Ухвала

від 09.10.2020 по справі 308/10671/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/10671/16-ц

У Х В А Л А

про закриття провадження

09.10.2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі - Парова І.І.

за участю :

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до першого відповідача - ОСОБА_1 та другого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання недійсним та скасування державного акту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 звернулася в суд з позовною заявою до першого відповідача ОСОБА_1 та другого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за якою просить суд: державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим № 2124881800:12:010:0018, розташовану в с. Нижнє Солотвино (біля очисних споруд) Ужгородського району, виданий на прізвище ОСОБА_1 визнати недійсним та скасувати.

Позовну заяву мотивує тим, що вона ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті її матері відкрилася спадщина, яка складалася із житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельних ділянок, розташованих в с. Нижнє Солотвино.

На житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами, 19.11.2015 року нотаріусом було видано їй свідоцтво на спадщину за законом, а на земельні ділянки - відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлювальних документів.

Згідно з виписки з рішення 16 сесії 21 скликання Глибоцької сільської ради від 02.12.1993 року Про передачу у приватну власність земель для ведення особистого підсобного господарства , передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,76 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (присадибна) та 0,51 га для ведення підсобного селянського господарства, що розташована в селі Нижнє Солотвино (біля очисних споруд) громадянці ОСОБА_4 .

У зв`язку із тим, що вона не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері, на вищеописані земельні ділянки, через відсутністю правовстановлюючих документів на них (державних актів), 12.11.2015р. рішенням 2 сесії сьомого скликання Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність , мені, ОСОБА_3 , надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наміченої у власність, площею 0,51 га - для ведення особистого селянського господарства із земель, наданих у користування в селі Нижнє Солотвино (біля очисних споруд) на території Руськокомарівської сільської ради.

З метою складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вона звернулась до приватного підприємства Ужгеостар .

Однак, листом за № 25 від 29.09.2016р. приватне підприємство Ужгеостар її повідомило, ще після проведення геодезичних робіт, виявилось, що на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 площею 0,51 га, яка перебуває у її користуванні накладається суміжна земельна ділянка гр. ОСОБА_1 , за кадастровим №2124881800:12:010:0018. Виходячи із цих даних вони не можуть закінчити роботу по розробленню проекту землеустрою.

Разом із листом, ПП Ужгеостар надало їй схему накладення земельних ділянок одна на одну.

Наявність такої накладки землі та факт того, що від неї забрали частину земельної ділянки є шоком для позивача, оскільки вона б ніколи не змогла подумати, що землю її матері, яка перейшла до неї як спадок так нагло буде забрано іншою особою.

ОСОБА_1 розмов з приводу того, що він у своїй власності має частину земельної ділянки позивача, - уникає. Пояснювати їй нічого не хоче і жодних документів показувати також не бажає.

З урахуванням викладеного та із посиланням на положення абзацу 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16.04.2004 р., статті 141, 155, 158, 116, 152, 152 ЗК України, ст. 16 ЦК України, позивач вважає свої права порушеними та звернулася до суду за їх захистом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги. В подальшому позивач та її представник в судові засидання не з`являлись. Від представника позивача надійшли до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову судом. Заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки позивач не є власником земельної ділянки , що унеможливлює захист судом її відсутніх на даний момент прав.

Представник відповідача Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився.

Розгляд справи неодноразово судом відкладався через неявку сторін та їх представників за їх письмовими клопотаннями, оскільки останні наполягали на розгляді справи судом за їх участі.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Продовжуючи розгляд справи у відсутності позивача та його представника, суд виходить із змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

07 лютого 2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про витребування доказів у справі. Витребувано:

від відповідача ОСОБА_1 :

- рішення органів місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 ;

- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- Державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером №2124881800:12:010:0018, розташовану в с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району.

Зазначена ухвала суду була частково виконана першим відповідачем - ОСОБА_1 із супровідним листом від 16.04.2018 року надано суду копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка містить витяг з рішення органів місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки та передачу у приватну власність ОСОБА_1 , витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, проте не надано суду Державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером №2124881800:12:010:0018, розташовану в с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району.

Як було зазначено вище, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про: визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку із кадастровим № 2124881800:12:010:0018, розташовану в с. Нижнє Солотвино (біля очисних споруд) Ужгородського району, виданого на прізвище ОСОБА_1 .

Проте, як було встановлено судом, з довідки Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району від 06.10.2017 року № 488/02-26 за період з 2006 - 2017 років стосовно громадянина ОСОБА_1 рішень сільською радою не приймалося. Відомості про те, хто є власником земельної ділянки за кадастровим номером 2124881800:12:010:0018 в сільській раді відсутні. Сам державний акт на право власності на земельну ділянку за вищевказаним кадастровим номером, або його копія в сільській раді відсутні .

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , виготовленої ФОП ОСОБА_6 вбачається, що за рішенням 19 сесії четвертого скликання Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Про надання земельних ділянок в приватну власність для ведення особистого селянського господарства від 01.04.2005 року , ОСОБА_1 , було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_2 , площею 0,40 га, в тому числі 0,14 га Клинець та 0,26 га ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході проведення геодезичних робіт було встановлено межі цієї земельної ділянки в натурі та передані власнику межові знаки на зберігання, що підтверджується відповідними актами, наявними у технічній документації.

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.12.2015 року № НВ - 2101197412015 у реєстрі значиться земельна ділянка із кадастровим номером 2124881800:12:010:0018, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Руськокомарівської сільської ради, с. Нижнє Солотвино, ур. Синяк , із цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2600 гектарів, проте інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня .

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.09.2018 року № НВ - 0002086822018 у реєстрі значиться земельна ділянка із кадастровим номером 2124881800:12:010:0018, що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Руськокомарівської сільської ради, с. Нижнє Солотвино, ур. Синяк , із цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2600 гектарів, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 . Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Управління Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області, 30.12.2015 року .

На вимогу суду першим відповідачем - ОСОБА_1 державний акт на право власності на цю земельну ділянку наданий не був, відсутні відомості щодо нього і у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.09.2018 року № НВ - 0002086822018, проте такі дії відповідають діючому законодавству з урахуванням наступного.

З 01 січня 2013 року набули чинності Закони України »Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI, »Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV, постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 »Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» , згідно з якими Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Зазначені закони, а саме: Закон України »Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV докорінно змінили підхід до державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, так частиною 1 статті 4-1 цього Закону передбачено, що: рішення органів виконавчої влади або органів місцевого ?самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), ?сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України »Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх ?обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до п. 8-1 ч. 1 ст. 18 Закону України »Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно , що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної ?реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування .

З набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 року № 3613-УІ та Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без оформлення державних актів.

Відповідно до положень пункту 9 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр , видача державних актів на право власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Держкомзему України при проведенні державної реєстрації земельної ділянки лише до 01 січня 2013 року .

Як зазначено у ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 2 ч. 1, ч. 2, 3 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається .

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги із предметом, якого не існувало на законодавчому рівні на момент звернення до суду з відповідним позовом, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч.ч. 2, 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 3, 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України?03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р.?за № 1650/24182, Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне повернути повністю з Державного бюджету України позивачу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , на її розрахунковий рахунок, сплачений нею судовий збір у сумі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 20 копійок) за квитанцією № 2461310083 ПАТ Комінвестбанк від 13.10.2016 року, для чого видати позивачеві засвідчену копію квитанції № 2461310083 ПАТ Комінвестбанк від 13.10.2016 року, залишивши її оригінал при матеріалах справи.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 258, 259, 353 - 355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження № 2/308/4780/16 у справі № 308/10671/16-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до першого відповідача - ОСОБА_1 та другого відповідача - Руськокомарівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання недійсним та скасування державного акту, - відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України через відсутність предмету спору.

Повернути повністю з Державного бюджету України позивачу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1 , на її розрахунковий рахунок, сплачений нею судовий збір у сумі 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна гривня 20 копійок) за квитанцією № 2461310083 ПАТ Комінвестбанк від 13.10.2016 року.

Видати позивачеві ОСОБА_7 - засвідчену копію квитанції № 2461310083 ПАТ Комінвестбанк від 13.10.2016 року, залишивши її оригінал при матеріалах справи.

Повернення судового збору здійснюється на підставі належним чином засвідченої копії ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання повного тексту ухвали 13.10.2020 р.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца