Постанова

від 09.11.2020 по справі 922/736/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/736/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"

про зобов`язання звільнити об`єкти нерухомого майна

та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"

до Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"

про визнання права власності та зобов`язання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави заяви про винесення додаткового рішення

1.1. Начальник управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Харківської області звернувся в апеляційний суд із заявою (далі-Заява), згідно якої просив винести додаткове рішення про стягнення на користь прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 305 785,00 грн., з яких: 146 245,00 грн. за подання апеляційної скарги та 159 540,00 грн. за подання касаційної скарги.

1.2. Заява обґрунтована тим, що понесенні прокуратурою Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги не відшкодовані апеляційним судом, тому наявні підстави для винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, Заяву задоволено, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на користь прокуратури Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 146 245,00 грн. та 159 540,00 грн. відповідно.

2.2. Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що Заява є обґрунтованою та матеріали справи свідчать про понесення прокуратурою Харківської області витрат зі сплати судового збору.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказане судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: він не отримував копії Заяви, що позбавило його можливості подати суду заперечення, що призвело до порушення рівності учасників перед судом, змагальності та пропорційності у господарському судочинстві; він отримав ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.05.2020 лише 22.05.2020, що є порушенням термінів, визначених частиною четвертою статті 120 ГПК України; суд апеляційної інстанції неналежним чином повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його права на участь в судовому засіданні та згідно правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду; положення частини другої статті 244 ГПК України виключає ухвалення судом апеляційної інстанції додаткової постанови, оскільки Заява була подана після виконання постанови суду апеляційної інстанції від 04.02.2019, що порушує принцип правової визначеності. Крім того, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, як на підставу для скасування оскарженої постанови суду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Апеляційний суд встановив, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Також встановлено, що прокурором за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 було сплачено судовий збір у розмірі 146 245,00 грн.

4.2. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями прокурор подав касаційну скаргу від 25.07.2017, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017, а справу направити на новий розгляд.

За подання касаційної скарги на вказані судові рішення прокурором було сплачено судовий збір в розмірі 159 540 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі №922/736/17, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

4.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду 04.02.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16.05.2019, апеляційну скаргу прокурора задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 справі №922/736/17 скасовано в частині задоволення зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про: визнання права власності на 1/5 частку майнового комплексу з приймання, сушки, зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції та про зобов`язання Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо" укласти з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лан" новий договір оренди майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с.Ватутіне, вул. Нова, буд. 5, прийнято нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" відмовлено, в решті рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2017 залишено без змін.

При прийнятті вказаної постанови судом апеляційної інстанції не було здійснено розподіл судових витрат.

4.4. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Згідно приписів частини першої статті 244 вказаного Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3).

Отже, додаткове рішення - це засіб для виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати у невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

4.7. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

4.8. Встановивши, що подані прокурором платіжні документи на підтвердження понесення ним витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг є достатніми, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат зі сплати судового збору з позивача, оскільки їх розмір документально обґрунтований та відповідає матеріалам справи.

4.9. За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду апеляційної інстанції; його висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а переоцінка доказів, зокрема, і тих які стосуються обґрунтованості розміру судового збору, знаходиться поза межами компетенції касаційного суду.

4.10. Доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував.

Твердження скаржника про те, що він не отримував копії Заяви, що позбавило його можливості подати суду заперечення, що призвело до порушення рівності учасників перед судом, змагальності та пропорційності у господарському судочинстві, є безпідставними, оскільки положеннями статті 244 ГПК України, яке регулює дані правовідносини, не передбачено надіслання заяви про винесення додаткового рішення іншим учасникам справи.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, зокрема Заявою та висловити свої міркування.

Посилання скаржника на те, що він отримав ухвалу суду апеляційної інстанції від 14.05.2020 лише 22.05.2020, що є порушенням термінів, визначених частиною четвертою статті 120 ГПК України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції неналежним чином повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило його права на участь в судовому засіданні, не можуть бути правовою підставою для скасування судового рішення виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи скаржник був повідомлений 22.05.2020 про розгляд судом апеляційної інстанції Заяви, що вбачається із рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення (т.6, а.с.30), та вбачається із клопотання скаржника, підписаним тим же адвокатом ГільЄ.В., що підписав і касаційну скаргу, яка є предметом перегляду Верховним судом (т.6, а.с.10), згідно якого останній просив розгляд справи, призначений на 25.05.2020 (т.6, а.с.10 на звороті), відкласти на іншу дату.

Відповідно дот положень статті 244 ГПК України, яка врегульовує порядок та строки ухвалення додаткового судового рішення, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви (ч.3).

Вказані положення процесуального законодавства є загальновідомими, та такими, що є спеціальними у правовідносинах щодо ухвалення додаткового судового рішення, тому відсутні правові підстави, що вказані доводи, викладені у касаційній скарзі, можуть бути підставою для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 906/142/18, як на підставу для задоволення касаційної скарги, є безпідставним, оскільки у цій постанові, на відміну від обставин справи, що переглядається у касаційному порядку, наведена правова позиція про те, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причин повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17, від 27.05.2020 у справі № 819/478/17, оскільки вони не є релевантними для цієї судової справи з огляду на різні обставини справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків апеляційного господарського суду, викладених в оскаржуваній додатковій постанові, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Наведеним у сукупності спростовується позиція заявника касаційної скарги щодо неправомірності прийнятого у справі судового рішення.

4.11. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

4.12. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо" залишити без задоволення, а додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі Господарського суду Харківської області № 922/736/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Є.В. Краснов