Постанова

від 19.05.2021 по справі 580/556/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 580/556/20

адміністративне провадження № К/9901/5789/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/556/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС про визнання протиправними дій та скасування наказів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року (колегія суддів: головуючий суддя Беспалов О.О., судді Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1.Позивач звернувся до суду з позовом до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, збільшення позовних вимог від 09.09.2020 просив:

1.1.визнати протиправними дії щодо розірвання трудового договору між позивачем та Інформаційно-довідковим департаментом ДФС;

1.2.скасувати наказ № 324-о від 30.09.2019 про звільнення позивача з Інформаційно-довідкового департаменту ДФС;

1.3.скасувати наказ № 256-о від 30.09.2019 про призначення позивача до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС;

1.4.зобов`язати відповідача здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати та стягнути недоотриману середньомісячну заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2019 року із розрахунку середньоденної заробітної плати 1104,98 грн у розмірі 50970,24 грн, з 01.01.2020 із розрахунку середньоденної заробітної плати 1202,22 грн по день ухвалення рішення у справі.

1.1.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач незаконно його звільнив та призначив на посаду до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС, оскільки його не ознайомлювали з наказом про звільнення, трудова книжка при звільненні не видавалась. Позивач вважає, що Інформаційно-довідковий департамент ДПС не є іншою організацією, а відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 є правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби України.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач власноручно добровільно написав заяви від 16.09.2019, на підставі яких та в порядку частини 5 статті 36 КЗпП України його переведено на рівнозначну посаду, тобто збережено місце роботи за займаною посадою на час призову на військову службу. Також суди дійшли висновку про правильність обрахунку відповідачем розміру заробітної плати позивача, яка зберігається за ним на час проходження військової служби.

ІІІ. Касаційне оскарження

4.Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог його позову.

4.1.Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

4.2.На обґрунтування підстав оскарження зазначає про те, що суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли суперечливих висновків, оскільки, визнавши розірвання трудового договору правомірним, встановили факт реорганізації відповідача. З огляду на це позивач посилається на положення частини четвертої статті 34 КЗпП України, за якою у разі реорганізації дія трудового договору продовжується. Оскільки відповідач реорганізований, тому, на думку позивача, висновок про правомірність припинення з ним трудового договору на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України є помилковим.

4.3.Крім цього, скаржник вказує про те, що його волевиявлення щодо звільнення у спірних правовідносинах не було добровільним, оскільки відповідач поставив його перед вибором або бути звільненим у зв?язку із скороченням штатів, або написати таку заяву і залишитись працювати у реорганізованій структурі.

4.4.Позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція, висловлена Верховним Судом у справі №К/9901/5451/17 (постанова від 31.01.2018) у якій Верховний Суд зазначив про те, що установа, до якої позивача переведено у зв`язку з реорганізацією попереднього роботодавця, не може вважатися іншим місцем роботи і переведення позивача в іншу структуру не відбулося.

4.5.Також, на переконання позивача, оскільки ІДД ДПС не є іншою організацією, суди дійшли помилкових висновків щодо обрахунку та розміру його середньої заробітної плати.

4.6.Також вказує про наявність рішень судів апеляційних інстанцій, у яких висновки стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах є протилежними і неоднозначними.

5.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив свої доводи, якими заперечив проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Крім цього, подано клопотання про заміну відповідача у справі з Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (код ЄДРПОУ 43174711) на Інформаційно-довідковий департамент ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44143621).

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

6. ОСОБА_1 є працівником органів доходів і зборів.

7.01.10.2014 позивач переведений на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, у зв`язку з реорганізацією Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів шляхом приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

8.29.01.2019 позивач уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу, у зв`язку з чим на підставі статті 119 Кодексу законі про працю України його увільнено від виконання службових обов`язків.

9.Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено територіальний орган Державної податкової служби Інформаційно-довідковий департамент ДПС (далі Постанова № 537).

10.Згідно з пунктом 2 Постанови № 537 реорганізовано територіальний орган Державної фіскальної служби Інформаційно-довідковий департамент ДФС шляхом його приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.

11.Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 14.08.2019 № 10-рг «Про реорганізацію Інформаційно-довідкового департаменту ДФС» розпочато реорганізацію Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

12.16.09.2020 ОСОБА_1 на ім`я виконуючого обов`язки директора Інформаційно-довідкового департаменту ДФС подав заяву про звільнення із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС 30 вересня 2019 року.

13.16.09.2020 позивач подав заяву на ім`я директора Інформаційно-довідкового департаменту ДПС про призначення його на посаду начальника відділу реєстрації користувачів ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС з 01 жовтня 2019 року в порядку переведення та увільнення від роботи у зв`язку з укладеним контрактом на проходження військової служби, під час дії особливого періоду, відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

14.Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 30.09.2020 № 324-о позивача звільнено 30.09.2019 з посади начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законі про працю України.

15.Наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о позивача з 01.10.2019 призначено на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у порядку переведення з Інформаційно-довідкового департаменту ДФС.

16.Пунктом 5 наказу Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о позивача відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» увільнено від 01.10.2019 на час проходження військової служби за контрактом в особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.

17.31.10.2019 позивач звернувся до директора Інформаційно-довідкового департаменту ДПС з заявою, в якій просив вважати недійсними заяви від 16.09.2019, продовжити дію трудового договору та виплачувати заробітну плату виходячи із середнього заробітку до реорганізації.

18.На вказану заяву позивача відповідач надіслав лист від 04.12.2019 № А/11/14/99-95-11-14.

19.Вважаючи такі дії відповідача щодо розірвання з ним трудового договору та вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

20.Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23.Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України).

24.Правове регулювання відносин між державою і громадянами України в зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, проходженням військової служби у Збройних Силах України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

25.Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

26.Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (пункт 5 Положення №1153/2008).

27.Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

28.Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України, а також частиною 1 статті 51, частиною 5 статті 53, частиною 3 статті 57, частиною 5 статті 61 Закону України «Про освіту».

29.Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені статтею 119 КЗпП України.

30.Відповідно до статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

31.Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

32.За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

33.Гарантії, визначені частиною 3 статті 119 КЗпП України, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

34.Згідно з частиною 5 статті 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

35.Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

36.Підпунктом ї пункту 1 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку залучення працівників до виконання військових обов`язків.

37.Згідно з пунктом 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

38.При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

VI. Позиція Верховного Суду

39.Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40.Отже, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

41.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41.1.Підставою для відкриття касаційного провадження в цій справі стало посилання позивача на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

42. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно та незаконно звільнив його із займаної посади.

43.Своє звільнення позивач вважає протиправним, оскільки, після цього йому протиправно зменшено розмір виплачуваної заробітної плати як особі, за якою зберігається середній заробіток на час проходження ним військової служби.

44.Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також вирішуючи питання щодо правильності їх застосування судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначає таке.

45.Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДФС від 30.09.2020 № 324-о позивача звільнено 30.09.2019 з посади начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДФС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС у порядку переведення для подальшої роботи в Інформаційно-довідковому департаменті ДПС на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

46.Водночас, з 01.10.2019 року позивач призначено на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у порядку переведення з Інформаційно-довідкового департаменту ДФС відповідно до наказу Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 30.09.2020 № 256-о.

47. Звільнення/призначення позивача здійснено відповідачем на підставі поданих позивачем заяв.

48.З огляду на вказане Верховний Суд наголошує, що визначальними для вирішення цього спору є встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо того, що позивач звільнений з посади та призначений на нову посаду на підставі поданих ним власноручно написаних заяв.

49.Водночас, Верховний Суд враховує, що факт подання позивачем таких заяв встановлено судами на підставі належних та допустимих доказів, ця обставина також не заперечується і позивачем.

50.Крім цього, суди попередніх інстанцій встановили, що спірними наказами позивача переведено на рівнозначну посаду.

51.Також суди встановили, що відповідно до пункту 2 наказу від 30.09.2019 № 256-о позивачу встановлено посадовий оклад згідно з штатним розписом у розмірі 6480,00 грн на місяць.

52.Згідно з відомостями витягу з штатного розпису Інформаційно-довідкового департаменту ДФС на 2019 рік (введений в дію з 01.01.2019) посадовий оклад начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС складав 6000,00 грн.

53.Окрім цього, суди встановили, що в спірних відносинах відбулась реорганізація Інформаційно-довідковий департамент ДФС шляхом його приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.06.2020 припинено юридичну особу Інформаційно-довідковий департамент ДФС (ідентифікаційний код 39384476).

54.Відповідно до приписів статті 119 КЗпП України з моменту призову на військову службу, за громадянами України зберігаються: місце роботи та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову.

55.З огляду на це Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах за позивачем збережено робоче місце відповідно до вимог статті 119 КЗпП України, а тому його доводи про порушення його прав у зв`язку із переведенням, що полягає у зменшенні розміру середньої заробітної плати, є безпідставними.

56.Також Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів позивача про те, що до переведення на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС його середньомісячна заробітна плата складала 23204,58 грн, натомість після переведення середній заробіток йому виплачено в розмірі 6480,00 грн.

57.Вказаний висновок відповідає правилам, визначеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, а також встановленим фактичним обставинам справи, за якими позивач прийнятий на роботу до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС у зв`язку з реорганізацією Інформаційно-довідкового департаменту ДФС шляхом переведення, що свідчить про припинення трудового договору між позивачем та Інформаційно-довідковим департаментом ДФС припинено 30.09.2019 року.

58.Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку №100 у випадку, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

59.Оскільки у спірних правовідносинах позивач призначений на посаду начальника відділу реєстрації користувачів при ГУ ДПС в Одеській області управління (центру) сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДПС з 01.10.2019, тому Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нарахування заробітної плати (середнього заробітку) позивачу з 01.10.2019 року правомірно здійснювалось виходячи з посадового окладу у розмірі 6480,00 грн.

60.Щодо посилання позивача на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №К/9901/5451/17 (постанова від 31.01.2018), Верховний Суд зазначає, що ці висновки не можуть застосовуватись під час вирішення справи, що переглядається, оскільки в цій справі звільнення та призначення позивача здійснено на підставі поданих ним заяв про це. Водночас, у справі №К/9901/5451/17 судами встановлено відсутність волевиявлення позивача на звільнення та зазначено, що остання не виявляла бажання звільнятись в порядку переведення, не була ініціатором такого переведення, її переведення відбулось внаслідок реалізації гарантій права на працю, визначених трудовим законодавством. Отже, фактичні обставини в означених справах не є тотожними, а тому висновки Верховного Суду не є застосовними під час вирішення цієї справи.

61.Щодо клопотання про заміну відповідача у справі з про заміну відповідача у справі з Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (код ЄДРПОУ 43174711) на Інформаційно-довідковий департамент ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44143621).

62.В обґрунтування вищенаведеного клопотання податковий орган посилається на те, що на виконання вимог наказу ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказом Державної податкової служби від 12.112020 №643 затверджено Положення про Інформаційно-довідковий департамент ДПС.

63.Пунктом 1 Положення №643 встановлено, що Інформаційно-довідковий департамент ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44143621) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, а також є правонаступником усіх прав і обов`язків Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (код ЄДРПОУ 43174711).

64.Отже, в цьому випадку має місце публічне правонаступництво та передача адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого.

65.Верховний Суд, проаналізувавши вищенаведене клопотання та надавши йому відповідну правову оцінку прийшов до наступного висновку.

66.Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

67.Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку щодо задоволення вказаного клопотання Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

68.Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, і не приймаються Судом як належні.

69.За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

70.Крім цього, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

71.Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

72.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

73.За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74.Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року залишити без задоволення.

2.Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року в цій справі залишити без змін.

3.Замінити відповідача у цій справі з Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (код ЄДРПОУ 43174711) на Інформаційно-довідковий департамент ДПС (код ЄДРПОУ ВП: 44143621).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова