Постанова

від 03.11.2020 по справі 916/3453/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3453/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Соловйова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" та військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

на рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року

у справі № 916/3453/19

за позовом військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс"

до Малого приватного підприємства „Авінтекс"

про розірвання договору та зобов`язання повернути майно,

за участю представників сторін:

Від Міністерства оборони України - Дубчак Д.В., довіреність № 220/547/д, дата видачі : 23.09.19;

Від військової прокуратури - Богатир В.К., посвідчення № 052660, дата видачі : 18.04.19;

Від Малого приватного підприємства „Авінтекс" - Адабаш С.А, ордер серії ОД № 511240, дата видачі : 31.01.20;

Від Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс" до малого приватного підприємства „Авінтекс" про розірвання договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., укладеного між 26 Відділом військової торгівлі та МПП „Авінтекс", та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державі в особі концерну „Військторгсервіс" свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. в частині відшкодування витрат на утримання комплексу та використання такого комплексу за цільовим призначенням.

МПП „Авінтекс" повністю заперечувало проти задоволення заявлених прокурором позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідачем було наголошено про ненадання прокурором будь-яких розрахунків заборгованості відповідача у розмірі 25 716,61 грн., наявність якої наведена в якості підстави для розірвання договору. Крім того, МПП „Авінтекс" зазначено про недоведеність прокурором факту використання комплексу із порушенням умов договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., оскільки перелік видів господарської діяльності, які відповідач згідно умов договору має право здійснювати, не є вичерпним. Посилаючись на надане згідно умов договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. право на переобладнання приміщення, яке було завершено у 2003р., МПП „Авінтекс" стверджує про відсутність правових підстав для задоволення заявлених до нього позовних вимог.

Господарський суд Одеської області рішенням від 22 червня 2020 року у справі №916/3453/19 (суддя Желєзна С.П.) відмовив у задоволенні позовних вимог, з наступним обґрунтуванням.

Так, суд першої інстанції установив, що на підтвердження факту використання МПП „Авінтекс" свиновідкормлюючого комплексу із порушенням умов договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. прокурором було надано суду протокол огляду від 20.08.2019р., лише окремі рукописні записи у протоколі огляду від 20.08.2019р. придатні для сприйняття.

Суд зазначив, що карбованці виступали грошовою одиницею на території України до 1996р. Проте, після прийняття 28.06.1996р. Верховною Радою України Конституції України грошовою одиницею було визначено гривню. При цьому, будь-яких змін до договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. сторонами внесено не було.

Проте, зі змісту поданої до суду позовної заяви взагалі не вбачається за можливе встановити яким чином прокурором було розраховано заборгованість МПП „Авінтекс" на суму 27 716,61 грн., а саме: переведено карбованці в гривні. Крім того, будь-яких пояснень щодо періоду, за який у відповідача виникла вказана заборгованість прокурором суду також наведено не було.

З огляду на викладене вище, господарським судом відхилені доводи прокурора про наявність у МПП „Авінтекс" заборгованості за договором про спільну діяльність від 29.04.1996р. у розмірі 27 716,61 грн.

Враховуючи умови договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., господарський суд доходить висновку, що перелік видів господарської діяльності, які МПП „Авінтекс" має право здійснювати на території свиновідкормлюючого комплексу, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, чітко не визначений. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про необґрунтованість доводів прокурора про використання відповідачем комплексу не за цільовим призначенням.

При цьому, господарським судом критично оцінено наданий прокурором протокол огляду від 20.08.2019р. на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог. Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення МПП „Авінтекс" про проведення огляду свиновідкормлюючого комплексу або доказів на підтвердження участі відповідача у проведенні вказаного огляду. Крім того, по тексту протоколу зазначено, що комплекс знаходиться у користуванні ТОВ „Авінтекс", натомість, відповідачем за заявленими прокурором позовними вимогами виступає МПП „Авінтекс", тобто особа, відмінна від вказаної у протоколі.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для врахування вказаного протоколу як належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження викладених прокурором у позовній заяві доводів. При цьому, будь-які інші докази на підтвердження використання відповідачем приміщення із порушенням умов договору та переобладнання комплексу, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, умовами п. п. 3.1-3.4 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. МПП „Авінтекс" надано право на переобладнання свиновідкормлюючого комплексу. Посилаючись на переобладнання МПП „Авінтекс" свиновідкормлюючого комплексу в порушенням умов договору від 29.04.1996р. прокурором не було повідомлено суду конкретних фактів наведеного, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність доводів прокурора у названій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи недоведеність прокурором факту існування заборгованості МПП „Авінтекс" за договором про спільну діяльність від 29.04.1996р. у розмірі 27 716,61 грн., а також відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження використання відповідачем свиновідкормлюючого комплексу із порушенням умов договору, господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених 651 ЦК України правових підстав для розірвання договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., а також і про відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути за актом приймання-передачі державі в особі концерну „Військторгсервіс" свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" звернувся з апеляційною скаргою до Південно-Західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року у справі №916/3453/19, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим, вважає рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2020 у справі №916/3453/19 необґрунтованим та незаконним, та таким яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що однією із істотних умов договору №2 від 29.04.1996 є отримання прибутку від спільної господарської діяльності, яка повинна проводитись відповідно до визначених у договорів умов. Однак, на думку скаржника, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки щодо невиконання МПП "Авінтекс" договірних зобов`язань та наявним у матеріалах справи доказам, які свідчать, що фактично відповідачем не здійснюється господарська діяльність яка передбачена договором.

Підставою для звернення до суду з даним позовом слугувало те, що МПП "Авінтекс" тривалий період часу належним чином не виконує договірні зобов`язання за договором про спільну господарську діяльність від 29.04.1996 № 2, у зв`язку з цим, Сторона-1 договору (Концерн "Військторгсервіс") не отримує те, на що розраховувала при укладенні вказаного договору, а саме - прибутку від господарської діяльності, так як, Сторона-2 даного договору (МПП "Авінтекс") істотно порушує зобов`язання, що перешкоджає та робить неможливим досягнення цілі по вказаному договору.

Судом першої інстанції не було враховано, що у зв`язку з порушенням МПП "Авінтекс" істотних умов договору № 2 від 29.04.1996, філія "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" зверталась до МПП "Авінтекс" з листом-претензією від 18.09.2018 №1301, а також від 21.08.2019 №874/l з вимогами забезпечити виконання умов договору в частині здійснення господарської діяльності та сплатити кошти у сумі 25 716,61 грн. (в порядку п. 3.4), а також повідомила відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із невиконанням договору (в порядку п. 6.4 ).

На даний час, майновий комплекс фактично перебуває у безоплатному користуванні МПП "Авінтекс", який використовує його на власний розсуд та всупереч умовам договору про спільну господарську діяльність, так як мета договору не виконується, а саме не здійснюється виробництво продукції тваринництва, сільгосппродукції, вирощування рослин та тварин для отримання лікарських препаратів, виробництво інших видів продукції, а тому і не здійснюється відповідна реалізація такої продукції, чим порушуються майнові права та інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс".

Скаржник зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували твердження про невиконання МПП "Авінтекс" умов договору № 2 від 29.04.1996 та навпаки, свідчили про здійснення господарської діяльності та отримання сторонами прибутку від реалізації продукції.

Крім цього, апелянт наголошує, що суд першої інстанції вказав про своє критичне ставлення до наявного у матеріалах справи протоколу огляду від 20.08.2019р., однак, ні умови договору № 2 від 29.04.1996 ні норми чинного законодавства не містять вимог про необхідність направлення будь-яких повідомлень на адресу відповідача про проведення огляду та про здійснення перевірки використання державного майна. Разом з цим, у п. 4.2 договору визначено обов`язок Сторони-1 (Концерну "Військторгсервіс") здійснювати контроль наявністю та збереженням переданого майна та правильною його експлуатацію в процесі спільної діяльності.

Також, судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки доказам наявним у матеріалах справи, а саме, що у період з 30.06.2017 по 11.09.2017 Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області здійснювалася перевірка господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, під час якої перевірявся також порядок виконання умов договору про спільну господарську діяльність №2 від 29.04.1996, за результатами проведення якої було встановлено порушення МПП "Авінтекс" договірних зобов`язань.

Апелянт наголошує, що відповідно до Довідки № 08-12/6-у від 15.09.2017 Південного офісу Держаудитслужби в Одеській області про результати участі у державному фінансовому аудиті діяльності Концерну "Військторгсервіс" в частині діяльності Філії, аудитом встановлено невиконання МПП "Авінтекс" договірних зобов`язань та нездійснення господарської діяльності, від якої сторони повинні отримувати спільний прибуток. Встановлено, що недоотримані доходи за період 2015-2016 роки та 7 місяців 2017 року складають 25 716,61 грн., розрахункові витрати за період дії договору №2 (з травня 1996 по травень 2014 року) з урахуванням інфляції за цей період становлять 985 707,52 грн. (560 грн/міс*224 міс. *785,8%).

Таким чином, апелянт зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням МПП "Авінтекс" договірних зобов`язань, на даний час майновий комплекс будівель та споруд який перебуває у державній власності та фактично використовується безкоштовно та на власний розсуд відповідача, виникла ситуація при якій державне майно перебуває у безоплатному користуванні МПП "Авінтекс", що також не було враховано судом першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2020р. відкрито провадження у справі №916/3453/19 за апеляційною скаргою Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі , заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод.

Крім того, з рішенням Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року у справі № 916/3453/19 не погодився військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначене рішення, ухвалити нове рішення у справі № 916/3453/19, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки доказам наявним у матеріалах справи, а саме, відомості перевірки Держаудитслужби.

Зазначає, що відповідно до п. 3 Указу Президента України від 25.08.1996 №762/96 Про грошову реформу в України, який є чинним, Українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню.

Згідно п. 3.4 договору, МПП "Авінтекс" взяло на себе зобов`язання відшкодовувати Відділу витрати, пов`язані із утриманням виробничого комплексу в сумі 56 млн. крб. щомісячно, згідно розрахунку. Вказана сума підлягає перерахуванню до 5 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок дирекції № 2. Розмір платежів може змінюватися за угодою сторін з урахуванням інфляції і зміни тарифів і законодавчих актів У країни.

Таким чином, відповідно до положень вищезазначеного нормативно-правового акту, розрахунок здійснювався наступним чином: 56 000 000 / 100 000 = 560 грн. - сума щомісячної плати, яку зобов`язане вносити МПП Авінтекс (без урахування індексу інфляції), отже недоотримані доходи за період 2015-2016 роки та 7 місяців 2017 року складають 25 716,61 грн., а тому числі основний платіж - 17 360,00 грн., індексація - 8 356,61 грн.

При цьому, прокурор зазначає, що зміна грошової одиниці в державі не може позбавляти сторону договору обов`язку майнового характеру лише за причини відсутності укладеної додаткової угоди до основного договору, яким такий обов`язок прямо передбачений, та не свідчить про виникнення права безоплатного користування чужим майном, або права не виконувати умови договору. Крім того, зміна грошової одиниці в державі також не може позбавляти законного власника майна, який є стороною відповідної угоди, права на отримання прибутку, грошової та майнової компенсації, передбаченої договором.

Крім того, прокурор наголошує, що метою договору є отримання прибутку, однак відповідач тривалий період часу не виконує договірні зобов`язання та не надає Концерну прибутку; також не використовує приміщення за цільовим призначенням, визначеним п.1.1 договору. Перелік, прямо зазначений у договорі, є вичерпним та чітко визначає цільове призначення, за яким майно передавалося МПП Авінтекс для ведення спільної господарської діяльності.

У той же час, проведеним співробітниками військової прокуратури Одеського гарнізону оглядом зазначених об`єктів нерухомості встановлено, що станом на 20.08.2019 зазначені об`єкти нерухомості, як і огороджена по периметру земельна ділянка загальною площею 1, 73 га, використовуються ТОВ Авінтекс у господарських цілях за іншим призначенням, ніж встановлено у Договорі, та за відсутності укладеного із Фондом державного майна України або із Концерном Військторгсервіс відповідного правочину.

Отже, за доводами апелянта, має місце істотне порушення умов договору №2 від 29.04.1996 про спільну господарську діяльність з огляду на те, що МПП Авінтекс свиновідкормлюючий комплекс та його будівлі використовується не за цільовим призначенням, фактичної спільної діяльності із Філією не здійснюється.

Крім викладеного, прокурор зауважує, що зазначення ТОВ Авінтекс замість МПП Авінтекс у протоколі огляду є суто технічною помилкою при написанні даного документа. Крім того, протокол містить зазначення учасником огляду засновника відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/3453/19, об`єднано до сумісного розгляду разом з апеляційною скаргою Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс". Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

01.09.2020 року до суду надійшли письмові пояснення від Міністерства оборони України, в яких МОУ підтримує апеляційні скарги, просить скасувати рішення, задовольнити позовні вимоги. МОУ зазначає, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №144718201 від 09.11.2018р. свиновідкормлюючий комплекс загальною площею 1009,7 кв. м., який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, належить на права власності державі в особі Міністерства оборони України.

Указами Президента України № 549/92 Про реформу грошової системи України від 07.07.1992 року та № 762/96 Про грошову реформу в Україні від 25.08.1996 року було врегульовано порядок обміну рублевої готівки на український карбованець у співвідношенні 1: 1, та обмін українського карбованця на гривні за курсом 100000 карбованців за 1 гривню.

Відтак в ході проведеного аудиту в період з 30.06.2017 по 11.09.2017 була вірно визначена заборгованість МПП "Авінтекс" з урахуванням індексу інфляції згідно п. 3.4. Договору та законодавства України. Також аудитом встановлено факт нездійснення господарської діяльності МПП "Авінтекс" для отримання спільного прибутку.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з 2015 року до вересня 2018 року та доказів здійснення господарської діяльності згідно умов Договору. Також Левченко В.І. - керівник МПП "Авінтекс" не заперечував проти підписаного ним протоколу огляду від 20.08.2019, яким зафіксовані порушення умов Договору.

Тому систематичне невиконання умов Договору з боку МПП "Авінтекс" щодо оплати заборгованості та нездійснення визначеної Договором господарської діяльності станом на вересень 2018 року, що є істотним порушення умов Договору, є достатньою підставою для розірвання Договору та повернення державного нерухомого майна державі в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".

21.09.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про відкладення розгляду справи, мотивоване введеним карантином на території України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 розгляд справи відкладено на 03.11.2020 року.

03.11.2020 перед судовим засіданням до суду надійшла заява Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" про проведення судового засідання без участі представника у зв`язку із введеним карантином на території України.

В судове засідання 03.11.2020 року не з`явився представник Філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс", повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" обізнаний про судовий розгляд, проте не скористався своїм правом, передбаченим ст.42 ГПК України, на участь в судовому засіданні свого представника, а також враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника Концерну.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 29.04.1996р. між 26 Відділом військової торгівлі (Відділ) та МПП „Авінтекс" (Підприємство) було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Відділ передає Підприємству виробничий комплекс з метою організації виробництва продукції тваринництва, сільськогосподарської продукції для отримання лікарських препаратів, виробництва інших видів продукції та господарських потреб з метою більш повного задоволення попиту населення в продуктах харчування та отримання прибутку. Відділ передає, а Підприємство приймає з моменту підписання договору та акту виробничий комплекс з усіма будівлями, які до нього входять та прилеглою територією, яка знаходиться в межах Комінтернівського району. Вартість виробничого комплексу визначена у відповідності до акту оцінки на момент підписання договору.

Згідно з п. п. 1.3, 2.2, 2.3 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. Підприємство за власний рахунок здійснює на території виробничого комплексу господарську діяльність для досягнення мети, зазначеної у п. 1.1 даного договору. Після передачі виробничого комплексу в спільну діяльність Підприємство не набуває права власності на майно. Після припинення спільної діяльності виробничий комплекс передається Відділу на підставі акту оцінки на момент припинення договору, звіреного з актом приймання-передачі виробничого комплексу, в належному стані, не гіршому ніж на момент його передання в спільну діяльність.

Положеннями п. п. 3.1-3.4 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. Підприємство зобов`язується вести спільну діяльність та використовувати виробничий комплекс, забезпечувати рентабельність спільної діяльності та поточний ремонт виробничого комплексу, з дозволу Відділу вносити зміни, проводити реконструкцію, технічне переобладнання комплексу; відшкодовувати Відділу щомісячно 56 мільйонів карбованців щомісячно відповідно до розрахунку. Вказана сума повинна бути перерахована до 5 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок дирекції №2; розмір платежів може бути змінений з урахуванням інфляційних змін та законодавства України, за згодою Відділу розрахунки можуть проводитись власною сільськогосподарською продукцією.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. Відділ зобов`язується передати у користування виробничий комплекс, контролювати наявність та схоронність переданого майна, його правильну експлуатацію в процесі спільної діяльності.

Відповідно до п. п. 6.1 - 6.3 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. даний договір укладений з 29.04.1996р., та вступає в силу з 30.04.1996р. Реорганізація Відділу не є підставою для зміни умов або припинення дії договору. Зміни до договору, а також доповнення до договору вносяться за згодою сторін, пропозиція про внесення змін до договору розглядається стороною протягом 1 місяця.

Згідно з п. 6.4 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. договір може бути припинений однією із сторін у випадку недоцільності або неминучості отримання збитків. З урахуванням циклу сільськогосподарської діяльності пропозиція про припинення дії договору повинна бути внесена за 24 місяці за ініціативою однієї із сторін.

29.04.1996р. комісією 26 Відділу військової торгівлі було складено на підписано акт огляду свиновідкормлюючого комплексу, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

19.01.2009р. між державним підприємством Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування" та концерном „Військторгсервіс" було складено передавальний акт приймання-передачі основних фондів, оборотних активів, власного капіталу та зобов`язань державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Південного оперативного командування" у зв`язку з його реорганізацією шляхом приєднання до концерну „Військторгсервіс". Як вбачається з даного акту концерну „Військторгсервіс" було передано на баланс, в тому числі, свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №144718201 від 09.11.2018р. вбачається, що свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12, належить на права власності державі в особі Міністерства оборони України.

На підтвердження факту використання МПП „Авінтекс" свиновідкормлюючого комплексу із порушенням умов договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. прокурором було надано суду протокол огляду від 20.08.2019р.

Так, із записів у протоколі огляду від 20.08.2019р. вбачається, що ТОВ „Авінтекс" переобладнано приміщення будівлі комплексу, в окремих приміщеннях проживають сторонні особи, деякі приміщення використовуються під випаровування рапанів, частина земельної ділянки взагалі не використовується.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою до МПП „Авінтекс", прокурором було наголошено, що відповідач станом на вересень 2018р. припинив виплачувати кошти за договором та мав заборгованість перед концерном у розмірі 27 716,61 грн. Посилаючись на проведений 20.08.2019р. співробітниками військової прокуратури огляд комплексу, який знаходиться у користуванні відповідача, прокурором було наголошено про використання приміщень комплексу із порушенням умов договору.

Наведене і стало підставою для звернення прокурора до суді з позовними вимогами про розірвання договору та повернення свиновідкормлюючого комплексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно зі ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Основними доводами апеляційних скарг прокурора та Концерну Військторгсервіс є посилання на: 1) неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. в частині відшкодування витрат на утримання комплексу та 2) використання комплексу не за цільовим призначенням, всупереч умовам договору про спільну господарську діяльність.

Оцінюючи доводи апелянтів та надаючи оцінку законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.

Підставою для звернення до суду з позовом слугувало те, що МПП "Авінтекс" тривалий період часу належним чином не виконує договірні зобов`язання за договором про спільну господарську діяльність від 29.04.1996 № 2, у зв`язку з цим, Сторона-1 договору(Концерн "Військторгсервіс") не отримує те, на що розраховувала при укладенні вказаного договору, а саме - прибутку від господарської діяльності, так як, Сторона-2 даного договору (МПП "Авінтекс") істотно порушує зобов`язання, що перешкоджає та робить неможливим досягнення цілі по вказаному договору.

Філія "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" зверталась до МПП "Авінтекс" з листом-претензією від 18.09.2018 №1301, а також від 21.08.2019 №874/l з вимогами забезпечити виконання умов договору в частині здійснення господарської діяльності та сплатити кошти у сумі 25 716,61 грн. (в порядку п. 3.4), а також повідомила відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із невиконанням договору (в порядку п. 6.4 ).

Відповідно до Довідки № 08-12/6-у від 15.09.2017 Південного офісу Держаудитслужби в Одеській області про результати участі у державному фінансовому аудиті діяльності Концерну "Військторгсервіс" в частині діяльності Філії, аудитом встановлено невиконання МПП "Авінтекс" договірних зобов`язань та нездійснення господарської діяльності від якої сторони повинні отримувати спільний прибуток.

В ході аудиторського дослідження проведено нарахування щомісячних платежів на виконання п. 3.4 договору, з урахуванням індексу інфляції. Недоотримані доходи за період 2015-2016 роки та 7 місяців 2017 року складають 25 716,61 грн., у тому числі основний платіж - 17 360,00 грн., індексація - 8 356,61 грн.

Розрахункові витрати за період дії договору №2 (з травня 1996 по травень 2014 року) з урахуванням інфляції за цей період становлять 985 707,52 грн. (560 грн/міс*224 міс. *785,8%). (т.1 а.с.128-130)

Положеннями п. 3.4 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. передбачено, що МПП „Авінтекс" зобов`язується відшкодовувати Відділу 56 мільйонів карбованців щомісячно відповідно до розрахунку. Вказана сума повинна бути перерахована до 5 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок дирекції №2; розмір платежів може бути змінений з урахуванням інфляційних змін та законодавства України; за згодою Відділу розрахунки можуть проводитись власною сільськогосподарською продукцією.

Як зазначено вище, Довідкою № 08-12/6-у від 15.09.2017 Південного офісу Держаудитслужби в Одеській області зазначено про наявність заборгованості відповідача 25 716,61 грн.

У зв`язку з порушенням МПП "Авінтекс" істотних умов договору № 2 від 29.04.1996, філія "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" зверталась до МПП "Авінтекс" з листом-претензією від 18.09.2018 №1301 (т.1 а.с.125-126), а також від 21.08.2019 №874/l з вимогами забезпечити виконання умов договору в частині здійснення господарської діяльності та сплатити кошти у сумі 25 716,61 грн. (в порядку п. 3.4), а також повідомила відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із невиконанням договору (в порядку п. 6.4 ), на зазначеному листі міститься відмітка ОСОБА_1 про його отримання (а.с.127 на звороті) . Проте, будь-якої відповіді з боку відповідача матеріали справи не містять.

В судовому засіданні 22.09.2020 року приймав участь особисто керівник МПП АВІНТЕКС Левченко В.І., надав пояснення стосовно того, що на протязі існування спірного договору відповідачем вкладено в діяльність спірного комплексу значні грошові кошти.

Однак, судова колегія зауважує, що доказів оплати будь-яких матеріалів, робіт, проведених згідно предмету договору про спільну господарську діяльність стосовно спірного об`єкту або зарахування оплат в рахунок оплати договору відповідачем та його представником не надано.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що матеріали справи не містять доказів будь-яких оплат відповідачем щодо переобладнання комплексу, розподілу прибутку, отриманого внаслідок спільної діяльності, на рахунок Концерну, та відшкодування Концерну будь-яких витрат, пов`язаних з утриманням комплексу з 1996 року, хоча такий обов`язок підприємства передбачений п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору.

Щодо доводів апелянтів про нецільове використання комплексу всупереч умов договору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., Відділ передає Підприємству виробничий комплекс з метою організації виробництва продукції тваринництва, сільськогосподарської продукції, вирощування рослин та тварин для отримання лікарських препаратів, виробництва інших видів продукції та господарських потреб з метою більш повного задоволення попиту населення в продуктах харчування та отримання прибутку.

Відділ передає, а Підприємство приймає з моменту підписання договору та акту виробничий комплекс з усіма будівлями, які до нього входять та прилеглою територією, яка знаходиться в межах Комінтернівського району.

Скаржники зазначають, що на даний час майновий комплекс фактично перебуває у безоплатному користуванні МПП "Авінтекс", який використовує його на власний розсуд та всупереч умовам договору про спільну господарську діяльність, так як мета договору не виконується, а саме всупереч умов договору, не здійснюється виробництво продукції тваринництва, сільгосппродукції, вирощування рослин та тварин для отримання лікарських препаратів, виробництво інших видів продукції, а тому і не здійснюється відповідна реалізація такої продукції, чим порушуються майнові права та інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс".

Перелік, прямо зазначений у договорі, є вичерпним та чітко визначає цільове призначення, за яким майно передавалося МПП Авінтекс для ведення спільної господарської діяльності.

У той же час, проведеним співробітниками військової прокуратури Одеського гарнізону оглядом зазначених об`єктів нерухомості встановлено, що станом на 20.08.2019 зазначені об`єкти нерухомості, як і огороджена по периметру земельна ділянка загальною площею 1,73 га, використовуються ТОВ (помилково зазначено замість МПП) Авінтекс у господарських цілях за іншим призначенням, ніж встановлено у Договорі, та за відсутності укладеного із Фондом державного майна України або із Концерном Військторгсервіс відповідного правочину.

Про наведене свідчить організація та переобладнання приміщень ГП 822 Будівля для вирощування свиней під виробничу лабораторію, виготовлення лікарських засобів, мешкання працівників Товариства.

Приміщення ГП 824 Будинок для персоналу використовується для мешкання сторонніх осіб.

Приміщення ГП 825 Гараж використовується для випарювання рапанів, про що свідчить встановлене обладнання, залишки рапанів тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про критичну оцінку наданого прокурором протоколу огляду від 20.08.2019р., виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з протоколу від 20.08.2019 року, огляд комплексу було проведено за участі засновника товариства з обмеженою відповідальністю Авінтекс Левченко В.І.

В кінці протоколу міститься підпис ОСОБА_1 .

Посилання суду першої інстанції на те, що по тексту протоколу зазначено, що комплекс знаходиться у користуванні ТОВ „Авінтекс", натомість, відповідачем за заявленими прокурором позовними вимогами виступає МПП „Авінтекс", тобто особа, відмінна від вказаної у протоколі, колегія суддів оцінює критично, оскільки з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авінтекс не існує, фактично з назвою АВІНТЕКС існує лише МАЛЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВІНТЕКС".

При цьому, протокол підписано особисто ОСОБА_1 , який являється засновником та керівником МПП Авінтекс , що дозволяє суду дійти висновку про те, що у протоколі йде мова саме про відповідача. В судовому засіданні ОСОБА_1 не спростував зазначені відомості.

Крім того, судова колегія приймає до уваги посилання апелянтів на те, що по тексту протоколу ТОВ помилково зазначено замість МПП Авінтекс .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відхилення цього протоколу як належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження викладених прокурором у позовній заяві доводів.

Отже, судовою колегією встановлено, що при проведенні перевірки був присутній Левченко Валерій Іванович, який поставив свій підпис на протоколі, та який являється керівником МПП Авінтекс . Сторонами не спростовано факту підписання протоколу керівником МПП Авінтекс , що свідчить про його присутність при проведенні огляду.

З огляду на вказане, судова колегія вважає невірним висновок суду першої інстанції про недотримання співробітниками військової прокуратури при проведенні 20.08.2019р. огляду комплексу, який знаходиться у користуванні відповідача, обов`язку з повідомлення МПП „Авінтекс" про проведення огляду свиновідкормлюючого комплексу, оскільки з протоколу вбачається, що представник відповідача фактично був присутній при огляді.

Колегія суддів вважає прийнятими доводи апелянтів про те, що ні умови договору №2 від 29.04.1996, ні норми чинного законодавства не містять вимог про необхідність направлення будь-яких повідомлень на адресу відповідача про проведення огляду та про здійснення перевірки використання державного майна.

У п. 4.2 договору визначено обов`язок Сторони-1 (Концерну "Військторгсервіс") здійснювати контроль наявністю та збереженням переданого майна та правильною його експлуатацію в процесі спільної діяльності.

Тому судова колегія не вбачає підстав для відхилення вказаного протоколу як належного доказу.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, дослідивши зміст протоколу, судова колегія вважає обґрунтованими доводи військового прокурора та позивачів про порушення умов договору №2 про спільну господарську діяльність, а саме використання свиновідкормлюючого комплексу за іншим призначенням ніж встановлено у договорі, фактична спільна діяльність з Філією не здійснюється. Також Левченко В.І. - керівник МПП "Авінтекс" не заперечував проти підписаного ним протоколу огляду від 20.08.2019, яким зафіксовані порушення умов Договору.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували твердження про невиконання МПП "Авінтекс" умов договору № 2 від 29.04.1996 та навпаки, свідчили про здійснення господарської діяльності та отримання сторонами прибутку від реалізації продукції.

Таким чином, аргументи апеляційних скарг щодо обставини відсутності доказів розподілу прибутку, отриманого внаслідок спільної діяльності, на рахунок Концерну, та відшкодування Концерну будь-яких витрат, пов`язаних з утриманням комплексу, з 2015 року до вересня 2018 року та доказів здійснення господарської діяльності згідно умов Договору знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи доведеність використання відповідачем свиновідкормлюючого комплексу із порушенням умов договору, а саме нецільове використання комплексу, що підтверджено протоколом огляду від 20.08.2019 року, а також відсутність будь-який оплат за спірний період, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених 651 ЦК України правових підстав для розірвання договору про спільну діяльність від 29.04.1996р..

Відповідно до п. 2.3 договору про спільну діяльність від 29.04.1996р. після припинення спільної діяльності виробничий комплекс передається Відділу на підставі акту оцінки на момент припинення договору, звіреного з актом приймання-передачі виробничого комплексу, в належному стані, не гіршому ніж на момент його передання в спільну діяльність.

Враховуючи задоволення позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 29.04.1996р., судова колегія також вважає обґрунтованим і вимоги про зобов`язання Малого приватного підприємства „Авінтекс" повернути за актом приймання-передачі державі в особі концерну „Військторгсервіс" свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційних скарг Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" та військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, судом встановлено істотне порушення відповідачем умов договору, що виражається у нецільовому використанні свиновідкормлюючого комплексу, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року у справі № 916/3453/19 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс" у повному обсязі.

Договір про спільну господарську діяльність, укладений 29.04.1996р. між 26 Відділом військової торгівлі (наразі - Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс") та Малим приватним підприємством „Авінтекс" підлягає розірванню, та слід зобов`язати Мале приватне підприємство „Авінтекс" повернути за актом приймання-передачі державі в особі концерну „Військторгсервіс" свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" та військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22 червня 2020 року у справі № 916/3453/19 скасувати.

Позовну заяву військового прокурору Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" концерну „Військторгсервіс" задовольнити.

Розірвати договір про спільну господарську діяльність, укладений 29.04.1996р. між 26 Відділом військової торгівлі та Малим приватним підприємством „Авінтекс" (код ЄДРПОУ 22511059, вул. Нижня Чабанка, буд.12, смт. Чорноморське, Одеська область, 67500).

Зобов`язати Мале приватне підприємство „Авінтекс" (код ЄДРПОУ 22511059, вул. Нижня Чабанка, буд.12, смт. Чорноморське, Одеська область, 67500) повернути за актом приймання-передачі державі в особі Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" свиновідкормлюючий комплекс, загальною площею 1009,7 кв. м., за адресою: Одеська область, Лиманський район, смт. Чорноморське, вул. Нижня Чабанка, буд. 12.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.11.2020 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська