Рішення

від 12.10.2020 по справі 640/11563/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11563/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Гук Т.І., Голуб Р.В.

від відповідача - Павленко С. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕВАС до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Прийняв до уваги наступне

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ЕВАС з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог :

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 13 березня 2020 року, а саме: №№ 03882615050102, 03902615050102, 03892615050102, 03912615050102, винесені на підставі акта про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744 в загальному розмірі 12 375 366,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві 26.03.2020 № 05082615050102, винесене на підставі акта про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744.

Позов обґрунтований безпідставністю висновків акта перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентом зазначеним в акті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав про обґрунтованість висновків акта перевірки та правомірності винесених на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як слідує з матеріалів справи, 13 березня 2020 року відповідачем на підставі акта перевірки №105/26-15-05-01-02/37203744 від 17.02.2020, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 03882615050102, яким до позивачу за порушення пп.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов`язаннями в розмірі 6 906 370 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 726 593 грн;

№ 03902615050102, яким позивачу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку ПН/РК на суму ПДВ 7 147 031,00 грн, визначено штраф в розмірі 50 % в сумі 3 573 516,00 грн.

№ 03892615050102, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.2, 134.1.1 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 Витрати , П(С)БО 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковим зобов`язанням в сумі 119 215,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 29 804,00 грн;

№ 03912615050102, яким позивачу за порушення пп.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 240 661 грн.

30 березня 2020 року ТОВ ВП ЕВАС отримало від ГУ ДПС у м. Києві нове податкове повідомлення-рішення № 05082615050102 від 26 березня 2020 року, згідно якого встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 ст.120 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 7 147 031,00 грн після отримання податкового повідомлення-рішення від 13.03.2020 № 03902615050102, внаслідок чого до позивача (додатково, фактично за не виконання ППР від 13.03.2020 № 03902615050102) застосовано штраф в розмірі 50 % у сумі 3 573 516,00 грн.

Суть спору в частині податку на прибуток зводиться до того, що під час проведення контрольного заходу встановлено розбіжності між даними бухгалтерського обліку та задекларованими показниками у звіті про фінансові результати (форма №2).

Зокрема, контролюючий орган дійшов висновку про завищення собівартості реалізованої продукції за 2017 рік на 484 848 грн та завищення інших операційних витрат за 2017-2018 роки на суму 177 453 грн (ст.8-9 акта перевірки), внаслідок чого грошове зобов`язання з податку на прибуток визначено контролюючим органом наступним чином (484 848 + 177 453)*18% = 119 215 грн, як то визначено в ППР №03892615050102.

Стосовно збільшення позивачу грошового зобов`язання та одночасно зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ, суть спору виходить з того, що ТОВ ВП ЕВАС визначало базу оподаткування ПДВ на реалізовану продукцію власного виробництва нижче звичайних цін при реалізації продукції на ТОВ Єврогума , яке за покликанням відповідача є пов`язаною з позивачем особою (ст.18-19 акту перевірки); під час перевірки встановлено відсутність товару, який було списано за грудень 2017 року на суму 168 685 грн, в т.ч. ПДВ 33 737 грн (ст.22 акту) .

В частині відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку ПН/РК на суму ПДВ 7 147 031,00 грн, що знайшло своє відображення в ППР №03902615050102, суть спору виходить з того, що ТОВ ВП Евас не складало та не реєструвало в ЄРПН податкові накладні: 1) на суму перевищення мінімальної бази над фактичною ціною за операціями по реалізації гумової продукції власного виробництва нижче звичайних цін (ст.25-26 акту перевірки); 2) податкові накладні, які відображають зобов`язання за відсутніми товарами (168 685 грн, в т.ч. ПДВ 33 737 грн), що відповідно не є господарською діяльністю.

Податкове повідомлення-рішення № 05082615050102 від 26 березня 2020 року є похідним від ППР № 03902615050102.

Не погоджуючись з обґрунтованістю наведених доводів відповідача, як наслідок, правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стосовно податку на прибуток приватних підприємств.

Позиція контролюючого органу в даному випадку зводиться до того, що в результаті аналізу регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості, Журнали-ордери і Відомості по рахунках, картки по рахунках), наданих до перевірки ТОВ ВП ЕВАС встановлено невідповідність даних, задекларованих в рядку 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності даним бухгалтерського обліку, в т.ч. за 2017 на суму 484 848 грн., за 2018 рік на суму 177 453 грн.

Задекларована підприємством у р.2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати (Форма №2) сума собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) більша за 2017 рік на 484 848 грн, ніж сума собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), яку сформовано підприємством згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 90 та задекларовано у р 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати (Форма №2); сума інших операційних витрат більша за 2018 рік на 177 453 грн., ніж сума інших операційних витрат, яку сформовано підприємством згідно даних бухгалтерського обліку но рахунку 94.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Слід зазначити, що позивачем не заперечується факт наявності помилок зі сторони бухгалтера під час ведення бухгалтерського і фінансового обліку в описаній вище частині.

Разом з тим, як зазначив представник позивача щодо завищення собівартості реалізованої продукції за 2017 рік на 484 848 грн, відхилення виникло виключно через технічну помилку при заповненні звіту. В той же час, відхилення не призвело до зменшення оподаткованого прибутку, адже за рядком звіту Інші операційні витрати вказано суму меншу, ніж в програмі 1С. При цьому, інші операційні витрати занижено на 597 981 гривень.

Щодо завищення інших операційних витрат за 2017 - 2018 на 177 453 грн, відхилення виникло аналогічним чином через допущену бухгалтером технічну помилку при заповненні звіту, що не вплинуло на оподатковуваний прибуток. За даними програми 1С різниця між сумою доходів і сумою витрат становить 3 851 664,88 грн, що відповідає звіту про фінансові результати.

Оскільки контролюючим органом з посиланням на належні і допустимі докази не доведено наявності в діях позивача складу податкового правопорушення, яке призвело до недоотримання бюджетом податку на прибуток в сумі 119 215 грн, суд приходить до висновку про те, що саме по собі допущення посадовою особою позивача помилок при заповненні фінансової звітності не може бути підставою для донарахування позивачу податку на прибуток у визначеній сумі, внаслідок чого ППР № 03892615050102 не можна вважати правомірним.

Стосовно збільшення позивачу грошового зобов`язання та одночасно зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ.

Як вже зазначалось, суть спору в цій частині зводиться до встановлення невідповідності цін, застосованих ТОВ ВП ЕВАС при визначенні бази оподаткування ПДВ на реалізовану продукцію власного виробництва для ТОВ Єврогума звичайним цінам, вказаним податковим органом. При цьому, за переконанням відповідача ТОВ Єврогума є пов`язаною з позивачем особою.

За іншим епізодом акту, під час перевірки встановлено відсутність товару, який було списано за грудень 2017 року на суму 168 685 грн, в т.ч. ПДВ 33 737 грн.

01.12.2015 між позивачем (постачальник) і ТОВ Єврогума (покупець) укладено договір на постачання гумової продукції.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що для виконання зобов`язання по договору покупець передає постачальнику унікальну оснастку, а саме прес-форми для виготовлення гумових накладок до підошви. Порядок передачі і повернення, балансова вартість, якість і кількісні показники прес-форм для виготовлення гумових накладок до підошви визначаються у Додаткових угодах.

Для виконання зобов`язання за Договором №15 від 01.12.2015 ТОВ ВП ЕВАС отримало, а ТОВ ЄВРОГУМА надало позивачу: 1) унікальну оснастку, а саме прес-форми для виготовлення гумових накладок до підошви; 2) формулу (рецепт) гумової суміші на основі бутадієн-нітрильного каучуку у відповідності з Патентом на корисну модель № 125638 , виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі, зареєстрованим в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі.

Формула (рецепт) гумової суміші на основі бутадієн-нітрильного каучуку передається за актом приймання передачі, що є невід`ємною частиною Договору.

Інформація щодо формули (рецепта) гумової суміші на основі бутадієн-нітрильного каучуку у відповідності з Патентом на корисну модель № 125638 є конфіденційною. Постачальник несе зобов`язання перед Покупцем щодо нерозголошення зазначеної інформації третім особам.

Також для виробництва виробів на замовлення ТОВ ЄВРОГУМА , ТОВ ВП ЕВАС отримано Технічні умови на виробництво гумових сумішей, які затверджені у встановленому законодавством порядку. Розробником та власником відповідних ТУ є ТОВ ЄВРОГУМА .

Фактичність (товарність) виконання сторонами господарських зобов`язань на підставі наведеного вище договору, контролюючим органом не заперечується.

Одночасно контролюючим органом не ставиться під сумнів належність документального оформлення спірних господарських операцій, внаслідок чого суд не вбачає за доцільне здійснювати детальний аналіз документального оформлення господарських операцій між зазначеними сторонами.

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки та письмового відзиву відповідача, приходячи до переконання про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ Єврогума , відповідач керувався тим, що ТОВ ВП ЕВАС та ТОВ ЄВРОГУМА мають в складі учасників одну й ту саму особу - ОСОБА_1 , який є власником 50% статутного капіталу ТОВ ВП ЕВАС та 100% статутного капіталу ТОВ ЄВРОГУМА , які зареєстровані за однією адресою, реєструють податкові накладні з однієї ір-адреси.

Пунктом 14.1.219 Податкового кодексу України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Як наслідок, контролюючий орган прийшов до висновку, що для відносин між ТОВ ВП ЕВАС та ТОВ ЄВРОГУМА не може застосовуватись п. 14.1.219 Податкового кодексу України, так як ТОВ ВП ЕВАС та ТОВ ЄВРОГУМА не є взаємно незалежними юридично та фактично.

Відповідно, на думку контролюючого органу, наведені обставини є достатнім та належним доказом того, що ціна товарів, вироблених ТОВ ВП ЕВАС на замовлення ТОВ ЄВРОГУМА , не є ринковою.

Інших доводів на підтвердження заниження ціни на товар в рамках договору №15 від 01.12.2015 відповідачем не наведено.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє наведені доводи відповідача, про те, що договірна ціна між позивачем і ТОВ ВП Евас не відповідає поняттю ринкової ціни, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Тобто 51% або більше голосів необхідно для прийняття будь-якого рішення Загальних зборів учасників Товариства.

Відповідно до Статуту ТОВ ВП ЕВАС , який затверджений одноголосним рішенням Загальних Зборів учасників ТОВ Виробниче підприємство ЕВАС , протоколом № 5 від 15 серпня 2013 року, виконавчий орган - директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Загальних зборів Учасників (п. 7.4.1 Статуту).

Таким чином, виключно Директор ТОВ ВП ЕВАС , якого обрали учасники Загальних зборів ТОВ ВП ЕВАС , визначає договірну ціну та звичайну вартість для товару власного виробництва, в тому числі при укладенні договору, як з ТОВ ЄВРОГУМА , так і з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до інформації ЄДР, ОСОБА_1 не є директором ТОВ ВП ЕВАС , як на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на даний час.

У свою чергу, використання однієї ір-адреси не може говорити про фактичну чи юридичну залежність двох осіб, в розумінні п. п. 14.1.219 ст. 14 ПК України, як і реєстрацією / місцезнаходженням за однією адресою.

Той факт, що і ТОВ ВП ЕВАС і ТОВ ЄВРОГУМА знаходяться за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 13, не може бути доказом заниження позивачем ціни товару на користь контрагента в порівнянні з рівнем ринкових цін, адже вказана адреса знаходиться в промисловій зоні і придатна для проведення відповідної господарської діяльності Товариств.

Обидві юридичні особи орендують відповідні приміщення в офісному центрі на законних підставах і користуються відповідними послугами Інтернету від одного й того ж провайдера, що має наслідком відображення однієї і тієї ж ір-адреси для кінцевого користувача.

Дані обставини відповідачем не заперечено та з посиланням на належні і допустимі докази не спростовано.

Пунктом 14.1.71 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Акт перевірки не містить в собі посилань та викладення доказів на користь того, що операції між позивачем і ТОВ Єврогума є контрольованими в розумінні ст.39 Податкового кодексу України.

За таких обставин, відповідно до п.14.1.71 Податкового кодексу України, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок довести той факт, що ціна договору між позивачем і ТОВ Єврогума не є звичайною ціною.

При цьому, сам по собі факт того, що ОСОБА_1 є власником 50% статутного капіталу ТОВ ВП ЕВАС та 100% статутного капіталу ТОВ ЄВРОГУМА , в розумінні Податкового кодексу України, не є автоматичним та беззаперечним доказом заниження позивачем ціни на товар на користь ТОВ Єврогума .

Акт перевірки, окрім наведених вище доводів відповідача, не містить в собі викладення обставин щодо вчинення контролюючим органом дій, направлених на доведення того, що ціна договору між позивачем і ТОВ Єврогума не відповідає поняттю звичайної ціни, внаслідок чого твердження відповідача про заниження позивачем ПДВ є безпідставними та необґрунтованими і одночасно не можуть бути підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДВ.

Підсумовуючи наведене, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до листа ДФС України Про застосування звичайної ціни при визначенні бази обкладення ПДВ у ході документальних перевірок від 15.08.2016 № 27600/7/99-99-14-02-01-17, посадовим особам контролюючого органу при проведенні документальних перевірок виробників товарів/послуг з питання дотримання ними податкового законодавства при визначенні бази оподаткування ПДВ за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, здійснених, починаючи з 1 січня 2016 року, рекомендується:

1) з`ясовувати джерела інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах (далі - ринкові ціни);

2) визначати ринкові ціни, виходячи з даних цих джерел та обов`язково враховуючи ідентичність (спорідненість, порівнянність) змісту досліджуваної операції.

Однак, згідно акту перевірки, податковий орган для визначення звичайної ціни взяв для співставлення лише одну умову - ціну продукції. Крім того, податковий орган не співставляв такі умови договору, як момент його підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов`язків сторін договору та інших умов, які безпосередньо та істотно впливають на формування ціни. Також, при визначенні звичайної ціни перевіряючими не враховано звичайні під час укладення договорів між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари, втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації).

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що згідно пояснень позивача, які не були спростовані відповідачем з посиланням на належні і допустимі докази, націнка на товари, які ТОВ ВП ЕВАС виготовляло на замовлення ТОВ ЄВРОГУМА у період з 01.10.2016 по 30.09.2019, становить 13,0 %.

В той же час, націнка на товари, які у 2018 році ТОВ ВП ЕВАС виготовляло на замовлення Esuudiin., Ltd (Улан-Батор, Монголія), становить 11,0%.

Націнка при реалізації товарів власного виробництва та товарів на замовлення іншим контрагента в травні 2017 року, вересні 2018 року, квітні 2019 року, червні 2019 року, згідно первинних документів позивача, становила 9,8%, 15,5%, 7,9%, 13,7% відповідно.

Наприклад, як пояснив представник позивача, 3 вересня 2016 року до ТОВ ВП ЕВАС звернулась ФОП ОСОБА_2 , яка здійснює торгівельну діяльність із продажу товарів для ремонту взуття та одягу, та попросила надати прейскурант оптових цін та повідомити про можливі знижки на товари для оптових продаж.

7 жовтня 2016 року ТОВ ВП ЕВАС надало комерційну пропозицію на вказаний запит із додаванням прейскуранта для оптового покупця від 3 жовтня 2016 року.

Відповідно до зазначеного прейскуранта, за яким ТОВ ВП ЕВАС пропонувало продукцію власного виробництва, ціни на гумові підошви становили від 20 грн. до 35 грн. за пару (без ПДВ). При цьому, середня вартість реалізації гумової підошви на ТОВ ЄВРОГУМА становить 37,50 грн. без ПДВ (від 30 грн. до 45 грн. без ПДВ).

16 лютого 2017 року до директора ТОВ ВП ЕВАС звернувся директор ТОВ Співдружність код за ЄДРПОУ 30314543 із проханням розглянути можливість виготовлення ексклюзивної гумової підошви на замовлення із наданої ТОВ Співдружність прес-форми та надати інформацію про ціну.

22 березня 2017 року на зазначений лист ТОВ ВП ЕВАС повідомило, серед іншого, що орієнтовна ціна при оптовому замовленні гумової підошви типової форми становить 40 грн/пара без ПДВ.

В той же час, ціна, за якою ТОВ ВП ЕВАС реалізовує гумові накладки до підошви в середньому за одиницю, становить 37,50 грн. без ПДВ (від 30 грн. до 45 грн. без ПДВ).

Враховуючи викладене, відповідно до методу порівняльної неконтрольованої ціни (який є основним методом) принципу витягнутої руки ціна гумових виробів, вироблених ТОВ ВП ЕВАС та реалізованих на ТОВ ЄВРОГУМА , є звичайною і відповідає рівню ринкових цін, адже ціна для інших контрагентів ТОВ ВП ЕВАС на аналогічні та ідентичні товари у перевіряємому періоді була ідентичною або нижчою.

Твердження контролюючого органу про націнку у розмірі 5% при реалізації товарів на ТОВ ЄВРОГУМА , як доказ реалізації товарів ТОВ ВП ЕВАС за цінами, нижчими за звичайні, не відповідає дійсній націнці , яка становить 13,0%.

При цьому, посилання відповідача на термін націнка є недоречними, оскільки кодифікований закон такого поняття в собі не містить.

Відповідно до даних первинного бухгалтерського обліку, всього за перевіряємий період ТОВ ВП ЕВАС реалізував товарів на ТОВ ЄВРОГУМА на загальну суму 71 336 476,05 грн, при виробничій собівартості вказаної продукції 63 150 441,68 грн. Тобто різниця між собівартістю і ціною складає 13,0%.

Хоча, як вже зазначалось, різниця між собівартістю і ціною продажу аналогічних товарів виробництва ТОВ ВП ЕВАС протягом 2018 року на користь Esuudiin., Ltd становить 11%.

Враховуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного ППР №№ 03882615050102.

Стосовно відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку ПН/РК на суму ПДВ 7 147 031,00 грн, що знайшло своє відображення в ППР №03902615050102, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Суть спору в цій частині зводиться до того, що ТОВ ВП Евас не складало та не реєструвало в ЄРПН податкові накладні на суму перевищення мінімальної бази над фактичною ціною за операціями по реалізації гумової продукції власного виробництва нижче звичайних цін.

Однак, як встановлено вище, матеріали справи не містять наданих контролюючим органом належних і допустимих доказів того, що позивач реалізовував гумову продукцію власного виробництва нижче звичайних цін, внаслідок чого підстави для складення додаткових податкових накладних відсутні, а ППР №03902615050102 є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення рішення № 05082615050102 від 26 березня 2020 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як похідне від ППР №03902615050102.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, позивачем подано до матеріалів справи клопотання про долучення доказів про понесення витрат на правову допомогу та просить стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕВАС" витрати на правничу допомогу у розмірі 191 600,00 грн.

Відповідач не погоджується із заявленою до відшкодування сумою судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає, їх неспівмірними із ціною позову, складністю справи.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію додаткового договору № 1 від 21 січня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію рахунку-фактури № 11 від 2 квітня 2020р згідно договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію акту про надані послуги № 11 від 2 квітня 2020р до договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію платіжного доручення № 5875 від 2 квітня 2020 року; копію заключної виписки за період 2 квітня 2020 року; копію рахунку-фактури № 12 від 27 квітня 2020 року згідно договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію акту про надані послуги № 12 від 27 квітня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію платіжного доручення № 5911 від 27 квітня 2020 року; копію заключної виписки за період 27 квітня 2020 року; копію рахунку-фактури № 13 від 24 червня 2020 року згідно договору про надання правової допомоги від 3 квітня 2018 року; копію акту про надані послуги № 13 від 24 червня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року; копію платіжного доручення № 6016 від 25 червня 2020 року; копія заключної виписки за період 25 червня 2020 року; копію рахунку-фактури № 14 від 24 липня 2020 року згідно договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року; копію акту про надані послуги 14 від 24 липня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року; копію платіжного доручення № 6086 від 24 липня 2020 року; копію заключної виписки за період 24 липня 2020 року; копію рахунку-фактури № 15 від 4 вересня 2020 року згідно договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року; копію акту про надані послуги 15 від 04 вересня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 03 квітня 2018 року; копію платіжного доручення № 6177 від 07 вересня 2020 року; копію заключної виписки за період 07 вересня 2020 року.

Згідно детального опису (робіт) послуг правової (професійної допомоги) адвокатом у справі № 640/11563/20 було надано послуги :

Аналіз документів щодо податкової перевірки Клієнта, вт ч Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02 2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744 та податковими рішеннями повідомленнями: № 03882615050102, 03902615050102, 03892615050102, 03912615050102, 05082615050102; кількість годин - 10;

Подання адвокатських запитів; кількість годин - 5;

Формування правової позиції щодо перспектив судового оскарження податкових повідомлень рішень винесених на підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744; кількість годин - 5;

Підготовка проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м Києві від 13 березня 2020 року, а саме №№ 03882615050102, 03902615050102, 03892615050102, 03912615050102, винесених на підставі Акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744; кількість годин - 12;

Аналіз судової практики щодо спорів про оскарження дій контролюючих органів в частині визнання договорів такими, що укладені не за звичайною ціною на підставі факту пов`язаності осіб, що укладали такі договори; кількість годин - 4;

Формування додатків у кількості 22 примірники та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду м Києва; кількість годин - 3;

Підготовка відповіді від 17.06.2020р на відзив ГУ ДПС у м. Києві у справі № 640/11563/20 від 11 06 2020р; кількість годин - 8;

Підготовка клопотання про долучення додаткових доказів -рішення офісу Ради бізнес-омбудсмена щодо протиправності рішення ГУ ДПС у м. Києві; кількість годин - 1;

Підготовка заяви про збільшення позовних вимог від 19 06.2020 у справі №640/11563/20; кількість годин - 7;

Участь адвоката у судовому засіданні 2 липня 2020 року у справі №640/11563/20; кількість годин - 1;

Підготовка пояснень та доводів від 17 липня 2020 року у відповідь на додаткові пояснень ГУ ДПС V м. Києві; кількість годин - 5;

Участь адвоката у судовому засіданні 20 липня 2020 року у справі №640/11563/20; кількість годин - 1;

Підготовка пояснень та доводів № 2 від 10 серпня 2020 року у відповідь на додаткові пояснень ГУ ДПС у м. Києві у справі № 640/11563/20 за заявою від 27.07 2020; кількість годин - 5;

Участь адвоката у судовому засіданні 17 серпня 2020 року у справі №640/11563/20; кількість годин - 1;

Підготовка до промови у судових дебатах у справі № 640/11563/20; кількість годин - 2.

З огляду на встановлені судом обставини, докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про відшкодування таких витрат у повному обсязі, з урахуванням критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва інтересів в суді під час розгляду справи у розмірі 191 600,00 грн.

Це відповідає принципу співмірності та розумності витрат заявленої до відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд зазначає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 191 600, 00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності.

Крім того, суд бере до уваги норму ст. 134 КАС України та правовий висновок Верховного Суду з приводу того, для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 року, справа № 815/1479/18, додаткова постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року, справа № 826/841/17).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 21 020,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕВАС" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13 березня 2020 року, а саме: №№ 03882615050102, 03902615050102, 03892615050102, 03912615050102 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 26 березня 2020 року № 05082615050102, винесені на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 17.02.2020 № 105/26-15-05-01-02/37203744.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕВАС" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕВАС" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 191 600,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕВАС" (вул. Каунаська, 13, Київ, 02160, код ЄДРПОУ 37203744)

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04655, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.11.2020

Суддя Р.О. Арсірій