Рішення

від 09.11.2020 по справі 492/1610/16-ц

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/1610/16-ц

Провадження № 2/492/10/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судових засідань Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Вознесенської сільської ради Арцизького району Одеської області, Арцизької районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області про визнання права власності, витребування майна у добросовісного володільця, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідачки про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 88,50 м. кв., житловою площею 60,70 м. кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , витребування майна у добросовісного володільця, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивач є власником житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.1987 року, зареєстрованого в реєстрі за № 45. Позивач вказує, що в договорі купівлі-продажу зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці радгоспу Зоряний , при цьому точна адреса місцезнаходження будинку в договорі не вказані. З моменту придбання будинку позивач дозволив тимчасово проживати в належному йому будинку своїй сестрі ОСОБА_3 та її сім`ї. Невдовзі позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 оформила право власності на спірний будинок на свідоцтва про право на спадщину за законом № 2508 від 25.06.2004 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Позивач та його представник в судових засіданнях позов підтримали, просили задовольнити. Згідно письмової промови судових дебатів, представник позивача зазначив, що матеріалами справи підтверджується належність позивачу спірного житлового будинку, а також факт належності позивачу договору купівлі-продажу. Крім того, свідки в судовому засіданні підтвердили, що дійсно ОСОБА_1 у 1987 році придбав житловий будинок в селі Вишняки. Представник позивача вважає, що оскільки набуття права власності ОСОБА_4 неправомірне, тому не може бути дійсним видане ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом № 2508, посвідчене державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Бучацьким В.Я. Просив збільшені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та продовжити розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Відповідно до судової промови в судових дебатах по справі вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, так як наданим договором купівлі-продажу не підтверджується, що позивач придбав саме житловий будинок АДРЕСА_1 , тому що в договорі не зазначена адреса будинку, а площа будинку не співпадає з площею будинку належного відповідачці, також на договорі відсутні відмітки про державну реєстрацію. Крім того, позивач не купував спірний будинок, оскільки гроші у сумі 3000,00 радянських рублів за будинок передала продавцю саме ОСОБА_5 . Позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними без скасування або відміни діючих рішення та свідоцтва про право власності, на підставі якого у ОСОБА_4 виникло право власності. Просив застосувати строк позовної давності, як одну із підстав відмови у задоволенні позову. Крім того, представник відповідачки надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідачки, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник Вознесенської сільської ради Арцизького району Одеської області до суду не з`явився, сповіщався належним чином.

Представники Арцизької районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування та Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області в судове засідання не з`явилися, але надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, а також пояснення третьої особи та свідків, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 жовтня 1987 року між ОСОБА_6 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 - позивачем по справі, з іншої сторони, був укладений договір, згідно якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок, розташований у с. Вишняки Арцизького району Одеської області на земельній ділянці радгоспу Зоряний , на вказаній земельній ділянці розташований будинок, житловою площею 80 м. кв., сарай, підвал. Продаж вчинено за 3000,00 рублів, які продавець отримав після підписання договору. Договір посвідчений секретарем Вознесенської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 45 ( т. 1 а. с. 6-7, т. 2 а. с. 28-29). Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 28.05.2014 року встановлено факт належності ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, посвідченого секретарем Вознесенської сільської ради Арцизького району Одеської області 29 жовтня 1987 року (т. 1 а. с. 8).

З листа Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області № 02-10/120 від 22.06.2016 року вбачається, що домоволодіння, яке належить ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 29.10.1987 року придбане у ОСОБА_6 знаходиться у с. Вишняки Арцизького району Одеської області, відповідно до погосподарської книги № 2 особистого рахунку № НОМЕР_1 , адреса господарства № 94, назва вулиці відсутня (т. 1 а. с. 10).

З копії спадкової справи № 63/87, заведеної після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що згідно запису погосподарської книги за № 2 особовий рахунок № НОМЕР_1 , за ОСОБА_7 значився житловий будинок, який знаходився в с. Вишняки Арцизького району Одеської області та належав останній на праві приватної власності (т. 1 а. с. 242-252, т. 2 а. с. 61-67). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.1987 року ОСОБА_6 успадкував після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в с. Вишняки Арцизького району Одеської області на землях радгоспу Зоряний (т. 1 а. с. 251-252).

Відповідно до виписки з погосподарської книги № 2 Вознесенської Першої сільської ради особовий рахунок № НОМЕР_1 за 1987 року с. Вишняки, значиться за ОСОБА_6 , житлова площа будинку 80 м. кв., загальна площа 96 м. кв. (т. 1 а. с. 254).

Рішенням Виконавчого комітету Вознесенської Першої сільської ради № 29 від 05.05.2004 року доручено Арцизькому бюро технічної інвентаризації оформити право приватної власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 203). За життя ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.06.2004 року (т. 1 а. с. 132, 133, 134).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (т. 1 а. с. 119).

25 червня 2004 року ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у справі, звернулася до державного нотаріуса Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 118).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 359-04 до майна померлого ОСОБА_4 , які були надані для огляду судом, спадщина після померлого відкрилась за законом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської сільської ради № 30 від 05 травня 2004 року, Витягу про право власності на нерухоме майно № 3953161 від 24.06.2004 року (т. 1 а. с. 132-133).

25 червня 2004 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 2074 кв. м. (т. 1 а. с. 140). Зазначене свідоцтво зареєстроване нотаріусом в реєстрі за № 2508.

ОСОБА_2 - відповідачка по справі, є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1807 га для ведення особистого селянського господарства та земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т. 1 а. с. 12-13, 22-23, 56-57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працювала на посаді голови Вознесенської Першої сільської ради Арцизького району Одеської області в період з 2002 по 2010 роки. ОСОБА_1 разом зі своєю родиною мешкав у колгоспному будинку номер який вона не пам`ятає по АДРЕСА_2 . Приблизно з 2009 року він почав проживати в будинку по АДРЕСА_1 , де він зараз мешкає. Під час її роботи на посаді голови по АДРЕСА_1 проживала покійна ОСОБА_3 зі своєю родиною. Деякий час була практика, що виконавчий комітет видав довідки для БТІ на голову господарства згідно погосподарської книги.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він проживає в АДРЕСА_3 . Йому відомо, що ОСОБА_1 придбав будинок у ОСОБА_6 по вулиці без назви, по якій свідок тепер проживає. Згодом в будинку проживала ОСОБА_10 . Будь-якого іншого будинку позивач не купував.

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги показання вказаних свідків, оскільки вони перебувають у родинних відносинах та судом встановлена їх заінтересованість в результаті розгляду справи.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України та ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В той же час, за змістом положень ст. 15 ЦК України право особи на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Конституцією також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом (стаття 12 ЦК України).

За приписами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції , пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес ; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

З наявних у справі доказів, зокрема з договору від 29.10.1987 року не підтверджується факт, що житловий будинок розташований в с. Вишняки Арцизького району Одеської області на земельній ділянці колгоспу Зоряний є житловим будинком АДРЕСА_1 , який ОСОБА_2 - відповідачка по справі, успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з тим, судом не встановлено співвідношення житлового будинку, який придбав ОСОБА_1 до житлового будинку із будівельним номером АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 . Так, з матеріалів справи, зокрема з договору від 29.10.1987 року та довідки № 02-10/120 від 22.06.2016 року вбачається, що житловий будинок, який придбав ОСОБА_1 розташований в с. Вишняки Арцизького району Одеської області на земельній ділянці колгоспу Зоряний , житлова площа 80 кв. м., назва вулиці відсутня. Крім того, житлова площа житлового будинку АДРЕСА_1 складає 60,70 кв.м., що значно менше ніж житлова площа будинку, який придбав позивач ОСОБА_1 .

Отже, суд вважає недоведеними твердження позивача ОСОБА_1 , що житловий будинок, розташований в с. Вишняки Арцизького району Одеської області на земельній ділянці колгоспу Зоряний , житлова площа 80 кв. м., є тим самим нерухомим майном, що належить відповідачці ОСОБА_2 , зокрема житловим будинком АДРЕСА_1 .

Так, з положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, зокрема вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, суд приходить до однозначного висновку, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт належності позивачу житлового будинку АДРЕСА_1 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування у добросовісного набувача житлового будинку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності є похідними від позовних вимог про визнання права власності, тому у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог, задоволенню також не підлягають його вимоги про витребування у добросовісного набувача житлового будинку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності.

Представником відповідача було заявлено про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись в суд з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, як не доведеного, а не у зв`язку із спливом строку позовної давності, оскільки ч. 4 ст. 267 ЦК України застосовується у разі коли позов обґрунтований.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 317, 391 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 141, 211, 258-259, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Вознесенської сільської ради Арцизького району Одеської області, Арцизької районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області про визнання права власності, витребування майна у добросовісного володільця, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі