Постанова

від 04.11.2020 по справі 367/3168/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/3168/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12911/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року у складі судді Саранюк Л.П.,

у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів дарування,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом про визнання недійсним договорів дарування.

У серпні 2020 року позивач звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку за вказаною вище адресою, кадастровий № 3210945900:01:012:0111, площею 0,1090 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстровані на ОСОБА_1 , заборонивши оформлення і відчуження вказаного майна.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 задоволено.

До набрання законної сили рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування часток у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку, поділу земельної ділянки в натурі, накласти арешт на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та приватизовану земельну ділянку за вказаною вище адресою, кадастровий номер № 3210945900:01:012:0111, площею 0,1090 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що зареєстровані на ОСОБА_1 , заборонивши оформлення і відчуження вказаного майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції накладено арешт в тому числі на майно, яке частково вже належить іншій особі, що порушує права даної особи, яка навіть не залучена до участі у справі.

Також зазначено, що в заяві про забезпечення позову відсутні будь-які пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, між тим оскаржуваною ухвалою не вирішено питання зустрічного забезпечення.

Колегія суддів, вислухавши, яка ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Зайцеву О.В. в інтересах ОСОБА_2 , яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом з договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 11.05.2012 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, 71/100 частина у праві власності на будинок, з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 8-9-14-15).

Також згідно договору дарування частки у праві власності на земельну ділянки від 11.05.2012 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлено, що 71/100 частка у праві власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, кадастровий номер 3210945900:01:012:0111, яка розташована: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с. 6-7, 12-13).

Згідно договору про поділ земельної ділянки в натурі від 11.05.2012, решта земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_1 у вигляді 29/100 перебуває у власності ОСОБА_2 (10-11).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, районний суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання недійсними договорів дарування часток у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку,поділу земельної ділянки в натурі.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України , заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За змістом п. п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову (суд, суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка звернулась до суду з зобов`язанням визнати недійсними договори дарування.

Тобто предметом заявленого по справі спору є дії відповідача, пов`язані з порушенням прав позивачки.

Аналізуючи вимоги позивача викладені в позові та заяві про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання недійсними договорів дарування часток у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку, поділу земельної ділянки в натурі.

Доводи скарги, не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує предмет заявленого по справі спору, того, що спір виник з приводу нерухомого майна, подарованого позивачем скаржнику, а також ту обставину, що з урахуванням обставин справи та положень ч.3 ст.154 ЦПК України, застосування судом зустрічного забезпечення є правом суду, а не обов`язком.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. ст. 367 , 374 , 375, 382 ЦПК України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: