Ухвала

від 10.11.2020 по справі 910/14827/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"10" листопада 2020 р. Справа№ 910/14827/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Копитової О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року

у справі № 910/14827/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова

компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/14827/16 відмовлено у задоволенні заяви ГУ ДПС у Львівській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8 604,48 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у даній справі та передати справу для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Розглянувши апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі та докази сплати судового збору.

Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком заявника апеляційної скарги.

Відповідно до положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 5 ст. 41 ГПК України).

За приписами ст. 1 наведеного Закону про банкрутство сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 26 названого Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Як вбачається з додатків до апеляційної скарги, її копію направлено ліквідатору ТОВ "Торгово-промислова компанія" арбітражному керуючому Демчану О.І., що підтверджується описом вкладення та накладною відділення поштового зв`язку.

Однак, всупереч вищенаведених положень ГПК України, скаржником не надано доказів направлення копії апеляційної скарги комітету кредиторів боржника, до якого входять: ТОВ "Іванін і К" та Тюссенкрупп Матіріалз Трейдінг ЕМЕА ГмбХ.

Окрім того, відповідно до приписів Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" № 3674-VI).

Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 915/955/15 та в подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.07.2020 року у справі №911/4241/15).

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 гривень.

Більш того, згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу п. 2. 4 ч. 2 ст. 4 наведеного закону за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року, прийнята за наслідками розгляду заяви ГУ ДПС у Львівській області з кредиторськими вимогами до боржника, за подання якої заявником було сплачено 4 204,00 грн. (2102х2) судового збору згідно платіжного доручення №1365 від 20.07.2020 року, відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 6306,00 грн. (2102х2х150%).

Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

При цьому, в тексті апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі.

Розглянувши заявлене клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 вищезазначеного Закону.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм статей 73-80 ГПК України, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянтом не вказано також, що він підпадає під умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір". Крім того, у заявленому клопотанні не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі „Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі „Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

За таких обставин, оскільки скаржником не надано доказів в обґрунтування відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання ГУ ДФС у Львівській області про відстрочення йому такої сплати.

Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ГУ ДПС у Львівській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/14827/16 підлягає залишенню без руху у зв`язку з неподанням документів, які підтверджують відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів комітету кредиторів боржника, а також доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Окрім того, слід зауважити, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить скасувати ухвали господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/14827/16 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду міста Києва, що може бути розцінено судом апеляційної інстанції як оскарження, в тому числі, і ухвали господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/14827/16 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута і закриття провадження у справі, що у разі потенційного скасування такої ухвали матиме наслідком направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнення вимог апеляційної скарги щодо зазначення процесуального документу, який оскаржується податковим органом, і у разі оскарження скаржником також ухвали про затвердження звіту ліквідатора і закриття провадження у справі, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн.) за оскарження такої ухвали.

Керуючись статтями 234, 255, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.09.2020 року у справі №910/14827/16 залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Львівській області строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

4. Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику апеляційної скарги.

5. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

О.С. Копитова