Ухвала

від 04.11.2020 по справі 404/6816/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6816/20

Номер провадження 1-кс/404/1781/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника потерпілого селянське фермерське господарство «Ольвія»,- адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 12020120020005455, за ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, за погодженням з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на двадцять сім земельних ділянок, на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області з кадастровими номерами: 3525584800:02:000:1347; 3525584800:02:000:1308; 3525584800:02:000:1345; 3525584800:02:000:1349; 3525584800:02:000:1325; 3525584800:02:000:1336; 3525584800:02:000:1307; 3525584800:02:000:1292; 3525584800:02:000:1333; 3525584800:02:000:1287; 3525584800:02:000:1332; 3525584800:02:000:1348; 3525584800:02:000:1337; 3525584800:02:000:1318; 3525584800:02:000:1334; 3525584800:02:000:1329; 3525584800:02:000:1344; 3525584800:02:000:1317; 3525584800:02:000:1328; 3525584800:02:000:1342; 3525584800:02:000:1335; 3525584800:02:000:1316; 3525584800:02:000:1326; 3525584800:02:000:1346; 3525584800:02:000:1327; 3525584800:02:000:1286; 3525584800:02:000:1286; 3525584800:02:000:1293, які останні двадцять років належали державі та були передані одним земельним масивом в постійне користування фермерському господарству «Ольвія», власником яких була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий зазначає, що земля є об`єктом права власності українського народу і підлягає захисту державою. Метою накладення арешту на земельні ділянки, є необхідність забезпечення збереження речових доказів у їх первинному незмінному стані, оскільки в державному земельному кадастрі за 9 днів у період з 21 жовтня по 30 жовтня 2020 року зареєстровано 54 випадки набуття та переоформлення права власності по одному об`єкту державної форми власності. Одразу після набуття, відбулось подальше відчуження землі державної форми власності, а кінцевим набувачем стало вузьке коло осіб. Заявлена до арешту земельна ділянка останні 20 років була у постійному користуванні ФГ «Ольвія», але без відома і згоди користувача, всупереч імперативних вимог ст. ст. 118, 141, 149 ЗК України вибула з державної форми власності та права користування. Можливість переоформлення і перепродажу стала можлива внаслідок використання завідомо підроблених документів та грубим порушенням процедури припинення права державної форми власності та права користування заявленої до арешту земельної ділянки. Для запобігання можливості перетворити, відчужувати, змінити площу, цільове використання, покупців, продавців, кадастрові номери, а також для припинення події злочину, запобіганню появи нових потерпілих, існує нагальна потреба у застосуванні заходу забезпечення у виді накладення арешту на земельні ділянки з забороною її відчуження, розпорядження, користування.

Представник потерпілого клопотання підтримав.

Згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання вирішено без повідомлення власників земельних ділянок, оскільки майно тимчасово не вилучалось, крім того це є необхідним для забезпечення реалізації можливого арешту майна.

Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. (ч. 1 ст. 218 КПК України) Слідчий дотримався територіальної підслідності, звернувшись з цим клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, оскільки використання завідомо недостовірних документів, передача земельних ділянок, внесення відомостей до земельного кадастру мало місце внаслідок дій службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Державою виконаний обов`язок спрямований на забезпечення охорони земель державної форми власності. У зв`язку з цим та в порядку ч. 4 ст. 38 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки він зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності проведення досудового розслідування.

08 грудня 2000 року, на підставі ст. 17 ЗК України, рішенням № 289 Ульянівської районної ради народних депутатів Ульянівського району Кіровоградської області, ОСОБА_6 виділено в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50 гектарів. 20.06.2001 року селянське фермерське господарство ОСОБА_6 отримало свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 047820. З цього часу фермерське господарство «Ольвія», набуло прав та обов`язків щодо земельної ділянки, переданої господарству на праві постійного користування. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВМВ № 322712 від 16 грудня 2008 року, ОСОБА_7 стала головою фермерського господарства «Ольвія» та 24 грудня 2008 року передала установчі документи, документи фінансово-господарської діяльності, а також свої корпоративні права фермерського господарства «Ольвія» громадянину ОСОБА_8 .

16 червня 2010 року ОСОБА_8 , як голова фермерського господарства «Ольвія» передав установчі документи, документи фінансово-господарської діяльності, а також свої корпоративні права фермерського господарства «Ольвія» громадянці ОСОБА_9 , яка, згідно до нотаріально посвідченої заяви ВР № 767459 від 06 квітня 2011 року, передала установчі документи, документи фінансово-господарської діяльності, а також свої корпоративні права фермерського господарства «Ольвія» громадянці ОСОБА_10 , яка є головою Фермерського господарства «Ольвія».

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 50 гектарів з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що розташована на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського (раніше - Ульянівського) району Кіровоградської області, надана в постійне користування ОСОБА_6 , згідно Державного акту на право постійного користування землею, є матеріальною основою та основним засобом виробництва в діяльності ФГ «Ольвія», яке є її належним користувачем.

Державний акт на право постійного користування, виданий на ОСОБА_6 , не скасовувався та не визнавався недійсним. Законність існуючого права на постійне користування земельною ділянкою підтверджується відсутністю спорів з цього приводу протягом останніх 20 років, податковою звітністю фермерського господарства та фактичною безперервною сівозміною, що проводило на обумовленій землі СФГ «Ольвія».

Відповідно до змісту кадастрової карти земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Ольвія», розділено на 27 земельних ділянок з кадастровими номерами: 3525584800:02:000:1347; 3525584800:02:000:1308; 3525584800:02:000:1345; 3525584800:02:000:1349; 3525584800:02:000:1325; 3525584800:02:000:1336; 3525584800:02:000:1307; 3525584800:02:000:1292; 3525584800:02:000:1333; 3525584800:02:000:1287; 3525584800:02:000:1332; 3525584800:02:000:1348; 3525584800:02:000:1337; 3525584800:02:000:1318; 3525584800:02:000:1334; 3525584800:02:000:1329; 3525584800:02:000:1344; 3525584800:02:000:1317; 3525584800:02:000:1328; 3525584800:02:000:1342; 3525584800:02:000:1335; 3525584800:02:000:1316; 3525584800:02:000:1326; 3525584800:02:000:1346; 3525584800:02:000:1327; 3525584800:02:000:1286; 3525584800:02:000:1286; 3525584800:02:000:1293.

Заволодіння землею державної форми власності стало можливе:

- без попереднього проведення процедури припинення права власності та користування спірною земельною ділянкою, як то передбачено ст. 141 ЗК України;

- без наявної нотаріальної згоди користувача, як то передбачено ч. 6 ст. 118 ЗК України;

- всупереч існуючого порядку вилучення спірної земельної ділянки, як то передбачено ст. 149 ЗК України.

За версією слідства, ймовірним способом заволодіння земельних ділянок державної форми власності стала подача не встановленими особами до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області завідомо недостовірних документів, після чого начальник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_11 видала двадцять сім наказів про передачу у власність 27-ми земельних ділянок. Загальний масив переданих земельних ділянок повністю складає землекористування СФГ «Ольвія». Сукупність перерахованих обставин містить докази обґрунтованої підозри про умисні незаконні дій шляхом обману, спрямовані на заволодіння земельними ділянками державної форми власності, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).

Слідчий суддя на початковій стадії досудового розслідування не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність встановлення дійсних обставин, проведення спеціальних досліджень, ризик зміни характеристик земельних ділянок, є достатньою умовою для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладання арешту.

Слідчий визнав нерухоме майно речовим доказом, тому вмотивовано звернувся з клопотанням про накладення арешту на предмет можливого посягання для збереження речового доказу, тобто об`єкту кримінально протиправних дій, набутого кримінально протиправним шляхом.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Слідчій довів наявність розумної підозри про існування ризику для запобігання можливості перетворити, змінити: власника, площу, конфігурацію, цільове використання, кадастрові номери, номер і дату правочинів, а також для припинення події злочину, запобіганню появи нових потерпілих, що призведе до втрати значення речового доказу, як такого. За таких умов, майно відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Проведення ефективного досудового розслідування вимагає збереження майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину та використання при доказуванні в суді.

За даним фактом СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області проводить досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

До передачі земельних ділянок, що знаходяться на праві постійного користування за ФГ «Ольвія», Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повинно було припинити право користування ФГ «Ольвія», шляхом прийняття рішення про припинення права постійного користування та/або скасування Державного акту на право постійного користування землею, що зроблено не було.

Тобто, заявлена до арешту земельна ділянка продовжує перебувати у законному постійному користуванні ФГ «Ольвія» та є об`єктом можливих кримінально протиправних дій, тому відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні доведений не тільки ризик, але й сам факт негайного перепродажу усіх ділянок протягом 9-ти днів після їх отримання земель від держави. Переконливість та доведеність вимог слідчого зобов`язує зупинити правовідносини для припинення злочину, щоб не допустити подальшого продажу, а також зміни його індивідуальних ознак як то: площа, конфігурація, поворотні точки, цільове призначення, обтяження, родючість, форму власності, самих власників, кадастрові номери, дати номери правочинів та державних актів.

Відповідно до ч.12 ст.100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили. Згідно п. 1 Постанови Пленуму № 5 Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права будь-яка особа має право звернутись з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

З огляду на зміст наведеного роз`яснення, заявлені власники/володільці зможуть ініціювати перед судом чи слідчим суддею розгляд клопотання про зняття арешту, після пред`явлення ними копії судового рішення, що набрало законної сили, про визнання за певною особою індивідуально визначеного майна. Такий правовий висновок гарантує забезпечення всіх форм майнових прав стосовно існуючих претендентів на арештоване майно. Для забезпечення проведення ефективного досудового розслідування є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини Рисовський проти України від 20.10.2011 р. Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.

Збір доказів по обставинам що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні покладається на представників сторони обвинувачення (ст. 91-93 КПК України). Дослідити та згодом оцінити дійсні обставини та кваліфікуючі ознаки злочину можна лише після збереження об`єкта дослідження у незмінному стані. У даному випадку існує реальний ризик зміни: осіб власників, меж земельних ділянок з унікальними кадастровими номерами, їх кадастрових номерів, площ і конфігурацій, належність земель до певної категорії. Таким чином, арешт на земельні ділянки з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Правильність висловлених доводів узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладання арешту, з метою запобігання його зміни, передачі відчуження. Об`єктом посягання є право власності на землю. Держава гарантує право особи на мирне володіння майном, забезпечення нормальних умов на облік набуття та передачу права на земельні ділянки, а також захист суспільних відносин пов`язаних з забезпеченням проведення ефективного досудового розслідування. Тимчасове обмеження прав титульного власника має незначний та строковий характер, тоді як перераховані важливі суспільні інтереси мають пріоритет оскілдьки земля є основним національним багатством українського народу.

Незастосування арешту буде суперечити завданням даного кримінального провадження, оскільки дасть можливість невстановленій групі осіб продовжити злочин, створити перешкоди в досягненні мети цього кримінального провадження.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що земельні ділянки є об`єктом посягання, та відповідно - речовими доказами, тому ( ч.10 ст. 170 КПК України) добросовісність дій набувача не впливає на результати вирішення вимог слідчого про накладення арешту на майно.

Частиною 11 ст. 170 КПК України передбачається, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі майна. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання, про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина. Вищевказані в ухвалі обставини вимагають встановити стосовно зареєстрованих власників земельних ділянок заборону на: розпорядження та користування арештованими земельними ділянками. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників арештованих земельних ділянок. Держава гарантує забезпечення проведення ефективного досудового розслідування, судового захисту, забезпечення проведення правових процедур у відповідності до Закону. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначиться на інтересах власників арештованого майна.

Разом з цим, ч. 4 ст. 173 КПК України передбачається, що у разі задоволення клопотання, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжуючий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обтяження правомірної господарської діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Починаючи з 2000 року і на момент вирішення цього клопотання, фермерське господарство «Ольвія» на законних правових підставах користується земельною ділянкою; дбає про родючість; відповідає за сівозміну; задекларувало земельну ділянку як основний засіб виробництва; щорічно звітує за зібраний врожай; витратило грошові кошти на обробку землі на 2021 рік, законне право користування за фермерським господарством «Ольвія» не припинено.

Крім того варто зауважити, що слідчий не звернувся з вимогою про заборону землекористування ФГ «Ольвія». За таких умов, дія застосованого заходу забезпечення у виді накладення арешту на перераховані земельні ділянки не поширюється на земельну ділянку загальною площею п`ятдесят гектарів, передану в постійне користування фермерському господарству «Ольвія», відповідно плану зовнішніх меж землекористування, додатку до державного акту про право постійного користування землею, на підставі рішення № 289 від 08 грудня 2000 року, Ульянівської районної ради народних депутатів Ульянівського району Кіровоградської області.

Цивільним та Земельним Кодексом України не передбачено право держави на повторну безоплатну приватизацію арештованих земельних ділянок приватної форми власності, тому вимога слідчого в цій частині не ґрунтується на законі і не підлягає задоволенню.

Керуючись 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, задовольнити частково.

Накласти арешт на двадцять сім земельних ділянок, на території Лозуватської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, а саме на:

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1317, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1347, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1308, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1332, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1344, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1329, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1335, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1316, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1334, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1346, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1307, зареєстровану на ОСОБА_12 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1287, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1328, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1325, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1318, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1326, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1327, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1292, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1348, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1286, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1333, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1293, зареєстровану на ОСОБА_13 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1342, зареєстровану на ОСОБА_14 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1345, зареєстровану на ОСОБА_15 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1349, зареєстровану на ОСОБА_16 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1337, зареєстровану на ОСОБА_17 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 3525584800:02:000:1336, зареєстровану на ОСОБА_18 , заборонивши розпоряджатись та користуватись вказаними земельними ділянками.

Дія застосованого заходу забезпечення у виді накладення арешту на перераховані земельні ділянки не поширюється на земельну ділянку, загальною площею п`ятдесят гектарів, передану в постійне користування фермерському господарству «Ольвія», відповідно плану зовнішніх меж землекористування, додатку до державного акту про право постійного користування землею серії КР, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92, виданого на підставі рішення № 289 від 08 грудня 2000 року, Ульянівської районної ради народних депутатів Ульянівського району Кіровоградської області.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про встановлення заборон для Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на повторну безоплатну приватизацію арештованих земельних ділянок.

Слідчому Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області вчинити дії, спрямовані на реєстрацію арешту майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчений строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1