Рішення

від 07.08.2020 по справі 504/442/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/442/20

провадження № 2/504/1469/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Доброва П.В.,

при секретарі - Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т.Доброслав Лиманського району Одеської області цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області про визнання права власності на збудований об`єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області про визнання права власності на збудований об`єкт нерухомості.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.03.2020 р. було прийнято позовну заяву та визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, уточнених позовною заявою вих.№ 19/05-20 від 19.05.2020р., позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 112421, виданого Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів 24.04.2007 р., є власником земельної ділянки площею 0,240 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122783200:01:002:0842. Відповідачка ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ 112422, є власником земельної ділянки площею 0,240 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122783200:01:002:0843. На підставі Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) відповідачі, для здійснення будівництва, передали зазначені земельні ділянки позивачу. Після будівництва другої та третьої секції будинку за адресами АДРЕСА_2,АДРЕСА_1 загальною площею 3 527,10 кв.м., позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно, однак рішенням державного реєстратора було відмовлено в державні реєстрації через ненадання всіх документів, зокрема документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Позивач звернувся до ДАБІ в Одеській області щодо введення об`єкту будівництва до експлуатації. Листом ДАБІ в Одеській області роз`яснено, що введення в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів не передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та рекомендовано звернутися до суду. Позивач вказав на той факт, що за даними будівельно-технічної експертизи, друга та третя секція житлового будинку в цілому відповідає вимогам нормативно- правових актів України з питань будівництва щодо об`ємно-планувальних рішень та технічного стану конструктивних елементів. Просить суд визнати право власності на самочинно збудоване майно у вигляді багатоквартирного житлового будинку (секція 2,3), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3 491,2 кв.м, з яких загальна площа житлових приміщень 2 585,9 кв.м та житлова 1 139,8 кв.м, загальна площа нежитлових приміщень 539,0 кв.м, згідно технічного паспорту від 03.05.2020р., з огляду на те, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Представник позивача до суду не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву щодо розгляду справи без його участі.

Відповідач - Центр надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі державного реєстратора.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилась, про час та дату засідання повідомлена належним чином, надала до суду письмову заяву, що не заперечує про задоволення позовних вимог, оскільки добровільно передала свою земельну ділянку позивачу, та про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву, що не заперечує про задоволення позовних вимог оскільки добровільно передав свою земельну ділянку позивачу, та про розгляд справи без його участі.

За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням вказаних вище норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Згідно з практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.02.2019 р., індексний номер 155986281, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення 9 сесії V скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 19.03.2007 року за № 234-V, серія та номер ЯЕ 112421, виданого 24.04.2007 р., земельна ділянка площею 0,2469 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0842, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 13 січня 2017 року, ОСОБА_1 , як Власник надає у користування Землекористувачу - Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія , а Землекористувач приймає у користування земельну ділянку площею 0,247 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5122783200:01:002:0842, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно з п.1 Додаткової угоди № 2 від 09.01.2019 року до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 13 січня 2017 року, договір укладено сторонами строком на 5 років з моменту державної реєстрації. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2017р., номер запису про інше речове право 20180025.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.02.2019 р., індексний номер 155994570, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення 9 сесії V скликання Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 19.03.2007 року за № 234-V, серія та номер ЯЕ 112422, виданого 24.04.2007 р., земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0843, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташована за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Відповідно до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), від 11 квітня 2017 року , ОСОБА_2 як Власник надає у користування Землекористувачу - Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія , а Землекористувач приймає у користування земельну ділянку площею 0,240 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122783200:01:002:0843, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно з п.2 Додаткової угоди № 2 від 09.01.2019 року до Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) від 11 квітня 2017 року, договір укладено сторонами строком на 5 років з моменту державної реєстрації. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.04.2017р., номер запису про інше речове право 20178082.

Умовами зазначених договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), які аналогічні, зокрема п.7, передбачено, що Землекористувач зобов`язується здійснювати будівництво житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Пунктом 9 передбачено, що після закінчення будівництва Землекористувач зобов`язується ввести збудовані ним об`єкти в експлуатацію та оформити право власності на них.

Рішенням Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 330 від 24.11.2006р. щодо забудови ділянки житлової групи Зелений Мис , затверджено назву вулиць та номери будинкам в АДРЕСА_2,АДРЕСА_1 .

Позивач отримав Містобудівні умови і обмеження для проектування об`єкта будівництва - Будівництво багатоквартирного житлового будинку секція 2,3 за адресою: АДРЕСА_2 , затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Лиманської районної державної адміністрації 13.03.2019р. № 234/01-34/11.

Згідно з Актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за період березень-травень 2020р., січень, лютий, липень, вересень 2019р., вересень-грудень 2018р., позивач виступав замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку секційного типу за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 , секції 2,3.

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивача було виготовлено Технічний паспорт на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (житлової групи Зелений мис ), станом на 03.05.2020 року.

Замовником ОК ЖБК Південна будівельна компанія , Генеральним проектувальником Приватне підприємство Ракурс АС , Генеральним підрядником ТОВ Південна будівельна компанія Девелоп складено та підписано Акт готовності об`єкта до експлуатації, згідно з яким об`єкт - будівництво багатоквартирного житлового будинку секція 2,3 за адресою: АДРЕСА_2 , розташовано зокрема на земельних ділянках кадастровий номер 5122783200:01:002:0842, 5122783200:01:002:0843, вважається закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Багатоквартирний житловий будинок секційного типу за адресою: АДРЕСА_2 взято на баланс позивача ОК ЖБК Південна будівельна компанія .

Отже, позивачем здійснено та закінчено будівництво другої та третьої секції будинку за адресою: АДРЕСА_2,АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Частинами п`ятою, восьмою статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

як вище було зазначено, право позивача на користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз`яснено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

В абзаці 3 пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року №6 зазначено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Пунктом 14 вказаної постанови Пленуму передбачено, що на підставі частини третьої статті 376 ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК України).

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до компетентних державних органів для набуття права власності та введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку.

Як видно з наявного в матеріалах справи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 47593491 від 03 липня 2019 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Антоненко Інна Олександрівна, розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовила у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:0842, за суб`єктом - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія , оскільки відсутній вичерпний перелік документів, необхідний для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт.

Листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 19.05.2020 року № 1015-05/1-2740 позивачу було роз`яснено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Зазначений порядок не передбачає введення в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів. А тому такі об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію після визнання права власності на них у судовому порядку.

Згідно з Висновком судового експерта Рапач К.В. № 31/20 судової будівельно-технічної експертизи від 09.06.2020р., якість виконаних будівельно-онтажних робіт відповідає вимогам діючих будівельних норм і правил. Стан основних несучих та огороджувальних конструкцій не представляє небезпеки для перебування та життєдіяльності людей. На підставі проведеного обстеження можливо зробити висновок про те, що проведене будівництво другої та третьої секції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів України з питань будівництва щодо об`ємно-планувальних рышень та технічного стану конструктивних елементів. Навантаження, яке створюють конструктивні елементи (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття, покрівля) збудованих другої та третьої секції житлового будинку не може створити граничний стан (руйнування), при якому будівельні конструкції суміжних будівель житлового будинку перестануть задовольняти заданим експлуатаційним вимогам.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.5 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, то державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.12.2019 р. у справі №916/633/19 висловив правову позицію щодо введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який визнано рішенням суду. Відповідно до висновку про застосування норм права Верховного Суду, об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів. Наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні ст. 181 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України встановлено достатність доказів, тобто які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно квитанції № ПН2182 від 12.03.2020р., позивачем сплачено судового збору 2 102,00 грн.

Разом з тим, відповідно до бухгалтерської довідки № 2/002 від 08.07.2020р., балансова вартість багатоквартирного житлового будинку секційного типу за адресою: АДРЕСА_2 складає 5 722 416,00 грн. 1,5 відсотка від 5 722 416,00 грн. становить 85 836,24 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України Про судовий збір , у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 321, 328, 376, 380, 386, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 13, 76, 80, 81, 89, 265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області про визнання права власності на збудований об`єкт нерухомості- задовольнити.

Визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно у вигляді багатоквартирного житлового будинку (секція 2,3) за Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Південна будівельна компанія (вул.Вишнева, 2, напівпідвал 43, с.Крижанівка, Лиманський район, Одеська область 67562, код ЄДРПОУ 34396969), який розташований за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3 491,2 кв.м, з яких загальна площа житлових приміщень 2 585,9 кв.м та житлова 1 139,8 кв.м, загальна площа нежитлових приміщень 539,0 кв.м, згідно технічного паспорту від 03.05.2020р.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частках до Державного бюджету України судовий збір 83 734,24 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров