Рішення

від 12.11.2020 по справі 912/2385/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 рокуСправа № 912/2385/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2385/20 від 03.08.2020

за позовом: Фізичної особи-підприємця Гориславець Наталії Григорівни (далі - ФОП Гориславець Н.Г.), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Олександрійської міської ради Кіровоградської області, код ЄДР 24146085, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000

про визнання укладеною додаткової угоди до договору

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивач - Гориславець Н.Г., особисто;

від відповідача - Мардус Б.С., довіреність №10/12/06/1 від 08.01.2020, посвідчення №307 від 39.08.2016 та посадова інструкція від 16.03.2020.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ФОП Гориславець Н.Г. до відповідача про визнання укладеною додаткової угоди до договору №174 особистого строкового сервітуту від 08.11.2016, укладеного між Олександрійською міською радою - Власник та ФОП Гориславець Н.Г. - землекористувач (кадастровий номер 3510300000:11:326:0015) в редакції, викладеній в прохальній частині позову, якою продовжується сервітутне користування терміном до 08 листопада 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Гориславець Н.Г. зазначає, що відповідачем порушено право позивача на поновлення договору №174 особистого строкового сервітуту від 08.11.2016, що полягає у ненаданні відповіді на лист позивача про поновлення договору. За принципом мовчазної згоди позивач вважає договір укладеним.

Разом з позовною заявою ФОП Гориславець Н.Г. 27.07.2020 до господарського суду подана заява №б/н від 27.07.2020 про забезпечення позову.

Ухвалою від 29.07.2020 господарський суд заяву №б/н від 27.07.2020 про забезпечення позову задовольнив частково, заборонив Олександрійській міській раді вчиняти будь-які дії (крім укладення мирової угоди сторонами) та приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою (кадастровий номер 3510300000:11:326:0015), в задоволенні заяви в іншій частині відмовив.

Ухвалою від 03.08.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2385/20. Ухвалив справу №912/2385/20 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 29.09.2020 - 12:00. Встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У строк, визначений судом, 14.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що на лист позивача від 22.08.2019 Олександрійська міська рада надала відповідь в листі №44/02/06/02 від 05.09.2019, що земельна ділянка по вул. Сокальського від вул. Г.Усика до вул. Перспективної надана КП "Олександрійський центральний ринок" для організації торгівлі та облаштування тимчасовими спорудами, у зв`язку з цим продовження договору особистого строкового сервітуту №174 на земельну ділянку по вул. Г.Сокальського (біля будівлі №81) площею 0,0050 є неможливим. Також у даному листі було зазначено, що відповідно до п. 2.2. договору особистого строкового сервітуту №174, договір про сервітутне землекористування набирає чинності з дати його державної реєстрації, отже термін сервітутного користування земельною ділянкою закінчується 25.11.2019.

Ухвалою від 29.09.2020 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 15.10.2020 - 10:30.

Поштовий конверт із копією ухвали від 29.09.2020, направлений на адресу позивача, повернутий органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата на поштовому штемпелі - 07.10.2020.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, копія судового рішення - ухвали від 29.09.2020 вважається врученою позивачу 07.10.2020.

Ухвалою від 15.10.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020 - 10:30. Визначив наступну дату судового засідання о 10:30 - 12.11.2020.

Однак, судове засідання, призначене на 03.11.2020, не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Коваленко Н.М., в провадженні якої перебуває дана справа з 26.10.2020 по 10.11.2020 включно була тимчасово непрацездатна.

Позивач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, враховуючи приписи п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України. Поштовий конверт, у якому направлялася ухвала суду від 15.10.2020 на адресу позивача, повідомленою у позовній заяві, повернуто установою зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 12.11.2020 позивачем в судових дебатах заявлено усне клопотання про перенесення судового засідання для надання доказів.

Протокольною ухвалою від 12.11.2020 у задоволенні такого клопотання позивача відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

08.11.2016 між Олександрійською міською радою (Власник) та ФОП Гориславець Н.Г (Землекористувач) укладено договір № 174 особистого строкового сервітуту (далі - Договір, а.с. 11-14).

Згідно з Договором встановлено сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку площею 50,00 кв.м, яка знаходиться за адресою: по вул. Григорія Сокальського (Карла Лібкнехта) (біля будівлі №81) (кадастровий номер 3510300000:11:326:0015).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що сервітутне землекористування встановлюється для розміщення тимчасової споруди площею 50,00 кв.м. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови. Категорія земель за функціональним призначенням - землі, які використовуються в комерційних цілях.

Договором встановлено плату за сервітутне землекористування (розділ 3), визначено права та обов`язки сторін (розділ 7), передбачено відповідальність сторін (розділ 6) та погоджено інші умови Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, сервітутне землекористування встановлено терміном на 3 (три) роки.

У п. 2.3. Договору зазначено, що після закінчення терміну дії Договору Землекористувач має переважне право на поновлення Договору на новий термін, якщо інше не передбачено цим Договором, або ухвалою суду чи рішенням Олександрійської міської ради. У цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії Договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

22.08.2019 Гориславець Н.Г. звернулась до Олександрійської міської ради через Центр надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради із заявою про продовження Договору на тимчасове користування на умовах особистого строкового сервітуту терміном на 5 років земельною ділянкою площею 50,00 кв. м. для встановлення та обслуговування тимчасової споруди за адресою: вул. Григорія Сокальського (а.с. 10). До заяви додано, зокрема, довідку податкової інспекції про відсутність заборгованості по податках і зборах, копію Договору №174 від 08.11.2016.

Позивач стверджує, що відповідач не надав відповідь на таку заяву, тому за принципом "мовчазної згоди" додаткова угода до Договору визнається укладеною. Водночас жодних правових норм, за якими застосовується принцип мовчазної згоди позивач не навів.

Відповідач стверджує, що ним надано відповідь на заяву від 22.08.2019 - листом від 05.09.2019 № 44/02/06/02 (а.с. 41), проте доказів направлення/вручення такого листа позивачу суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так Господарським судом Кіровоградської області розглянута справа №912/213/20, за результатами такого розгляду ухвалено рішення від 22.05.2020, яке набрало законної сили. Така справа розглядалася за позовом ФОП Гориславець Н.Г. до Олександрійської міської ради про визнання продовженим договору №174 особистого сервітуту від 08.11.2016. В обґрунтування позову у справі №912/213/20 ФОП Гориславець Н.Г., зокрема, зазначила про незаконність відмови від продовження договору.

Так рішенням від 22.05.2020 у справі №912/213/20 встановлено: "Листом від 05.09.2019 року № 44/02/06/02 за підписом першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Олександрійської міської ради повідомлено ФОП Гориславець Н.Г., що земельна ділянка по вул. Григорія Сокальського від вул. Григорія Усика до вул. Перспективної надана КП "Олександрійський центральний ринок" для організації торгівлі та облаштування тимчасовими спорудами, у зв`язку з чим продовження договору особистого строкового сервітуту № 174 на земельну ділянку по вул. Григорія Сокальського (біля будівлі № 81) площею 0,0050 га є неможливим (а.с. 38)."

З огляду на досліджене, господарський суд вважає недостовірними твердження позивача про ненадання відповідачем відповіді на заяву від 22.08.2019, навпаки, є такою, що не потребує доведення, обставина - надання відповідачем відповіді на заяву від 22.08.2019 позивача.

Судом при вирішені спору враховано, що земельний сервітут за Договором встановлено для розміщення тимчасової споруди - торгівельного павільйону, яка використовується для ведення підприємницької діяльності. Договір підписано Гориславець Н.Г., як фізичною особою-підприємцем (остання сторінка Договору). Наведене відносить спір у даній справі до юрисдикції господарського суду.

Згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Ст. 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Ст. 99 Земельного кодексу України визначає види права земельних сервітутів, серед яких право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Випадки припинення дії земельного сервітуту передбачені ст. 102 Земельного кодексу України. Так, дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб`єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Сервітутне землекористування, згідно з Договором, встановлено терміном на 3 роки. Отже, Договором встановлено строковий земельний сервітут, що узгоджується з частиною 2 ст. 98 Земельного кодексу України.

Враховуючи умови Договору та дату реєстрації за позивачем права - 25.11.2016, строк земельного сервітуту до 25.11.2019.

Згідно з наведеними вище положеннями ст. 102 Земельного кодексу України, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут, припиняє дію земельного сервітуту. Пунктом 8.2. Договору передбачено, що підставою припинення Договору є, зокрема, закінчення терміну, на який було встановлено сервітутне землекористування.

Таким чином, закінчення строку, на який встановлено земельний сервітут, зумовлює припинення дії такого земельного сервітуту та припинення Договору особистого строкового сервітуту №174 від 08.11.2016.

Норми законодавства не передбачають обов`язкового продовження договору сервітуту або дії сервітуту, у тому числі земельного, та не визначають підстав для такого продовження.

Позивач згідно з поданим позовом не наводить посилань на норму права, за якою передбачено обов`язкове укладення додаткової угоди про продовження договору або дії земельного сервітуту, навіть за умови мовчазної згоди, а тим більше за наявності заперечення відповідача.

Положення цивільного законодавства закріплюють свободу договору, в силу якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України). Зокрема, як передбачено в ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Водночас, сторони в Договорі не передбачили обов`язкового укладення, за мовчазною згодою, додаткової угоди про продовження дії такого Договору.

Пункт 2.3. Договору, на який вказує позивач, передбачає переважне право Землекористувача на поновлення Договору на новий термін. Так, згідно пункту 7.3. Договору, позивач має переваги на поновлення Договору про сервітутне землекористування. Однак, пункт 2.3. Договору, як і інші пункти Договору, не містять умов саме про обов`язкове поновлення (продовження) Договору, у тому числі за наявності обставин відмови в продовженні Договору чи з підстав нерозгляду звернення Землекористувача, чи з інших підстав.

За змістом пунктів 2.3., 7.3. Договору передбачено переважне право на поновлення Договору. Поруч з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо встановлення або про намір встановити земельний сервітут на земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:11:326:0015 іншим особами.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, проте наводить її зміст не в повному обсязі. Так, відповідно до вказаної норми - спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Сторони у Договорі не передбачили обов`язок укладення додаткової угоди про продовження дії сервітуту, тому відсутні підстави для визнання укладення додаткової угоди у судовому порядку.

Позивач зазначає, що у разі укладення Додаткової угоди, якою поновлюється дія Договору на той же строк презюмується право землекористувача на таке укладення і наявність письмової згоди орендодавця не є необхідним (оскільки такої згоди сторони вже досягли на момент укладення самого Договору оренди землі).

Проте дане твердження жодним чином не стосується правовідносин власника земельної ділянки і землекористувача земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут. Орендні відносини та відносини, пов`язані із земельним сервітутом мають різне правове законодавче регулювання і аналогія права у даному випадку не застосовується.

Суд наголошує, що розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог - про визнання укладеною додаткової угоди, якою продовжується строк дії Договору та сервітутне користування до 08.11.2022. В межах даної справи суд не досліджує підстави для встановлення земельного сервітуту, як такого, та не встановлює наявність порушень інших прав позивача, які виходять за межі позовної вимоги (предмета позову).

За відсутності встановлених обставин необхідності укладення Додаткової угоди про продовження Договору, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Оскільки позивачем не доведено безпідставність ухилення відповідача від укладення Додаткової угоди до Договору та не доведено належними правовими нормами обов`язковість такого укладення, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі ч. 9 ст. 145 ГПК України господарський суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29.07.2020.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 145, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29.07.2020 у справі №912/2385/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 12.11.2020.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.