Рішення

від 02.11.2020 по справі 916/2521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2521/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2521/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, код ЄДРОПУ 43122663)

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (68742, Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146, код ЄДРПОУ 03768954)

про стягнення 151 232,60грн., -

Представники:

від позивача - Сакали М.Я., ордер № 446683, дата видачі : 28.09.20;

від відповідача - не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» про стягнення 196 232,60грн.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № ОП 01.04-20 купівлі-продажу (постачання) від 03 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2020р. провадження по справі №916/2521/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.10.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь відзив на позов, з якої вбачається що відповідачем 13.10.2020р. та 27.10.2020р. було сплачено частину основного боргу в загальному розмірі 45 000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.112020р. провадження у справі № 916/2521/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НАНО ДРАЙВ до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Криничне в частині стягнення частини основного боргу в сумі 45 000 грн. було закрито.

Представник відповідача в судові засідання, не з`являвся, окрім судового засідання яке відбулося 19.11.2020р. в режимі відеоконференції. Про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями.

02.11.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 02.11.2020р. протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість.

16.10.2020р. за вх. №27679/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що для врегулювання спору по справі СВК Криничне передало керівництву позивача проект мирової угоди із зазначенням порядку сплати заборгованості по договору, який наразі спроможне виконати господарство. Також відповідач просить суд зменшити розмір заявленої позивачем неустойки на суму штрафу, а саме на 37 950,00 грн. Обґрунтовуючи необхідність у зменшенні штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутне фінансове становище в якому опинилося СВК КРИНИЧНЕ внаслідок посухи, яка тривала з листопада 2019 року по квітень 2020 року. Також відповідач посилається на наявність рішень Господарського суду Одеської області від 1 жовтня 2020 року у справі № 916/1164/20, та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 420/6087/20, за яким на відповідача покладено значні грошові зобов`язання.

29.10.2020р. за вх. №28904/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач просить відхилити заперечення на позовну заяву, викладені у відзиві на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач підтверджує отримання від відповідача на банківський рахунок грошових коштів у загальній сумі 45 000,00 грн. Також позивач повідомляє про відхилення запропонованих відповідачем умов мирової угоди по справі. Проти зменшення розміру штрафу позивач заперечує, оскільки усі обставини зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву виникли до підписання між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) № ОП 01.04-20 від 3 квітня 2020 року.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.04.2020р. між ТОВ НАНО ДРАЙВ (Продавець) та СВК КРИНИЧНЕ (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (постачання) № ОП 01.04-20 (Договір), за умовами якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язувався приймати та оплачувати нафтопродукти на умовах договору. Остаточна кількість, асортимент та ціна нафтопродуктів вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Зобов`язання Продавця по передачі товару Покупцеві вважається виконаним, а право власності переходить від Продавця до Покупця у момент передачі Товару представникові Покупця, що підтверджується підписанням представником Покупця товарно-транспортної накладної' видаткової накладної або акту прийому-передачі. Факт передачі Товару підтверджується підписаною належним чином Товарно-транспортною накладною, видаткової накладної, або Актом прийому-передачі (п.2.1 договору).

Пунктами 3.3., 3.4. Договору визначено, що сплата вартості (ціни) кожної партії товару може здійснюватися на підставі фактично отриманого товару на протязі 3-х банківських днів з дати підписання видаткової накладної. Датою оплати Покупцем ціни (вартість) кожної партії товару (отримання грошей Продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Позивач вказує, що у квітні 2020 року на виконання умов Договору поставив відповідачу - Дизельне пальне-Л-Евро 5-ВО у загальній кількості 20 000,00 л на загальну суму 318 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог законодавства та Договору, між ТОВ НАНО ДРАЙВ та СВК КРИНИЧНЕ було підписано: рахунок на оплату № 126 від 3 квітня 2020 року, видаткову накладну № 137 від 4 квітня 2020 р., товаро-транспортну накладну № 040420/02 від 4 квітня 2020 року, видаткову накладну № 140 від 7 квітня 2020 року, товарно-транспортну накладну № 070420/02 від 7 квітня 2020 року.

За результатами даних господарських операцій позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні № 12 від 04.04.2020 року та № 15 від 06.04.2020 року.

Відповідач у повному обсязі розрахувався із позивачем за товар на загальну суму 318 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, поставлений на підставі видаткових накладних № 137 від 04.04.2020 р. та № 140 від 07.04.2020р.

В подальшому, 13.05.2020р., на виконання умов Договору Позивач поставив відповідачу - Дизельне пальне-Л-Евро 5-ВО у кількості 11 000,00 л на загальну суму 151 800,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог законодавства та Договору, між ТОВ НАНО ДРАЙВ та СВК КРИНИЧНЕ було підписано: Видаткову накладну № 229 від 13 травня 2020 р., рахунок на оплату № 214 від 12 травня 2020 року, товаро-транспортну накладну № 130520/04 від 13 травня 2020 року. 27 травня 2020 року Позивач зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, Відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором, вартість отриманого товару не оплатив, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 151 800грн.

Пунктами 4.4., 4.5. зазначеного договору передбачено, що за порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатковими Угодами до нього, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості протягом 5 робочих днів з дня одержання відповідної вимоги від Продавця.

В зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором № ОП 01.04-20 купівлі-продажу від 03.04.2020р. позивачем було нараховано відповідачу 3 % річних 1 206,93 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 5 275,67 грн. та штраф у розмірі 37 950,00 грн

Отже, приймаючи до уваги порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором № ОП 01.04-20 купівлі-продажу від 03.04.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом. За захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 03.04.2020р. між ТОВ НАНО ДРАЙВ (Продавець) та СВК КРИНИЧНЕ (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (постачання) № ОП 01.04-20 (Договір), за умовами якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язувався приймати та оплачувати нафтопродукти на умовах договору. Остаточна кількість, асортимент та ціна нафтопродуктів вказується у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем прийняті зобов`язання за Договором № ОП 01.04-20 купівлі-продажу (постачання) від 3 квітня 2020 року виконані у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами по справі документами: видатковою накладною № 229 від 13 травня 2020 р., рахунком на оплату № 214 від 12 травня 2020 року, товаро-транспортною накладною № 130520/04 від 13 травня 2020 року.

В той же час відповідач в обумовлені договором строки оплату вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 151 800грн.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору № ОП 01.04-20 визначено, що сплата вартості (ціни) кожної партії товару може здійснюватися на підставі фактично отриманого товару на протязі 3-х банківських днів з дати підписання видаткової накладної. Датою оплати Покупцем ціни (вартість) кожної партії товару (отримання грошей Продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Проте під час розгляду справи. Відповідачем було сплачено частину основного боргу в сумі 45 000грн., що мало наслідок закриття провадження по справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Отже, враховуючи встановлення судом факт неналежного виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Криничне» прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 106 800 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 1 206,93 грн.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості отриманого тору, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 1 206,93 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару в розмірі 1 206,93 грн.

Пунктами 4.4., 4.5. зазначеного договору передбачено, що за порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатковими Угодами до нього, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку, якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 25% від суми заборгованості протягом 5 робочих днів з дня одержання відповідної вимоги від Продавця.

Позивачем, з посиланням на умови п. 4.4 та п.4.5 договору № ОП 01.04-20 купівлі-продажу (постачання) від 03.04.2020р., а також приписи чинного законодавства було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 5 275,67 грн. та штраф у розмірі -37 950,00 грн., що складає 25 % від суми заборгованості відповідача.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, заявлених до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ НАНО ДРАЙВ в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 275,67 грн. та штрафу у розмірі 37 950,00 грн. за порушення грошових зобов`язань за договором № ОП 01.04-20 купівлі-продажу (постачання) від 03.04.2020р. підлягають задоволенню.

Щодо заяв відповідача, які були викладені у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру неустойки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В обґрунтування своїх вимог про зменшення штрафу, відповідач посилається на скрутне фінансове становище в якому опинилося СВК «Криничне» внаслідок посухи, яка тривала з листопада 2019 року по квітень 2020 року. Також відповідач посилається на наявність рішень Господарського суду Одеської області від 01.10.2020р. у справі № 916/1164/20, та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020р. у справі № 420/6087/20, за яким на відповідача покладено значні грошові зобов`язання. Разом із тим, із змісту наданих відповідачем документів, а також із рішень судів на які посилається відповідач, вбачається, що обставини які обумовили імовірне скрутне становище відповідача виникли до підписання сторонами договору купівлі-продажу (постачання) від 03.04.2020р..

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру штрафу.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НАНО ДРАЙВ є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, код ЄДРОПУ 43122663) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (68742, Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146, код ЄДРПОУ 03768954) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (68742, Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Інзовська, буд. 146, код ЄДРПОУ 03768954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО ДРАЙВ» (65005, м. Одеса, вул. Середня, буд. 83/1, код ЄДРОПУ 43122663) основний боргу в сумі 106 800 (сто шість тисяча вісімсот)грн., 3% річних в сумі 1 206 (одна тисяча сто вісті шість)грн. 93коп., пеню в сумі 5 275 (п`ять тисяч двісті сімдесят п`ять)грн. 67коп., штраф в розмірі 37 950 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят)грн. та судовий збір 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять)грн. 49 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 09 листопада 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна