Ухвала

від 12.11.2020 по справі 120/6574/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

12 листопада 2020 р. Справа № 120/6574/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Шаповалова Тетяна Михайлівна, перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним протоколу про встановлення результатів голосування з виборів,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 о 13:17 год. до Вінницького окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Вінниці 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14 січня1998 року № 14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Вінниці, а також при встановленні результатів голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96- ВР) введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях Голос України 13.07.1996 року та Відомості Верховної Ради України від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати Протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів про результати голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі незаконним;

- визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп 2005 наступні Закони України:

№ 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68;

№ 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142;

№ 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143;

№ 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532;

№ 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50;

№ 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005;

За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом (пункт 6).

З`ясовуючи питання про дотримання позивачем правил підсудності, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Частиною 6 ст.21 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Частиною першою ст. 7 Закону України Про Конституційний Суд України визначено, що до повноважень Конституційного Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п.1 ч.1 ст.7); вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України (п.9. ч.1 ст.7).

Частиною 3 ст. 27 КАС України встановлено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статтею 266 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

Частиною 2 ст. 266 КАС України визначено, що адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем, крім інших, заявлено позовні вимоги про визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп 2005 наступні Закони України: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68; № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142; № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; № 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532; № 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160.

Обгрунтовуючи вказану вимогу, в тексті позовної заяви позивач зазначає, що зазначені Закони є такими, що змінюють конституційний лад в Україні, а з урахуванням імперативної норми п. 2 Рішення КСУ від 5.10.2005 року N 6- рп 2005, на думку позивача, є підстави вважати, що прийняття цих законів не відповідає процедурі їх прийняття встановленої нормами Розділу ХІІІ Конституції України (254к/96-ВР) з огляду на те, що така категорія законів за приписами вказаного розділу вимагає їх затвердження на всеукраїнському референдумі.

Враховуючи наведене обгрунтування, при вирішенні даної позовної вимоги, суд має надати оцінку аргументам позивача щодо процедури прийняття таких законів та її відповідності Конституції України.

Разом з тим, враховуючи наведені вище норми КАС України та Закону України Про Конституційний Суд України , суд приходить до висновку про те, що вирішення даної позовної вимоги віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України та не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005.

Обгрунтовуючи вказану позовну вимогу в тексті позовної заяви позивач зазначає, що постанова від 15.07.2020 року № 795-ІХ Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році , на думку позивача, є незаконною, бо постановлена відповідачем з грубим порушенням строків та періодичності призначення місцевих виборів встановлених нормами ч.1 ст. 141 Конституції України (254к/96-ВР).

На думку позивача, постанова від 15.07.2020 року № 795-ІХ Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році також є незаконною, оскільки постановлена відповідачем без дотримання принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України (254к/96-ВР)) та в супереч норм ч.1 ст. 1 Регламенту ВРУ затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-УІ зі змінами, бо не базується на правових нормах офіційної Конституції України (254к/96-ВР).

Також позивач вказує, що постанова від 15.07.2020 року № 795-ІХ Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році є незаконною, оскільки на ряду з Законами України: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68; № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142; № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; № 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532; № 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160, є актами, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп 2005.

Крім того, суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви позивачем вказується на порушення, допущенні відповідачем при прийняті такої постанови.

При цьому, постанова від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" прийнята Верховною Радою України.

Враховуючи наведене, хоч відповідачем у позові визначено Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, разом з тим, позовна вимога визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005, виходячи з її змісту та обгрунтування, спрямована до Верховної Ради України і при її вирішенні суд має надати оцінку доводам позивача щодо порядку її прийняття та законності.

При цьому, справи щодо оскарження актів Верховної Ради України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 4 ст.172 КАС України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Зазначене кореспондується із положеннями ч. 6 ст.21 КАС України.

Частиною 5 статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об`єднання в одне провадження заявлених позовних вимог, через належність їх розгляду за правилами виключної підсудності різними судам, а також у зв`язку із віднесенням розгляду однієї із вимог до юрисдикції Конституційного Суду України.

Ч. 6 ст. 172 КАС України визначено, що суд вправі за клопотанням учасника або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.

Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

КАС імперативно врегульовує питання юрисдикції адміністративних судів та підсудності адміністративних справ, і певні категорії, які можуть розглядатися Верховним Судом, не підлягають розгляду іншими адміністративними судами у разі об`єднання у позові вимог, що хоча і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підвідомчості інших адміністративних судів першої інстанції.

Така позиція суду узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року по справі №9901/430/19.

Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , в силу якого, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Враховуючи обгрунтування позовної заяви, підстави для роз`єднання позовних вимог на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 172 КАС України, відсутні.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню позивачу з усіма доданими до неї документами, оскільки позивачем у позовній заяві об`єднані вимоги, щодо яких законом визначена підсудність різним судам.

Керуючись статтями 169, 171-172, 243, 248, 256, 273, 278 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним протоколу про встановлення результатів голосування з виборів - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня її постановлення.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 12.11.2020 року

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна