Рішення

від 09.11.2020 по справі 911/1999/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1999/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Васильківської районної спілки споживчих товариств (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 70, код ЄДРПОУ 01755203)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Кадастр" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 70, код ЄДРПОУ 32514940)

про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 07.07.2020 Васильківської районної спілки споживчих товариств до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний Кадастр" про стягнення 100103,28 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

31.07.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 27.07.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 05.08.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 28.08.2020; відповідачу - заперечень до 04.09.2020. Поряд з тим, позивача зобов`язано надати докази направлення заяви про усунення недоліків б/н від 27.07.2020 відповідачу протягом двох днів з дня отримання даної ухвали.

17.08.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 12.08.2020 на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2020, до якої додані відповідні докази.

Також 17.08.2020 від позивача до суду надійшла заява б/н від 12.08.2020 про забезпечення позову, з вимогою накласти арешт на грошові кошти ТОВ Земельний кадастр в межах позовних вимог.

Ухвалою від 18.08.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви б/н від 12.08.2020 про забезпечення позову.

Позов обгрунотовано наступним:

- 01.11.2016 між Васильківською районною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний Кадастр" (орендар) укладено Договір оренди об`єкта нерухомості №5;

- відповідно до умов Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: 08600, м. Васильків, вул. Соборна, 70. Київської області;

- умовами Договору строк його дії визначено до 01.11.2018 року включно. Водночас, відповідачем у вказаний строк приміщення звільнено не було з підстав посилання останнього на існування іншого договору оренди, який позивачу наданий не був;

- протягом 2018-2019 років позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення приміщення власнику та сплати заборгованості за фактичне користування приміщенням та заборгованості за спожиті комунальні послуги;

- відповідач, після закінчення строку дії Договору продовжував користуватись приміщенням до 02.01.2020, у зв`язку з цим, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України нараховано відповідачу неустойку у вигляді подвійної плати за позадоговірний період користування об`єктом оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт, підтверджується рекомендованими повідомленнями №0103269608807 від 22.07.2020, №0103274863629 від 06.08.2020, №0103274414808 від 19.08.2020, які направлені на юридичну адресу відповідача, з відмітками про вручення ухвал Господарського суду Київської області відповідачу.

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва від 14.09.2000 про право власності, яке видано на підставі Рішення виконкому Васильківської міської ради №174 від 30.08.2000 на магазин Крамниця №1, що знаходиться за адресою: м. Васильків, вул. Соборна, 70, право власності на вказане приміщення належить Васильківській районній спілці споживчих товариств.

Разом з тим, судом зроблено Довідку №231301678 від 05.11.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та встановлено, що нежитлове приміщення, крамниця №1 зареєстрована у Державному реєстрі 23.01.2006 за Васильківською районною спілкою споживчих товариств, при цьому вказане приміщення перебуває у формі комунальної власності.

Отже, позивач є єдиним та беззаперечним власником нежитлового приміщення, крамниця №1 адресою: м. Васильків, вул. Соборна, 70, що підтверджується наведеними доказами.

Вбачається, що 01.11.2016 між Васильківською районною спілкою споживчих товариств (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельний Кадастр" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №5 (далі - Договір) за яким, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення нежитлової будівлі першого поверху адмінбудівлі Васильківський РССТ загальною площею 68 кв.м. та супутні споруди підсобні приміщення загальною площею 68 кв.м., що знаходиться за адресою 08600 м. Васильків, вул. Соборна, 70, Київської області (далі - об`єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1. - 2.3. Договору об`єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 34 днів після укладення цього Договору за актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору (додаток). Об`єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 34 днів з моменту закінчення строку дії Договору або в разі дострокового припинення строку дії Договору - з дати припинення дії Договору. Обов`язок з складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об`єкта оренди.

Цей Договір діє з 01.11.2016 до 01.11.2017 включно. Якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку Договору у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається продовженим до терміну не більше одного року або укладення нового договору чи його розривання, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Зокрема, згідно п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 56,25 грн за місяць в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об`єктом оренди становить 3085,00 грн.

Відповідно до п. 8.1., 8.4., Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим Договором. У разі несплати оренди протягом 2-х місяців Договір оренди розривається без попередження. У разі звільнення орендарем об`єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акта про передачу об`єкта оренди в належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за занесені у зв`язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує орендодавцю орендну плату, платежі за фактично отримані комунальні послуги, за користування телефоном, та інші платежі за весь період користування до дня фактичної здачі приміщення по акту.

До Договору оренди нерухомого майна №5 від 01.11.2016, сторони уклали Додаткову угоду №1 від 01.07.2017, якою встановили навий розмір орендної плати у розмірі 3600,00 грн.

Спірні правовідносини з договору оренди, що склались між сторонами регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна , також до них застосовуються положення Глав 47-53, 58 Цивільного кодексу України, Глав 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна (далі - Закон) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Зокрема, згідно ст. 3 Закону об`єктами оренди за цим Законом є: єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ч. 5 ст. Закону порядок передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду (далі - Порядок передачі майна в оренду) визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією.

За ч. 1,2 ст. 24 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 25 Закону у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно положень ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи та подані до позовної заяви докази дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Розділом 2 Договору оренди сторонами погоджено, що об`єкт оренди передається орендарю за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору (додаток)

Отже, з вказаних положень Договору вбачається, що сторони визначили чітку юридично значиму подію (складання акту приймання-передачі) з настанням якої, у орендаря б виникло право користування об`єктом оренди та, відповідно у орендодавця право на нарахування орендних платежів та права вимоги щодо їх оплати останньому.

Водночас, позивачем не додано до матеріалів справи вказаного акту приймання-передачі та не надано відповідних пояснень щодо неможливості його подання, втрати тощо, а отже, в суду відсутні підстави стверджувати про факт передачі орендованого приміщення відповідачу.

До цього ж, позивачем не надано суду доказів виконання вказаного договору оренди (орендних платежів, комунальних платежів тощо), за відсутності яких, суд не може прослідкувати наявність дій сторін по схваленню вказаного Договору. Крім того, позивачем також не надано суду доказів, які б підтверджували не сплату орендних платежів відповідачем за 2019 рік (довідки з банківських рахунків, банківські виписки тощо), як доказ того, що відповідача користувався приміщенням безпідставно.

Між тим, позивачем не надано суду пояснень щодо неможливості подати вказані докази та (у разі відсутності у позивача акту приймання-передачі) не використано процесуальний інструмент у вигляді застосування ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування вказаного акта прийому-передачі у особи, в якої він знаходиться (може знаходитись).

Тобто, позивачем не здійснено всіх необхідних дій щодо наповнення матеріалів справи доказами, які безпосередню вказували б не те, що у позивача виникло право на нарахування відповідачу як орендних платежів, та і неустойки за несвоєчасне повернення майна.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, з наведених процесуальних норм вбачається, що суд не може з власної ініціативи збирати докази та формувати склад доказової бази у справі, позаяк вказані дії можуть мати ознаки порушення принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Водночас, наявність самого лише Договору не дає суду підстави стверджувати, що у позивача виникло право на нарахування неустойки у зв`язку з неповерненням об`єкту оренди, позаяк, суду не надано доказів виконання сторонами умови, погодженої у відповідному Договорі, з виконанням якої, пов`язано момент початку користування орендарем об`єктом оренди (факт передачі об`єкта у користування), а відтак і обов`язку сплати неустойки за весь час безпідставного користування вказаним майном.

Поряд з тим, суд звертає увагу позивача, що всі листи, які направлені останнім на адресу відповідача, не містять в матеріалах справи доказів, які підтверджують отримання відповідачем вказаних листів та вимог, а отже не можуть братись судом до уваги.

Крім того, не можуть також братись судом до уваги і наявні в матеріалах справи докази у вигляді акту про неповернення приміщення від 05.11.2019 акту про опломбування приміщення та від 06.12.2019 позаяк, останні безпосередньо складені заінтересованою особою (позивачем), а зазначені у вказаних актах свідки, жодним чином не встановлені.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини, які вбачаються з укладеного між сторонами Договору оренди, проте позивачем, не доведено належними та допустимими доказами факту передачі майна в оренду відповідачу, а відтак і наявності у позивача права на нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди.

Принагідно, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до другого абзацу п. 11.5 Договору зазначено, що до договору додається акт прийому-передачі на 2 аркушах, тому потенційна можливість існування вказано існує, проте за відсутності в матеріалах справи вказаного доказу та доказів виконання Договору, суд позбавлений можливості стверджувати про факт беззаперечного користування відповідачем об`єктом оренди впродовж 2019 року, тобто строку за який відповідачу нараховано неустойку, позаяк судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях та мати будь-які сумніви.

Відтак, на підставі викладеного суд вважає позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Принагідно, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на повторне звернення з позовом, та надання всіх необхідних доказів, які підтверджують викладені у позові вимоги.

Витрати по сплаті судового збору у зв`язку з відмовою в позові, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз