Постанова

від 13.05.2021 по справі 466/7458/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7458/19 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/3748/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Жукровська Х.І.,

з участю представника апелянта адвоката Филипіва Т.І., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки адвоката Сибаль О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс , після зміни найменування - Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс ,на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Грицка Р.Р., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс ,після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс ,до ОСОБА_1 про усунення порушень та повернення майна у попередній стан, -

в с т а н о в и л а:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс , після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс , звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про зобов`язання за свій рахунок привести приміщення лоджії квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу самовільно встановлених віконних блоків лоджії, що зазначена в технічному паспорті під № 3 та відновлення самовільно демонтованих металевих конструкцій.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, 15.06.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір надання житлово-комунальних послуг № 10-18/15-06. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , який обслуговує позивач. Відповідач самовільно демонтувала металеву частину фасаду та засклила лоджію вищевказаної квартири, що порушило зовнішній (проектний) вигляд, цілісність фасаду будинку і може призвести до руйнування облицювального шару фасаду будинку та загрожує життю, здоров`ю і майну співвласників та мешканців. Інші співвласники висловились про необхідність отримання згоди співвласників та управителя багатоквартирного будинку при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир, чи вчинення дій, які змінюють зовнішній вигляд спільного майна, в тому числі фасаду будинку. Такої згоди відповідач не отримувала, а відтак, не мала права проводити згадані вище ремонтні роботи. З метою приведення лоджії до попереднього стану відповідачу направлявся відповідний лист, однак його вимоги відповідач проігнорувала. Згідно висновку експертного дослідження, проведена реконструкція та засклення лоджії здійснено з порушенням вимог державно-будівельних норм, що спричинило ускладнення умов для своєчасної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі, погіршило умови проведення робіт пожежно-рятувальними підрозділами, та може призвести до людських жертв при виникненні пожежі. За умовами згаданого вище договору відповідач зобов`язана не допускати самовільного перепланування приміщень, дотримуватись вимог житлового і містобудівного законодавства та запобігати псуванню майна. Всі ці умови відповідач порушила та крім цього, у встановленому законом порядку не отримувала дозволу на проведення перепланування. Засклення лоджії порушує права мешканців будинку і тому просив в судовому порядку зобов`язати відповідача привести приміщення лоджії до попереднього стану.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року, у задоволенні позову ТзОВ Західбуд-Мікс відмовлено.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від18 листопада 2020 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуд-Мікс на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 7358,00 гривень.

Рішення суду оскаржив позивач, після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Окрім того, висновки, викладені в рішення суду, не відповідають реальним обставинам справи.

В обґрунтування вимог покликається на те, що суд першої інстанції при дослідженні матеріалів справи та наданні оцінки доказам, наявним у них, не взяв до уваги доводи позивача про те, що дії відповідачки щодо самовільного демонтажу металевої частини фасаду та заскленої лоджії спричинили порушення зовнішнього вигляду багатоквартирного будинку. Оскільки лоджія - це частина загального фасаду багатоквартирного будинку, будь-які будівельно-монтажні роботи, спрямовані на зміну її зовнішнього вигляду, впливають і на загальний вигляд фасаду та архітектурний стиль всього будинку в цілому. Зазначеними діями відповідач порушила норми ДБН, зокрема п.8.14 В.3.2.-2.2009, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 року №295, які допускають лише системний, єдиний для всього будинку характер змін його фасаду. Враховуючи те, що фасад - це зовнішній вигляд всього будинку або його частини, відтак зміни до нього повинні узгоджуватись зі всіма співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку та відповідно до договору про житлово-комунальні послуги №10-18/15-06 від 15.06.2018 року з позивачем (балансоутримвачем).

Зазначає, що дії відповідачки щодо засклення лоджії спричинили ускладнення умов для своєчасної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі в житловому будинку, погіршило умови проведення робіт пожежно-рятувальними підрозділами, та несе загрозу життю, здоров`ю і майну і може призвести до людських жертв при виникненні пожежі.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року скасувати та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Сибаль О.Б. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такого не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення . До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира однокімнатна, розташована на дев`ятому поверсі десятиповерхового будинку. Загальна площа квартири 52,2 кв.м., житлова полаща 16,4 кв.м. До квартири віднесено лоджію площею 2,7 кв.м., яка у технічному паспорті позначена цифрою 3 . Доступ до цієї лоджії можливий виключно з квартири відповідача.

15 червня 2018 року між сторонами у справі укладено договір надання житлово-комунальних послуг № 10-18/15-06.

За умовами договору, позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з п.1.4 договору, діяльність позивача полягає у забезпеченні і захисті прав власника та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна іншими мешканцями багатоквартирного будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За умовами даного договору відповідач зобов`язана не допускати самовільного перепланування приміщень, дотримуватись вимог житлового і містобудівного законодавства та запобігати псуванню майна, а також безумовно і без будь-яких виключень забороняється самовільне засклення балконів (п. 10.2. договору).

Згідно оглянутих фотознімків, у лоджії, позначеній в технічному паспорті цифрою 3 , відповідач встановила віконні блоки. Лоджії інших квартир, які розташовані нижче і вище квартири відповідача, не містять таких віконних блоків, а натомість, містять металеве перило з одного боку, а з іншого боку металеві труби від підлоги до стелі. Очевидно, що такий вигляд мала квартира відповідача перед встановленням віконних блоків.

Згідно висновку експертного дослідження № 19-19 складеного 27 серпня 2019 року, проведена реконструкція та засклення лоджії здійснено з порушенням вимог державно-будівельних норм, що спричинило ускладнення умов для своєчасної та безпечної евакуації людей у разі виникнення пожежі, погіршило умови проведення робіт пожежно-рятувальними підрозділами, та може призвести до людських жертв при виникненні пожежі.

Згідно ж висновку експерта № 432/20 від 27.04.2020 року, складного за результатами призначеної ухвалою суду судової будівельно-теїхнічно експертизи, виконані будівельно-монтажні роботи по встановленню вікон у приміщенні 3-лоджії, площею 2,7 кв.м., що розташована у квартирі АДРЕСА_1 вимогам ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 Конструкції будинківа і споруд. Настанова щодо проектування і улаштування вікон та діверей та вимогам ДБН В.2.2-15:2019 Будинку і споруди. Житлові будинки. Основвін положення - відповідають.

Будівельно-монтажні роботи по встановленню вікон у приміщенні 3-лоджії, площею 2, 7 кв.м., що розташована у квартирі АДРЕСА_1 - виконані із застосуванням кріпильних деталей у вигляді циліндричних стрижнів, що фіксуються до поверхні стінового прорізу з подальшою ізоляцією зазорів (швів) віконного блока монтажною півною без капітального втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав .

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Саме такий висновок щодо застосування цієї норми викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання (частина третя статті 12 цього Закону).

Згідно положень пункту 8 частини другої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 8 цього Закону виконавець комунальної послуги має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг, а на підставі пункту 6 цієї норми вправі звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

З матеріалів справи убачається, що засклене відповідачем приміщення, за своїми технічними характеристиками є саме лоджією, а не балконом.

Згідно з державними будівельними нормами (ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ; ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт ; Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна від 10 липня 2001 р N 582/5773) лоджією є перекрите й обгороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите до зовнішнього простору або засклене , що служить для відпочинку влітку.

Відтак, дозволу на скління лоджії, отримувати не потрібно, і такі дії не є самовільним будівництвом. Однак, заборонено скління лоджій, балконів, які служать зовнішніми повітряними зонами при незадимлюваних сходових клітках типу Н1. Проте, за обставинами даної справи, лоджія відповідача під такі винятки не підпадає, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 432/20 від 27 квітня 2020 року.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що у відповідача не було обов`язку узгоджувати свої дії з позивачем чи органами державної влади, а відтак не відбулося порушення умов укладеного між сторонами договору, а покладення на неї обов`язку привести приміщення лоджії до попереднього стану не відповідатиме вимогам законності, про яку йдеться у статті першій Першого протоколу до Конвенції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом першим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Рубікон Груп Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.