Постанова

від 20.04.2010 по справі 31/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 р. № 31/64

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.

за участю представників:

Прокурора

Міністерства оборони Укра їни Лесько Г.Є. посв. № 753 від 31.07.2009

Медведь Андрій Вікторович за дов. від 13.11.2009

розглянувши касаційну ска ргу ТОВ "Совінвестбуд"

на постанову Київського апеляційного г осподарського суду

від 25 січня 2010

у справі № 31/64 господарського суду м. Києва

за позовом Військового прокурора Киї вського гарнізону в інтереса х держави в особі Міністерст ва оборони України та Держав ного підприємства "Управлінн я капітального будівництва т а інвестицій"

до ТОВ "Совінвестбуд"

про визнання договору недійсн им

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарськог о суду м. Києва від 10.06.2009 (суддя Н. Качан) в позові про визнання д оговору № 46 від 25.12.2004 недійсним в ідмовлено.

Суд вирішив, що підстави для визнання договору недійсним відсутні, оскільки за виснов ком суду зміст оспорюваного договору не свідчить про змі ну цільового призначення зем ельної ділянки, тому суд відх илив доводи позивача про те, щ о договором фактично проведе но таку зміну, факт наявності чи відсутності рішень про пе редислокацію військової час тини також не є підставою для визнання договору недійсним , Положення про інвестування будівництва та придбання жи тла для військовослужбовців Збройних Сил України та член ів їх сімей на спірні правові дносини не поширюється.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 25.01.2010 (судді: В.Корсак, Н.Ко ршун, П.Авдеєв) рішення господ арського суду м. Києва від 10.06.2009 скасовано. Позов задоволено .

Апеляційна інстанція дійш ла висновку про невідповідні сть оспорюваного договору ст .ст. 6, 14 Закону України "Про Збро йні Сили України", ст.ст. 1, 4 Зако ну України "Про використання земель оборони", ст.ст. 20, 77 Земел ьного кодексу України, ст.ст. 1 130, 1134 ЦК України, п. 3 Положення пр о інвестування будівництва т а придбання житла для військ овослужбовців Збройних Сил У країни та членів їх сімей, що є підставою для визнання дого вору недійсним.

ТОВ "Совінвестбуд" в касацій ній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасу вати з підстав порушення нор м матеріального права, рішен ня господарського суду першо ї інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що Міністе рство оборони України не є на лежним позивачем у справі, ап еляційна інстанція розгляну ла справу за відсутності пре дставника другого позивача, постанова апеляційної інста нції не містить вичерпних ви сновків щодо результату вирі шення спору стосовно кожної із сторін, суд не врахував, що ДП "УКБ-Інвест" є самостійним г осподарюючим суб'єктом і не м ає відношення до Міністерств а оборони України, спірний до говір не стосується земель о борони, оскільки його умовам и передбачено зміну цільовог о призначення земельної діля нки.

Наведені скаржником довод и на його думку свідчать про п орушення ст. 636 ЦК України.

Вищий господарський суд Ук раїни у відкритому судовому засіданні дослідив матеріал и справи, доводи касаційної с карги, заслухавши прокурора та представника позивача, вв ажає, що скарга не підлягає за доволенню, виходячи з наступ ного.

Предметом спору є визнання договору про пайову (дольову ) участь у будівництві № 46 ві д 25.12.2004 недійсним.

Судом встановлено, що що 25.12.200 4 року між ТОВ "Совінвестбуд" т а ДП "Управління капітальног о будівництва та інвестицій" був укладений договір № 46 про пайову (дольову) участь у буді вництві житлового комплексу із соціальною інфраструктур ою (далі -Договір).

Предметом Договору є пайов а (дольова) участь сторін у буд івництві Об'єкту на земельні й ділянці орієнтованою площе ю 4,39 га, що знаходиться за адрес ою: м. Київ, вул. Фучика, 7 (п.2.1 Дого вору).

Пунктом 2.3.1 Договору сторони передбачили, що ТОВ "Совінвес тбуд" вносить Пай у вигляді гр ошових коштів на фінансуванн я робіт (послуг, витрат) по від веденню земельної ділянки, п роектуванню та будівництву ш ляхом здійснення оплати за в ласний рахунок всіх робіт з б удівництва Об'єкту в порядку , передбаченому Договором.

В той же час, ДП "Управління к апітального будівництва та і нвестицій" вносить Пай у вигл яді майнового права використ ання земельної ділянки шляхо м надання цієї Ділянки під бу дівництво Об'єкту в порядку, п ередбаченому Договором (п.2.3.2 Д оговору).

З пункту 3.2 Договору вбачаєт ься, що частки сторін та поряд ок розподілу загальної площі Об'єкту узгоджуються останн іми в такому порядку: ДП "Управ ління капітального будівниц тва та інвестицій" -25% загально ї житлової площі (на 3-7 поверха х) та 25% машиномісць підземної автостоянки Об'єкту; ТОВ " Сов інвестбуд " - 75% загальної житло вої площі (на 8-25 поверхах), 100% вбу довано-прибудованих приміще нь та 75% машиномісць підземної автостоянки Об'єкту.

Судом встановлено, що на час укладання спірного Договору земельна ділянка площею 4,39 га по вул.Фучика, 7 у м.Києві, майно ве право, яке позивач 2 зобов'я зався внести як Пай у будівни цтво житлового комплексу, зн аходиться на території (в меж ах) військового містечка №110 т а належить до земель оборони .

Відповідно до положень ч.І, 2 та 4 ст. 77 Земельного кодексу У країни землями оборони визна ються землі, надані для розмі щення і постійної діяльності військових частин, установ, в ійськово-навчальних закладі в, підприємств та організаці й Збройних Сил України, інших військових формувань, утвор ених відповідно до законодав ства України. Землі оборони м ожуть перебувати у державній та комунальній власності. По рядок використання земель об орони встановлюється законо м.

З статті 14 Закону України "Пр о Збройні Сили України" вбача ється, що Збройні Сили Україн и можуть здійснювати господа рську діяльність згідно із з аконом. Земля, води, інші приро дні ресурси, а також майно, зак ріплене за військовими части нами, військовими навчальним и закладами, установами та ор ганізаціями Збройних Сил Укр аїни, є державною власністю, н алежність їм на праві операт ивного управління та звільня ються від сплати усіх видів п одатків.

Статтею 4 Закону України "Пр о використання земель оборон и" визначено вичерпний перел ік використання земель оборо ни в господарських цілях, а са ме, військові частини за пого дженням з органами місцевого самоврядування або місцевим и органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабі нетом Міністрів України, мож уть дозволяти фізичним і юри дичним особам вирощувати сіл ьськогосподарські культури , випасати худобу та заготовл яти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Над ання земель оборони в якості пайового внеску даною нормо ю не передбачено.

Частиною 4 статті 84 Земельно го кодексу України передбаче но, що землі оборони не можуть передаватись у приватну вла сність.

Частиною 2 даної статті пере дбачено, що рішення про відчу ження військового майна, кот ре є придатним для подальшог о використання, але не знаход ить застосування у повсякден ній діяльності військ, надли шкового майна, а також цілісн их майнових комплексів та ін шого нерухомого майна прийма є Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства обо рони України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельн ого кодексу України зміна ці льового призначення земель п роводиться органами виконав чої влади або органами місце вого самоврядування, які при ймають рішення про надання ц их земель у користування.

Судом не встановлено на під ставі належних доказів, що ор ганами виконавчої влади або органами місцевого самовряд ування приймалися рішення пр о зміну цільового призначенн я зазначеної вище ділянки чи відведення її під забудову.

Таким чином, уклавши спірни й Договір про пайову (дольову ) участь у будівництві житлов ого комплексу на земельній д ілянці, яка відноситься до зе мель оборони, сторони цього Д оговору порушили встановлен ий законом спеціальний право вий режим земель цієї катего рії.

Відповідно до ст.1130 Цивільно го кодексу України за догово ром про спільну діяльність с торони зобов'язуються спільн о діяти без створення юридич ної особи для досягнення пев ної мети, що не суперечить зак онові.

Згідно із ч.І ст.1133 названого Кодексу вкладом учасника вв ажається все те, що він вносит ь у спільну діяльність (спіль не майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вмі ння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Частиною 1 статті 1134 Цивільно го кодексу України визначено , що внесене учасниками майно , яким вони володіли на підста вах інших, ніж право власност і, використовується в інтере сах усіх учасників і є їх спіл ьним майном.

Отже, спірна земельна ділян ка, не може передаватися як Па й за Договором для спільного здійснення з ТОВ "Совінвестб уд" будівництва вказаного Об 'єкту, оскільки має використо вуватися для розміщення і по стійної діяльності військов их частин, установ, військово - навчальних закладів, підпри ємств та організацій Збройни х сил України, інших військов их формувань, утворених відп овідно до законів України.

Комплексною програмою заб езпечення житлом військовос лужбовців та членів їх сімей . затвердженою постановою Ка бінету Міністрів України від 29.11.99 N 2166, передбачено, що для її фі нансового забезпечення пере дбачено залучення, у тому чис лі інвестицій, згідно із Указ ом Президента України "Про ін вестування будівництва та пр идбання житла для військовос лужбовців Збройних Сил Украї ни та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 1 Полож ення, джерелами інвестування будівництва житла для війсь ковослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є к ошти українських та іноземни х юридичних і фізичних осіб (і нвесторів), вкладені у будівн ицтво та придбання жилих буд инків, у спорудження інженер них комунікацій, зведення сп оруд соціально-побутового та торговельного призначення; пайові внески інвесторів у б удівництво тощо.

За змістом пункту 3 Положенн я погашення інвестицій інвес торам, зазначеним у підпункт і 1 пункту 1 цього Положення, ви конується шляхом набуття ним и у власність до 35 % від загальн ої площі побудованого на інв естиційні кошти житла, а тако ж забудованих за їх кошти спо руд соціально - побутового і т орговельного призначення. Пр и цьому, дозволено замовника м будівництва - міністерства м та іншим центральним орган ам державної виконавчої влад и, які мають військові формув ання, в окремих випадках збіл ьшувати частку житла, яка пер едається у власність інвесто ра, до 50 %. З наведених норм вбач ається, що гранична частка жи тла, яка може бути передана ін вестору в рахунок погашення інвестицій - до 50 відсотків ві д загальної площі побудовано го на інвестиційні кошти жит ла, а також збудованих за їх ко шти споруд соціально-побутов ого і торговельного призначе ння.

З урахуванням зазначених о бставин умови спірного Догов ору суперечать п.З зазначено го вище Положення.

Враховуючи викладене суд а пеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про с уперечність умов оспорювано го договору ч.І ст.6, ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили Укр аїни", статтям 1, 4 Закону Україн и "Про використання земель об орони", ст. 77 Земельного кодекс у України, частині 1 статті 1130, ч астині 1 статті 1134 Цивільного к одексу України та статті 20 Зем ельного кодексу України.

Відповідно до ч.І-3, 5, 6 ст. 203 Цив ільного кодексу України зміс т правочину не може суперечи ти цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус пільства; особа, яка вчиняє пр авочин, повинна мати необхід ний обсяг цивільної дієздатн ості; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законо м; правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Згідно із ч.І та 3 ст. 215 Цивільн ого кодексу України підставо ю недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною вимог, як і встановлені частинами перш ою - третьою, п'ятою та шостою с татті 203 Цивільного кодексу Ук раїни. Якщо недійсність прав очину прямо не встановлена з аконом, але одна із сторін або інша заінтересована особа з аперечує його дійсність на п ідставах, встановлених закон ом, такий правочин може бути в изнаний судом недійсним.

Разом з тим, касаційна інста нція зазначає, що суд апеляці йної інстанції задовольнивш и позов не зазначив в резолют ивній частині постанови висн овку щодо суті задоволених в имог, тому в цій частині поста нова апеляційної інстанції п ідлягає зміні з зазначенням висновку про визнання угоди від 25.12.2004 № 46 про пайову (дольову) участь у будівництві недійс ною.

Доводи скаржника правових висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, з водяться до намагання встано вити інші обставини справи щ одо здійснення учасниками уг оди зміни цільового призначе ння земельної ділянки та над ати їм оцінки відмінної від т ої, що надана господарським с удом, що суперечить вимогам с т.ст. 1115,1117 Господарського проце суального кодексу України.

Доводи щодо дій представни ка позивача та висновки про н еналежного позивача в особі Міністерства оборони Україн и відхиляються як такі, що не д оводять неправильного засто сування норм матеріального п рава, що регулює спірні право відносини та на суть рішення не впливають.

Виходячи з викладеного, кер уючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК Укра їни, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції У країни, Постановою Пленуму В ерховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Констит уції України при здійсненні правосуддя", рішенням Консти туційного Суду України № 8-рп/2 010 від 11.03.2010, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залиши ти без задоволення.

Постанову Київського апел яційного господарського суд у від 25.01.2010 у справі № 31/64 госпо дарського суду м. Києва зміни ти.

п. 3 резолютивної частини до повнити реченням наступного змісту: "Визнати угоду № 4 6 від 25.12.2004 про пайову (дольову) уч асть у будівництві недійсною ".

В решті постанову Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 25.01.2010 залишити без зміни.

Постанова Вищого господар ського суду України касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Овечк ін

судді Є. Черно в

В. Цвігун