Ухвала

від 03.11.2020 по справі 5/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

03.11.2020м. ДніпроСправа № 5/263

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу від 21.10.2020 № 16-04-1332 Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі:

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпробленерго", м. Дніпро

до Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 28 954 726 грн. 12 коп.

Представники:

від стягувача: Шаргородська С.А., довіреність №851 від 08.11.2019, адвокат;

від боржника: Пономаренко Д.О., наказ №106-К від 31.07.2019, представник;

від ВДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2005 у справі № 5/263 (суддя ОСОБА_1) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпробленерго" задоволено частково; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2005 скасовано частково; стягнуто з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпробленерго" 2 млн. грн. та судові витрати у розмірі 1767 грн. 60 коп.

На виконання вказаної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду господарським судом 29.05.2006 видано наказ.

23.10.2020 на адресу суду надійшла скарга Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії державного виконавця, в якій скаржник просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 07.10.2020, винесену у межах ВП № 11983425 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменком Д.Ю.

В обґрунтування скарги зазначає, що на даний час статус підприємства скаржника щодо включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" залишається незмінним, а отже й підстави для винесення оскаржуваної постанови щодо поновлення вчинення виконавчих дій у органу виконавчої служби були відсутні. Крім того, за твердженнями скаржника, заборгованість у сумі 2 000 000 грн. 00 коп., стягнута у справі № 5/263, є штрафною санкцією, а тому згідно зі ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" штрафи, пені, проценти річних, інфляційні нарахування підлягають списанню після повного виконання Договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2020 № 1561 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , та згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020 вказану скаргу передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2020 прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.11.2020.

29.10.2020 від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшов відзив на скаргу, в якому ВДВС заперечував проти доводів скаржника та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до закону, в межах повноважень посадової особи органу державної виконавчої служби і право скаржника не було порушено. Вказує, що спірна заборгованість не

не підпадає під врегулювання нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та не увійшла до складу кредиторської заборгованості підприємства-боржника, що була врегульована Договором про реструктуризації заборгованості за спожиту електричну енергію №1 від 02.01.2019, укладеному між сторонами відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону. Просив у задоволенні скарги відмовити.

30.10.2020 стягувачем до суду подані письмові пояснення на скаргу від 30.10.2020 № 40645/1001, в яких проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що спірна заборгованість 2 000 000 грн. 00 коп. не є неустойкою (штраф, пеня), інфляційними нарахуваннями, процентами річних, що нараховані на зазначену в абзаці першому ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Крім того, відповідно до норм вказаного Закону врегулюванню підлягає заборгованість підприємства за електроенергію, яка не була погашена станом на 31 грудня 2016 року та відповідно прощенню неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену заборгованість. З фактичних обставин справи вбачається, що основна сума заборгованості за витрачену електроенергію була сплачена боржником до 31 грудня 2016 року та на час вступу в дію вищевказаного Закону її не існувало. Про наведене свідчить також той факт, що зазначена заборгованість не увійшла до складу кредиторської заборгованості підприємства-боржника, що була врегульована Договором реструктуризації заборгованості за спожиту електричну енергію №1 від 02.01.2019, укладеному відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону.

У призначене судове засідання 03.11.2020 представник ВДВС не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних обставин, господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

У судовому засіданні представник скаржника просив скаргу задовольнити з підстав, викладених у скарзі, представник стягувача просив у задоволенні скарги відмовити, з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із нормами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За нормами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 48298834, до складу якого входить, в тому числі, й виконавче провадження ВП № 11983425 з примусового виконання наказу № 5/263 від 11.05.2006 про стягнення з Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 2 001 767 грн. 60 коп.

Постановою державного виконавця відділу від 20.03.2009 відкрито виконавче провадження № 11983425.

12.07.2017 Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", під номером особистого запису в реєстрі 22, на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.06.2017 № 142.

13.06.2017 ДПП "Кривбаспромводопостачання" звернулося до Відділу примусового виконання рішень із клопотанням від 12.06.2017 № 16-04-2119 про зупинення виконавчих дій, зняття арешту з майна та коштів боржника, зняття розшуку транспортних засобів.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Постановою від 22.06.2017 державним виконавцем відділу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій до моменту виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

06.10.2020 на адресу відділу надійшло звернення стягувача АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про поновлення вчинення виконавчих дій, мотивоване тим, що заборгованість, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, на підставі якого відкрите дане виконавче провадження № 11983425, не входить до кредиторської заборгованості підприємства, що підлягає реструктуризації відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Постановою від 07.10.2020 державним виконавцем відділу на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5/263 від 29.05.2006. Підставою для поновлення виконавчого провадження державним виконавцем зазначено, зокрема, той факт, що заборгованість, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, не увійшла до складу кредиторської заборгованості підприємства-боржника, що була врегульована Договором про реструктуризації заборгованості за спожиту електричну енергію №1 від 02.01.2019, укладеному між сторонами відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". За вказаних обставин, держаний виконавець дійшов до висновку, що підстави, які зумовили зупинення виконавчого провадження відпали, а виконавче провадження підлягає поновленню та подальшому виконанню.

Згідно з абзацами 8 та 10 ч. 1 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон) процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість підприємств централізованого водопостачання, водовідведення за спожиту електричну енергію станом на 1 липня 2016 року для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію), не погашена станом на 31 грудня 2016 року , за умови відсутності поточної заборгованості за електричну енергію на дату укладення договору про реструктуризацію заборгованості.

За частиною 2 вказаної статті Закону реструктуризація заборгованості за спожиту електричну енергію здійснюється шляхом розстрочення платежів на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (ч. 3 ст. 6 Закону).

Реструктуризація кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання, водовідведення державної та комунальної форм власності проводиться за погодженням з державним органом, до сфери управління якого належить така організація, або відповідним органом місцевого самоврядування.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості та порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Дія цієї статті поширюється на всі підприємства централізованого водопостачання, водовідведення незалежно від форми власності.

Протягом дії договору реструктуризації суб`єктам господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії, не нараховуються та/або не підлягають стягненню заборгованість за куплену електричну енергію, штрафні, фінансові санкції, інфляційні нарахування, проценти річних у розмірі непогашеної кредиторської заборгованості, реструктуризованої ними відповідно до цього Закону підприємствам централізованого водопостачання, водовідведення (ч.ч. 6, 7, 8, 9, 10 ст. 6 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів ст. 6 Закону сторонами 02.01.2019 укладений договір про реструктуризації заборгованості за спожиту електричну енергію №1.

Проте, заборгованість в сумі 2 000 000 грн. 00 коп., що підлягає стягненню за наказом від 29.05.2006 № 5/263, не увійшла до складу кредиторської заборгованості ДПП "Кривбаспромводопостачання", врегульованої вказаним договором.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.

На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;

неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.

Як вбачається з фактичних обставин справи стягненню підлягає заборгованість у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., що за своєю природою є оперативно-господарською санкцією за порушення господарських зобов`язань, а саме за споживання електричної енергії понад граничні величини встановлені договором.

Так, перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

У даному випадку пунктом 4.5 договору на постачання електроенергії від 01.01.2002 №104-ц визначено, що в разі споживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений цим договором на розрахунковий період, відповідач сплачує повну вартість усієї спожитої електричної енергії за чинним роздрібним тарифом. А також здійснює оплату через застосовану санкцію за таке порушення умов договору в сумі чотирикратної вартості між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії.

Таким чином за своєю природою спірна заборгованість у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. не є неустойкою (штраф, пеня), інфляційними нарахуваннями, процентами річних, що нараховуються на заборгованість, зазначену у ч.1 ст. 7 Закону.

Крім того, спірна оперативна-господарська санкція, нарахована позивачем за період з травня по листопад 2004 року, в той час як фактично спожита відповідачем електрична енергія за цей період часу сплачена ДПП "Кривбаспромводопостачання" у повному обсязі та станом на 31.12 2016 не існувала.

За встановлених обставин, господарський суд доходить до висновку, що спірна заборгованість у розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. не підпадає під врегулювання Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та включення Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до Закону, не є підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового стягнення такої заборгованості, відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, під час розгляду вимог скаржника за даною скаргою господарський суд позбавлений можливості надання правової оцінки діям державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження № 11983425 постановою від 22.06.2017.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

При цьому, держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Таким чином, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.

При цьому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За встановлених обставин, суд вважає заперечення стягувача та державного виконавця обґрунтованими, дії останнього під час прийняття оскаржуваної постанови правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на наведене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" та приходить до висновку про відмову в її задоволенні.

У судовому засіданні 03.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 232-235, 240, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги від 21.10.2020 № 16-04-1332 Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з дати її оголошення - 03.11.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України, до Центрального апеляційного господарського суду з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь