Рішення

від 05.11.2020 по справі 442/6162/20

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/6162/20

Провадження №2/442/1474/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Нагірної О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 442/6162/20 за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

29.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Дрогобицької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, площею 0,0071 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нежитлова будівля, гараж, позначений літ. „Г-1" та естакада.

Позовні вимоги мотивує тим, що у 2006 році він за власні кошти побудував цегляний гараж, загальною площею 61,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , на землі, тоді ще належній „Будівельному управлінню № 41".

Все своє життя він працював у „Будівельному управлінню № 41" водієм автоколони 2208 до її продажу. Після того, як втратив роботу купив собі автомобіль РАФ та займався перевезенням пасажирів. Даний автомобіль зберігав на земельній ділянці „БУ № 41" за вищевказаною адресою. Згодом працював сторожем у „БУ № 41". У 2008 році після розпаду „БУ № 41" позивач капітально відремонтував складське приміщення, яке до цього використовував під гараж.

Користуючись своїм правом на безкоштовну приватизацію землі вирішив приватизувати вищевказану земельну ділянку, проте, більше 15 років він не може цього зробити. Вказує, що неодноразово відвідував засідання земельних комісій Дрогобицької міської ради. 26.01.2012 року КП ЛОР „Дрогобицьке МБТІ та ЕО" було виготовлено технічний паспорт на вищевказаний гараж, який на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/3034/14-ц належить позивачу на праві власності.

З метою належного оформлення права власності на земельну ділянку для обслуговування гаражу ОСОБА_1 звернувся до відповідача. 22.07.2015 року рішенням № 1658 сесії Дрогобицької міської ради йому було надано згоду на розроблення проекту землеустрою для присвоєння кадастрового номера, який позивачем було замовлено у ліцензованій землевпорядній організації ТЗОВ „Терразем". Після виготовлення проекту було сформовано кадастровий план на загальну площу 0,0071 кв. м з врученням позивачу відповідних межових знаків. Зазначає, що користується гаражем та прилеглою до нього землею відкрито та безпосередньо. Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у приватизації з тих підстав, що остання вирішила надати право платної оренди земель, на яких перебувають гаражі по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з відмовою відповідачем затвердити проект землеустрою для присвоєння кадастрового номера позивач був змушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, про що повідомити сторони, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що відповідно до рішення Дрогобицької міської ради від 29.11.2018 №1455 Про надання в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 міська рада вирішила передати ГО Мрія земельну ділянку площею 23150 кв.м. на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:035:0003 для кролективногог гаражного будівництва строком на 3 роки. На виконання вищезазначеного рішення міської ради був укладений договір оренди землі від 22.12.2018 між ГО Мрія та ДМР . Таким чином, спірна земельна перебуває в оренді ГО Мрія . Також зазначено, що в матеріалах справи є заява Міському голові м.Дрогобича від Позивача щодо вилучення спірної земельної ділянки у гаражного кооперативу від 11.12.2018. Отже, позивачу відомо, що спірна земельна перебуває в оренді ГО Мрія і виділити її позивачу без вилучення з користування неможливо.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/3034/14-ц від 23.05.2014 року та ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.09.2014 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля - гараж, літ. „Г-1", що за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,5 кв.м (а/с 14-23,27,28).

Матеріалами справи також встановлено оплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а/с 33-35).

Разом з тим, судом встановлено, що спірна земельна ділянка для обслуговування гаражу за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності Дрогобицькій міській раді Львівської області.

Позивач стверджує про те, що дана земельна ділянка комунальної власності перебуває у його добросовісному користуванні понад 15 років, а відтак, може бути ним приватизована за набувальною давністю.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не ґрунтується на будь-якій законній підставі володіння чужим майном.

Тобто, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (п. 11 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першоїстатті 344 ЦК України. До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.09.2018р., справа № 571/1099/16-ц.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно витягу з рішення 64 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради від 22.07.2015 року № 1658 та витягу з протоколу №77 від 15.06.2015 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 61 кв. м на АДРЕСА_1 для обслуговування гаражу (а/с 24,25).

На підставі договору про надання послуг із землеустрою у 2018 році ТзОВ „Терразем" було виготовлено проект землеустрою, сформовано кадастровий план на загальну площу земельної ділянки 0,0071 кв. м (а/с 38-46).

16.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до керівника „Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради " про надання висновку по технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а/с 26).

Не отримавши результату розгляду щодо вищевказаної заяви, неодноразово звертався до міського голови Дрогобицької міської ради із заявами щодо приватизації земельної ділянки для обслуговування гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а/с. 7-10, 47). Однак, виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради ОСОБА_1 було відмовлено у його проханні (а/с 11-13).

Оскільки, в даному випадку орган місцевого самоврядування відмовив позивачу у затверджені проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність спірної земельної ділянки, наведене є підтвердженням того, що законний власник не визнає факту добросовісності користування спірною земельною ділянкою, що є необхідною умовою для визнання права власності за набувальною давністю.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що право оренди спірної земельної ділянки належить ГО „Мрія". Крім того, встановлено, що позивачем здійснювалася оплата членських внесків на розрахунковий рахунок ГО „Мрія" за період з 31.01.2019 року по 31.12.2019 року (а/с 32). Отже, даний факт, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів того, що спірна земельна ділянка комунальної власності перебуває у його добросовісному користуванні понад 15 років.

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та надаючи належну правову оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутності законних підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем за набувальною давністю права власності на земельну ділянку, яка належить на праві комунальної власності Дрогобицькій міській раді Львівської області.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 264, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення рішення - 05.11.2020.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Дрогобицька міська рада (ЄДРПОУ 26307196, адреса: Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1).

Суддя О.Б. Нагірна