Рішення

від 05.11.2020 по справі 466/7458/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7458/19

Провадження № 2/463/437/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Козак М.В.,

представника позивача - Филипіва Т.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Сибаля О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс до ОСОБА_1 про усунення порушень та повернення майна у попередній стан,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про зобов`язання ОСОБА_1 за свій рахунок привести приміщення лоджії квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу самовільно встановлених віконних блоків лоджії, що зазначена в технічному паспорті під № 3 та відновлення самовільно демонтованих металевих конструкцій.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, 15.06.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір надання житлово-комунальних послуг № 10-18/15-06. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , який обслуговує позивач. Відповідач самовільно демонтувала металеву частину фасаду та засклила лоджію вищевказаної квартири, що порушило зовнішній (проектний) вигляд, цілісність фасу будинку і може призвести до руйнування облицювального шару фасаду будинку та загрожує життю, здоров`ю і майну співвласників та мешканців. Інші співвласники висловились про необхідність отримання згоди співвласників та управителя багатоквартирного будинку при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир, чи вчинення дій, які змінюють зовнішній вигляд спільного майна, в тому числі фасаду будинку. Такої згоди відповідач не отримувала, а відтак, не мала права проводити згадані вище ремонтні роботи. З метою приведення лоджії до попереднього стану відповідачу направлявся відповідний лист, однак його вимоги відповідач проігнорувала. Згідно висновку експертного дослідження, проведена реконструкція та засклення лоджії здійснено з порушенням вимог державно-будівельних норм, що спричинило ускладнення умов для своєчасної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі, погіршило умови проведення робіт пожежно-рятувальними підрозділами, та може призвести до людських жертв при виникненні пожежі. За умовами згаданого вище договору відповідач зобов`язана не допускати самовільного перепланування приміщень, дотримуватись вимог житлового і містобудівного законодавства та запобігати псуванню майна. Всі ці умови відповідач порушила та крім цього, у встановленому законом порядку не отримувала дозволу на проведення перепланування. Засклення лоджії порушує права мешканців будинку і тому просить в судовому порядку зобов`язати відповідача привести приміщення лоджії до попереднього стану.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Проти обґрунтованості позову заперечує. Як власник квартири вправі здійснювати в ній різного роду поліпшення, а спірна лоджія не є спільним сумісним майном багатоквартирного будинку. Така лоджіє є її особистою приватною власністю, а відтак, вона вправі була демонтувати металеві перила із подальшим встановленням віконних блоків. Що стосується експертного висновку, вважає його неналежним доказом, оскільки він не містить відомостей про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також, така експертиза проводилась шляхом спостереження із землі, тоді як спірна лоджія розташована на дев`ятому поверсі. Така лоджія не була безпосереднім об`єктом дослідження. В загальному, висновок складено неповно, не враховано змін до законодавства, згідно яких дозволено проводити засклення лоджій. Інші норми ДБН експерт трактував невірно, та в кінцевому, останній не надав відповідей на ряд питань, які мають значення для встановлення істини у справі. Окремо звертає увагу на той факт, що вчинені нею дії не відносяться до перепланувань, а відтак, на їх вчинення не потрібно згоди інших мешканців будинку. Крім того, позивач недотримався процедури врегулювання спору, яка передбачена укладеним між сторонами договором. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, яка за змістом аналогічна мотивам позову та відображають ставлення позивача до позову.

Відповідач у своїх заперечень навела аргументи, аналогічні відзиву.

Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.

Позовна заява поступила до Шевченківського районного суду м.Львова 13.09.2019 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2019 року вказаний позов з підстав, передбачених ч.1 ст.30 ЦПК України передано до Личаківського районного суду м.Львова для вирішення питання про відкриття провадження.

Справа надійшла до Личаківського районного суду м.Львова 24.10.2019 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.10.2019 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

За клопотанням відповідача ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 04.03.2020 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи відповідають виконані будівельно-монтажні роботи по встановленню вікон у приміщенні 3-лоджія, площею 2,7 кв.м., що розташоване у квартирі АДРЕСА_1 вимогам ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 Конструкції будинків і споруд. Настанова щодо проектування і улаштування вікон та дверей та вимогам ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ?

2. Чи передбачають виконані будівельно-монтажні роботи по встановленню вікон у приміщенні 3-лоджія, площею 2,7 кв.м., що розташоване у квартирі АДРЕСА_1 капітальне втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування?

На час проведення експертизи провадження у цивільній справі зупинено.

Експертний висновок надійшов на адресу суду 21.05.2020. У зв`язку з цим ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 26.05.2020 року провадження у справі поновлено.

Узагальнена позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача висловився про підтримку заявлених позовних вимог. Дав пояснення, аналогічні мотивам позову та відповіді на відзив і просить позов задовольнити.

Відповідач, а також його повноважний представник в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. Просять у задоволенні позову відмовити.

Позиція суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.37), відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира позивача розташована на 9 поверсі десятиповерхового будинку. До квартири відповідача віднесено лоджію площею 2,7 кв.м., яка у технічному паспорті позначена цифрою 3 . Доступ до цієї лоджії можливий виключно з квартири відповідача.

За умовами договору про надання житлово-комунальних послуг № 10-18/15-06 від 15.06.2018 року, який укладено між сторонами і копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.19-28), позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 . Згідно з п.1.4 договору, діяльність позивача полягає у забезпеченні і захисті прав власника та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна іншими мешканцями багатоквартирного будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно оглянутих фотознімків (а.с.13-18), на місці лоджії, позначеної у технічному паспорті цифрою 3 , відповідач встановила віконні блоки. Лоджії інших квартир, які розташовані нижче і вище квартири відповідача, не містять таких віконних блоків, а натомість, містять металеве перило з одного боку, а з іншого боку металеві труби від підлоги до стелі. Очевидно, що такий вигляд мала квартира відповідача перед встановленням віконних блоків. Такі віконні блоки відповідач встановила самовільно, чого сторони не оспорюють.

Вважаючи, що такі самовільні дії порушують права та законні інтереси інших мешканців будинку, позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи серед іншого про те, що такі дії відповідача створюють загрозу життю та здоров`ю інших мешканців будинку, а також їхньому майну.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Частиною першою статті 320 ЦК України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до статті 152 ЖК УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Пунктом 3.21 Розділу 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво було передбачено, що реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачала повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

З 01 червня 2018 року до ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво було внесено зміни - Зміна № 1, затверджена Наказом Мінрегіону від 27 грудня 2017 року № 338.

Відповідно до цих змін, у новому визначенні терміну реконструкція прибрано слово огороджуючих , тобто з 01.06.2018 року реконструкція не передбачає будь-якого збереження огороджуючих конструкцій об`єкта.

Відповідно до пункту 1.4.3. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок; перенесення і влаштування дверних прорізів; улаштування і переустаткування тамбурів; прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

В свою чергу, під переобладнанням розуміється улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 432/20 від 27.04.2020 року (а.с.145-156), будівельно-монтажні роботи виконані без капітального втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Отже, для проведення таких будівельно-монтажних робіт дозвільних документів не потребується, а відтак, суд відкидає будь-які аргументи сторони позивача щодо необхідності узгодження з ним проведення робіт по встановленню вікон у приміщенні лоджії, або ж узгодження таких робіт з органами державної влади.

Крім того, суд не приймає до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження № 19-19 від 27.08.2019 року (а.с.51-60).

По-перше, як вірно зауважила сторона відповідача, у такому висновку всупереч вимогам ч.7 ст.102 ЦПК України немає запису про обізнаність експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а по-друге, правильність висновків експерта викликає доволі серйозні сумніви.

Так, у підсумку вказано, що проведена реконструкція та засклення лоджії здійснено з порушенням вимог п.7.1.1 ДБН В.1.1-7.2-16 Пожежна безпека об`єктів будівництва , п.4.10 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення та п.8.14 ДБН В.3.3-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція і капітальний ремонт , що спричинило ускладнення умов для своєчасної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі в житловому будинку, погіршило умови проведення робіт пожежно-рятувальними підрозділами, та може призвести до людських жертв при виникненні пожежі.

Однак, з наведених вище підстав, проведені відповідачем роботи не підпадають під поняття реконструкція , перепланування чи переобладнання та крім цього, вказуючи на порушення тих чи інших будівельних норм експерт у дослідницькій частині висновку послався виключно на загальні обставини і жодним чином не мотивував, яким чином дії відповідача порушують правила пожежної безпеки.

Зрештою, протилежні висновки про відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт вимогам державно-будівельних норм підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи (а.с.145-156), однак як уже зазначав суд, визначальним в даному випадку є те, що для проведення таких робіт відповідач не зобов`язаний узгоджувати свої дії з позивачем.

Крім того, як уже згадував суд вище, проведені відповідачем будівельно-монтажні роботи не передбачають втручання у спільне майно багатоквартирного будинку, а відтак, не має необхідності узгоджувати проведення будівельно-монтажних робіт з іншими мешканцями будинку.

Тому, відповідну заяву мешканців будинку про протилежне (а.с.50), суд визнає такою, що немає юридичного значення.

Що ж стосується аргументів позивача про порушення відповідачем умов договору про житлово-комунальні послуги, суд надає їм правову оцінку та звертає увагу на таке.

Дійсно, як зазначено у п.10.2 договору, безумовно і без будь-яких виключень забороняється самовільне засклення балконів.

З цього приводу важливо нагадати, що за змістом ч.7 ст.319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, не договір, а виключно закон вправі обмежити діяльність власника.

Крім того, ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основоположні положення трактує терміни балкон і лоджія так:

балкон - виступаюча з площини стіни фасаду огороджена площадка, що служить для відпочинку влітку.

лоджія - перекрите й обгороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите до зовнішнього простору або засклене, що служить для відпочинку влітку.

Тобто, вказані поняття не є тотожними. Укладений між сторонами договір забороняє самовільне засклення балконів, тоді як у справі яка розглядається мова йде про засклення лоджії.

Під час розгляду цивільної справи № 753/11000/14-ц (постанова від 18.04.2018р.) Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду сформулював правовий висновок, згідно якого роз`яснив, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Таким чином, застосовуючи у даній справі тлумачення contra proferentem (зокрема, суд тлумачить даний договір так, що він не забороняє самовільне засклення лоджій) не має підстав для висновку, що дії відповідача якимось чином порушують умови договору.

Також важливо нагадати положення статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у якій йдеться про таке: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своєму рішенні від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), Суд проаналізував Статтю 1 Першого протоколу як таку, що містить в собі три чітких правила : перше правило, викладене у першому реченні першого пункту, носить загальний характер та проголошує принцип мирного володіння майном; у другому правилі, що міститься у другому реченні першого пункту, йдеться про позбавлення власності та встановлюються певні умови щодо цього; третє правило, викладене у другому пункті, визнає, що Держава-учасник має право, серед іншого, контролювати користування майном відповідно до загальних інтересів (Серія A № 52, пункт 61). Далі Суд зазначив, що перед тим, як аналізувати, чи було дотримане перше загальне правило, необхідно визначити, чи застосовуються два інших правила (там само). Ці три правила не є, однак, різними в розумінні того, що вони непов`язані. Друге і третє правило стосуються особливих випадків втручання у право на мирне володіння майном, і отже, мають тлумачитися в світлі загального принципу, визначеного у першому правилі (див. поміж багатьох інших джерел, справа Джеймс та інші (James and Others), § 37).

При цьому, вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі Ентрік проти Франції (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія A, N 296-A, сс. 19-20, п. 42).

Іншими словами, будь-яке втручання у право на мирне володіння майном, в тому числі покладення обов`язку привести приміщення до попереднього стану повинно бути таким, що здійснюється згідно з законом .

Натомість, у справі яка розглядається у відповідача не було обов`язку узгоджувати свої дії з позивачем чи органами державної влади, а відтак, покладення на неї обов`язку привести приміщення лоджії до попереднього стану не відповідатиме вимогам законності, про яку йдеться у статті першій Першого протоколу до Конвенції.

Тому, суд у задоволенні позову відмовляє та звертає увагу, що якби він зробив інакше, то таке втручання у право відповідача на мирне володіння майном було б несумісним із вимогами статті першої Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на факти справи, доводи сторін та згадані вище висновки, суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, та немає необхідності аналізувати інші аргументи сторін, які по суті зводяться до переоцінки доказів та не мають вирішального значення для справи.

Щодо судових витрат.

З огляду на відмову у задоволенні позову, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921,0 гривень не підлягає відшкодуванню.

З цих же підстав в силу вимог п.2 ч.2 цієї статті не підлягають відшкодуванню інші судові витрати, які поніс позивач.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До завершення розгляду справи сторона відповідача зробила відповідну заяву про подання нею доказів про понесені судові витрати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як наслідок, питання про відшкодування відповідачу понесених нею судових витрат суд розгляне пізніше після подання відповідних доказів, про що сторони будуть повідомлені додатково.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс до ОСОБА_1 про усунення порушень та повернення майна у попередній стан - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс , місцезнаходження: 79495, м.Львів-Винники, вул.Винна Гора,26/38, код ЄДРПОУ - 41159026.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено - 09 листопада 2020 року.

Суддя Грицко Р.Р.