Рішення

від 29.10.2020 по справі 916/3777/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3777/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Заверюха В.О. за довіреністю;

від відповідача: Залевська І.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс про стягнення 813705,28грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Морський торговельний порт Южний звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс 804504,84грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство Морський торговельний порт Южний посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №ПФ-71/18п від 22.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3777/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2020р. о 12:15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В судовому засіданні від 16.01.2020р. було оголошено перерву на 19.03.2020р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

10.02.2020р. за вх.суду№3361/20 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

24.02.2020р. за вх.суду№4659/20 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 260046,25грн. пені, 485688,21грн. штрафу, 22236,69грн. 3% річних, 45734,13грн. інфляційних втрат.

24.02.2020р. за вх.суду№4747/20 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.

12.03.2020р. за вх.суду№6357/20 відповідач надав до суду відзив на уточнену позовну заяву.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211, Розпорядження голови Одеської міської ради №218 від 15.03.2020р., рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р., оформленим протоколом №916-3/2020, яким для забезпечення належної роботи в умовах спалаху гострої респіраторної хворобибуло рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області у період дії карантину з 17.03.2020р. по 03.04.2020р. включно перенести судові засідання за межі вказаного строку, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання по справі №916/3777/19 на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2020р. призначено підготовче засідання на 09.04.2020р. о 12:40 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 зокрема продовжено дії карантину до 24.04.2020р.

07.04.2020р. за вх.суду№8862/20 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

08.07.2020р. за вх.суду№8999/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В засідання суду від 09.04.2020р. представники сторін не з`явилися.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2020р. відкладено підготовче засідання на 30.04.2020р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. №291 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 зокрема продовжено дію карантину до 11.05.2020р.

29.04.2020р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В засідання суду від 30.04.2020р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. відкладено підготовче засідання на 14.05.2020р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020р. №343 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 зокрема продовжено дію карантину до 22.05.2020р.

13.05.2020р. за вх.суду№11998/20 позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

13.05.2020р. за вх.суду№11986/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. відкладено підготовче засідання на 02.06.2020р. о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

01.06.2020р. за вх.суду№14054/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання.

Позивач проти клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання не заперечує.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та те, що визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу питання, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання підлягає відкладенню.

В підготовчому засіданні від 02.06.2020р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2020р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

24.06.2020р. за вх.суду№16445/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання.

Позивач проти клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання не заперечує.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та те, що визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу питання, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання підлягає відкладенню.

В підготовчому засіданні від 25.06.2020р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 21.07.2020р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні від 21.07.2020р. було оголошено перерву на 30.07.2020р. о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні від 30.07.2020р. оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2020р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 08.09.2020р. о 11:40.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 08.09.2020р. о 11:40 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. призначено судове засідання на 07.10.2020р. о 11:30 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 07.10.2020р. було оголошено перерву на 29.10.2020р. о 11:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

У судовому засіданні від 29.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/3777/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22.06.2018р. між Державним підприємством Морський торговельний порт Южний (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс (відповідач, Замовник) був укладений договір про надання послуг №ПФ-71/18п (далі договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за заявками Замовника та за умови наявності можливості, протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги несамохідного плавкрану ПлК-1/16 вантажопідйомністю 16тон в акваторії морського порту Южний , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Пунктами 2.1., 2.2. договору встановлено, що вартість послуг Плавкрана складає: при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт з урахуванням палива - 1,61 доларів США, без врахування ПДВ за 1 (одну) перевантажену метричну тону вантажу; при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт без урахуванням палива (підключення до берегового живлення) - 1,13 доларів США, без врахування ПДВ за 1 (одну) перевантажену метричну тону вантажу. Тарифи вказані без врахування ПДВ. ПДВ нараховується у порядку, встановленому діючим законодавством України. Вартість послуг за договором може бути змінена Виконавцем і прийнята Замовником у разі значного зростання вартості паливно-мастильних матеріалів. У разі зміни ціни на послуги Плавкрана Виконавець, не менше ніж за 10 діб інформує про це Замовника. Внесення змін до договору проводиться у порядку, встановленому п.11.1 цього договору. У випадку, якщо протягом 5 робочих днів Замовник не надасть відповіді Виконавцю, щодо зміни вартості послуг Плавкрана, ці зміни вважаються погодженими зі сторони Замовника. Замовник зобов`язаний підписати додаткову угоду до цього договору, відповідно до якої, Замовник здійснює оплату рахунків за послуги Виконавця за цим договором з урахуванням змін вартості послуг та з дати початку введення Виконавцем в дію нової вартості послуг за цим договором.

Відповідно до розділу 3 договору оплата послуг здійснюється в національній валюті по офіціальному курсу Національного Банку України на день надання послуг, за тарифами Виконавця, зазначеними у п.2.1 цього договору. Замовник здійснює оплату рахунків Виконавця за: навантажувально-розвантажувальні роботи за ставкою, зазначеною в пп.2.1.1. п 2 цього договору на підставі актів здавання-приймання наданих послуг; навантажувально-розвантажувальні роботи за ставкою, зазначеною в пп.2.1.2. п 2 цього договору на підставі Актів здавання-приймання наданих послуг. У випадку, якщо під час здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт виникає необхідність зупинки роботи Плавкрану, яка викликана виробничою необхідністю Виконавця (проведення ремонту суднових механізмів, устаткування, систем або заміна іншою перевантажувальною технікою тощо) між сторонами складається акт виконаних робіт, у якому зазначається фактична кількість вантажу, що завантажена Виконавцем на судно до моменту зупинки Плавкрану. Фактична кількість вантажу, яка завантажена на судно та зазначена в акті виконаних робіт визначається Замовником самостійно без участі Виконавця на підставі актів зняття осадки судна та визначення ваги вантажу в метричних тонах, шляхом проведення драфт-сюрвею. Для можливості визначення фактичної кількості вантажу, шляхом проведення драфт-сюрвею Замовник має право залучати незалежні сюрвейєрські організації. У цьому випадку, Замовник здійснює оплату рахунків Виконавця за навантажувально-розвантажувальні роботи на підставі складеного акту виконаних робіт, в якому зазначена фактична кількість вантажу, що завантажена на судно до моменту зупинки Плавкрану. Замовник здійснює оплату послуг за фактично надані послуги Плавкрана шляхом прямого банківського переведення коштів на рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання виставленого Виконавцем рахунку та на підставі підписаного сторонами відповідного акта здавання-приймання наданих послуг.

Згідно п.п. 4.6., 4.7. договору після виконання заявки уповноважений представник Замовника підписує та скріплює печаткою наряди та акти здавання-приймання наданих послуг, складені Виконавцем українською мовою. Підписання акту здавання-приймання наданих послуг Плавкрана представниками сторін є підтвердженням факту надання послуг та відсутності претензій з боку кожної із сторін.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що за порушення Замовником строку внесення плати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15% вартості наданих послуг.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2018р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

08.10.2019р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою сторони дійшли згоду викласти реквізити Виконавця у новій редакції.

Як вказує позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу послуги зазначені у п.1.1. договору про що між сторонами були складені акти виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг), а саме: на підставі акту №36 від 28.11.2018р., виставлено рахунок №886 від 28.11.2018р. на суму 293226,52грн. (отриманий відповідачем 04.12.2018р.); на підставі акту №37 від 01.12.2018р., виставлено рахунок №903 від 01.12.2018р. на суму 165406,21грн. (отриманий відповідачем 18.12.2018р.); на підставі акту №38 від 07.12.2018р., виставлено рахунок №904 від 07.12.2018р. на суму 351759,12грн. (отриманий відповідачем 18.12.2018р.); на підставі акту №39 від 15.12.2018р., виставлено рахунок №917 від 15.12.2018р. на суму 155994,68грн. (отриманий відповідачем 04.01.2019р.); на підставі акту №40 від 31.12.2018р., виставлено рахунок №953 від 31.12.2018р. на суму 237225,18грн. (отриманий відповідачем 15.01.2019р.); на підставі акту №1 від 02.01.2019р., виставлено рахунок №2 від 02.01.2019р. на суму 117691,20грн. (отриманий відповідачем 22.01.2019р.); на підставі акту №2 від 09.01.2019р., виставлено рахунок №23 від 09.01.2019р. на суму 157710,59грн. (отриманий відповідачем 22.01.2019р.); на підставі акту № 3 від 10.03.2019р., виставлено рахунок №225 від 10.03.2019р. на суму 218151,34грн. (отриманий відповідачем 22.03.2019р.); на підставі акту №4 від 01.04.2019р., виставлено рахунок №262 від 01.04.2019р. на суму 165220,13грн. (отриманий відповідачем 11.04.2019р.); на підставі акту №5 від 26.04.2019р., виставлено рахунок №301 від 26.04.2019р. на суму 94924,60грн. (отриманий відповідачем 07.05.2019р.); на підставі акту №6 від 04.05.2019р., виставлено рахунок №318 від 04.05.2019р. на суму 225654,78грн. (отриманий відповідачем 17.05.2019р.); на підставі акту №7 від 10.05.2019р., виставлено рахунок №319 від 10.05.2019р. на суму 3517,63грн. (отриманий відповідачем 17.05.2019р.); на підставі акту №8 від 07.06.2019р., виставлено рахунок №424 від 07.06.2019р. на суму 229843,70грн. (отриманий відповідачем 21.06.2019р.); на підставі акту №9 від 16.06.2019р., виставлено рахунок №425 від 16.06.2019р. на суму 86673,42грн. (отриманий відповідачем 21.06.2019р.); на підставі акту №10 від 28.06.2019р., виставлено рахунок №473 від 28.06.2019р. на суму 121467,16грн. (отриманий відповідачем 04.07.2019р.); на підставі акту №11 від 06.07.2019р., виставлено рахунок №504 від 06.07.2019р. на суму 357958,26грн. (отриманий відповідачем 15.07.2019р.); на підставі акту №12 від 24.07.2019р., виставлено рахунок №583 від 24.07.2019р. на суму 355496,86грн. (отриманий відповідачем 29.07.2019р.).

Позивач зазначає, що факт отримання відповідачем рахунків на оплату та актів підтверджується відповідними супроводжувальними відомостями. Проте, на порушення умов п.3.4 договору, оплату вартості наданих послуг згідно вищевказаних рахунків було здійснено відповідачем з простроченням строків, що підтверджується відповідною карткою взаєморозрахунків.

Позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням умов договору відповідач повинен сплатити позивачу 260046,25грн. пені, 485688,21грн. штрафу, 22236,69грн. 3% річних, 45734,13грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 260046,25грн. пені, 485688,21грн. штрафу, 22236,69грн. 3% річних, 45734,13грн. інфляційних втрат.

Відповідач позовні вимоги в частині несвоєчасної оплати наданих послуг визнає, однак зазначає, що за прострочку платежу сплачується лише пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач вказує, що одночасне стягнення штрафу і пені за одне і те саме порушення є подвійним притягненням до відповідальності, що протирічить ст. 61 Конституції України. Штраф і пеня є одним видом юридичної відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг, свідчить про недотримання положень, закріплених ст. 61 Конституції України.

Крім того відповідач вказує на те, що позивачем невірно розраховані 3% річних та інфляційні втрати про що надав свій контррозрахунок та зазначив, що з відповідача може бути стягнуто грошову суму у розмірі 308083,75грн., з яких: 260016,02грн. - пеня, 22236,69грн. - 3% річних, 25831,04грн. інфляційні втрати.

Відповідач у відзиві на уточнену позовну заяву, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та на ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що основні зобов`язання по оплаті наданих Позивачем послуг по Договору виконані у повному обсязі. Відповідач не ухилявся від виконання свого обов`язку по оплаті наданих послуг і виконав їх при наявній можливості. Розмір штрафних санкцій є великим у співвідношенні до вартості наданих та оплачених послуг. Позивач не зазнав збитків через таке прострочення відповідача.

Відповідач просить врахувати інтереси відповідача, оскільки стягнення надмірного розміру штрафних санкцій, створить несправедливо непомірний тягар для відповідача. А також, негативно відобразиться на його господарській діяльності, оскільки основним видом є надання експедиторських послуг (код КВЄД 5229 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту), які за своєю суттю є посередницькими та також залежать від можливості їх надання за допомогою в тому числі позивача та своєчасності оплати послуг клієнтами відповідача. Створення джерела невиправданих додаткових прибутків позивача, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Тим більш, що у вартість послуг наданих позивачем вже закладено прибуткову складову. Таким чином, оскільки факт порушення строків оплати наданих позивачем послуг дійсно мав місце та враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумного стимулювання відповідача виконувати свої обов`язки належним чином, а також для забезпечення балансу інтересів сторін, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та задовольнити позовні вимоги частково.

Позивач у відповіді на відзив відповідача зазначає, що 7.1 договору сторони погодили та встановили, що за порушення Замовником строку внесення плати за наданні послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% відсотка вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вартості наданих послуг. З наведеного вище вбачається, що позивач та відповідач в договорі добровільно узгодили неустойку у вигляді штрафу, за неналежне виконання договірних зобов`язань, у зв`язку із чим, твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для стягнення на користь позивача штрафу, є безпідставним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке застосовується у виняткових випадках. На думку позивача, відповідачем не доведено винятковості випадку, який би був підставою для зменшення розміру неустойки. В свою чергу, відповідач, підписавши договір, повністю погодився з його умовами, зокрема, згідно з п. 6.2.2 договору, прийняв на себе обов`язок оплачувати надані послуги, в установлений договором строк та погодився з розміром штрафних санкцій за порушення строку виконання цього зобов`язання. Проте, взятих на себе зобов`язань відповідач не виконав, тому за порушення зобов`язання повинен нести відповідальність згідно з п. 7.1 договору у повному обсязі. Дійсно, відповідачем виконані зобов`язання щодо оплати рахунків за наданні послуги, однак термін прострочення сплати вказаних рахунків є занадто великим. Так, деякі рахунки зазначені позивачем в позовній заяві відповідачем сплачено з прострочення терміну понад 4 місяці. Позивач є підприємством державної форми власності, яке має стратегічне значення для економіки Держави, тобто несвоєчасне отримання коштів від виробничої діяльності підприємства має негативний вплив для бюджету країни. Крім того, позивач співпрацює з великою кількістю суб`єктів господарської діяльності, в тому числі з питань придбання різного роду товарів та послуг, і неотримання вчасно коштів за прибутковими договорами з основної виробничої діяльності підприємства, створює несприятливі умови, для розрахунків з контрагентами за іншими договорами, в яких підприємство є стороною. У зв`язку із викладеним, враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач вважає заявлений розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат таким, що безумовно відповідає Закону, умовам договору, а також принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 22.06.2018р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг №ПФ-71/18п відповідно до умов якого позивач зобов`язався за заявками відповідача та за умови наявності можливості, протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги несамохідного плавкрану ПлК-1/16 вантажопідйомністю 16тон в акваторії морського порту Южний , а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами на підставі акту №36 від 28.11.2018р., виставлено рахунок №886 від 28.11.2018р. на суму 293226,52грн. (отриманий відповідачем 04.12.2018р.); на підставі акту №37 від 01.12.2018р., виставлено рахунок №903 від 01.12.2018р. на суму 165406,21грн. (отриманий відповідачем 18.12.2018р.); на підставі акту №38 від 07.12.2018р., виставлено рахунок №904 від 07.12.2018р. на суму 351759,12грн. (отриманий відповідачем 18.12.2018р.); на підставі акту №39 від 15.12.2018р., виставлено рахунок №917 від 15.12.2018р. на суму 155994,68грн. (отриманий відповідачем 04.01.2019р.); на підставі акту №40 від 31.12.2018р., виставлено рахунок №953 від 31.12.2018р. на суму 237225,18грн. (отриманий відповідачем 15.01.2019р.); на підставі акту №1 від 02.01.2019р., виставлено рахунок №2 від 02.01.2019р. на суму 117691,20грн. (отриманий відповідачем 22.01.2019р.); на підставі акту №2 від 09.01.2019р., виставлено рахунок №23 від 09.01.2019р. на суму 157710,59грн. (отриманий відповідачем 22.01.2019р.); на підставі акту № 3 від 10.03.2019р., виставлено рахунок №225 від 10.03.2019р. на суму 218151,34грн. (отриманий відповідачем 22.03.2019р.); на підставі акту №4 від 01.04.2019р., виставлено рахунок №262 від 01.04.2019р. на суму 165220,13грн. (отриманий відповідачем 11.04.2019р.); на підставі акту №5 від 26.04.2019р., виставлено рахунок №301 від 26.04.2019р. на суму 94924,60грн. (отриманий відповідачем 07.05.2019р.); на підставі акту №6 від 04.05.2019р., виставлено рахунок №318 від 04.05.2019р. на суму 225654,78грн. (отриманий відповідачем 17.05.2019р.); на підставі акту №7 від 10.05.2019р., виставлено рахунок №319 від 10.05.2019р. на суму 3517,63грн. (отриманий відповідачем 17.05.2019р.); на підставі акту №8 від 07.06.2019р., виставлено рахунок №424 від 07.06.2019р. на суму 229843,70грн. (отриманий відповідачем 21.06.2019р.); на підставі акту №9 від 16.06.2019р., виставлено рахунок №425 від 16.06.2019р. на суму 86673,42грн. (отриманий відповідачем 21.06.2019р.); на підставі акту №10 від 28.06.2019р., виставлено рахунок №473 від 28.06.2019р. на суму 121467,16грн. (отриманий відповідачем 04.07.2019р.); на підставі акту №11 від 06.07.2019р., виставлено рахунок №504 від 06.07.2019р. на суму 357958,26грн. (отриманий відповідачем 15.07.2019р.); на підставі акту №12 від 24.07.2019р., виставлено рахунок №583 від 24.07.2019р. на суму 355496,86грн. (отриманий відповідачем 29.07.2019р.).

Відповідно до розділу 3 договору оплата послуг здійснюється в національній валюті по офіціальному курсу Національного Банку України на день надання послуг, за тарифами Виконавця, зазначеними у п.2.1 цього договору. Замовник здійснює оплату рахунків Виконавця за: навантажувально-розвантажувальні роботи за ставкою, зазначеною в пп.2.1.1. п 2 цього договору на підставі актів здавання-приймання наданих послуг; навантажувально-розвантажувальні роботи за ставкою, зазначеною в пп.2.1.2. п 2 цього договору на підставі Актів здавання-приймання наданих послуг. У випадку, якщо під час здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт виникає необхідність зупинки роботи Плавкрану, яка викликана виробничою необхідністю Виконавця (проведення ремонту суднових механізмів, устаткування, систем або заміна іншою перевантажувальною технікою тощо) між сторонами складається акт виконаних робіт, у якому зазначається фактична кількість вантажу, що завантажена Виконавцем на судно до моменту зупинки Плавкрану. Фактична кількість вантажу, яка завантажена на судно та зазначена в акті виконаних робіт визначається Замовником самостійно без участі Виконавця на підставі актів зняття осадки судна та визначення ваги вантажу в метричних тонах, шляхом проведення драфт-сюрвею. Для можливості визначення фактичної кількості вантажу, шляхом проведення драфт-сюрвею Замовник має право залучати незалежні сюрвейєрські організації. У цьому випадку, Замовник здійснює оплату рахунків Виконавця за навантажувально-розвантажувальні роботи на підставі складеного акту виконаних робіт, в якому зазначена фактична кількість вантажу, що завантажена на судно до моменту зупинки Плавкрану. Замовник здійснює оплату послуг за фактично надані послуги Плавкрана шляхом прямого банківського переведення коштів на рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання виставленого Виконавцем рахунку та на підставі підписаного сторонами відповідного акта здавання-приймання наданих послуг.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що за надані позивачем послуги відповідач розраховувався несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкції, 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що за порушення Замовником строку внесення плати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі

15% вартості наданих послуг.

Доводи відповідача про те, що одночасне стягнення штрафу і пені за одне і те саме порушення є подвійним притягненням до відповідальності, що протирічить ст. 61 Конституції України судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Крім того, суд зазначає, що п. 7.1. договору яким сторони встановили, що за порушення Замовником строку внесення плати за надані послуги Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5% вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення строку оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі

15% вартості наданих послуг відповідачем не оспорюються, оскільки в матеріалах справи відсутні рішення щодо визнання недійсним даного пункту договору, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

Позивач просить стягнути з відповідача 260046,25грн. пені, 485688,21грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на уточнену позовну заяву, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та на ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що основні зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг по договору виконані у повному обсязі. Відповідач не ухилявся від виконання свого обов`язку по оплаті наданих послуг і виконав їх при наявній можливості. Розмір штрафних санкцій є великим у співвідношенні до вартості наданих та оплачених послуг. Позивач не зазнав збитків через таке прострочення відповідача. Відповідач просить врахувати інтереси відповідача, оскільки стягнення надмірного розміру штрафних санкцій, створить несправедливо непомірний тягар для відповідача. А також, негативно відобразиться на його господарській діяльності, оскільки основним видом є надання експедиторських послуг (код КВЄД 5229 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту), які за своєю суттю є посередницькими та також залежать від можливості їх надання за допомогою в тому числі позивача та своєчасності оплати послуг клієнтами відповідача. Створення джерела невиправданих додаткових прибутків позивача, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Тим більш, що у вартість послуг наданих позивачем вже закладено прибуткову складову. Таким чином, оскільки факт порушення строків оплати наданих позивачем послуг дійсно мав місце та враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумного стимулювання відповідача виконувати свої обов`язки належним чином, а також для забезпечення балансу інтересів сторін, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та задовольнити позовні вимоги частково.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, як просить відповідач фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020р. по справі 918/116/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 20% та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 208037,00грн. та штраф у сумі 388550,57грн.

Щодо стягнення з відповідача 22236,69грн. 3% річних та 45734,13грн. інфляційних витрат, слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем у заяві про уточнення позовних вимог розрахунок 3% річних у сумі 22236,69грн. у тому числі за період з 19.12.2018р. по 21.02.2019р. за рахунком №886 від 28.11.2018р., за період з 04.01.2019р. по 28.03.2019р. за рахунком №903 від 01.12.2018р., за період з 04.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №904 від 07.12.2018р., за період з 22.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №917 від 15.12.2018р., за період з 30.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №953 від 31.12.2018р., за період з 06.02.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №2 від 02.01.2019р., за період з 06.02.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №23 від 09.01.2019р., за період з 06.04.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №225 від 10.03.2019р., за період з 26.04.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №262 від 01.04.2019р., за період з 23.05.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №301 від 26.04.2019р., за період з 01.06.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №318 від 04.05.2019р., за період з 01.06.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №319 від 10.05.2019р., за період з 09.07.2019р. по 11.09.2019р. за рахунком №424 від 07.06.2019р., за період з 09.07.2019р. по 11.09.2019р. за рахунком №425 від 16.06.2019р., за період з 19.07.2019р. по 17.09.2019р. за рахунком №473 від 28.06.2019р., за період з 30.07.2019р. по 24.10.2019р. за рахунком №504 від 06.07.2019р., за період з 13.08.2019р. по 24.10.2019р. за рахунком №583 від 24.07.2019р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 22236,69грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем у заяві про уточнення позовних вимог розрахунок інфляційних втрат у сумі 45734,13грн. у тому числі за період з 19.12.2018р. по 21.02.2019р. за рахунком №886 від 28.11.2018р., за період з 04.01.2019р. по 28.03.2019р. за рахунком №903 від 01.12.2018р., за період з 04.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №904 від 07.12.2018р., за період з 22.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №917 від 15.12.2018р., за період з 30.01.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №953 від 31.12.2018р., за період з 06.02.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №2 від 02.01.2019р., за період з 06.02.2019р. по 13.06.2019р. за рахунком №23 від 09.01.2019р., за період з 06.04.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №225 від 10.03.2019р., за період з 26.04.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №262 від 01.04.2019р., за період з 23.05.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №301 від 26.04.2019р., за період з 01.06.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №318 від 04.05.2019р., за період з 01.06.2019р. по 17.07.2019р. за рахунком №319 від 10.05.2019р., за період з 09.07.2019р. по 11.09.2019р. за рахунком №424 від 07.06.2019р., за період з 09.07.2019р. по 11.09.2019р. за рахунком №425 від 16.06.2019р., за період з 19.07.2019р. по 17.09.2019р. за рахунком №473 від 28.06.2019р., за період з 30.07.2019р. по 24.10.2019р. за рахунком №504 від 06.07.2019р., за період з 13.08.2019р. по 24.10.2019р. за рахунком №583 від 24.07.2019р., вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 45734,13грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v .) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії ( Suominen v .), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ( Hirvisaari v .), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України ).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс підлягають частковому задоволенню у сумі 664558,39грн. у тому числі 388550,57грн. штрафу, 208037,00грн. пені, 22236,69грн. 3% річних, 45734,13грн. інфляційних втрат, у позовних вимогах Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс про стягнення 97137,64грн. штрафу та 52009,25грн. пені судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 12205,58грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс про стягнення 813705,28грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс (650085, м. Одеса, вул. Прохорівська, 42-А, код ЄДРПОУ 41075114) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Южний (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) 388550,57грн. штрафу, 208037,00грн. пені, 22236,69грн. 3% річних, 45734,13грн. інфляційних втрат, 12205,58грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства Морський торговельний порт Южний до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ісіфорвардсервіс про стягнення 97137,64грн. штрафу, 52009,25грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 09 листопада 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова