Постанова

від 01.04.2021 по справі 420/4328/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4328/20

Головуючий в І інстанції: Бутенко А.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 11.11.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства Союз ПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Союз ПС про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Союз ПС , в якому позивач просить суд: стягнути з Приватного підприємства Союз ПС на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55376,93 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 564,74 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Союз ПС на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 55376 гривень 93 копійки та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 564 гривні 74 копійки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на ПП Союз ПС склала 13 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

Проте, на підприємстві протягом 2019 року не працювала жодна особа з інвалідністю.

З огляду на викладене, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховані відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 55376,93 грн. за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а за їх несвоєчасну сплату відповідачем - пеню в сумі 564,74 грн.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нарахованих відповідачу за 2019 рік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними - 1, середньорічна заробітна плата складає 110753,85 грн., а тому, сума адміністративно-господарських санкцій за недотримання відповідачем у 2019 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні дорівнює 55376,93 грн.

Також, станом на 19.05.2020 року нарахована пеня виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 34 дні - 564,74 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, та відповідно про обґрунтованість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закону № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з осіб з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18.

Разом з тим, як вбачається з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки: Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування осіб з інвалідністю; обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади; Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю; до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості; додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 12 липня 2019 року у справі № 812/1126/18.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на ПП Союз ПС склала 13 осіб.

Отже, у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.

Суд першої інстанції встановив, що ПП Союз ПС 05.08.2019 року подало до Великомихайлівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було створено робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, лише у серпні 2019 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було створено у 2019 році одне робоче місце для працівників з інвалідністю лише протягом п`яти місяців, що свідчить про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (5/12=0,41=0) та про відсутність належного інформування центру зайнятості про наявність вільного одного робочого місця і потребу у направленні йому центром зайнятості особи з інвалідністю для працевлаштування.

Враховуючи обставини щодо невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є обґрунтованим.

В поданій апеляційній скарзі, не погоджуючись із вказаними висновками суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження виникнення у відповідача обов`язку зі створення у 2019 році робочого місця для працівника з інвалідністю раніше, ніж серпень 2019 року.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи не має доказів того, що у відповідача раніше серпня 2019 року кількість штатних працівників зросла до тієї численності, при якій для нього виник обов`язок зі створення робочого місця для осіб з інвалідністю.

На думку апелянта, шляхом подання до центу зайнятості звіту за формою № 3-ПН Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії) у серпні 2019 року ним виконано обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача вимог Закону № 875-ХІІ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, вжив усіх залежних від нього передбачених законом заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, заходів для недопущення правопорушення.

Однак, колегія суддів критично ставиться до таких доводів, оскільки вони суперечать встановленим судом апеляційної інстанції обставинам, на підставі витребуваних доказів.

Так, враховуючи наведені доводи апелянта, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року витребувано від Приватного підприємства Союз ПС : штатні розписи ПП Союз ПС станом на січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопада, грудень 2019 р. (окремо по кожному місяцю); інформацію та відповідні підтверджуючі докази стосовно того, в якому місяці 2019 р. у ПП Союз ПС штатна чисельність працівників перевищила 8 осіб; письмові пояснення щодо підстав подання звітності щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН саме у серпні 2019 року.

При цьому, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та наданих на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, вбачається, що штатна кількість одиниць на підприємстві відповідача з січня 2019 року склала - 5 одиниць (наказ про затвердження штатного розпису від 02.01.2019 року).

Разом з цим, наказом від 12.03.2019 року затверджено штатний розпис ПП Союз ПС у кількості - 15 одиниць, з 26.03.2019 року - 16 одиниць (наказ від 26.03.2019 року), з 02.04.2019 року - 17 одиниць (наказ від 02.04.2019 року), з 01.08.2019 року - 18 одиниць (наказ від 01.08.2019 року), з 18.09.2019 року - 17 одиниць (наказ від 18.09.2019 року), з 30.09.2019 року - 12 одиниць (наказ від 30.09.2019 року), з 25.10.2019 року - 6 одиниць (наказ від 25.10.2019 року).

Проте, відповідач подав первинну звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) лише 05 серпня 2019 року, якою було повідомлено про наявність робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідно свідчить про те, що до серпня 2019 року на підприємстві не було створено робоче місця для особи з інвалідністю та відповідно не було попиту на робочу силу, або ж про такий попит не подавалась інформація до відповідного центру зайнятості, що з урахуванням наведеної кількості штатних одиниць відповідача протягом 2019 року свідчить про порушення вимог Закону № 875-ХІІ

Доказів того, які ж дії вчинялись відповідачем до серпня 2019 року з приводу виконання вимог законодавства щодо створення робочих місць відповідного нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та вжиття заходів для реального працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не надано.

Більш того, з наданих відповідачем пояснень вбачається, що наведених дій відповідачем не вчинялось.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вжито усіх необхідних дій для працевлаштування у 2019 році визначеної нормативом кількості осіб з інвалідністю, не було належним чином і своєчасно повідомлено центр зайнятості про створені вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а первинну звітність форми № 3-ПН було подано лише у серпні 2019 року, тому Фондом правомірно визначено відносно відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню за порушення термінів сплати таких санкцій.

Такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 813/3047/18, від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003534.

Таким чином, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Союз ПС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 01.04.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: О.А. Шевчук