Ухвала

від 10.11.2020 по справі 6/160

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 6/160

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Павленко Є.В.)

від 19.08.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.)

від 19.10.2020

за скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 6/160

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про спонукання до виконання зобов`язань за договором,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у справі №6/160 позовні вимоги задоволено повністю, зобов`язано Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відвантажити Відкритому акціонерному товариству "Укрнафта" в порядку, передбаченому договором від 15.04.2005 № 29/487/6-П/Ш-202а-НП, продукцію, стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 25500,00 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання наведеного рішення 15.11.2006 Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою від 06.12.2006 №893/27 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15.11.2006 № 6/160.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 у справі №6/160 замінено боржника у виконавчому провадженні - Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її правонаступником - Акціонерним товариством "Укргазвидобування".

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою, у якій просило:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу Чорного Володимира Вікторовича з направлення до ПАТ АК "Укргазбанк" платіжної вимоги від 06.08.2020 № 4277346/UAN/1697/8 на суму 3 019,72 грн;

- визнати неправомірними дії виконавця відділу Чорного В.В. зі списання 12.08.2020 з рахунку Акціонерного товариства "Укргазвидобування" № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ АК "Укргазбанк", коштів в сумі 3 019,72 грн за платіжною вимогою від 06.08.2020 № 4277346/UAN/1697/8;

- визнати неправомірною платіжну вимогу відділу від 06.08.2020 №4277346/UAN/1697/8 на суму 3 019,72 грн;

- зобов`язати державного виконавця відділу Чорного В.В. усунути порушення щодо подвійного стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" коштів у розмірі 3 019,72 грн за виконавчим провадженням № 4277346 шляхом повернення останньому неправомірно списаних за платіжною вимогою від 06.08.2020 №4277346/UAN/1697/8 грошових коштів у розмірі 3 019,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі №6/160 відмовлено у відкритті провадження з розгляду скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №6/160 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №6/160, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій скаржник вказує на те, що при ухваленні судових рішень, господарськими судами було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: частин першої і другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, яку залишено без змін судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з того, що вказана скарга не може бути розглянута за правилами господарського судочинства та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Укргазвидобування" обґрунтовуючи свої вимоги посилалось на те, що платіжним дорученням від 30.07.2020 № 315024 скаржник повністю сплатив зазначену в наказі Господарського суду міста Києва від 15.11.2006 у справі № 6/160 суму грошових коштів у загальному розмірі 25 618,00 грн на рахунок відділу, у зв`язку з чим АТ "Укргазвидобування" 03.08.2020 на адресу відділу було направлено відповідне повідомлення від 31.07.2020 № 2/1-435 про добровільну сплату боргу у виконавчому провадженні № 4277346.

Державним виконавцем відділу Чорним В.В. 06.08.2020 прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 4277346, якою боржнику визначено розмір мінімальних витрат цього виконавчого провадження в сумі 457,92 грн, а також постанову про стягнення з АТ "Укргазвидобування" виконавчого збору в розмірі 2 561,80 грн.

На виконання вищенаведених постанов платіжним дорученням від 06.08.2020 №317923 скаржник сплатив на рахунок відділу грошові кошти у загальному розмірі 3019,72 грн (у тому числі: 457,92 грн, що становить розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також 2 561,80 грн виконавчого збору).

Як стверджує скаржник, незважаючи на здійснене боржником добровільне погашення вищезазначених сум, державним виконавцем відділу 12.08.2020 направлено до ПАТ АК "Укргазбанк" платіжну вимогу від 06.08.2020 №4277346/UAN/1697/8 на суму 3 019,72 грн з метою примусового списання з рахунку скаржника вказаних коштів згідно наказу від 15.11.2006 № 6/160, що видав Господарський суд міста Києва; постанови про стягнення виконавчого збору від 06.08.2020 ВП № 4277346; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.08.2020 ВП № 4277346.

У подальшому, відбулось примусове списання вищенаведених коштів, що, на думку скаржника, призвело до подвійного стягнення з нього сум виконавчого збору в розмірі 2 561,80 грн та мінімального розміру витрат виконавчого провадження в сумі 457,92 грн.

Підставою звернення зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби стала незгода АТ "Укргазвидобування" з вчиненими діями державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо списання в примусовому порядку з рахунку заявника сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що було здійснено на підставі постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.08.2020.

Згідно з приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06.06.2018 року у справах № 127/9870/16-ц та № 921/16/14-г/15, від 20.09.2018 року у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 року у справі № 826/5195/17, від 16.01.2019 року у справі № 279/3458/17-ц, від 21.08.2019 року у справі № 1915/1868/2012, від 09.10.2019 року у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 року у справі №344/21436/18, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження з розгляду скарги, оскільки вимоги до державного виконавця, стосуються стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, тому скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, отже правильне застосування судами положень частин першої і другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення (аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 02.11.2020 у справі №19/465, від 22.10.2020 у справі №41/301).

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Крім того, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 06.06.2018 у справах №127/9870/16-ц і від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що залишаючи без змін ухвалу господарського суду про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги на дії державного виконавця, апеляційний суд використовував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, отже, суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу місцевого господарського суду відповідно до висновків, викладених у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ч.6 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Водночас, розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки питання юрисдикції у подібних правовідносинах, вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду і за результатами такого розгляду було викладено висновок, відповідно до якого такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Отже, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити (зокрема, такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №705/1804/13-ц).

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) зазначено, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №6/160 у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, ч.2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Акціонерному товариству "Укргазвидобування" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №6/160.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй