Рішення

від 11.11.2020 по справі 420/4328/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4328/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Приватного підприємства Союз ПС (67121, Одеська область, Великомихайлівський район, Новосибірська с/р, Комплекс будівель та споруд №2) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 55376,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Союз ПС , в якому, просить суд:

- Стягнути з Приватного підприємства Союз ПС 67121, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, Новосибірська с/р, Комплекс будівель та споруд №2, Код ЄДРПОУ 30945906, МФО 328704, р/рІІА903287040000026005054404462, Банк Южное ГРУ АТ КБ ПРИВАТБАНК , інші джерела зв`язку не відомі, на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Великомихайліськсму районі /50070000, МФО 899998, р/рUА358999980313171230000015175, Код ЄДРПОУ 37838652, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55 376,93 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 564,74 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2019 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників у Приватного підприємства Союз ПС склала 13 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце для осіб з інвалідністю, однак не створив жодного.

Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року відповідачем не виконано.

Поряд з цим, посилаючись на розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій позивач вказав, що сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 55376,93 грн., а також підлягає сплаті пеня, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у розмірі 564,74 грн., та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.06.2020р. до суду від Приватного підприємства Союз ПС надійшов відзив на позовну заяву, з огляду на який відповідач заперечує проти позову, вважає його безпідставним та таким, що до задоволення не належить. Відповідач зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , він виконав обов`язок у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто вжив заходів для недопущення господарського правопорушення

Заяви, клопотання від сторін.

25.06.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, з огляду на яку представник позивача зазначає, що відповідач вперше звернувся до Великомихайлівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості лише одноразово 05.08.2019 року, а тому, у разі подання Державній службі зайнятості лише Форми № 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

11.09.2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 117).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчиненні судом.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та зупинено провадження у справі у зв`язку з запровадженням карантину в Україні.

14.09.2020 року, судом поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

14.09.2020 року, сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

Відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ПП Союз ПС склала 13 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ПП Союз ПС за 2019 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

На підприємстві протягом 2019 року не працювала жодна особа з інвалідністю.

Отже, відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце, але не створив жодного.

Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1.

Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року відповідачем не виконано.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 55 376,93 грн.:

Середньорічна заробітна плата 1439,80 грн. х 1000 : 13= 110 753, 85 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій = 110 753,85 грн. х 1 : 2= 55376,93 грн.

Станом на 19.05.2020 року нарахована пеня виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 564,74 грн:

Відсоток ставки НБУ станом на 19.05.2020 року становить 08%

Коефіцієнт ставки НБУ становить:

120x08 = 0,03

100x366

Розмір пені за 1 день:

55 376, 93 грн. х 0,03 = 16,61 грн.

100

Розмір пені за 34 (період з 16.04.2020 р. по 19.05.2020 р.) днів становить:

16,61 х 34 = 564,74 грн.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.91 р. №875 - XII (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до положень ч. 1 статті 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 статті 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 2 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з до ч. 4 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 5 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Частиною третьою статі 181 Закону № 875-XII визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цих норм Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, у редакції наказу Міністерства соціальної політики України №1476 від 05.12.2016 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» .

Відповідно до розділу І цього Порядку: 3. Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця; 4. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточняється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку; 5. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005р за №1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Окрім того відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців).

Окрім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42, данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість осіб з інвалідністю , які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відзиві на позов, Відповідач зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Суд погоджується із зазначеною думкою відповідача, проте, вважає зазначити наступне.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Разом з тим, як вбачається з приписів частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії починаючи з 07.02.2017 року.

З огляду на зазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово (або декілька разів на рік) подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів (з 07.02.2017 року) з дати відкриття вакансії, він виконав свій обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.

Таким чином, до обов`язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії може свідчити про вчинення роботодавцем усіх дій, необхідних дій для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, про наявність підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» . Будь-які інші дії роботодавців не виправдовують та не звільняють від відповідальності за порушення правил господарської діяльності.

Відтак, у справах цієї категорії визначальним є дослідження факту подання роботодавцями звітності форми № 3-ПН.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі 825/1276/18.

Доказом на підтвердження створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що ПП Союз ПС 05.08.2019 року подав до Великомихайлівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) (а.с. 26-27).

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було створено робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю лише у серпні 2019 року. Тобто, позивачем було створено у 2019 році одне робоче місце для працівників з інвалідністю лише протягом п`яти місяців, що також свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (5/12=0,41=0) та про відсутність належного інформування центру зайнятості про наявність вільного одного робочого місця та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда для працевлаштування.

Доказів протилежного до суду не надано.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нарахованих відповідачу за 2019 рік від 16.03.2020 року за № 911/03 (а.с.5), норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними - 1, середньорічна заробітна плата складає 110753,85 грн., а тому, сума адміністративно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дорівнює 55376,93 грн.

Як вбачається з позовної заяви, у зв`язку з несплатою відповідачем вказаних адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2020 року, останньому була нарахована пеня у розмірі 564,74 грн., детальний розрахунок якої наведено у позові.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи висновки про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, суд доходить висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є обґрунтованим.

За таких обставин, адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Союз ПС , підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу приписів ст.139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Приватного підприємства Союз ПС (67121, Одеська область, Великомихайлівський район, Новосибірська с/р, Комплекс будівель та споруд №2) - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Союз ПС (67121, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, Новосибірська с/р, Комплекс будівель та споруд №2, Код ЄДРПОУ 30945906) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Великомихайліськсму районі/50070000, МФО 899998, р/рUА358999980313171230000015175, rод ЄДРПОУ 37838652, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55 376 (п`ятдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість) гривень 93 копійки та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 564 (п`ятсот шістдесят чотири) гривні 74 копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.