Постанова

від 04.11.2020 по справі 757/16843/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/16843/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9894 /2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року у складі судді Матійчук Г.О.,

у справі за скаргою підприємства з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича у справі №757/16843/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна , що повністю належить корпорації ЛГ Електронікс ІНК , третя особа: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Підприємства з іноземною інвестицією ЛГ Електронікс Україна (далі - ПІІ ЛГ Електронікс Україна ), що повністю належить корпорації ЛГ Електронікс ІНК , третя особа: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність ПІІ ЛГ Електронікс Україна з приводу невиконання свого обов`язку щодо безоплатного усунення недоліків телевізора LG (модель: 84UB980V, серійний № 405MAHUUC073) в розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків телевізора.

Зобов`язано ПІІ ЛГ Електронікс Україна безоплатно усунути недоліки телевізора в розумний строк, визначений позивачем, або відшкодувати позивачеві витрати на самостійне усунення позивачем недоліків телевізора.

Стягнуто з ПІІ ЛГ Електронікс Україна на користь позивача 605 грн. витрат, пов`язаних з оглядом телевізора; 5 000 грн. витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, 350 000 грн. неустойки за несвоєчасне усунення недоліків придбаного телевізора.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року рішення місцевого суду змінено. Зменшено розмір стягнутої з ПІІ ЛГ Електронікс Україна на користь позивача неустойки за несвоєчасне усунення недоліків придбаного телевізора LG з 350 000 грн. до 137 000 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постаново Верховного суду від 24.07.2019 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог та рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині.

У листопаді 2017 року ПІІ ЛГ Електронікс Україна звернулось у суд зі скаргою, в обґрунтування якої зазначено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову від 20.11.2017 р. про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №55150532, на підставі виконавчого листа виданого Печерським районним судом м. Києва 12.07.17 р. у справі №757/16843/16-ц.

Оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти ПІІ ЛГ Електроніко Україна в межах суми 156 865 грн. 50 коп., які розміщені на рахунках боржника, зокрема на рахунку № НОМЕР_1 (далі - рахунок № 1) в АТ Райффайзен Банк Аваль та на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ Сітібанк (далі - рахунок № 2).

Разом з тим, вказані рахунки є зарплатними, що підтверджено довідками з банків.

ПІІ ЛГ Електроніко Україна регулярно, своєчасно і в повному обсязі здійснює виплату заробітної плати своїм працівникам, а також сплачує податки і збори, передбачені чинним законодавством України.

Кошти, призначені для виплати заробітної плати, акумулюються на рахунку № 2 та переказуються на рахунок №1, оскільки саме з АТ Райффайзен Банк Аваль укладено договір для обслуговування зарплатного проекту (перерахування заробітної плати на карткові рахунки працівників компанії та обслуговування таких зарплатних карток).

Накладення арешту на кошти, що знаходяться на вказаних рахунках, унеможливило виплату заробітної плати працівникам компанії, а також сплату податків і зборів під час нарахування та виплати заробітної плати працівникам. Несвоєчасна виплата заробітної плати, а також несплата податків і зборів має наслідком штрафні санкції для компанії з боку контролюючих органів та відповідальність посадових осіб компанії.

А тому, вважає постанову приватного виконавця такою, що порушує права та законні інтереси боржника, а також гарантовані законодавством України та Конституцією України права працівників компанії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року скаргу ПІІ ЛГ Електронікс Україна задоволено.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В. по винесенню постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №55150532 від 20.11.2017 про накладення арешту на кошти ПІІ ЛГ Електроніко Україна в межах суми 156 865 грн. 50 коп., які розміщені на рахунках боржника -в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, рахунок 1, МФО 380805 та в ПАТ Сітібанк , рахунок №2 МФО 300584.

Скасовано арешт, який був накладений постановою приватного виконавця Виконавчого округу Ляпіним Д.В. в межах виконавчого провадження № 55150532 на рахунок № 1 в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, МФО 380805 та рахунок № 2 в ПАТ Сітібанк , МФО 300584.

В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Д.В., посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі, зазначено, що судом першої інстанції розглянуто справу без належного повідомлення сторін, що призвело до порушення його прав та позбавило надати пояснення та докази на спростування доводів скарги.

Залишилася поза увагою суду та обставина, що боржником не було доведено спеціальне призначення рахунків, на які було накладено арешт.

Відзиву на апеляційну скаргу не дійшло.

Вислухавши пояснення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В., який просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Ночвай Д.М. в інтересах ПІІ ЛГ Електронікс Україна , який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ПІІ ЛГ Електронікс Україна з приводу невиконання свого обов`язку щодо безоплатного усунення недоліків телевізора LG (модель: 84UB980V, серійний № 405MAHUUC073) в розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків телевізора. Зобов`язано ПІІ ЛГ Електронікс Україна безоплатно усунути недоліки телевізора в розумний строк, визначений позивачем, або відшкодувати позивачеві витрати на самостійне усунення позивачем недоліків телевізора. Стягнуто з ПІІ ЛГ Електронікс Україна на користь позивача: 605 грн. витрат, пов`язаних з оглядом телевізора; 5 000 грн. витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, 350 000 грн. неустойки за несвоєчасне усунення недоліків придбаного телевізора. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання цього рішення стягувачу були направлені два виконавчі листи (а.с. 22 том 2), на підставі яких 13.11.2017 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. відкрито виконавче провадження №55150532 про стягнення з ПІІ ЛГ Електронікс Україна 137 000 грн. неустойки, 5 000 грн. витрат пов`язаних з наданням правової допомоги, 605 грн. витрат пов`язаних з оглядом телевізора, а також винагороду приватного виконавця в розмірі 14 260,50 грн. (а.с. 76-77, 116-117 том 2).

Встановлено, що 20.11.2017 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. винесено постанову якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, МФО 380805 та НОМЕР_2 в ПАТ Сітібанк , МФО 300584 та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику (а.с.118-119 том 2).

Задовольняючи скаргу ПІІ ЛГ Електронікс Україна , районний суд виходив з того, що рахунки на які приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. постановою від 20.11.2017 року накладено арешт, є зарплатними (для виплати заробітної плати працівникам цього підприємства), що свідчить про незаконність його дій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України ).

За ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Згідно положень ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Згідно вимог ч.4,5 ст.128 ЦПК України, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч.1,2 ст.450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що справу за поданою скаргою судом призначено до розгляду на 08 год. 00 хв. 01 листопада 2019 року з повідомленням учасників справи та їх викликом у судове засідання й того ж дня за результатами її розгляду у відсутність явки приватного виконавця, постановлено судове рішення. (а.с.133-135 т.2).

Між тим, у справі відсутні докази належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання приватного виконавця Ляпіна Д.В.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності приватного виконавця Ляпіна Д.В. належним чином не повідомленого про судового засідання, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали з порушення процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

Окрім цього, колегія суддів враховує й наступне.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ч.1 ст. 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з п. 7 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній на час розгляду справи, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України Про виконавче провадження заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом 2 ч.2, п.1 ч.4 статті 59 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020року у справі № 905/361/19.

Згідно положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів справи, підставою до постановлення оскаржуваної ухвали слугували долучені до справи довідки фінансових установ, видані на запит ПІІ ЛГ Електронікс Україна .

Так, згідно довідки АТ Райффайзен Банк Аваль № Вв-01/3124 від 22.11.2017 року з рахунку № НОМЕР_1 виплачувались кошти по заробітній платі ПІІ ЛГ Електронікс Україна у ІІІ кварталі 2017 року (а.с. 120 том 2).

З довідки наданої ПАТ Сітібанк № 172593/0401-1 від 23.11.2017 року убачається, що з поточного рахунку № НОМЕР_2 ПІІ ЛГ Електронікс Україна відкритого у ПАТ Сітібанк з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року здійснювались перекази коштів на рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім`я ПІІ ЛГ Електронікс Україна в АТ Райффайзен Банк Аваль (а.с. 121 том 2).

Разом з тим, викладена у згаданих довідках інформація відсутня у долученій приватним виконавцем до справи копії виконавчого провадження.

Відповідно до змісту відповіді на запит приватного виконавця від 16.11.2017року ДФС України повідомило приватного виконавця про номери 11 рахунків, відкритих боржником у відповідних банківський установах.

Відповідно до постанови приватного виконавця від 20.11.2017 року, з метою забезпечення виконання рішення суду та у відповідності до ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: НОМЕР_1 в АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, МФО 380805; НОМЕР_2 в ПАТ Сітібанк , МФО 300584 у межах суми звернення стягнення в розмірі 156 865,5 грн., крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с.208,210 т.2).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження

Разом з тим, у долучених до матеріалах виконавчого провадження відповідях як АТ Райффайзен Банк Аваль так і ПАТ СІТІ Банк було проінформовано приватного виконавця про виконання постанови від 20.11.2017року, проте не доведено до відома ту обставину, що зазначені у постанові рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання (а.с.242,243 т.2).

Як установлено, не звертався й боржник до приватного виконавця із проханням про зняття арешту з рахунків, кошти на яких підлягають до використання в якості оплати праці працівників підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що районним судом порушено норми процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми Закону України Про виконавче провадження щодо неправомірності дій приватного виконавця з накладення арешту на рахунки боржника № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, МФО 380805; та № НОМЕР_2 в ПАТ Сітібанк , МФО 300584.

За таких обставин, апеляційну скаргу приватного виконавця слід задовольнити, ухвалу районного суду - скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні поданої по справі ПІІ ЛГ Електронікс Україна скарги.

Керуючись ст. ст. 367 , 374 ,376, 382 ЦПК України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновичазадовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року скасувати.

Постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: