Постанова

від 10.11.2020 по справі 910/4474/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. Справа№ 910/4474/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент

на рішення Господарський суд міста Києва

від 18.06.2020 (повний текст рішення складено 30.06.2020)

у справі № 910/4474/20 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Атланта Інвест енд Девелопмент

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Компанія Енергобудлізинг

про зобов`язання виконати умови договору

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент (далі - ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Енергобудлізинг (далі - ТОВ Компанія Енергобудлізинг , відповідач) про зобов`язання виконати умови п.п. 2.1.5, 4.1 Договору № 02-02/06-К від 02.02.2006 та надати позивачу інформацію, акт та звітні документи про хід виконання договору, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про встановлення Додатковою угодою до Договору обов`язку відповідача повернути позивачу отримані кошти у випадку не придбання обладнання у строк до 31.07.2011, в зв`язку з чим відповідачем 29.09.2011 було повернуто позивачу кошти в розмірі 25 250 000, 00 грн.

В наданій суду першої інстанції відповіді на відзив позивач стверджував, що факт повернення 29.09.2011 коштів від комісіонера комітенту не звільняє комісіонера від обов`язку проінформувати комітента про хід виконання доручення в проміжок часу з 2006 по 2011, тобто за період до повернення комісіонером коштів комітенту.

17.06.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про зобов`язання виконати умови п. 2.1.5, п. 4.1 Договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/4474/20 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ТОВ Компанія Енергобудлізинг виконати умови п. 2.1.5, п. 4.1 Договору № 02-02/06-К від 02.02.2006 та надати ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент інформацію про хід виконання Договору № 02-02/06-К від 02.02.2006. В решті оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог зазначило про безпідставне не застосування судом до спірних відносин положень ст. 1006 ЦК України, вказуючи на юридичну схожість договорів комісії та доручення та можливість застосувати за аналогією положення ст. 1006 ЦК України, зокрема, в частині обов`язку комісіонера інформувати комітента не тільки про результати виконання договору комісії, а й про хід виконання договору. При цьому, апелянт стверджував, що за період з лютого 2006 по вересень 2011 комісіонер (відповідач) жодного разу не поінформував комітента (позивача) про хід виконання Договору, хоча відповідний обов`язок комісіонера не лише щодо надання звіту та документів за фактом виконання договору, а й проміжного інформування комітента про хід виконання Договору прямо передбачено п. 2.1.5 цього Договору. Також апелянт вказував, що факт повернення коштів комісіонером комітенту не звільняє комісіонера від обов`язку проінформувати комітента про хід виконання доручення в проміжок часу з 2006 по 2011, адже комітент через неналежне виконання комісіонером Договору зазнав фінансових втрат (збитків) у вигляді інфляції, внаслідок якої сума грошових коштів в розмірі 25 250 000, 00 грн. в вересні 2011 значно зменшилась порівняно із лютим 2006. Крім цього, апелянт акцентував увагу на порушенні відповідачем своїх зобов`язань за Договором, невиконанні доручення комітента з придбання обладнання та обов`язку з інформування позивача про хід виконання Договору, а також ненаданні позивачем жодних доказів на підтвердження факту відсутності вини відповідача в порушенні цих зобов`язань (невиконанні умов Договору). Крім цього, апелянт зазначав про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України щодо належного виконання цивільних та господарських зобов`язань, вказуючи на те, що виконання відповідачем одного обов`язку за Договором (повернення грошових коштів) не звільняє його від виконання інших обов`язків (обов`язку інформувати позивача про хід виконання Договору). В той же час, апелянт погодився з висновками суду першої інстанції про те, що необхідною умовою для складання та передання відповідних документів за Договором є вчинення комісіонером правочину з придбання обладнання, проведення розрахунків за правочином та доставки придбаного обладнання на склад позивача. До настання всіх цих умов в сукупності (фактичного виконання доручення в повному обсязі) складання вищезгаданих документів відповідачем та передача їх позивачу законом та Договором не передбачені тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що можливість використання аналогії закону прямо передбачена ч. 1 ст. 8 ЦК України, відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Тобто, відповідач вказував, що аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних правовідносин та відсутності їх регулювання законом, в даному ж випадку правовідносини, які виникли із Договору та ті, що виникають з договору доручення, не є подібними за своїм змістом, а положеннями ст. 1022 ЦК України детально врегульовано правовідносини, які виникають в зв`язку із наданням звіту комісіонера, зокрема, ч. 1 цієї статті містить імперативну норму, відповідно до якої після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Оскільки правочин вчинено не було й відповідач повернув позивачу грошові кошти відповідно Додаткової угоди № 1 до Договору, підстав для надання відповідачем звіту про хід виконання Договору немає. На думку відповідача, Договором не встановлено форми, порядку та строків такого інформування, а тому зобов`язання, яке має невизначений строк, може бути виконано в будь-який строк в межах строку дії Договору тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 10.11.2020 з`явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ТОВ Компанія Енергобудлізинг виконати умови п. 2.1.5, п. 4.1 Договору та надати ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент інформацію про хід виконання Договору, в решті рішення залишити без змін.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 02.02.2006 між ТОВ Компанія Енергобудлізинг (відповідач, комісіонер за Договором) та ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент (позивач, комітент за Договором) укладено Договір № 02-02/06-К (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов`язання від власного імені, за рахунок та в інтересах комітента придбати промислову техніку та обладнання (далі - товар), з цією метою укласти відповідний договір, прийняти придбаний товар, провести розрахунки за придбаний товар та передати цей товар комітенту. Комітент зобов`язується належним чином прийняти від комісіонера придбаний ним товар, відшкодувати комісіонеру понесені ним за Договором витрати та виплатити йому винагороду в розмірі та в порядку, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент товару, який необхідно придбати, його гранична ціна та кількість, інші вимоги комітента до товару та умов його придбання визначаються у додатку до Договору, який є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 2.1 Договору комісіонер зобов`язаний, зокрема інформувати комітента про хід виконання доручення за Договором (п. 2.1.5).

Положеннями підпункту 2.1.7 п. 2.1 Договору сторони погодили, що комісіонер зобов`язаний виконати свої зобов`язання в строк, вказаний у додатках до Договору.

За умовами п. 2.2.1 п. 2.2 Договору комітент зобов`язаний для виконання комісіонером своїх зобов`язань за Договором сплатити йому грошові кошти у розмірі 25 250 000, 00 грн в строк до 21.02.2006.

Відповідно до п. 3.6 Договору у випадку невиконання комісіонером своїх зобов`язань за Договором у строк, встановлений п. 2.1.7 Договору або у додатках чи додаткових угодах до нього, комісіонер зобов`язується повернути комітенту отримані за Договором грошові кошти протягом тридцяти днів з моменту закінчення строку (п. 2.1.7 Договору) або у відповідних додатках чи додаткових угодах до нього. При цьому винагорода комісіонеру за Договором не сплачується.

Після виконання робіт за Договором комісіонер складає та надає комітенту акт прийому-передачі виконаних робіт та звітні документи (п. 4.1 Договору).

Договір згідно п. 6.3 набуває чинності з моменту його підписання сторонами та отримання комісіонером грошових коштів в сумі згідно п. 2.2.2 Договору, а також діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За договором комісії в силу приписів ст. 1011 ЦК України одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок (ч. 1 ст. 1014 ЦК України). Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, специфікацією, що є Додатком № 1 до Договору, сторони погодили обладнання, яке необхідно придбати для комітента, а саме: обладнання для спорудження заводу по виробництву силікатної цегли (країна виробник - Німеччина або інші країни Європейського союзу) загальною вартістю 25 250 000, 40 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) 4 208 333, 40 грн.

Відповідно до п. 4 Додатку до Договору комісіонер зобов`язується придбати вказане у ньому обладнання в строк до 30.06.2007. У випадку не придбання обладнання в цей строк комісіонер зобов`язується повернути комітенту отримані від нього кошти.

За умовами п. 3.6 Договору у випадку невиконання комісіонером своїх зобов`язань за Договором у строк, вказаний в п. 2.1.7 або у додатках чи додаткових угодах до Договору, комісіонер зобов`язується повернути комітенту отримані за Договором грошові кошти протягом тридцяти днів з моменту закінчення строку, вказаного у вищезгаданому пункті або у відповідних додатках чи додаткових угодах до Договору, винагорода комісіонеру за Договором не сплачується.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 22 720 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 08.02.2006 та банківською випискою.

Проте, як зазначав суду позивач, станом на 18.02.2020 відповідач в супереч умовам Договору не надав позивачу інформації про хід виконання доручення за Договором. Крім цього, відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт та звітні документи щодо виконання доручення комітента, тому позивач надіслав на адресу відповідача вимогу б/н від 18.02.2020 про надання йому упродовж 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги інформації та відповідних звітних документів комітента - ТОВ Компанія Енергобудлізинг з приводу виконання Договору, що підтверджується фіскальним чеком від 18.02.2020 та відстеженням пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0420919951965, відповідно до якого згадана претензія отримана відповідачем 24.02.2020.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою звернення з даним позовом до суду щодо зобов`язання відповідача виконати умови п. 2.1.5, п. 4.1 Договору та надати позивачу інформацію, акт та звітні документи про хід виконання Договору.

За приписами ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Таким чином, необхідною умовою для складання та передання відповідних документів за договором є вчинення комісіонером правочину з придбання обладнання, проведення розрахунків за правочином та доставка придбаного обладнання на склад позивача. До настання всіх цих умов в сукупності (фактичного виконання доручення у повному обсязі) складання вказаних документів відповідачем та передача їх позивачу законом та договором не передбачені.

Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, 29.06.2007 між ТОВ Компанія Енергобудлізинг (відповідач, комісіонер за Договором) та ТОВ Атланта Інвест енд Девелопмент (позивач, комітент за Договором) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони погодили змінити пункт 4 Додатку № 1 (специфікація на обладнання, яке необхідно придбати для комітента) до Договору, виклавши його в наступній редакції: Комісіонер зобов`язується придбати вказане у цьому додатку обладнання в строк до 31.07.2011. У випадку не придбання обладнання у вказаний строк комісіонер зобов`язується повернути комітенту отримані від нього кошти .

При цьому, матеріалами справи встановлено, що 29.09.2011 відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 25 250 000, 00 грн., перераховані за Договором, що підтверджується копією банківської виписки.

З огляду на наведене та те, що за згодою сторін до Договору було внесено зміни та збільшено строк придбання обладнання до 31.07.2011, а умовами п. 3.6 Договору та Додатковою угодою до нього погоджено обов`язок відповідача у випадку не придбання обладнання в цей строк повернути позивачу отримані від нього кошти, а також повернення відповідачем позивачу 29.09.2011 коштів в розмірі 25 250 000, 00 грн., апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для зобов`язання відповідача надати позивачу, зокрема, акт прийому-передачі робіт та звітні документи, оскільки відповідно до п. 3.1 та 4.1 Договору складання акту прийому-передачі та надання його разом зі звітними документами позивачу здійснюється після виконання робіт за Договором, які в даному випадку відповідачем не виконані, що й стало підставою для повернення позивачу отриманих за Договором коштів.

При цьому, місцевим судом враховано, що Договором не встановлено форми, порядку та строків надання відповідних документів та інформування позивача про хід виконання Договору.

З приводу тверджень позивача (апелянта) про безпідставне незастосування судом першої інстанції положень ст. 1006 ЦК України, яка регулює обов`язки повіреного за договором доручення з огляду на юридичну схожість договорів комісії та доручення та можливість застосування до спірних правовідносин за аналогією вимог ст. 1006 ЦК України, зокрема, в частині обов`язку комісіонера інформувати комітента не тільки про результати виконання Договору, а й про хід його виконання, слід зазначити, що можливість використання аналогії закону прямо передбачена ч. 1 ст. 8 ЦК України, відповідно до якої, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Таким чином, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних правовідносин та відсутності їх регулювання законом, в даному ж випадку правовідносини, які виникли із Договору та ті, що виникають з договору доручення, не є подібними за своїм змістом. Положеннями ст. 1022 ЦК України детально регульовано правовідносини, які виникають в зв`язку з наданням звіту комісіонера, зокрема, як вище загадувалось, ч. 1 цієї статті містить імперативну норму, відповідно до якої після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітетові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Оскільки в даному випадку правочин вчинено не було (відповідачем не виконано зобов`язання з придбання визначеного Договором товару), тому відповідач повернув позивачу грошові кошти відповідно до умов укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору, підстав для надання відповідачем звіту про хід виконання Договору немає.

Посилання позивача (апелянта) на невірне застосування судом першої інстанції положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України щодо належного виконання цивільних та господарських зобов`язань, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за невчинення правочину (невиконання зобов`язання щодо придбавання товару), що не заперечувалось відповідачем, не є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виконати умови п. 2.1.5, п. 4.1 Договору та надати позивачу інформацію, акт та звітні документи про хід виконання Договору.

З приводу заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, слід зазначити, що цивільним законодавством встановлені певні часові обмеження примусового захисту цивільного права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом згаданої норми закону позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на відсутність обставин порушення прав позивача та відмову у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих, підстав для застосування позовної давності апеляційний суд не знайшов.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування приписів матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атланта Інвест енд Девелопмент залишити без задоволення, рішення Господарський суд міста Києва від 18.06.2020 у справі № 910/4474/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/4474/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.11.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко