Рішення

від 03.11.2020 по справі 487/1516/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1516/20

Провадження № 2/487/1372/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючий суддяНікітін Д.Г., при секретаріОцабера М.С. за участю: позивачОСОБА_1 третя особаОСОБА_2 представникОСОБА_3 третя особаОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського Сергія Івановича, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача ОСОБА_4 , як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Кредо-стиль", Миколаївська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав індексний номер 37100845 від 15.09.2017р. про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на сарай літ.Л; сарай літ. П, сарай літ.Р по АДРЕСА_1 Листі та відповідно скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав № 22356730 від 14.09.2017р. про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на сарай літ. Л; сарай літ. П, сарай літ.Р по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що саме позивач є забудовником спірних сараїв, тобто є власником будівельних матеріалів. Місцем реєстрації права власності на сараї у державному реєстрі прав на нерухоме майно зазначена адреса будинку, співвласником якого є позивач разом із іншими співвласниками, які не надавали згоду на таку забудову сараїв ОСОБА_2 . Прибудинкова територія будинку (земельна ділянка) також не надавалась у власність та користування, відсутня її конфігурація та розміри, що також виключає можливість виникнення права власності на сараї.

Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Третя особа на стороні відповідача та її представник, заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 підтримала вказаний позов та просила його задовольнити.

Інші учасники до суду не з`явились повідомлялися належним чином про слухання справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як співвласнику будинку по АДРЕСА_1 належать 252/1000 частки згідно Свідоцтва про право власності від 27.11.2001р. № НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.11.2001р. №1001 замість договору купівлі-продажу.

ОСОБА_2 належить на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_2 (далі - кв.№4) з підстав Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 04.10.2012 (далі - Свідоцтво 2012р.), про що право власності зареєстровано 17.10.2012р. Реєстраційний номер майна: 37798154. Вказане вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , який набрав чинності 01.07.2015р., багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

У будинку АДРЕСА_1 , наявні квартири та нежитлові приміщення:

- квартира АДРЕСА_3 , частина якої належить ОСОБА_2 інша частина належить ОСОБА_5 ;

- квартира АДРЕСА_4 ОСОБА_4 ;

- квартира АДРЕСА_5 належить ОСОБА_2 ;

- квартира АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 ;

- квартира АДРЕСА_7 належить ОСОБА_6 ;

- частина нежитлових приміщень належить ОСОБА_1 ;

- частина нежитлових приміщень належить юридичній особі ТОВ ВКФ Кредо-Стиль .

З 14.09.2017р. згідно Свідоцтва 2012р. квартира №4 складається з приєднаних до неї сарай літ.Л, сарай літ.П, сарай літ.Р (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1353063848101). на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37100845 від 15.09.2017 13:29:09 прийняте ОСОБА_7 , реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Миколаївська обл..

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та, з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію речового права (права власності) на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті рішення про державну реєстрацію права власності стосуються реєстрації права третьої особи ОСОБА_2 ..

Визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третіми особами є способом захисту права позивача на спірне нерухоме майно від його порушення іншими особами, за якими зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

ОСОБА_1 , указуючи на протиправність дій відповідача при здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, фактично зазначає про наявність такого права у нього та його відсутність у третіх осіб і, як наслідок, відсутність у третіх осіб правомірного інтересу щодо фіксації їх права власності шляхом здійснення державної реєстрації та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на це ж майно.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського Сергія Івановича, яка є неналежним відповідачем у даній категорії справ, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 18, 48, 81, 141, 259, 263-264 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Чекановського Сергія Івановича, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача ОСОБА_4 , як законний представник в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Кредо-стиль", Миколаївська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін