Рішення

від 28.10.2020 по справі 924/675/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2020 р. Справа № 924/675/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу

за первісним позовом акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до 1. Акціонерного товариства "Мегабанк"

2. Приватного підприємства "Оскар-Д"

3. ОСОБА_1

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Богданович Альони Олександрівни

про застосування наслідків нікчемності договорів та скасування записів про державну реєстрацію

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Оскар-Д"

до акціонерного товариства "Укрсиббанк"

про визнання іпотеки припиненою,

за участю представників:

акціонерного товариства "Укрсиббанк": Ребрик А.М. (в режимі відеоконференції);

акціонерного товариства "Мегабанк": Дребот І.А. (в режимі відеоконференції);

приватного підприємства "Оскар-Д": Виговська А.В. (в режимі відеоконференції);

інших учасників процесу: не з`явились.

У судовому засіданні 28.10.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства "УкрсибБанк" до 1. Акціонерного товариства "Мегабанк", 2. Приватного підприємства "Оскар-Д", 3. ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: застосувати наслідки нікчемності договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 32632192, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037336 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О.; підстава виникнення іпотеки: кредитний договір, серія та номер 20-37/2019, виданий 30.07.2019р., видавник AT МЕГАБАНК , ПП ОСКАР -Д , договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.); скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 32632450, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037642 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Богданович А.О., обтяжувач AT МЕГАБАНК , особа майно/права якої обтяжуються ПП ОСКАР-Д ). Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (номер запису про право власності 32615465, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252228268101, зареєстрований 30.07.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; індексний номер 48019045 від 30.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О., власник ПП ОСКАР-Д , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач, зокрема, відзначив, що 10 липня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк'' та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір за №11181053000 у відповідності до якого Позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту у 210 000,00 (двісті десять тисяч) доларів США. Також, 10 липня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір за №11181124000 у відповідності до якого Позичальник отримала кредит в іноземній валюті в сумі 1 400 000,00 доларів США.

Позивач наголошує на тому, що в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, 10 липня 2007 року між AT УКРСИББАНК та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4402 . Договір іпотеки укладено як єдиний правочин на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2. Згідно Договору іпотеки, в іпотеку надано домоволодіння, загальною площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1., що належало ОСОБА_1. на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001 року, видане Департаментом Житлово-комунального господарства на підставі рішення міськвиконкому № 1060 від 14.12.2000 року, та зареєстрованим в Хмельницькому БТІ в державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним № 1529154.

Відповідно до п.6.1, 6.2 договору іпотеки договір діє з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек. 10 липня 2007 року нотаріусом Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна та зареєстровано в реєстрі за № 1-4403, а також внесено запис про обтяження іпотекою до Державного реєстру іпотек.

Стверджує, що 14.07.2011 року та 03.07.2013 року рішенням Господарського суду Хмельницької області по справі № 9/5025/956/11 та № 924/108/13-г позовні вимоги AT "УКРСИББАНК" були задоволені. Розмір боргу, який стягнуто судовими рішеннями становить за Кредитним договором 1 - 1672729,86 грн. заборгованості за кредитом, 654485,14 грн. заборгованості по відсотках, 2230,95 грн. пені., 7764,82грн. відшкодування сплаченого державного мита та 78,67грн. відшкодування сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; за Кредитним договором 2 - 1135838,48 доларів США кредитної заборгованості, 625519,89 доларів США заборгованості по процентам, 3441,86 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 4634,51 грн. пені за прострочення сплати процентів, 68820,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відзначається, що під час здійснення виконавчого провадження стало відомо (з інформаційної довідки №107510045 від 12.08.2015 року з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з інформаційної довідки №107505862 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність запису про іпотеку щодо вказаного майна на користь AT УКРСИББАНК . На запит банку нотаріус Оксанюк А. А. повідомила, що підставою для вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки зареєстрованого за № 1-4403 від 10.07.2007 року є заява про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна № 286\1 від 11.09.2008 року, а підставою для виключення запису з Державного реєстру іпотеки є заява № 286\2 від 11.09.2008 року, подана АКІБ УкрСиббанк в особі заступника начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ УкрСиббанк з середнього та малого бізнесу ОСОБА_4. В подальшому, домоволодіння, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 252228268101) було передано ОСОБА_1 в іпотеку ВАТ Мегабанк на підставі іпотечного договору № 5282 від 12.09.2008р., а також передано в іпотеку ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору № 913 від 02.06.2010 року.Згідно інформаційної довідки №82039939 від 09.03.2017 року вбачається, що будинок разом з земельною ділянкою, перейшов у власність ВАТ Мегабанк на підставі Свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678 р; №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І. З інформаційної довідки №180721801 від 12.09.2019 року вбачається, що житловий будинок разом з земельною ділянкою належить на праві власності ПП ОСКАР-Д на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 494, виданий 30.07.2019 року. Вказаний будинок 31.07.2019 року знаходиться під забороною відчуження та перебуває в іпотеці AT МЕГАБАНК на підставі договору іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019 року

На думку позивача, відсутність реєстраційних записів у відповідних реєстрах про права AT УКРСИББАНК , як іпотекодержателя на вказане нерухоме майно, унеможливлює реалізацію AT УКРСИББАНК своїх прав та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України Про іпотеку . З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 15,16,20 ЦК України, положеннями ст.ст. 1, 3, 9, 12 ЗУ „Про іпотеку", позивач просить суд задовольнити позов.

У відзиві на позов приватне підприємство "Оскар-Д" стверджує, що доказів на підтвердження незаконності вилучення записів про іпотеку не позивачем надано, а рішення судів у справі № 822/5740/15 (на які позивач посилається в позові) скасовані Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та провадження у справі № 822/5740/15 закрито. Зауважує, що рішень про визнання протиправними дій щодо вилучення записів про іпотеку Позивача та обтяження не існує.

Відповідач наголошує на тому, що жодних обтяжень іпотекою Позивача спірного нерухомого майна в реєстрі не було на момент реєстрації іпотеки Відповідача 1 - 12.09.2008 р. (також не було на момент набуття права власності Відповідачем 1 та Відповідачем 2, а також на час передачі Відповідачем 2 майна в іпотеку).

Відповідач 2 наголошує на тому, що іпотека позивача за договором іпотеки від 10.07.2007 р. є припиненою, оскільки права та вимоги AT УкрСиббанк на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором від 12.09.2008 №ГД-07/2008-з1 (укладений між AT МЕГАБАНК та ОСОБА_1 ), згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки, є припиненими.

Стверджує, що при недотриманні вимоги стосовно державної реєстрації іпотеки з 04.08.2013p ., такий правочин (договір іпотеки) є неукладеним та не має юридичної сили.

У відзиві на позов акціонерне товариство "Мегабанк" звертає увагу суду на те, що у судових справах №9/5025/956/11 та №924/108/13-г, Відповідач 1 - AT Мегабанк , Відповідач 2 - ПП Оскар-Д , третя особа не брали участі, тому рішення судів (№9/5025/956/11 та №924/108/13-г) не мають преюдиційного значення.

Наголошує на тому, що виконавче провадження № 41375165, що було відкрите 27.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 14 155 433,82 грн. завершено, виконавчий документ повернуто стягувану AT УкрСиббанк , тому, на думку відповідача, на стадії виконавчого провадження права позивача не порушено.

Стверджує, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором та порушенням умов іпотечного договору, Київським районним судом м. Харкова у справі №6-247/10/09 видано 19.10.2010 виконавчий лист про стягнення з ТОВ Ельбрус та ОСОБА_1 на користь ПАТ МЕГАБАНК заборгованості за кредитним договором №06-ВЛЮ/2008 від 12.09.2008 , №05-НЛЮ/2008 від 12.09.2008, за договором застави рухомого майна №ГД-07/2008-з2 від 15.09.2008, за іпотечним договором №ГД-07/2008-з1 від 12.09.2008 та звернення стягнення на предмет іпотеки. Державною виконавчою службою, за заявою ПАТ МЕГАБАНК відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 19.10.2010 у справі №6-247/10/09. Торги щодо реалізації будинку що були призначені на 21.10.2013, не відбулися в зв`язку з відсутністю покупців. ПАТ МЕГАБАНК направлено лист до ДВС щодо передачі непроданого майна банку в рахунок погашення заборгованості. Відповідно до протоколу проведених торгів від 27.11.2013 та акту державного виконавця від 28.11.2013 непроданий будинок передано ПАТ МЕГАБАНК . 23.12.2013 року зареєстровано право власності на вказаний будинок за ПАТ МЕГАБАНК .

На думку відповідача, правомірність набуття презюмується відповідно до ч.2 ст.387 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Наголошує на тому, що на дату укладення договору іпотеки з AT Мегабанк (12.09.2008р.), станом на дату набуття права власності за AT Мегабанк (23.12.2013р.), станом на дату набуття права власності за ПП Оскар-Д (30.07.2019р.) відсутня реєстрація обтяження домоволодіння за AT УкрСиббанк . Стверджує, що позивач - AT УкрСиббанк , був об`єктивно обізнаний про порушення своїх прав, не пізніше 09 січня 2014 року - дати коли він повторно звергався до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження (ВП №41687732). При цьому, AT УкрСиббанк звернувся до господарського суду із позовною заявою від 29.05.2020, тобто за межами 3-х річного строку ношеної давності, що є безумовною підставою для відмови у позові.

У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів (приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А. О.) зазначає, що суд не має права зобов`язувати суб`єкта влади (владних повноважень) вчиняти дію, яку за законом останній здійснює на свій розсуд , не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу.

Відповідач - ПП ОСКАР-Д" подало зустрічний позов про визнання іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007 р. припиненою. В обґрунтування позову зазначає, що 30.07.2019 р. між AT МЕГАБАНК та Приватним підприємством ОСКАР-Д (код ЄДРПОУ 39220960) укладено договір купівлі-продажу, що зареєстрований в реєстрі за №494, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана нерухомість була передана Позивачем за зустрічним позовом в іпотеку AT МЕГАБАНК за договором іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., в забезпечення кредитних зобов`язань за кредитним договором від 20-37/2019 від 30.07.2019 p., що укладений з AT МЕГАБАНК .

Наголошує на тому, що державною виконавчою службою, за заявою ПАТ МЕГАБАНК відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення коштів з ОСОБА_1 . Проведено опис та оцінку будинку який перебував в іпотеці ПАТ МЕГАБАНК та належав ОСОБА_1 - спірне нерухоме майно. Торги щодо реалізації будинку що були призначені на 21.10.2013 p., не відбулися в зв`язку з відсутністю покупців. ПАТ МЕГАБАНК направлено лист до ДВС щодо передачі непроданого майна банку в рахунок погашення заборгованості. Відповідно до протоколу проведених торгів від 27.11.2013 р. та акту державного виконавця від 28.11.2013 непроданий будинок передано ПАТ МЕГАБАНК . 23.12.2013 р. зареєстровано право власності на вказаний будинок за ПАТ МЕГАБАНК .

На думку позивача за зустрічним позовом, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України Про іпотеку , за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду, а тому після закінчення цього строку в іпотекодавця виникають підстави вимагати припинення іпотеки. З огляду на неналежне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, виконання якого забезпечувалось даним договором іпотеки, - AT МЕГАБАНК , набув предмет іпотеки (спірне нерухоме майно), як іпотекодержатель, із застосуванням механізмів передбачених Законом України Про виконавче провадження .

На думку позивача за зустрічним позовом, Законом України Про іпотеку чітко встановлено припинення іпотеки у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону та набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав, заперечивши проти зустрічного позову.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти первісного позову заперечили, та наголошували на задоволенні зустрічного позову.

Незважаючи на те, що третій відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (що підтверджується повідомленнями про вручення, повернутими на адресу суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою), відзив щодо позову не подав, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направив, відповідно до ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17, сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, яку суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/675/20 на адресу відповідача, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, вважається, що ухвали суду у справі №924/675/20 вручені третьому відповідачу.

Ухвалою суду від 02.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.07.2020 р.

У засіданні 22.07.2020р. постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 08 вересня 2020 року.

У засіданні 08.09.2020р. судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "29" вересня 2020р.

У судовому засіданні 29.09.2020р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 28 жовтня 2020р.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

10 липня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк'' та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір за №11181053000 у відповідності до якого Позичальник отримує кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту у 210 000,00 (двісті десять тисяч) доларів США.

10 липня 2007 року між АКІБ „УкрСиббанк" та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Кредитний договір за №11181124000 у відповідності до якого Позичальник отримує кредит в іноземній валюті в сумі 1 400 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, 10 липня 2007 року між AT УКРСИББАНК та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1 -4402. Договір іпотеки укладено як єдиний правочин на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2.

Згідно Договору іпотеки, в іпотеку надано домоволодіння, загальною площею 473,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., що належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001 року, видане Департаментом Житлово-комунального господарства на підставі рішення міськвиконкому № 1060 від 14.12.2000 року, та зареєстрованим в Хмельницькому БТІ в державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним № 1529154. Відповідно до п.6.1, 6.2 договору іпотеки договір діє з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек.

10 липня 2007 року нотаріусом Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна та зареєстровано в реєстрі за № 1-4403, а також внесено запис про обтяження іпотекою до Державного реєстру іпотек.

В подальшому, як вказує позивач, домоволодіння, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна- 252228268101) було передано ОСОБА_1 в іпотеку ВАТ Мегабанк на підставі іпотечного договору № 5282 від 12.09.2008р. посвідченого приватним, нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (реєстраційний номер обтяження 7908000, номер запису про іпотеку 4010708), а також передано в іпотеку ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору № 913 від 02.06.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. (реєстраційний номер обтяження 9893347, номер запису про іпотеку 4010712).

Згідно інформаційної довідки №82039939 від 09.03.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано, що будинок разом з земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 252228268101) перейшов у власність АТ Мегабанк на підставі Свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678 р; №2630, виданого 23.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І.

З інформаційної довідки №180721801 від 12.09.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що зареєстровано, що житловий будинок разом з земельною ділянкою, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ПП ОСКАР-Д на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 494, виданий 30.07.2019 року приватним нотаріусом Богданович О.О. Вказаний будинок 31.07.2019 року знаходиться під забороною відчуження та перебуває в іпотеці AT МЕГАБАНК на підставі договору іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019 року приватним нотаріусом Богданович А.О.

Позивач за первісним позовом, вважаючи, що його права як іпотекодержателя порушено, звернувся з позовом до суду, посилаючись, з-поміж іншого, на зміст інформаційної довідки № 180721801 від 12.09.2019 року, у якій, зокрема, містяться записи: про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 32632192, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037336 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О.; підстава виникнення іпотеки: кредитний договір, серія та номер 20-37/2019, виданий 30.07.2019р., видавник AT МЕГАБАНК , ПП ОСКАР -Д , договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.); про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 32632450, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037642 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Богданович А.О., обтяжувач AT МЕГАБАНК , особа майно/права якої обтяжуються ПП ОСКАР-Д ); про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (номер запису про право власності 32615465, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252228268101, зареєстрований 30.07.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; індексний номер 48019045 від 30.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О., власник ПП ОСКАР-Д , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.).

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

Предметом спору у даній справі є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування записів про державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо майна.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. (Позиція викладена у п. 94 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3156/17, провадження №12-304гс18 від 04.06.2019р.).

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Ст. 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Аналіз норм ч.1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України, ч.1. ст.2,ч.2 ст.4, ст. 45 ГПК України дозволяє дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушених прав або охоронюваних законом інтересів, і таке звернення здійснюється особою, якій це право та законний інтерес належить, і саме з метою їх захисту (порушення передує судовому захисту обов`язково). Зазначеним спростовуються твердження ПП „Оскар Д" про те, що законом не передбачено такого способу захисту як скасування запису про державну реєстрацію прав.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ч.ч.1-5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Ч. 5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 9 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постанов Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек , а також наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657, нотаріус, як спеціальний суб`єкт, виконує функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Указаними нормативними актами передбачено, що реєстратори, зокрема, наділені повноваженнями щодо вилучення записів про накладені заборони, арешти щодо нерухомого майна, а також про обтяження майна іпотекою із вказаних Реєстрів на підставі відповідного рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних в Державному реєстрі прав та поданих документів; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього закону, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про нотаріат одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно із положеннями статті 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України нерухомого майна 11№ 20/5 від 03.03.2004 року (яка діяла на момент вилучення запису про обтяження об`єкта на підставі заяви від 11.09.2008р. ) нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним;заставодержателя (іпотекодержателя) у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.

Як зазначено у позовній заяві, приватним нотаріусом Оксанюк А.А. було здійснено вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки реєстровий № 1-4403 від 10.07.2007 року, виключення запису з Державного реєстру іпотек та формування Витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі заяви про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 року з вих. № 286/2, заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 року з вих. № 286/1, поданої від імені АКІБ УкрСиббанк .

Вказані заяви про вилучення обтяження об`єктів нерухомого майна від 11.09.2008 р. та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 р. були підписані від імені заступника начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ УкрСиббанк з середнього та малого бізнесу ОСОБА_4 на підставі довіреності від 12.06.2007 р. за реєстровим № 1349.

Як вбачається із змісту довіреності заступнику начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ УкрСиббанк з середнього та малого бізнесу ОСОБА_4 надано відповідний обсяг повноважень, щодо укладання, зміни, розірвання договорів та здійснення інших дій (в тому числі підписання всіх пов`язаних з цим документів) щодо забезпечення виконання зобов`язання за кредитами наданими АКІБ "УкрСиббанк" юридичним (крім банків) і фізичним особам, але виключно на підставі та умовах, визначених рішенням Кредитного комітету вищого рівня АКІБ "УкрСиббанк", або кредитного комітету першого рівня АКІБ "УкрСиббанк", або кредитного комітету Контакт-центру АКІБ "УкрСиббанк", або кредитного комітету Подільського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк", або кредитного комітету Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту, або кредитних комітетів відділень АКІБ "УкрСиббанк", що розташовані на території Хмельницької області України, або рішенням відповідного Рівня двійкової системи прийняття рішень про кредитування клієнтів індивідуального бізнесу, служби приватних банківських послуг, середнього та малого бізнесу АКІБ "УкрСиббанк".

Таким чином, відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_4 на момент подання заяв про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 року з вих. № 286/2, про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 року з вих. № 286/1 був відповідний обсяг повноважень саме за довіреністю від 12.06.2007 року за реєстровим № 1349. Отже, відсутні правові підстави для зняття нотаріусом заборони щодо відчуження нерухомого майна (вилучення запису про обтяження на користь AT УКРСИББАНК предмету іпотеки - нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1). Зазначеним спростовуються твердження третьої особи про те, що нотаріус при вчиненні нотаріальних дій, зокрема, знятті заборони щодо відчуження нерухомого майна діє на свій розсуд .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтями 2, 3, 13, 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч.7 ст.3 Закону України Про іпотеку ).

Суд також наголошує на тому, що за змістом ч. 1 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку (в редакції на момент укладення договорів іпотеки) - взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Ч. 2 ст. 3 Закону України Про іпотеку змінено у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 04.07.2013р. № 402-VII (набув чинності з 04.08.2013р.) та вказано, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Таким чином, за договорами, укладеними до 03.08.2013р. (включно) - права та обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України №1-7/99 від 09.02.1999р. щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України).

Таким чином, права AT УКРСИББАНК як іпотекодержателя виникають на підставі договору іпотеки (щодо домоволодіння, загальною площею 473,1 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) з моменту його нотаріального посвідчення - 10.07.2007 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року по справі №6-1685цс16, постанові від 28.05.2018р. по справі №910/73/17 (провадження №12-67гс18) Великої Палати Верховного суду.

Зазначеним також спростовуються твердження відповідачів (як на підставу відмови у первісному позові) про те, що на дату укладення спірних договорів іпотеки та купівлі-продажу не існувало реєстрації обтяження домоволодіння за AT УкрСиббанк .

При вирішенні спору судом враховано, що за положеннями частини 1 статті 4 Закону України Про іпотеку (в редакції закону, що діяла на момент укладення договору іпотеки з AT УКРСИББАНК у 2008 році) встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Таким чином, підставою наявності правовідносин щодо забезпечення майна іпотекою є саме договір іпотеки від 10.07.2007р., який набрав чинності та створив для сторін права та обов`язки з моменту його нотаріального посвідчення.

Крім того, відповідно до ч.3. ст. 12 Закону України „Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. При цьому, згідно з частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на наведене, оскільки правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним, судом констатується нікчемність договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д та договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д в силу положень ст. 9, 12 Закону України Про іпотеку , оскільки вони укладені без згоди AT УКРСИББАНК як іпотекодержателя майна (домоволодіння, що розташоване за адресою - АДРЕСА_1) на підставі чинного договору іпотеки від 10.07.2007р.

Відтак, за будь-яких обставин не міг відбутися перехід права власності (та відповідних обтяжень) в силу нікчемності означених вище правочинів, а також будь-яких інших правочинів (щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку), вчинених без згоди іпотекодержателя (ст. 12 Закону України „Про іпотеку"). Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016р. у справі № 6-308цс16).

Зважаючи на викладене, судом не береться до уваги посилання відповідачів про те, що правомірність набуття майна презюмується відповідно до ч.2 ст.387 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень; при цьому судом звертається увага на те, що нікчемність означених вище правочинів унеможливлює перехід тих чи інших прав за ними.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а тому слід застосувати наслідки нікчемності договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 32632192, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037336 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О.; підстава виникнення іпотеки: кредитний договір, серія та номер 20-37/2019, виданий 30.07.2019р., видавник AT МЕГАБАНК , ПП ОСКАР -Д , договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.); скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 32632450, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037642 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Богданович А.О., обтяжувач AT МЕГАБАНК , особа майно/права якої обтяжуються ПП ОСКАР-Д ). Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (номер запису про право власності 32615465, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252228268101, зареєстрований 30.07.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; індексний номер 48019045 від 30.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О., власник ПП ОСКАР-Д , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.).

Щодо позиції відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом враховується, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права. Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 року у справі №910/9452/17).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252 - 255 ЦК.

За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статей 256, 267 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та саме з урахуванням причин пропущення позовної давності.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, ; 6-2376цс16 від 19.04.2017 р.).

Слід зазначити, що оскільки позовна давність законом визначена як строк, для правильного застосування правил про позовну давність, принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як зазначає Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014р. у справі №3-23гс14 (5011-32/13806-12), визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015р. у справі № 6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить застосувати наслідки нікчемності договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 32632192, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037336 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О.; підстава виникнення іпотеки: кредитний договір, серія та номер 20-37/2019, виданий 30.07.2019р., видавник AT МЕГАБАНК , ПП ОСКАР -Д , договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.); скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 32632450, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037642 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Богданович А.О., обтяжувач AT МЕГАБАНК , особа майно/права якої обтяжуються ПП ОСКАР-Д ). Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д : скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (номер запису про право власності 32615465, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252228268101, зареєстрований 30.07.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; індексний номер 48019045 від 30.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О., власник ПП ОСКАР-Д , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.). Тобто, спірні записи про державну реєстрацію датовані липнем 2019р. Позивач звернувся з позовом до суду 29.05.2020р., тобто в межах строку позовної давності.

Беручи до уваги викладене, висновок відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем у даній справі є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, дослідивши та надавши правову оцінки вказаним позивачем обставинам на думку суду, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд враховує, що статтею 17 Закону України Про іпотеку передбачені виключні підстави припинення іпотеки: у разі припинення основного зобов`язання, закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки, та те, зокрема, що AT УКРСИББАНК , як іпотекодержатель, не надавав згоди AT МЕГАБАНК на продаж майна (домоволодіння АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки AT УКРСИББАНК ) ПП Оскар-Д (не давав згоди на укладення договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.), ПП ОСКАР-Д (як особі, яка не набула права власності на майно - домоволодіння АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки AT УКРСИББАНК ), на передачу в іпотеку - AT МЕГАБАНК (не давав згоди на укладення договору іпотеки, №500, від 31.07.2019р., посвідчений приватним нотаріусом Богданович А.О., укладений між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д ), у суду відсутні правові підстави для визнання іпотеки припиненою.

При цьому, судом взято до уваги обставини, встановлені при розгляді вимог за первісним позовом (у тому числі, враховано, що оскільки правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним, судом констатується нікчемність договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д та договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д в силу положень ст. 9, 12 Закону України Про іпотеку , оскільки вони укладені без згоди AT УКРСИББАНК як іпотекодержателя майна (домоволодіння, що розташоване за адресою - АДРЕСА_1) на підставі чинного договору іпотеки від 10.07.2007р.); відтак, за будь-яких обставин не міг відбутися перехід права власності (та відповідних обтяжень) в силу нікчемності означених вище правочинів, а також будь-яких інших правочинів (щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку), вчинених без згоди іпотекодержателя.

Відтак, первісний позов слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у справі за первісним позовом у вигляді відшкодування сплаченого судового збору покладаються на відповідачів за первісним позовом. Судові витрати у справі за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Застосувати наслідки нікчемності договору іпотеки, серія та номер 500, від 31.07.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д :

скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 32632192, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037336 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О.; підстава виникнення іпотеки: кредитний договір, серія та номер 20-37/2019, виданий 30.07.2019р., видавник AT МЕГАБАНК , ПП ОСКАР -Д , договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.);

скасувати запис про державну реєстрацію обтяження - заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 32632450, зареєстрований 31.07.2019р. приватним нотаріусом Богданович А.О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48037642 від 31.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О; підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер 500, виданий 31.07.2019р., видавник приватний нотаріус Богданович А.О., обтяжувач AT МЕГАБАНК , особа майно/права якої обтяжуються ПП ОСКАР-Д ).

Застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О., укладеного між AT МЕГАБАНК та ПП ОСКАР-Д :

скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок (номер запису про право власності 32615465, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 252228268101, зареєстрований 30.07.2019р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; індексний номер 48019045 від 30.07.2019р. приватного нотаріуса Богданович А.О., власник ПП ОСКАР-Д , згідно договору купівлі-продажу, серія та номер 494, посвідченого 30.07.2019р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Богданович А.О.).

Стягнути з акціонерного товариства "Мегабанк" (місто Харків, вул. Алчевських, 30, ідентифікаційний код 09804119) на користь акціонерного товариства "Укрсиббанк" (місто Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750) 2102 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємства "Оскар-Д" (місто Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, ідентифікаційний код 39220960) на користь акціонерного товариства "Укрсиббанк" (місто Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750) 2102 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства "Укрсиббанк" (місто Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, ідентифікаційний код 09807750) 2102 грн відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У зустрічному позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков. 6 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - позивачу (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12); 3 - відповідачу 1 (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30); 4 - відповідачу 2 (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23); 5 - відповідачу 3 (АДРЕСА_1); 6 - третій особі (61000, м. Харків, вул. Шевченко, 146, офіс 32А-В).