Рішення

від 06.10.2020 по справі 580/556/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року справа № 580/556/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

позивача ОСОБА_1 особисто,

представника відповідача Плюти Є.В. за посадою,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС про визнання протиправними дій та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (далі відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог від 09.09.2020 просить:

- визнати протиправними дії щодо розірвання трудового договору між позивачем та Інформаційно-довідковим департаментом ДФС;

- скасувати наказ № 324-о від 30.09.2019 про звільнення позивача з Інформаційно-довідкового департаменту ДФС;

- скасувати наказ № 256-о від 30.09.2019 про призначення позивача до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати та стягнути недоотриману середньомісячну заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2019 року із розрахунку середньоденної заробітної плати 1104,98 грн у розмірі 50970,24 грн, з 01.01.2020 із розрахунку середньоденної заробітної плати 1202,22 грн по день ухвалення рішення у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач незаконно його звільнив та призначив до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, оскільки його не ознайомлювали з наказом про звільнення, трудова книжка при звільненні не видавалась. Позивач вважає, що Інформаційно-довідковий департамент ДПС не є іншою організацією, а відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 є правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби України.

Ухвалою суду від 17.02.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 580/556/20 за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем 10.03.2020 подано до суду відзив, у якому зазначено, що на підставі заяв позивача від 16.09.2019 його було переведено на рівнозначну посаду до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС та увільнено від роботи на час проходження військової служби за контрактом в особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Про звільнення та про призначення в порядку переведення у трудову книжку позивача внесено відповідні записи. Оскільки переведення здійснено за згодою позивача, тому відповідач вважає безпідставними і необґрунтованими заявлені позовні вимоги.

31.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 09 год. 30 хв. 07.10.2020, прибув позивач та представник відповідача .

Позивача просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 № 63 посилено особливий режим суду під час карантину, у зв`язку з тим, що у декількох працівників діагностовано захворювання на СOVID-19.

У період з 12.10.2020 по 13.10.2020 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, а надалі з 15.10.2020 по 03.11.2020 включно на лікарняному.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Позивач є працівником органів доходів і зборів.

01.10.2014 позивач був переведений на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, у зв`язку з реорганізацією Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів шляхом приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

29.01.2019 позивачем заключено контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу, у зв`язку з чим позивача на підставі ст. 119 Кодексу законі про працю України увільнено від виконання службових обов`язків.

16.09.2020 позивачем на ім`я виконуючого обов`язки директора Інформаційно-довідкового департаменту ДФС написано заяву такого змісту: Прошу звільнити мене із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС 30 вересня 2019 року.

16.09.2020 позивачем на ім`я директора Інформаційно-довідкового департаменту ДПС написано заяву такого змісту: Прошу призначити мене у порядку переведення на посаду начальника відділу реєстрації користувачів ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС з 01 жовтня 2019 року та увільнити мене від роботи у зв`язку з укладеним контрактом на проходження військової служби, під час дії особливого періоду, відповідно до статті 119 Кодексу законі про працю України та статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 30.09.2020 № 324-о позивача звільнено 30.09.2019 з посади начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС, п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу законі про працю України.

Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о позивача з 01.10.2019 призначено на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у порядку переведення Інформаційно-довідковому департаменті ДФС.

Пунктом 5 наказу Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о позивача, відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законі про працю України та статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, увільнено від 01.10.2019 на час проходження військової служби за контрактом в особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.

31.10.2019 позивач звернувся до директора Інформаційно-довідкового департаменту ДПС з заявою, в якій просив вважати недійсними заяви від 16.09.2019, продовжити дії трудового договору та виплачувати заробітну плату виходячи із середнього заробітку до реорганізації.

На вказану заяву позивача, відповідач надіслав лист від 04.12.2019 № А/11/14/99-95-11-14.

Вважаючи протиправним дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено територіальний орган Державної податкової служби Інформаційно-довідковий департамент ДПС (далі Постанова № 537).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 537 реорганізовано територіальний орган Державної фіскальної служби Інформаційно-довідковий департамент ДФС шляхом його приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 14.08.2019 № 10-рг Про реорганізацію Інформаційно-довідкового департаменту ДФС розпочато реорганізацію Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

Отже, в спірних відносинах має місце реорганізація Інформаційно-довідковий департамент ДФС шляхом його приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.06.2020 припинено юридичну особу - Інформаційно-довідковий департамент ДФС (ідентифікаційний код 39384476).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі КЗпП України).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (п.5 Положення №1153/2008).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3,4 статті 119 КЗпП України, а також частиною 1 статті 51, частиною 5 статті 53, частиною 3 статті 57, частиною 5 статті 61Закону України"Про освіту".

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені статтею 119 КЗпП України.

Відповідно до статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії, визначені частиною 3 статті 119 КЗпП України, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Таким чином, з моменту призову на військову службу, за громадянами України зберігаються: місце роботи та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову.

Згідно з частиною 5 статті 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 30.09.2020 № 324-о позивача звільнено 30.09.2019 з посади начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС, п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу законі про працю України.

Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о позивача з 01.10.2019 призначено на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у порядку переведення з Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, що свідчить про те, що за позивачем збережено місце роботи відповідно до вимог статті 119 КЗпП України.

Отже, суд критично розцінює доводи позивача про те, що його звільнено незаконно, оскільки ним власноручно добровільно написано заяви від 16.09.2019 та в порядку частини 5 статті 36 КЗпП України переведено на рівнозначну посаду, тобто збережено місце роботи за займаною посадою на час призову на військову службу.

Щодо посилань позивача на зменшення розміру середньої заробітної плати, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 наказу від 30.09.2019 № 256-о позивачу встановлено посадовий оклад згідно з штатним розписом у розмірі 6480,00 грн на місяць.

Згідно з наданим витягом з штатного розпису Інформаційно-довідкового департаменту ДФС на 2019 рік (введений в дію з 01.01.2019) посадовий оклад начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС складав 6000,00 грн.

Таким чином, при переведенні позивача на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС його посадовий оклад збільшився на 480,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Підпунктом «ї» пункту 1 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку залучення працівників до виконання військових обов`язків.

Згідно з пунктом 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У ході судового розгляду справи, позивач пояснив, що розрахунок його середньої заробітної плати відповідач проводить не правильно (у меншому розмірі), оскільки він прийнятий на роботу до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у зв`язку з реорганізацією Інформаційно-довідкового департаменту ДФС шляхом його приєднання, тобто відповідач є правонаступником прав та обов`язків, а отже трудові відносини ОСОБА_1 не припинялись, що є наслідком для розрахунку його середнього заробітку на підставі саме абз.3 п.2 Порядку №100, а не на підставі посадового окладу згідно із штатним розписом.

Вказане твердження на думку суду є безпідставним, оскільки, як встановлено матеріалами справи, наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 30.09.2020 № 324-о позивача звільнено 30.09.2019 у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу законі про працю України, яка визначає, що підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Тобто, трудовий договір між ОСОБА_1 та Інформаційно-довідковим департаментом ДФС був припинений з 30.09.2019.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку №100 у випадку, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Таким чином, оскільки позивача призначено на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, нарахування з 01.10.2019 року заробітної плати здійснювалось виходячи з посадового окладу у розмірі 6480,00 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС про визнання протиправними дій та скасування наказів - відмовити повністю.

Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.11.2020.

Суддя С.О. Кульчицький