Рішення

від 04.11.2020 по справі 395/1623/19

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/1623/19 Провадження № 2/395/49/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А..,

з участю секретаря - Таран С.М., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідачів- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернувся ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 14 березня 2017 року ОСОБА_5 позичив у позивача кошти в сумі 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень, які зобов`язувався повернути до 15 листопада 2017 року, про що між ними був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округ Рижковою Т.В. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2019 року, залишеним в силі постановою Кропивницького апеляційного суду від 19.11.2019 року було повністю задоволено подану позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу договором позики. Так, суд вирішив, стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь позивача борг за договором позики в сумі - 1800 000 гривень, 63 877 грн.- три % річних і 213 709,48 грн. - інфляційних витрат. Розподілено судові витрати. Проте, розуміючи необхідність повернення йому коштів, з метою унеможливлення в подальшому виконання рішення суду та ухилення від сплати боргу відповідачка ОСОБА_2 переоформила майно належне їй на час подання позову на свою матір ОСОБА_6 , а саме на земельну ділянку, кадастровий номер 3523884600:2000:5064.

Даний договір був укладений з метою унеможливлення виконання рішення суду та ухилення від сплати боргу.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд: визнати недійсними договір дарування, серія та номер: 55, виданий 16.01.2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А.А. земельної ділянки кадастровий номер 3523884600:2000:5064 площею 1,84 га, для ведення особистого селянського господарства, Кіровоградська область, Новомиргородський район, сільська рада Мар`ївська, укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; скасувати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3523884600:2000:5064 площею 1,84 га, для ведення особистого селянського господарства, Кіровоградська область, Новомиргородський район, сільська рада Мар`ївська за ОСОБА_6 ; стягнути всі судові витрати.

31.01.2020 року до суду від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_3 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі вважають позовні вимоги безпідставними, надуманими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, дарування земельної ділянки відбулося до того як ОСОБА_2 довідалася про існування претензій ОСОБА_4 щодо заборгованості за договором позики, а до того часу, як і в подальшому під час судового розгляду, ОСОБА_2 була цілковито впевнена у відсутності будь-якої заборгованості перед ОСОБА_4 . В даному випадку, укладаючи договір дарування ОСОБА_2 мала на меті здійснити безоплатну передачу у власність рідної матері земельної ділянки у якості дарунку, а про претензії позивача на той час вона взагалі нічого не знала. Жодного умислу на укладення іншого правочину, ніж дарування у ОСОБА_2 не було. ОСОБА_6 є рідною матір`ю ОСОБА_2 , народилася у селі та фактично більшу частину свого часу там і проводить на землі (у сільській місцевості). Дарування земельної ділянки було узгоджено подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до дня народження ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак оскільки для укладення такого договору необхідно було підготувати документи, зокрема отримати витяг з ДЗК (як потім повідомив нотаріус), з врахуванням святкових днів (Новий рік, Різдво, інші свята), укладення договору дарування було відтерміновано до 16.01.2019 року. Тож представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 підтримала позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтвердивши доводи, викладені у письмових запереченнях свого представника.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, але направила суду письмове пояснення в якому зазначила, що не може з`явитися в суд у зв`язку з незадовільним станом здоров`я, літнім віком та підвищеним ризиком захворіти на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричиненену корона вірусом SARS-CoV-2. У даному поясненні також повідомляє, що фактів та обставин, наведених позивачем не визнає та вважає їх хибними.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу без участі осіб, які не з`явилися в судове засідання на що інші учасники судового розгляду не заперечували.

Заслухавши вищевказані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову за такими обставинами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

В процесі розгляду даної цивільної справи безспірно з`ясовано, що 14 березня 2017 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 кошти в сумі 1800000 (один мільйон вісімсот тисяч) гривень, які зобов`язувався повернути до 15 листопада 2017 року, про що між ними був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округ Рижковою Т.В.

Відповідно до п. 6 Договору позики, дружина позичальника - ОСОБА_2 заявою, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Рижковою Т.В., від 14 березня 2017 року за реєстровим номером 112 дає згоду чоловіку на укладення договору позики грошей.

У зв`язку з тим, що на момент укладення Договору позики ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка надавала свою письмову згоду на отримання чоловіком даних коштів у борг, відповідно до п. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, договір укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім`ї.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2019 року, залишеним в силі постановою Кропивницького апеляційного суду від 19.11.2019 року було повністю задоволено подану позовну заяву до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Так, суд вирішив, стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь позивача борг за договором позики в сумі - 1 800 000 гривень, 63 877 грн.- три % річних і 213 709,48 грн. - інфляційних витрат та розподілено судові витрати.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №152286272 станом на 10.01.2019 року за ОСОБА_2 рахувалась на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер 3523884600:02:000:5064 площею 1,84 га, для ведення особистого селянського господарства, Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

У відповідності до нотаріально посвідченого, приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу, договору дарування від 16 січня 2019 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_6 земельну ділянку, кадастровий номер 3523884600:02:000:5064, площею 1,84 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар`ївська сільська рада, який зареєстровано в реєстрі за № 55, що підтверджується копією вказаного договору та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майні та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №191712622, сформована 05.12.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2019 року позивачем подано до Кіровського районного суду м. Кіровограда позовну заяву про стягнення боргу за договором позики.15.01.2019 року здійснено автоматизований розподіл справи між суддями, що підтверджується звітом про автоматизований розподіл, який міститься у відкритому доступі на веб - сторінці Судова влада України .

23.01.2019 року позовна заява ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики залишена без руху, що підтверджується ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/330/19.

20.02.2019 року Кіровським районним судом м. Кіровограда відкрито провадження у справі №404/330/19 за позовом ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Вказану ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда, а також позовну заяву та судову повістку у даній справі ОСОБА_2 отримано у березні 2019 року.

Отже, лише у березні 2019 року відповідачу ОСОБА_2 стало відомо про претензії позивача щодо заборгованості за договором позики.

В процесі розгляду даної цивільної справи безспірно з`ясовано, що лише у березні 2019 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стало відомо про позовну заяву про стягнення боргу за договором позики, подану ОСОБА_4 до Кіровського районного суду м. Кіровограда, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Договір дарування земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладений 16 січня 2019 року, тобто за два місяці до цього.

Отже, на момент укладення договору дарування ОСОБА_2 не знала про наявність у ОСОБА_4 претензій по договору позики.

З огляду на викладене, суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача, щодо укладення відповідачем спірного договору дарування з метою уникнення майнової відповідальності за вищевказаним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда, оскільки дарування земельної ділянки відбулося до того як ОСОБА_2 довідалася про існування претензій ОСОБА_4 щодо заборгованості за договором позики, що підтверджено самою ОСОБА_2 у ході судового розгляду у справі та остання була цілковито впевнена у відсутності будь-якої заборгованості перед ОСОБА_4 .

Зі змісту постанови Кропивницького апеляційного суду від 19.11.2019 року вбачається, що відповідачі проводили оплату по договору позики та вважали, що кошти повернуто у повному обсязі. При цьому, документи, надані відповідачами, не містять безспірних та достовірних відомостей про те, що грошові кошти в сумі 10 000 доларів США та 15 000 доларів США, на які посилаються відповідачі та 27 000 грн. і 80 000 грн. передавались в рахунок повернення боргу саме за договором позики від 14 березня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги пояснення представника позивача про обізнаність відповідачів про наявність суми боргу за договором позики ще до пред`явлення позову до суду, так як між сторонами договору позики проводилися попередні переговори, оскільки будь які докази які б підтверджували вказані обставини, крім пояснень представника позивача, до суду надано не було.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, оскільки відповідачі вважали, що повністю погасили борг за договором позики, вказане свідчить про необізнаність відповідачів про претензії позивача за договором позики до моменту пред`явлення позову позивачем про стягнення заборгованості. Отже, дії відповідачів в частині укладення договору дарування земельної ділянки були добросовісними, адже на час укладення оспорюваного договору вони не знали про поданий позивачем позов щодо стягнення заборгованості за договором позики, а тому і не могли ухилятися від виконання рішення суду.

Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду у справі було беззаперечно встановлено, що ОСОБА_6 отримала земельну ділянку як подарунок на день народження та самостійно здійснює правомочності власника земельної ділянки.

Доказів, які б підтверджували протилежне позивачем не надано.

Отже, посилання позивача на недобросовісність відповідачів та фіктивність правочину є необґрунтованими.

На підставі викладеного, та враховуючи, що договір дарування земельної ділянки серія та номер: 55, виданий 16.01.2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А. А., кадастровий номер 3523884700:2000:5064 площею 1,84 га, для ведення особистого селянського господарства, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с/рада Мар`ївська укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - укладений відповідно до вимог закону, суд не вбачає в діях відповідачів умов недійсності правочину та дійшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 717 ЦК України, ст.ст. 89, 263-265ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 10 листопада 2020 року.