Рішення

від 05.11.2020 по справі 380/5032/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5032/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Фостяка О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітсервіс Лтд" до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Елітсервіс Лтд з позовом про визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо невключення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Широка-Низинна, яка належала ТОВ Західуніверсал плюс , а зараз належить ТОВ «Елітсервіс ЛТД» , зобов`язання Львівської міської ради внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Перелік(и) тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: м.Львів, вул.Широка-Низинна, із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю Елітсервіс ЛТД .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що порушення прав позивача відбулось в результаті нерозривно пов`язаного комплексу самостійних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що виявилось у невключенні тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул.Широка-Низинна, яка належала ТОВ Західуніверсал плюс , до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова, затвердженому Ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова та відмові від відображення позивача у діючому Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова як нового власника вказаного об`єкта.

Зокрема позивач наголошує, що невключення тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул. Широка-Низинна, яка належала ТОВ Західуніверсал плюс , до останнього діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова без обгрунтування чи хоча б пояснення причин таких дій, порушує принцип передбачуваності закону, що позбавило позивача можливості регулювати свою поведінку: мати можливість - за необхідності за належної правової допомоги - передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. ТОВ Елітсервіс ЛТД купуючи у ТОВ Західуніверсал плюс павільйон, пересвідчилося у законності його встановлення і розміщення, тому правомірно сподівалося на подальше внесення відповідних змін до зазначеного переліку щодо власника об`єкта. Неправомірна дія відповідача щодо виключення тимчасової споруди із вказаного переліку зумовлює існування формальної можливості відмовити позивачеві внести зміни до нього стосовно нового власника об`єкту. Проте, відмовляючи у внесенні зазначених змін, відповідач покликається на іншу підставу - запровадження ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова мораторію терміном до 31.12.2024 на доповнення переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, новими тимчасовими спорудами. Однак, в контексті предмету спору, такий мораторій не має жодного стосунку до спірної тимчасової споруди, оскільки вона не є новою у розумінні вказаної ухвали відповідача, так як встановлена на цілком законних підставах вже майже чотири роки.

Відповідач подав на адресу суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив повністю. В обгрунтування цього зазначив, що позовна вимога щодо зобов`язання Львівської міської ради внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Перелік(и) тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові тимчасової споруди за адресою: м.Львів, вул. Широка-Низинна, із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю Елітсервіс ЛТД не підлягає задоволенню судом, оскільки є втручанням у дискреційні повноваження Львівської міської ради.

На відзив на позовну заяву від позивача надійшла відповідь, в якому наведені пояснення, міркування та аргументи щодо викладених відповідачем заперечень та мотиви їх відхилення. Зокрема, позивач вважає, що задоволення судом позовних вимог не будуть втручанням у дискреційні повноваження відповідача як органу місцевого самоврядування, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

У судове засідання представник відповідача не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

20 жовтня 2020 року в судовому засіданні, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

26 грудня 2019 року відповідно до договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю Елітсервіс ЛТД придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс павільйон загальною площею 30 м.кв. за адресою: м.Львів, вул.Широка-Низинна, (надалі - тимчасова споруда , павільйон , об`єкт ). Передача зазначеного об`єкта від продавця покупцю відбулась у цей же день.

Враховуючи необхідність внесення змін до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові для продовження своєї господарської діяльності 29.01.2020 Позивач подав відповідне звернення до Відповідача через Центр надання адміністративних послуг за вхідним №2-1957-006).

На вказане звернення від Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради було отримано лист-відповідь №2401-вих-12107 від 18 лютого 2020 року, в якому зазначалось про неможливість вирішення звернення Позивача через те, що відповідно до пункту 8 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова , встановлено мораторій терміном до 31.12.2024 на доповнення переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові затвердженого цією ухвалою, новими тимчасовими спорудами.

Суд погоджується з висновком позивача про безпідставність і протиправність позиції відповідача, викладеної в листі №2401-вих-12107 від 18 лютого 2020 року через таке.

Попереднім власником даної тимчасової споруди - ТОВ Західуніверсал плюс при її встановленні було повністю дотримано вимог Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові , затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526.

Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 (п.98 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова Додатку 2Р-К) відомості про споруду були внесені до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Згодом, ухвалою №629 від 30.06.2016 Про внесення змін до ухвали №4527 від 23.04.2015 у згаданому Додатку 2Р-К було відкориговано відомості про павільйон ТОВ Західуніверсал плюс у зв`язку з уточненням його площі.

31 серпня 2016 року на підставі вказаних ухвал між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТОВ Західуніверсал плюс укладено договір №3-676-16 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд. Відповідно до пунктів 2.1.1., 7.1. зазначеного договору конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 30 кв м (тротуар, газон тощо) за адресою: м. Львів, вул.Широка-Низинна надавався в оренду для розміщення тимчасової споруди, термін дії договору встановлювався по 30 грудня 2016 року.

Ухвалою Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 (з урахуванням змін внесених до неї ухвалами №1888 від 27.04.2017 та №3417 від 17.05.2018 року) термін здійснення підприємницької діяльності у згаданій тимчасовій споруді було продовжено, наслідком чого було укладення між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ТОВ Західуніверсал плюс договору №З-2017-17 від 29 грудня 2017 року на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд та договору №З 2017-17(Д 18) від 31.08.2018 року про внесення змін до договору №З-2017-17 від 29 грудня 2017 року, якими термін оренди остаточно встановлено до 31 грудня 2019 року.

Описані обставини свідчать про розміщення зазначеної тимчасової споруди за адресою: м.Львів, вул.Широка-Низинна з дотриманням усіх вимог Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові . Додатково такий висновок підтверджується і доданою до позову копією відповідного Плану ділянки для розміщення тимчасових споруд , виготовленому у 2017 році ТОВ Геодезично-будівельний стандарт , на якому містяться відмітки усіх зацікавлених служб (підприємств, установ) про погодження місця розташування тимчасової споруди на ділянці площею 0,0030 га і оформлення якого передувало укладенню останнього договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою.

Ухвалою Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова припинено чинність ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова та продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова, до 31.05.2018 згідно з додатком 1. Встановлено, що після завершення зазначеного у пункті 1 цієї ухвали терміну, у разі відсутності зауважень щодо розміщення тимчасових споруд та наявності всіх документів на їх встановлення, передбачених ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4526 Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові , термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах продовжується до 31.05.2020.

При цьому, формування переліків тимчасових споруд (в тому числі і спірної споруди), які увійшли до нової Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і відповідно яким продовжено дію договорів оренди здійснювалось Відповідачем самостійно без будь-яких звернень суб`єктів господарювання.

Крім того, 26 грудня 2019 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова . Як і у попередньому випадку, для потрапляння конкретної тимчасової споруди до чергового (нового) переліку жодного волевиявлення суб`єкта господарювання не було потрібно.

Зі змісту ухвали №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова (додатку до неї) вбачається, що спірна тимчасова споруда не включена до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова і, відповідно, щодо таких об`єктів не прийнято рішення про продовження дії договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою під ними.

Порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджений Ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 передбачаючи порядок продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди однією з підстав для такого продовження вказує наявність відповідної ухвали Львівської міської ради. Однак цей нормативно-правовий акт взагалі не визначає умови (не встановлює чіткі правила), відповідно до яких належні суб`єктам господарювання тимчасові споруди включаються до Комплексної схеми.

Серед іншого у вказаному порядку зазначається, що для внесення нової тимчасової споруди до Комплексної схеми розміщення ТС фізична особа-підприємець або юридична особа звертається із письмовою заявою на ім`я начальника Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування щодо можливості (доцільності) розміщення тимчасової споруди. У разі отримання позитивного висновку щодо можливості (доцільності) розміщення тимчасової споруди суб`єкт підприємницької діяльності звертається із заявою через Центр надання адміністративних послуг м. Львова (долучивши до неї висновки, надані постійною комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища) в управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування для підготовки проекту ухвали.

Проте, вказаний нормативний акт взагалі не врегульовує відносин щодо включення до Комплексної схеми діючих (уже встановлених) тимчасових споруд.

Відповідно до ст.3 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності серед основних таких принципів є:

- захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;

- додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

- зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;

- установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Згідно із статтею 4 цього ж Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру. А відповідно до п.5. ст.4-1 підставами для відмови від видачі документи дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб`єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або у випадках, передбачених законом, - в електронній формі за допомогою засобів телекомунікацій із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Крім того, п.5.8. розділу 5 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові , затвердженого згаданою Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 надає можливість новому власнику тимчасової споруди укласти договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою тільки після внесення відповідних змін до ухвали стосовно власника такої споруди. Однак, зазначений Порядок не встановлює строків і порядку внесення цих змін, що є порушенням основних принципів державної політики з питань функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності та принципу правової визначеності.

Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 14.06.2007 року по справі Свято-Михайлівська Парафія проти України наголошував, що закон має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, § 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, § 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано. в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією… Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання .

У контексті передбачуваності закону, який повинен застосовуватись за описаних вище обставин, законодавчо (зокрема й на рівні нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування) повинен бути передбачений детальний перелік можливих причин та підстав для відмови (невключення) тимчасових споруд до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові. Незабезпечення цього, порушує такі принципи як прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру і, як наслідок, порушує права суб`єкта господарювання на здійснення підприємницької діяльності та право мирно володіти своїм майном.

Також, статтями 41, 42 Конституції України встановлено максимальний захист права власності особи на майно, зокрема щодо права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а невизначеність у нормативних документах Відповідача строків і порядку внесення змін до його ж ухвали щодо зміни власника тимчасової споруди знову ж ставить реалізацію прав Позивача у пряму залежність від волі суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція відображена у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які в силу ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судам при розгляді справ.

Так статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 року, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом . Вона може також вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін.

Потрібно також зазначити, що Європейський суд самостійно оцінює визначення терміна майно , при цьому воно може відрізнятися від того, яке зазвичай застосовується у внутрішньому (національному) праві. Цей метод автономного тлумачення широко застосовується Європейським судом. Так, у справі Беєлер проти Італії (2000) Суд зазначив, що поняття майно у ст.1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності й, таким чином, як майно в цілях даного положення. Визначальними критеріями для оцінки майна є його економічна цінність, тобто грошова оцінка на підставі об`єктивних чинників, а також ознака реальності майна - майно має бути наявним, оскільки Європейська конвенція не захищає майбутні права.

У п.48 рішення у справі Українська Прес-Група проти України від 29 березня 2005 року /http://www.minjust.gov.ua/19612 /, Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке: 48. … Та чи інша норма не може вважатись законом , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість - за необхідності за належної правової допомоги - передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія .

Таким чином, невключення спірної тимчасової споруди після визнання такою, що втратила чинність Ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568, до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова, фактично її виключення з цього переліку, є протиправним та безпідставним, оскільки жоден нормативно-правовий акт взагалі не врегульовує відносин щодо включення до Комплексної схеми діючих (уже встановлених) тимчасових споруд. Відповідно таке включення (чи не включення) залежить виключно від волі суб`єкта владних повноважень і не обумовлене жодними об`єктивними чинниками, зокрема які можуть створюватись діями суб`єктів господарювання. Це, у свою чергу, є порушенням основних з принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності та принципу правової визначеності. Невизначеність же у нормативних документах відповідача строків і порядку внесення змін до його ж ухвали щодо зміни власника тимчасової споруди ставить реалізацію прав позивача у пряму залежність від волі суб`єкта владних повноважень без обумовлення жодними об`єктивними чинниками.

Суд погоджується з твердженням позивача, що порушення його прав відбулось в результаті нерозривно пов`язаного комплексу самостійних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що виявилось у невключенні тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул.Широка-Низинна, яка належала ТОВ Західуніверсал плюс" до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова, затвердженому Ухвалою Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року №6107 Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова та відмові від відображення позивача у діючому Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності як нового власника вказаного об`єкта.

Окрім цього, суд відхиляє доводи відповідача, що задоволення будь-якої із позовних вимог буде втручанням у дискреційні повноваження Львівської міської ради і вважає правильним обраний позивачем спосіб захисту своїх прав з огляду на таке.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до п.4) ч.2, ч.4 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь Позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь Позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся Позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 14.06.2007 року по справі Свято-Михайлівська Парафія проти України наголошував, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання .

Системний аналіз обставин даної справи в контексті наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України та практики Європейського Суду з прав людини дозволяє зробити висновки, що: суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти конкретне остаточне рішення і це прямо вбачається із змісту п.4) ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України; у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки Відповідача, зобов`язання суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та спрямований на недопущення свавілля в органах влади (ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічну думку висловив Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15: Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення та Франківського районного суду м. Львова в адміністративній справі №465/3256/17 (рішення у справі ухвалено 15 травня 2019 року і залишено без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом 19 травня 2020 року).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що дії Львівської міської ради щодо невключення тимчасової споруди за адресою: м.Львів, вул.Широка-Низинна до діючого Переліку тимчасових споруд не були вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул. Широка-Низинна, яка належала Товариству з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс , а зараз належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Елітсервіс ЛТД» .

Зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Перелік(и) тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Широка-Низинна, із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсервіс ЛТД» .

Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) за рахунок її бюджетних асигнувань 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітсервіс Лтд" (79060, м. Львів, вул. Наукова, будинок 50, кв. 39, код ЄДРПОУ 38908149).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020.

Суддя Р.М. Брильовський