Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/13721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/13721/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни, м. Київ

про стягнення 130 988,11 грн,

Представники:

від позивача: Мороз С.Ю.;

від відповідача: Буняк В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України (далі - Інститут/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни (далі - ФОП Василевська-Ридікова Т.В./відповідач) про стягнення 130 988,11 грн, в тому числі: неустойки за несвоєчасно повернуте майно в розмірі 113 337,87 грн, пені за неналежне виконання зобов`язань зі сплати орендних платежів в сумі 12 356,47 грн та штрафу за несвоєчасну сплату орендних платежів в розмірі 3 293,77 грн, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договорами оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №102015 від 01.06.2015 та №202015 від 20.12.2015.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.10.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.10.2019 через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/13721/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8075/19.

24.10.2019 через відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі №910/13721/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8075/19.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.10.2019 зупинив провадження у справі №910/13721/19 до вирішення справи №910/8075/19 за позовом Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України до Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни про стягнення заборгованості за договорами №№202015, 202015к, 102015, 102015к, виселення відповідача з орендованих приміщень та набрання рішенням законної сили.

14.05.2020 та 23.09.2020 Господарський суд міста Києва направив сторонам листи з проханням повідомити суд про усунення/неусунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/13721/19.

09.10.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/13721/19, в якому повідомлено, що Господарським судом міста Києва 21.01.2020 ухвалено рішення у справі №910/8075/19 про задоволення позовних вимог Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.10.2020 поновив провадження у справі №910/13721/19, задовольнив клопотання Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначив на 09.11.2020.

09.11.2020 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Зокрема, представник Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ФОП Василевської-Ридікової Т.В. просив суд зменшити заявлений розмір неустойки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом фізіології імені О.О. Богомольця НАН України (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Василевською-Ридіковою Т.В. (далі - орендар) укладені договори оренди нерухомого майна № 202015 від 12.12.2015 та № 102015 від 01.06.2015, що належить до майнового комплексу НАН України.

Відповідно до п. 1.1. договору № 202015 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: а саме, приміщення їдальні на 1-ому поверсі 16-поверхового лабораторного корпусу (літера Р , Р1 ), загальною площею 178,34 кв.м., що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31.07.2015 і за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.07.2015 і загальною площею 178,34 кв.м. становить 1 012 228,00 грн.

Згідно п. 3.1. та п. 3.2. договору № 202015 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами і становить без ПДВ станом на грудень 2015 року місяць (базовий місяць) - 6 895,30 грн. Крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 3 836,12 грн, в тому числі ПДВ 639,35 грн, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.12.2015 до 30.10.2018 включно (п. 10.1. договору № 202015).

У відповідності до п. 1.1. договору № 102015 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: а саме, частину тераси біля 16-поверхового лабораторного корпусу (літера Р , Р1 ), загальною площею 64,0 кв.м., що перебуває на балансі Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4, вартість якого згідно з висновком про вартість майна (актом оцінки) від 31.03.2015 і за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.03.2015 і загальною площею 64,0 кв.м. становить 167 928,00 грн.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору № 102015 встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами і становить без ПДВ станом на травень 2015 року місяць (базовий місяць) - 1 276,25 грн, без ПДВ. Крім орендної плати орендар щомісячно по розрахункам орендодавця сплачує: відшкодування податку на землю в розмірі 1 109,55 грн, в тому числі ПДВ 184,93 грн, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Цей договір укладено строком на 2 роки 9 місяців, що діє з 01.06.2015 до 28.02.2018 включно (п. 10.1. договору № 102015).

Крім того, умовами договорів № 202015 та № 102015 погоджено наступне.

Відповідно до п. 3.3. договорів орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Згідно п. 3.4. договорів орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця.

У відповідності до п. 3.7. договорів орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У п. 3.8. договорів визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

У разі припинення, або розірвання цього договору, орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3-х робочих днів (п. 10.7. договорів).

Пунктом 10.8. договорів перебачено, що майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов`язок складання такого акту покладається на орендаря.

Відповідно до п. 10.9. договорів, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що після закінчення строків дії цих договорів, ФОП Василевська-Ридікова Т.В. не виконала свого обов`язку щодо повернення майна в строки, визначені у цих договорах, зокрема:

- строк дії договору №202015 до 30.10.2018, проте майно повернуто 03.07.2019 згідно з актом здачі-приймання приміщення за договором № 202015.

- строк дії договору №102015 до 28.02.2018, проте майно повернуто 03.07.2019 згідно з актом здачі-приймання приміщення за договором № 102015.

Внаслідок неналежного виконання ФОП Василевською-Ридіковою Т.В. своїх зобов`язань з повернення орендованого майна, в орендаря утворилась заборгованість щодо сплати орендних платежів за договором № 202015 від 20.12.2015 у розмірі 92 426,78 грн за період з листопада 2018 року по липень 2019 року та за договором №102015 від 01.06.2015 в розмірі 17 365,84 грн за період з жовтня 2018 року по липень 2019 року.

Отже, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення орендованого майна у строки, визначені в договорах № 202015 від 20.12.2015 та № 102015 від 01.06.2015, позивач нараховує:

- неустойку за несвоєчасно повернуте майно, передбачену п. 10.9 договорів у розмірі: 81 408,15 грн за договором №202015 від 20.12.2015 та 31 929,72 грн за договором №102015 від 01.06.2015;

- штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, передбачений п. 3.8. договорів у розмірі: 2 772,80 грн за договором №202015 від 20.12.2015 та 520,97 грн за договором №102015 від 01.06.2015;

- пеню, передбачену п. 3.7. договорів у розмірі: 10 461,77 грн за договором № 202015 від 20.12.2015 та 1 894,70 грн за договором № 102015 від 01.06.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договори оренди нерухомого майна №202015 від 12.12.2015 та №102015 від 01.06.2015, що належить до майнового комплексу НАН України, відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно, визначене у п. 1.1. цих договорів.

При цьому, сторони погодили, що договір №202015 діє з 20.12.2015 до 30.10.2018 включно, а договір №102015 діє з 01.06.2015 до 28.02.2018 включно.

При цьому, сторони погодили в п. 10.7. та п. 10.8. цих договорів, що у разі припинення договору, орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом 3-х робочих днів . Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов`язок складання такого акту покладається на орендаря.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач повернув орендоване майно з порушенням строків передбачених договорами, зокрема, нерухоме майно згідно договору № 202015 від 20.12.2015 та договору №102015 від 01.06.2015 повернув лише 03.07.2019.

Відтак, у зв`язку з користуванням відповідачем державним майном після закінчення строку дії договорів оренди, позивач нараховує орендну плату за договором №202015 від 20.12.2015 у розмірі 92 426,78 грн за період з листопада 2018 року до 03.07.2019 та за договором №102015 від 01.06.2015 у розмірі 17 365,84 грн за період з жовтня 2018 року до 03.07.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до п. 10.9. договорів оренди № 202015 та № 102015, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

У відповідності до п. 3.7. цих договорів орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Крім того, у п. 3.8. договорів визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Отже, сторони погодили відповідальність відповідача за порушення своїх зобов`язань за договорами оренди №202015 та №102015, відповідно до яких позивачем нараховано:

- неустойку за несвоєчасно повернуте майно, передбачену п. 10.9 договорів у розмірі: 81 408,15 грн за договором № 202015 від 20.12.2015 та 31 929,72 грн за договором №102015 від 01.06.2015;

- штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, передбачений п. 3.8. договорів у розмірі: 2 772,80 грн за договором №202015 від 20.12.2015 та 520,97 грн за договором №102015 від 01.06.2015;

- пеню, передбачену п. 3.7. договорів у розмірі 10 461,77 грн за договором № 202015 від 20.12.2015 та 1 894,70 грн за договором № 102015 від 01.06.2015.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% від суми боргу та неустойки, нарахованої на суму боргу, та встановив, що їх обчислення проведено арифметично вірно.

З урахуванням встановленого вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України.

Щодо клопотання ФОП Василевської-Ридікової Т.В. про зменшення розміру неустойки, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення нустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми неустойки.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Василевської-Ридікової Тетяни Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України (01024, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок 4; ідентифікаційний код 05417093) неустойку за несвоєчасно повернуте майно в розмірі 113 337 (сто тринадцять тисяч триста тридцять сім) грн 87 коп., пеню за неналежне виконання зобов`язань зі сплати орендних платежів в сумі 12 356 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят шість) грн 47 коп., штраф за несвоєчасну сплату орендних платежів в розмірі 3 293 (три тисячі двісті дев`яносто три) грн 77 коп. та судовий збір в сумі 1 964 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири) грн 82 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 12.11.2020.

Суддя В.В. Бондарчук