Рішення

від 30.10.2020 по справі 641/152/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/769/2020 Справа № 641/152/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Сідорова Д.О.,

представника позивача адвоката Гудкової Т.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Андрійчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/152/20

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_1

про поділ майна подружжя,

позивач за зустрічним позовом : ОСОБА_1

відповідач за зустрічним позовом : ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Житловий кооператив "Нива"

про припинення права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить врахувати при поділі до загального обсягу сумісного майна подружжя двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 вищезазначеної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 вищезазначеної двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судові витрати у сумі 2270,40 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 06.11.2019 року Комінтернівським районним судом м. Харкова (справа № 641/3210/19) розірваний шлюб, що був укладений сторонами та зареєстрований 23 серпня 1967 року виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис № 76. Під час перебування у шлюбі відповідачу як члену ЖК Нива виданий ордер на вселення у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала зазначеному ЖК. До квартири вселилась дружина відповідача, оскільки відповідач на час вселення працював та мешкав в м. Львові, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці відповідача. За період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, маючи спільній бюджет, який складався із заробітних плат сторін, подружжя за спільні сумісні кошти сплатили відповідне паєнагромадження в сумі 3828, 98 руб , що становило на той момент повну загальну вартість паєнагромадження (повного розміру пайового внеску) вказаної квартири. У повному обсязі пайовий внесок погашений подружжям станом на 1973 рік. На підставі виданої відповідачу як члену житлового кооперативу Нива довідки про сплату пайового внеску на квартиру, 10.10.2008 року Комінтернівською районною у м. Харкові радою на ім`я відповідача видане свідоцтво про право власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 . При цьому факт, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, врахований не був. Виходячи із норм ст. 15 Закону України Про власність , ст. 112 ЦК УРСР, ст.ст. 22, 28, 29 КпШС, ст. 368 ЦК України, позивач зазначає, що паєнагромадження в сумі 3828, 98 руб за спірну квартиру було внесене подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а тому квартира є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу на загальних підставах з урахуванням рівності часток співвласників.

11.01.2020 року відповідно до вимог ЦПК України вказані матеріали надійшли до провадження судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ариничевої С.А.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова (Ариничева С.А.) від 13.01.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Заборонено відповідачу ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова (Ариничева С.А.) від 15.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10.02.2020 в провадження Комінтернівського районного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Житловий кооператив "Нива" про припинення права власності на майно, в якій ОСОБА_1 просить припинити право власності ОСОБА_2 на частку в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі, яка буде визначена сторонами або судом, та внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА у Харківській області стороною позивача.

Доводи зустрічного позову обґрунтовує тим, що з 23 серпня 1967 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2019 року (справа (№641/3210/19) шлюб розірвано. Ще до реєстрації шлюбу він працював, в 1965 році звільнений з лав Радянської Армії і йому як офіцеру запасу була видана довідка на одержання за місцем проживання однокімнатної ізольованої квартири. Він працював в Харківському аеропорту, і його було поставлено на квартирний облік. За згодою з міською владою ОСОБА_1 дозволено, як неодруженому, стати в чергу на одержання двокімнатної кооперативної квартири. В1965 році, ще до реєстрації шлюбу, йому була виділена двокімнатна квартира АДРЕСА_1 в житловому кооперативі Нива вартістю 3828 рублів98 коп., і в 1966 році ним внесено аванс з квартиру в розмірі 1780 рублів. На момент реєстрації шлюбу в серпні 1967 року будинок АДРЕСА_2 вже був збудований, залишались незначні роботи, квартира вже була виділена і ОСОБА_1 робив ремонт. Після одруження у свою квартиру він вселив дружину та зареєстрував її. З часу реєстрації шлюбу і до 1973 року вони вже спільно з дружиною із спільних коштів сплатили до кооперативу залишок вартості квартири в розмірі 2048 рублів.

Рішенням виконкому Комінтернівської районної ради у м. Харкові №268-12 від 6.10.2017 р. зазначена квартира була передана ОСОБА_1 у власність, про що свідчить свідоцтво від 10.10.2008р. Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, спростовується позовна вимога ОСОБА_2 про рівність часток в праві власності на квартиру, частки треба визначати в інший спосіб, пропорційно вкладеним коштам в спільну власність.

Про те, що квартира є спільним майном подружжя, ОСОБА_1 ніколи не заперечував, мав наміри вирішити справу у мирний спосіб, але до нього ОСОБА_2 з пропозиціями не зверталась. ОСОБА_1 має наміри та можливість сплатити колишній дружині грошову компенсацію за належну їй частку, а тому звернувся до суду з цим зустрічним позовом.

ОСОБА_2 надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Зокрема, зазначає, що позивач за зустрічним позовом свої позовні вимоги стосовно розміру частки у спільному майні подружжя не підтвердив жодним належним доказом. Довідка голови ЖК Нива ОСОБА_3 не є платіжним документом, яким підтверджується факт перерахування першого внеску за квартиру, та не містить в собі відомостей про конкретну дату перерахування першого внеску за квартиру. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є головою житлового кооперативу Нива з 01.10.2011 року. Отже, надавати довідки стосовно відомостей, які стосувалися подій 1966-1973 р.р. він може виключно на підставі відповідних документів. Адвокатом відповідача за зустрічним позовом на адресу голови ЖК Нива був направлений адвокатський запит про надання інформації щодо конкретної дати внесення першого внеску за квартиру з наданням документів, які підтверджують ці відомості та наданням копії ордеру на вселення до спірної квартири. До теперішнього часу відповіді на адвокатський запит не отримано.

Таким чином, вважає, що позивачем за зустрічним позовом не спростовано, що розмір часток сторін у праві спільної сумісної власності подружжя є рівними. В будь-якому разі припинення права власності на частину спірного приміщення завдасть відповідачу за зустрічним позовом істотної шкоди як співвласнику, оскільки вона не має іншого житла, крім спірної квартири, на даний час проживає у доньки, та позбавлена можливості користуватися квартирою, тому що не має до неї доступу.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова (Ариничева С.А.) від 08.04.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Житловий кооператив "Нива" про припинення права власності на майно об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Цією ж ухвалою підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

27.04.2020 року надано відповідь на відзив за зустрічним позовом, в якій представник ОСОБА_1 зазначає, що позивачем за первісним позовом не надано до суду доказів щодо виплати паю за спірну квартиру в період шлюбу або будь-яких клопотань щодо витребування таких доказів, не спростовано надані відповідачем за первісним позовом докази щодо виплати частки паю за спірну квартиру до шлюбу із позивачем за первісним позовом. Факт відсутності у сторони відповідача за зустрічним позовом документів щодо виплати паю за спірну квартиру не може спростовувати документи, що є в наявності у позивача за зустрічним позовом. Довідка ЖК Нива є належним доказом, навіть з урахуванням того факту, що голова вказаного кооперативу обіймає свою посаду лише з 2011 року. Відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не підтверджено сплату повного розміру паєнагромадження за спірну квартиру в розмірі 3828,98 рублів саме спільно із позивачем за зустрічним позовом, перебуваючи з ним у шлюбі. Не надано жодного доказу, щодо розміру такого паєнагромадження.

В свою чергу позивачем за зустрічним позовом підтверджено, що 49,6% паєнагромадження за спірну квартиру сплачено ОСОБА_1 до шлюбу з ОСОБА_2 , що відповідає сумі в розмірі 1780 рублів. Сплачена сторонами у шлюбі сума в розмірі 2 048,98 рублів, що відповідає 53,51% від повної вартості спірної квартири, є спільною сумісною власністю подружжя та належить обом в рівних частках по 26,76%. Отже, частина відповідачки за зустрічним позовом у спірній квартирі є незначною.

Спірна квартира, 1/4 частини якої належить ОСОБА_2 , є квартирою в багатоквартирному будинку складається з двох прохідних житлових кімнат, кухні, вбиральні, отже виділення ОСОБА_2 окремого приміщення, яке буде ізольованим від інших площ із влаштуванням системи життєзабезпечення, є неможливим, оскільки приміщення загального користування (зокрема, душова кімната вбиральня, умивальник тощо) залишаються у власності співвласників спірної квартири. ОСОБА_2 добровільно з 2001 року не мешкає в спірній квартирі, сторони є чужими людьми один одному та спільне проживання на одній житловій площі без можливості виділу кожному окремого ізольованого приміщення є неможливим.

Припинення права власності ОСОБА_2 на частку у праві спільної власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, сума в розмірі 92 500,00 грн. внесена на депозитний рахунок суду до прийняття позову до розгляду.

27.04.2020 року третьою особою ЖК Нива надано пояснення щодо зустрічної позовної заяви про припинення права власності на майно, в яких голова ЖК Нива Хірний А.Л. зазначає, що Житлово-будівельний кооператив Нива створено у відповідності до постанови №457 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих та президії обласної профради від 31.08.1965 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якою також встановлено початок будівництва житла в 1966 році із внесенням коштів до обласної контори будбанку до 31.12.1966 року. Всіма особами, яким було виділено квартири в ЖБК Нива (будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 ) було внесено авансові платежі пайових внесків в 1966 році, вказана інформація підтверджується зведеними за роками збереженими у ЖК Нива бухгалтерськими регістрами щодо оплати пайових внесків учасникам житлово-будівельного кооперативу. Ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 було виписано на ім`я ОСОБА_1 без зазначення членів сім`ї. ОСОБА_1 , якому було надано двокімнатну квартиру ЖК Нива в будинку АДРЕСА_2 , вартістю 3828, 98 рублів в 1966 році здійснено авансовий платіж в розмірі 1780,00 рублів. Залишок вартості квартири, що було надано ОСОБА_1 , в розмірі 2047,98 рублів загальним підсумком сплачено до 1973 року. ЖК Нива не володіє інформацією щодо сімейного стану осіб, яким було виділено житло та інформацією щодо права будь-яких осіб, окрім ОСОБА_1 , на паєнагромадження квартири АДРЕСА_1 .

На підставі розпорядження керівника апарату суду Губіної Н.В. від 13.05.2020 року № 26, у зв`язку зі звільненням судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 року, вказані матеріали цивільної справи № 641/152/20 надійшли до провадження судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ященко С.О.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.05.2020 року цивільну справу № 641/152/20 прийнято до провадження судді Комінтернівського районного суду м. Харкова Ященко С.О.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат Гудкова Т.А. вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Андрійчук Н.В. у судовому засіданні проти первісного позову заперечують, просять задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи ЖК Нива у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.08.1967 року уклали шлюб у Покотилівській селищній раді Харківського району Харківської області, актовий запис №76, що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2019 по справі № 641/3210/19, яке набрало законної сили 07.12.2019 року, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 розпочала трудову діяльність 14.07.1964 року.

На підставі рішення виконкому Комінтернівської районної у м. Харкові ради №268-12 від 16.10.2007 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.10.2008 року.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 01.11.2018 року в реєстрі міститься інформація про право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

У квартирі АДРЕСА_1 станом на 19.11.2018 року зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією відповідної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова.

Згідно з копією постанови виконавчого комітету Харківської місткої ради депутатів трудящих та президії обласної профради від 31.08.1965 року №457 створено житлово-будівельні кооперативи з початком будівництва в 1966 році та введенням в дію в 1966-1967 р.р. з числа працівників організацій, перелічених у додатку. Зобов`язано організації, при яких створюються житлово-будівельні кооперативи, закінчити всю організаційну роботу та внести власні кошти до обласної контори будбанку до 31.12.1966 року. Відповідно до додатку до цієї постанови за обкомом профспілки робітників та службовців сільського господарства та заготівель закріплено будинок АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки Житлового кооперативу "Нива" №1240 від 10.10.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Вартість квартири складала 3828рублів 98копійок, аванс 1780 рублів внесено у 1966 році. Решта суми у розмірі 2048 рублів 98 копійок виплачена до 1973 року. Вселення до квартири відбувалось у листопаді-грудні 1967 року.

Згідно з копією технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , квартира загальною площею 44,5кв.м., складається з двох кімнат житловою площею 30,1кв.м., у тому числі 1 кімната 17,3кв.м., 2 кімната 12,8кв.м., кухня площею 5,4кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., ванної кімнати площею 2,1кв.м., коридору площею 4,2кв.м.

ОСОБА_1 04.03.2020 року внесено по справі № 641/152/20 на депозитний рахунок 92500грн.

Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку майна від 10.12.2019 року, складеного ТОВ" Експерт Капітал", оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 складає 370000грн.

Таким чином, між сторонами склались сімейні правовідносини щодо поділу майна подружжя та правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Оскільки майно - квартира набуте подружжям до 01.01.2004 року, до спірних правовідносин щодо поділу майна подружжя підлягають застосуванню норми Кодексу про шлюб та сім`ю. До правовідносин щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 9 постанови пленуму Верховного Суду України Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України від 12 червня 1998 року № 16, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Спільною сумісною власністю подружжя можуть бути, зокрема, квартири, паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).

Відповідно до статті 15 Закону України Про власність член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про власність при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою сторін.

Відповідно до пункту 11(б) постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22 грудня 1995 року № 20 при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи від 18 вересня 1987 року № 9 роз`яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону "Про власність" , п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім`ю (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України, враховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов`язаний повернути кредитору. Внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до довідки Житлового кооперативу "Нива" №1240 від 10.10.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Вартість квартири складала 3828рублів 98копійок, аванс 1780 рублів внесено у 1966 році. Решта суми у розмірі 2048 рублів 98 копійок виплачена до 1973 року. Вселення до квартири відбувалось у листопаді-грудні 1967 року.

Враховуючи, що шлюб було укладено між сторонами 23.08.1967 року, суд зазначає, що аванс у сумі 1780 рублів, внесений ОСОБА_1 у 1966 році, є його особистим майном, а тому частка у паєнагромадженні, яке в подальшому подружжя виплатило зі спільних коштів, має бути зменшено на вказану суму.

Доводи представника позивача ОСОБА_7 про те, що довідка ЖК Нива є неналежним доказом по справі, оскільки відомості внесені до неї не підтверджені первинними документами, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки довідка містить інформацію щодо предмета доказування, представником позивача іншими доказами не доведено внесення до довідки ЖК "Нива" недостовірної інформації. Натомість, згідно з копією постанови виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих та президії обласної профради від 31.08.1965 року №457 підтверджується обов`язок організацій, при яких створюються житлово-будівельні кооперативи, закінчити всю організаційну роботу та внести власні кошти до обласної контори будбанку до 31.12.1966 року.

З огляду на викладене, суд зазначає, що спільними коштами за період шлюбу подружжям сплачено паєнагромадження у розмірі 2048рублів 98коп. (3828 рублів 98копійок - 1780 рублів=2048 рублів 98копійок).

Враховуючи рівність часток майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, 1/2 частка складає 1024 рублів 49 копійок, що з загальної суми паєнагромадження складає 26,75%.

Приймаючи до уваги наведене, частка ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 107/400 частин (2675/10000), а тому первісні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи, що аванс у сумі 1780 рублів, внесений ОСОБА_1 у 1966 році, є його особистим майном, частка ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 293/400 частин, що більше ніж заявлено позивачем у позовній заяві.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вимоги первісного позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Відносно зустрічних позовних вимог про припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні суд зазначає наступне.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що відсутність конструкції ( за наявності одночасно ) в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

У судовому засіданні та відповідних поясненнях представник відповідача зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_8 зазначала, що квартира є єдиним житлом ОСОБА_2 , після поділу майна подружжя вона має намір користуватися житлом за своїм призначенням, припинення її права на частку завдасть їй істотної шкоди.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено, що спільне з ОСОБА_2 володіння і користування квартирою АДРЕСА_1 є неможливим, і припинення її права на частку у майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, зокрема, щодо права на житло, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі Серявін та інші проти України зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя та визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 107/400 частин квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1214,66грн.

В решті позову ОСОБА_2 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Житловий кооператив "Нива", про припинення права власності на майно залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору по зустрічному позову покласти на ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Житловий кооператив "Нива" (адреса місця реєстрації: вул. Ньютона 129-Б, м. Харків, код 23006933).

Повний текст рішення складено 09.11.2020 року.

Суддя С. О. Ященко