" (код 33726201) звітує до Херсонського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за дві земельні ділянки, надані для розміщення багатоквартирного житловою будинку (площею 0,2101 га відповідно договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008 №040871300060 та площею 0,3917 га відповідно договору оренди земельної ділянки від 20.02.2008 №040871300061), відокремити сплату податкових зобов`язань за одним з договорів оренди не має можливості; з огляду на наведене, інформація про сплачені суми податкових зобов`язань надається по двох задекларованих об`єктах оподаткування на території Херсонської міської ради; товариство податкові зобов`язання за 2015-2018 роки за вказані земельні ділянки декларувало за ставкою, визначеною договорами оренди - 0,2% нормативної грошової оцінки. (а.с. 209-210)

До вказаного листа додано Інформацію щодо сплачених сум орендної плати по ТОВ Капітал-Буд за договорами оренди на території Херсонської міської ради за період з 02.09.2016 по 10.01.2019, з якої вбачається несплата орендних платежів за жовтень 2016, лютий 2017, липень 2017, серпень 2018, а також вересень - січень 2019. (а.с.211)

Разом з тим, із копій ІКП за кодом 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) за 2016-2019 роки, наданих ДФС України, вбачається здійснення відповідачем орендних платежів у вересні, жовтні, листопаді 2018 року. (а.с.214-217)

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові докази, подані відповідачем - довідка ДФС про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів від 16.07.2018, квитанції Ощадбанку про оплату орендних платежів.

З огляду на наведені норми чинного законодавства України, а також наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку неможливо встановити розмір орендних платежів, які підлягають сплаті за користування земельною ділянкою, а також суму заборгованості за договором оренди.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено наявність саме систематичної несплати орендної плати в якості підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим доводи в цій частині не приймаються до уваги, а вимоги прокурора про розірвання договору оренди задоволенню не підлягають.

Оскільки підстави для розірвання Договору оренди відсутні, а тому і підстави для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку площею, у зв`язку з чим вимога прокурора в цій частині задоволенню також не підлягає.

Разом з тим, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи прокурора в частині належного обґрунтування в даному випадку підстав представництва інтересів держави в особі позивача в суді, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

апеляційний суд відзначає, що відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви та відповіді на відзив обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачами, які не вживали заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду.

Також судова колегія зазначає, що у разі виникнення сумнів щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді місцевий суд мав застосувати положення, передбачені ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції щодо недоведеності підстав представництва прокурором інтересів держави є помилковими.

Разом з тим, помилковість зазначеного висновку суду першої інстанції не впливає на правомірність висновку Господарського суду Херсонської області про відмову в задоволенні позовних вимог та не є підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З огляду на зазначене, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено усі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апелянта не спростовуються вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.04.2019 по справі №923/112/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.11.2020 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош