Постанова

від 10.11.2020 по справі 2-57/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.11.20

22-ц/812/1777/20

Справа №2-57/10

Провадження № 22-ц/812/1777/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

за участі секретаря судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_1 -

адвоката Горбенко Вікторії Олександрівни

на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Літвіненко Т.Я., повний текст складено 11 вересня 2020 року, за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-

В С Т А Н О В И В

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Первомайський ВДВС).

Обґрунтовуючи скаргу вказувала, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2010 року з неї та ОСОБА_2 у солідарному порядку, стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 82260 грн.21 коп.

16 березня 2011 року відділом ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № ВП 25196218 з виконання даного рішення суду. Вказує, що 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість за кредитним договором сплативши 82260 грн.21 коп. Також, 15 липня 2020 року вона сплатила остаточну заборгованість в розмірі 8643 грн.02 коп.

Зазначає, що 16 липня 2020 року вона звернулась до начальника Первомайського ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, накладеного в межах його виконання. Однак, їй було відмовлено у знятті арешту, зважаючи на те, що виконавче провадження завершено 10 вересня 2013 року на підставі п. ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження , тому підстави для зняття арешту відсутні, а матеріали виконавчого провадження знищено.

Отже, на сьогоднішній день всі перешкоди для знаття арешту усунуто, а державний виконавець має вирішити питання про зняття арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, однак таких дій в суперечить нормам закону не виконує.

Враховуючи вищевикладене просила визнати неправомірною бездіяльність начальника Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби (далі - начальник відділу ДВС) щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) та зобов`язати начальника Первомайського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 )

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд мотивував відмову тим, що дії начальника відділу ДВС є правомірними оскільки, відповідно до інформації з ВП-спецпідрозділу, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 в солідарному порядку з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ ОТП Банк 10 вересня 2013 року було завершено на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час вчинення виконавчих дій), тобто виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку з відмовою останнього від майна боржника. В той же час, вимогами ст.50 Закону Про виконавче провадження (в редакцій чинній на час вчинення виконавчих дій), зняття арешту за вказаних вище підстав не передбачено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко В.О. просила про скасування вищезазначеної ухвали, як такої, що суперечить нормам чинного законодавства та ухвалення нового судового рішення, яким її скаргу задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, зазначала, що при розгляді справи, суд першої інстанції в порушення процесуальних норм дійшов помилкового висновку про те, що дії начальника відділу ДВС є правомірними, оскільки при повному задоволені вимог всіх стягувачів, в порушення пункту 5 розділу 8 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року в редакції, яка діяла на час правовідносин, де було винесено постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.

Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися.

Від представника заявника ОСОБА_4 - адвоката Горбенко В.О. надійшла заява про розгляд справи без участі самого заявника та її як представника, апеляційну скаргу підтримують.

Відділ ДВС направив до суду листа про розгляд справи без їх участі.

ОСОБА_2 та ТОВ ОТП Факторинг повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.8 ст. 128 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.372 ЦПК України вищенаведене не перешкоджає розгляду справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року, виданого відділом ДРАЦС Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 змінила своє прізвище, ім`я та по - батькові на ОСОБА_1 (а.с.18,176,177).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2010 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 вересня 2010 року, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором №ML-400/460/2007 від 26 грудня 2007 року в розмірі 82260 грн. 21 коп. та з кожного в рівних частках по 1072 грн.60 коп. судових витрат (а.с.132-133,152).

На підставі вказаного рішення судом першої інстанції 22 грудня 2010 року видано виконавчі листи: про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ ОТП Банк суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 82260 грн. 21 коп. (а.с.163, 169); про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь ПАТ ОТП Банк по 1072 грн. 60 коп. судових витрат (а.с.166).

Відповідно до даних спецпідрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №25196218, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 вказаної суми заборгованості надійшов 16 березня 2011 року та того ж дня за вказаним виконавчим листом було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника (а.с.186, 187).

01 вересня 2011 року головним державним виконавцем звернено стягнення та описано майно належне боржнику, а саме: житловий будинок загальною площею 60,0 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

04 жовтня 2011 року встановлено початкову вартість вищезазначеного житлового будинку та призначено експерта для участі у виконавчому провадженні та 03 серпня 2012 року вказане майно передано на зберігання.

10 вересня 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження (чинного на час винесення постанови), у зв`язку з відмовою стягувача від залишення за собою майна боржника, яке не реалізоване під час виконання рішення. Вказано строк повторного пред`явлення 10 вересня 2014 року.

Інших відомостей автоматизована система ВП №25196218 не містить.

Відповідно до довідки № 405-01-5/60 від 13 липня 2020 року, наданої АТ ОТП Банк , право вимоги за кредитним договором № ML-400/460/2007 було відступлене ТОВ ОТП Факторинг Україна на підставі договору факторингу від 10 грудня 2010 року. (а.с.178).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що 17 березня 2011 року державним реєстратором Левченко Т.Д. на підставі постанови, серія та номер: 25196218, виданою 16 березня 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Первомайського МРУЮ Бойченко Є.О. зареєстровано обтяження - арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 . Номер запису про обтяження 1644499.

Відповідно до інформації з вказаних вище Реєстрів ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) належить наступне майно:

-земельна ділянка, кадастровий номер 4810400000:02:051:0004, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 ,право власності на яку зареєстровано 11 липня 2013 року на підставі державного акту на право власності, серія та номер: ЯК №255706, виданий 29 березня 2012 року Первомайською міською радою Миколаївської області;

-житловий будинок, загальною площею 143, 4 кв. м., за адресою АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано 30 липня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу, 3985 від 21 липня 2009 року;

-однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано 24 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, 4149 від 09 квітня 2008 року;

-житловий будинок, загальною площею 60,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в Реєстрі містяться відомості щодо обтяження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2007 року. Іпотекодержателем є ТОВ ОТП Факторинг Україна . Реєстраційний номер обтяження 6318992.

Звертаючись до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Первомайського ВДВС Соболевська Е.Г. вказувала, що 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 повністю погасив заборгованість по кредитному договору № ML-400/460/2007, а 15 липня 2020 року нею було сплачено остаточну заборгованість в розмірі 8643 грн. 02 коп.

Разом з тим, з відповіді начальника Первомайського ВДВС вбачається, що підстави для зняття арешту відсутні, оскільки з даних спецпідрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження по ВП №25196218 вбачається повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , що не є підставою для зняття арешту.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що виконавче провадження № 25196218 не було закінчено у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, як стверджував скаржник, а виконавчий лист лише було повернуто стягувачу у зв`язку з відмовою останнього від майна боржника, тому дії начальника Первомайського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) були правомірними.

З вказаним висновком колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV, в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій).

Відповідно до ст.1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні статтею 6 Закону №606-ХІV зобов`язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Обов`язки і права державних виконавців закріплені у ст. 11 вказаного Закону.

За змістом цієї норми державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За приписами ч.2 ст.25 Закону Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Арешт і вилучення майна боржника врегульований ст.57 Закону №606-ХІV, відповідно до положень якої арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Таким чином, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні є дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Виконуючи вимоги вищезазначеного законодавства та спрямовуючи боржника до виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, що підтверджується ВП - спецпідрозділ 25196218 (а.с.186, 187).

10 вересня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.3. ч.1 ст. 47 Закону №606-ХІV , яка передбачає повернення виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Згідно ч.1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

При цьому, зняття арешту у зв`язку з поверненням стягувачу виконавчого листа у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення Законом України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) не передбачено.

Такий висновок суду є вірним.

Разом з тим, судом першої інстанції не звернув уваги на наявність у матеріалах справи (а.с.161-163, 164-166,167-160) постанов відділу ДВС від 15 січня 2014 року про закінчення виконавчих проваджень:

-ВП № 39980360, яке було відкрито на виконання виконавчого листа № 2-57/2010 від 22 грудня 2010 року виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ОТП Банк 82260 грн. 21 коп.;

-ВП №40784494, яке було відкрито на виконання виконавчого листа № 2-57/2010 від 22 грудня 2010 року виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк 1072 грн.60 коп.;

-ВП № 40784503, яке було відкрито на виконання виконавчого листа № 2-57/2010 від 22 грудня 2010 року виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОТП Банк 82260, 21 грн.

Із змісту вищевказаних постанов про закінчення виконавчих проваджень № 39980360 та № 40784503 вбачається, що стягувач подав заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з сплатою боргу, виконавче провадження №40784494 закінчено у зв`язку зі сплатою боргу повністю.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаних постанов зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. (а.с.162, 165, 168).

Погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №ML-400/460/2007 від 26 грудня 2007 року підтверджується довідкою № 18 від 30 січня 2020 року, наданої ТОВ ОТП Факторинг Україна (а.с.179).

Крім того, до суду апеляційної інстанції від Первомайського ВДВС надійшли відомості з ВП - спецпідрозділ по виконавчих провадженнях № 40784494 та №40784503 з яких вбачається, що у листопаді 2013 року стягувач повторно звернувся до відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду і 15 листопада 2013 року на виконання виконавчого листа Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі від 22 грудня 2010 року № 2-57 про стягнення з ОСОБА_2 1072 грн. 60 коп. та 82260 грн. 21 коп. відповідно, було відкрито вищевказані провадження. А закінчено такі на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження (фактичне повне виконання рішення) 25 грудня 2013 року.

Вказані відомості хоча і є новими доказами, але за їх відсутності суд позбавлений можливості повно та всебічно встановити обставини справи, тому приходить до висновку про необхідність долучення таких на стадії апеляційного провадження.

За такого, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2010 року є виконаним.

Однак, арешт на все майно наявний та підтверджується відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно актуальної інформації зі спеціального розділу (номер запису про обтяження) 1644499 .

Відтак, як встановлено судом, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження із зазначенням необхідності припинення чинності арешту майна боржника, однак заходи та дії щодо припинення чинності арешту майна боржника та скасування заходів примусового виконання рішення вжито не було, що і стало підставою для звернення заявника до суду з цією скаргою.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про правомірну відмову начальника ДВС щодо зняття арешт з належного ОСОБА_1 нерухомого майна є помилковим.

За приписами ч.1,2 ст. 451 України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на приписи зазначених правових актів, чинних станом на день виникнення спірних правовідносин, враховуючи наявний у державного виконавиця обов`язок скасування накладеного при виконанні виконавчого листа арешту при закінченні відповідного виконавчого провадження, який не був виконаний державним виконавцем і що на даний час державний виконавець вчинити не може з огляду на знищення цього виконавчого провадження, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягаю задоволенню.

За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.1,3 ч.1 ст.376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про суті вимог скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання заявника на положення ст.391 ЦК України щодо захисту права власності є безпідставним, оскільки між сторонами відсутній спір про право власності на майно, на яке накладено арешт, і таке право заявника ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, та може бути знятий державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, або шляхом звернення боржника до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Статтею 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з Первомайського ВДВС підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 420, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбенко Вікторії Олександрівни задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) у виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом 2-57/10, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 22 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованості за кредитним договором.

Зобов`язати начальника Первомайського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) провести виконавчі дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ), накладеного постановою державного виконавця відділу ДВС Первомайського МРУЮ Бойченком Є.О. 16 березня 2011 року у виконавчому проваджені з примусового виконання рішення за виконавчим листом 2-57/10, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 22 грудня 2010 року, зареєстрований 17 березня 2011 року у спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень за реєстраційним номером 1644499.

Стягнути з Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 420 (чотириста двадцять) грн.40 коп. судового збору

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 10 листопада 2020 року