ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
28.10.2020Справа № 910/10970/19
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра" (вул. Пост-Волинська, буд. 5, м. Київ, 03061)
про стягнення 780 171 грн. 00 коп.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
ВСТАНОВИВ:
13.08.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра" (далі - відповідач) про стягнення 780 171 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на його думку відповідач має сплатити на користь позивача кошти в сумі 780 171 грн. 00 коп., вартість частки учасника товариства, у зв`язку із його виходам із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10970/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.09.2019.
02.09.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.
18.09.2020 судом оголошено перерву в підготовчому провадженні до 02.10.2019.
30.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив.
02.10.2020 під час судового засідання судом відкладено розгляд клопотань відповідача та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 23.10.2019.
15.10.2020 відповідачем подано доповнення до клопотання про призначення експертизи та заперечення на відповідь на відзив у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра" про витребування доказів та зобов`язано ОСОБА_1 надати суду у строк до 06.11.2019 належним чином засвідчені копію документу (квитанція, платіжне доручення), який підтверджував би факт внесення вкладу до статутного капіталу Товариства Позивачем в розмірі 875 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 призначено судову економічну експертизу по справі № 910/10970/19, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/10970/19 до отримання висновку судово-економічної експертизи.
12.06.2020 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/10970/19 разом з висновком експерта за результатом проведення судово-економічної експертизи від 28.05.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 вирішено поновити провадження у справі №910/10970/19 та призначити підготовче засідання на 15.07.2020.
02.07.2020 від відповідача надійшло повідомлення по справі.
Протокольною ухвалою від 15.07.2020 суд, відповідно до статті 185 ГПК України оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/10970/19 до судового розгляду по суті на 29.07.2020.
29.07.2020 позивачем подано письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою від 29.07.2020 розгляд справи по суті відкладено на 09.09.2020 у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020.
09.09.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2020 розгляд справи по суті у судовому засіданні призначено на 28.10.2020.
У судове засідання, призначене на 28.10.2020 з`явилися представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача просив задовольнити позовну заяву. Представник відповідача під час судового засідання призначеного на 28.10.2020 просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
У судовому засіданні 28.10.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія ТЕРРА (надалі-Товариство) створене 2007 року. ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія ТЕРРА . Станом на дату прийняття рішення про вихід із складу учасників Товариства, а саме станом на 03 липня 2018 року розмір внеску до статутного капіталу ОСОБА_1 складав - 875000.00 гривень - 25% усього статутного капіталу Товариства. Статутний капітал Товариства було сформовано повністю. Даний факт підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
03 липня 2018 року позивачем прийнято рішення про вихід зі складу учасників Товариства, про що складено відповідну заяву та посвідчено її нотаріально.
В порядку визначеному зазначеними Законами України 07 липня 2018 року Державним реєстратором внесено зміни до відомостей про юридичну особу, про зміну складу та інформації про засновників, а саме зареєстровано вихід зі складу засновників Товариства ОСОБА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що на адресу відповідача та інших його учасників позивачем було направлено відповідний лист від 20.07.2018 року з повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства позивача. Також, в даному листі містилася вимога про виконання вказівок Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а саме: повідомити позивачу вартість його частки; надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.
Проте, за твердженням позивача, зазначена вимога та норми Закону України залишилися без виконання відповідачем.
На замовлення позивача, суб`єктом оціночної діяльності ПП "АВТОЕКСПЕРТ" проведено дослідження документів та майна Товариства, проведено оцінку майна: рухоме майно та обладнання згідно переліку, що обліковується на ТОВ "АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ "ТЕРРА" та складено відповідний звіт.
Означеним висновком про вартість майна вищезазначеного звіту визначено ринкову вартість частини майна Товариства, що належить позивачу та підлягає виплаті відповідно до норм ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю в розмірі 780 171, 00 гривень.
На зазначену оцінку ТО Асоціація Незалежних Оцінювачів проведено рецензію №01/04-02/19 від 05 лютого 2019 року. Даною рецензією підтверджено достовірність та відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна вищезазначеного Звіту.
Чергову вимогу та вищезазначений звіт 04 квітня 2019 року було направлено на адресу відповідача, проте, як вказує позивач, дана вимога відповідачем також залишена без задоволення.
04.07.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату йому вартості частки майна Товариства в розмірі 780 171, 00 гривень. Проте, відповідачем вимоги ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю не виконано до теперішнього часу, чим порушено права позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що після подання заяви про вихід із складу учасників товариства, відповідачем, всупереч вимог не виконано обов`язку зі сплати вартості частини майна, пропорційно вартості частки позивача у статутному капіталі товариства. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути на його користь з відповідача вартість належної позивачу частки майна товариства в сумі 780 171,00 грн.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Так, статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Наведене визначення кореспондується з положеннями статті 140 Цивільного кодексу України та статті 80 Господарського кодексу України.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Згідно з положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.
Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
З огляду на положення наведених правових норм учасник господарського товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.
Положеннями п.4.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", де зазначено, що під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов`язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов`язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов`язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (п.4.15. Постанови).
Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
За змістом статті 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.
Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.
В той же час висновком експертів від 28.05.2020 №32262/19-71/32368/19-53 встановлено, що відповідно до даних балансу ТОВ АК Терра станом на 16.07.2018 р., вартість частки ОСОБА_1 у розмірі 25% Статутного капіталу ТОВ АК Терра становить 230,65 тис.грн. Враховуючи, що ринкова вартість 100% частки ТОВ АК Терра станом на 16.07.2018 р., визначена методом чистих активів могла складати 2 187 038,74 грн., то вартість частки ОСОБА_1 станом на 16.07.2018 р. у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ АК Терра могла становити 546 759,68 грн.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Оцінюючи висновок експертів від 28.05.2020 №32262/19-71/32368/19-53 за результатами проведення комплексної товарознавчої експертизи, експертизи у сфері інтелектуальної власності та економічної експертизи, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/21730/13.
У той же час, висновок експертів від 28.05.2020 №32262/19-71/32368/19-53 складений кваліфікованими атестованими судовими експертами Жижонюк Тетяною Миколаївною та Головою Інною Георгіївною .
За таких обставин висновок експертів від 28.05.2020 №32262/19-71/32368/19-53 за результатами проведення комплексної товарознавчої експертизи, експертизи у сфері інтелектуальної власності та економічної експертизи приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Відтак, з огляду на обставини встановлені у висновку експертів від 09.04.2020 №17344/15-35/6312-6315-20-35 слід дійти висновку, що вартість частки ОСОБА_1 станом на 16.07.2018 р. у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ АК Терра могла становити 546 759,68 грн
Суд зазначає, що відповідно до відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру ОСОБА_1 , був учасником Товариства із розміром внеску до статутного капіталу 875 000,00 грн., що відповідало частці у розмірі 25% статутного капіталу.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 сплатив свою частку у статутному капіталі у повному обсязі.
Отже, право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.
Системний аналіз наведених вище нормативно - правових положень та статуту відповідача свідчить про те, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі, яке виникає в останнього під час його виходу зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви або виключенні особи з товариства на основі рішення зборів учасників
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано передбаченого законом обов`язку щодо виплати позивачу вартості частини майна при виході учасника із товариства, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача вартості частини майна товариства у зв`язку з виходом учасника.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра" про стягнення 780 171 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню.
Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна компанія "Терра" (вул. Пост-Волинська, буд. 5, м. Київ, 03061; код ЄДРПОУ 32155822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : код ЄДРПОУ 21670383) вартість частки у статутному капіталі у розмірі 546 759,68 грн. та 8201,40 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 09.11.2020
Суддя М.О. Лиськов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2020 |
Оприлюднено | 09.11.2020 |
Номер документу | 92704352 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Лиськов М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні