Постанова

від 09.11.2020 по справі 915/2427/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2427/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 (суддя Ржепецький В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 10.06.2020)

у справі № 915/2427/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ"

до відповідача : Комунального підприємства "ТАЙМСЕТ"

про стягнення надлишково сплачених коштів за Договором зберігання від 01 травня 2017 року в сумі 44627,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ" (далі також - ТОВ "АВТОРІЧ", Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ТАЙМСЕТ" (далі також - КП "ТАЙМСЕТ", Підприємство) про стягнення з останнього:

- надлишково сплачених коштів за договором зберігання від 01 травня 2017 року в сумі 44627,93 грн.;

- грошових коштів у сумі 26194,80 грн. в якості компенсації вартості за замовлення, виготовлення та встановлення металевих 3-секційних воріт з опорними стойками, які є частиною огорожі території комунального підприємства «ТАЙМСЕТ» за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 63-д.

Ухвалою суду від 29.01.2020 роз`єднано позовні вимоги, виділено кожну із заявлених вимог у самостійне провадження. При цьому позовні вимоги ТОВ «АВТОРІЧ» до КП «ТАЙМСЕТ» про стягнення надлишково сплачених коштів за Договором зберігання від 01 травня 2017 року в сумі 44627,93 грн постановлено розглядати у справі №915/2427/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача. Не погодившись із рішенням суду, ТОВ "АВТОРІЧ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Так, скаржник зауважив, що твердження суду про те, що акт звірки взаєморозрахунків та реєстр відомостей касової книги позивача за 2016-2019 роки не є первинними документами та не підтверджують здійснення господарської операції, не є вірним, оскільки касова книга є обліковим регістром первинних документів юридичної особи, а тому судом невірно надано оцінку цим доказам у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 у справі № 915/2427/19; розгляд апеляційної скарги ухвалено почати через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження без повідомлення учасників справи.

16.09.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "АВТОРІЧ" про розгляд апеляційної скарги даного товариства у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в обґрунтування якого позивач послався на те, що відповідач ухиляється від участі в розгляді справи, не отримує поштову кореспонденцію, а для позивача прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги має велике значення. У задоволенні вказаного клопотання відмовлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.09.2020.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 1, 3 статті 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 01.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОРІЧ» (поклажодавець) та Комунальним підприємством «ТАЙМСЕТ» (зберігач) укладено договір зберігання (далі - Договір), за умовами якого зберігач приймає і зобов`язується зберігати ввірене йому майно, а поклажодавець передає і зобов`язується прийняти майно назад.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом даного Договору є зберігання майна на території площею 600 кв.м.

Згідно з п. 1.3 Договору місцем зберігання майна є територія площею 600 кв.м, що обліковується на балансі зберігача, розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 63-Д, та складається з семи ділянок (виділених для зберігання місць - додаток до даного договору зберігання - «Схема розміщення місць зберігання» ). Майно - всі види товарно-матеріальних цінностей (майно, матеріали, предмети, товари, комплектуючі, транспорт тощо), які мають індивідуальні особливості, що дозволяють його ідентифікувати.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору зберігач має право зокрема самостійно приймати міри у випадку, коли для забезпечення схоронності майна вимагається змінити умови його зберігання з обов`язковим повідомленням поклажодавця про обставини, які виникли, та прийняті міри.

Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що зберігач зобов`язаний, зокрема, приймати всі міри, необхідні для схоронності майна.

Поклажодавець зобов`язаний зокрема оплатити послуги зберігання відповідно до п. 3 даного Договору (п. 2.3.1 Договору).

За умовами п.п. 3.1.1, 3.1.2 Договору розмір винагороди зберігача є договірним та складається з: розрахунку розміру компенсації суми податку на землю за зберігання майна, розташованого на земельній ділянці, та розрахунку розміру компенсацій сум, необхідних для утримання вказаного майна (вивіз сміття, прибирання території, охорона, оплата електроенергії, води, тепла тощо).

Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума розміру винагороди зберігача фіксована і складає 12000,00 грн на місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата здійснюється до 3 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунку зберігача, наданого поклажодавцю з одночасним складанням акта здачі-приймання наданих послуг відповідно до умов п. 3.1 Договору.

У п. 3.4 Договору сторони домовились, що протягом трьох банківських днів після надання рахунку зберігачем поклажодавець зобов`язується оплатити його шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача і надати підписаний акт здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому майна, а також за своєчасність проведення розрахунків, оплат і компенсацій, згідно умов, передбачених пунктом 3.1 Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору при порушенні умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Даний Договір набирає чинності з 01.05.2017 року та діє до 31.03.2019 року включно (п. 5.1 Договору).

У пункті 5.2 Договору передбачено, що даний Договір може бути пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, у випадку якщо жодна зі сторін не надасть письмового повідомлення (надісланого поштою) про припинення дії Договору за 30 календарних днів до закінчення дії Договору.

Пунктами 5.3, 5.4 Договору встановлено, що Договір може бути розірваний за згодою сторін; розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається.

У зв`язку із закінченням строку дії Договору Підприємство листом №01/п від 18.02.2019 запропонувало Товариству звільнити ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 63-Д згідно з умовами договору у строк до 31.03.2019, а також скласти і підписати акти взаєморозрахунків за надані послуги.

У листі (без номеру та без дати) позивач відповів Підприємству, що надає акти звірки взаєморозрахунків за Договором і повідомив про відсутність майна на території відповідача та про згоду на припинення договору зберігання з 01.03.2019 року. Тимчасову споруду, зазначену в додатку до Договору, яка є власністю ТОВ «АВТОРІЧ» , позивач зобов`язався вивезти до 05.03.2019.

Також Товариство у своєму листі №28/02-19 від 28.02.2019 просило Підприємство вважати договір зберігання від 01.05.2017 припиненим з 01.03.2019, зобов`язувалось звільнити територію відповідача від майна протягом доби, тимчасову споруду демонтувати у термін 1-3 доби. До цього листа позивач долучив підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором зберігання від 01.05.2017 станом на 28.02.2019, згідно з яким позивач за період дії Договору перерахував відповідачу 306627,93 грн, дебетове сальдо станом на 28.02.2019 становить 44627,93 грн.

22.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензійним листом №1, в якому, посилаючись на умови договору зберігання від 01.05.2017 та на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за цим договором станом на 28.02.2019, вимагав повернути надлишково сплачені кошти за Договором в сумі 44627,93 грн, сплачені позивачем в якості оплати за електроенергію.

Підприємство листом №05/06-п від 22.05.2019 запропонувало позивачу надати для розгляду документи, які б свідчили про виставлені Підприємством Товариству рахунки на оплату електроенергії, акти прийому-здачі наданих послуг з електропостачання, належно завірені копії банківських виписок, які свідчать про оплату ТОВ «АВТОРІЧ» виставлених рахунків стосовно відшкодування КП «ТАЙМСЕТ» електроенергії, використаної ТОВ «АВТОРІЧ» , або будь-які документи, які передбачені договором зберігання від 01.05.2017 та свідчать про здійснення господарських операцій, що призвели до сплати ТОВ «АВТОРІЧ» до КП «ТАЙМСЕТ» не передбаченої згідно умов Договору, але визначеної в акті звірки суми загальним розміром 44627,93 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У силу ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають із отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Судова колегія зауважує, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі /902/959/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 тощо.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, акт звірки взаєморозрахунків та реєстр відомостей касової книги позивача за 2016-2019 роки не є первинними документами та не підтверджують здійснення господарської операції.

Позивачем також не надано доказів, які б свідчили про оплату виставлених Підприємством Товариству рахунків на оплату електроенергії, актів прийому-здачі наданих послуг з електропостачання. Так само не надано будь-яких документів, що свідчать про надмірну або безпідставну сплату ТОВ «АВТОРІЧ» на користь КП «ТАЙМСЕТ» 44627,93 грн.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, у зв`язку з чим позов Товариства не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРІЧ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2020 у справі № 915/2427/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран