Ухвала

від 12.11.2020 по справі 530/1330/20

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Зіньківський районний суд Полтавській області

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1330/20

Номер провадження 1-кс/530/395/20

У Х В А Л А

іменем України

12.11.2020 р. м.Зіньків

Слідчий суддяЗіньківського районногосуду Полтавськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 ,дізнавача начальникаСД Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області майора поліції ОСОБА_4 , представника ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянув клопотання прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

В С Т А Н ОВ И В :

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020175170000012 за ч.1 ст.197-1 КК України.

08.07.2020 року до Зіньківського ВП з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшли матеріали щодо самовільного зайняття невідомою особою земельних ділянок на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району поза межами населеного пункту.

Згідно клопотання вказано, що в ході досудового розслідування встановлено що згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №446-ДК/0330/АП/09/01/-20 від 26.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 8,9323 га пасовища, кадастровий номер 5321383600:00:020:0502, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, самовільно зайнята. На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка розорана та засаджена сільськогосподарською культурою пшеницею, яка перебуває в стадії дозрівання.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №443-ДК/0327/АП/09/01/-20 від 16.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 20,8903 га пасовища, кадастровий номер 5321383600:00:035:0103, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята. На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка орієнтовною площею 18,0 га розорана та засаджена сільськогосподарською культурою кукурудзою, яка знаходиться в стадії цвітіння, решта даної земельної ділянки орієнтовною площею 2,8903 га не використовується - вкрита густою трав`яною рослинністю.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №444-ДК/0328/АП/09/01/-20 від 16.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 14,5518 га пасовища, кадастровий номер 5321383600:00:020:0501, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята. На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка розорана та засаджена сільськогосподарською культурою пшеницею, яка на площі приблизно 10,5518 га, зібрана, а на площі приблизно 4, 0 га. росте в стадії дозрівання.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №445-ДК/0329/АП/09/01/-20 від 16.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 12,4079 га сіножаті, кадастровий номер 5321383600:00:020:0506, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята. На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка орієнтовною площею 8,0 га розорана та засаджена сільськогосподарською культурою ячменем в стадії дозрівання. Решта земельної ділянки орієнтовною площею 4,4079 га не використовується вкрита густою трав`яною рослинністю.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №310-ДК/0299/АП/09/01/-20 від 11.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 16,8916 га пасовища, кадастровий номер 5321383600:00:020:0508, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята та використовується ФГ «Лоскот» (юридична адреса: 38164, смт. Опішня, вул.О.Губаря, 41, Зіньківського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 37288985, керівник ОСОБА_7 ). На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка розорана та засаджена сільськогосподарськими культурами, а саме орієнтовною площею 7,8916 га засаджена сільськогосподарською культурою ячменем. Решта даної земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га засіяна сільськогосподарською культурою пшеницею. Дані с/г культури знаходяться в стадії дозрівання.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №315-ДК/0301/АП/09/01/-20 від 11.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 14,2936 га пасовища, кадастровий номер 5321383600:00:020:0505, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята та використовується ФГ «Лоскот» (юридична адреса: 38164, смт. Опішня, вул.О.Губаря, 41, Зіньківського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 37288985, керівник ОСОБА_7 ). На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка розорана та засаджена сільськогосподарською культурою пшеницею, яка зібрана по всій площі ділянки.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №316-ДК/0302/АП/09/01/-20 від 11.06.2020 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 17,1502 га сіножаті, кадастровий номер 5321383600:00:020:0509, розташована за межами населених пунктів на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області самовільно зайнята та використовується ФГ «Лоскот» (юридична адреса: 38164, смт. Опішня, вул.О.Губаря, 41, Зіньківського району, Полтавської області, ЄДРПОУ 37288985, керівник ОСОБА_7 ). На момент огляду 20.07.2020 року дана земельна ділянка орієнтовною площею 12,0 га розорана та засаджена сільськогосподарською культурою соняшником в стадії цвітіння. Решта даної земельної ділянки орієнтовною площею 5,1502 га не використовується вкрита густою трав`яною рослинністю та насадженнями дерев.

20.07.2020 року дізнавачем: начальником сектору дізнання Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 проведено огляд вищевказаних земельних ділянок, за межами населених пунктів, поблизу с.Глинське Зіньківського району, на території Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, які на момент огляду розорані та засаджені с/г культурами.

Під час огляду біля земельної ділянки 5321383600:00:020:0501 площею 14,5518 га., на якій частина озимої пшениці зібрана, залишено лише приблизно 4 га. з насадженнями озимої пшениці, виявлено комбайн марки «New Holland CS 640 E», д.н.з. НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , що належить ФГ «Лоскот». На момент огляду на жатці та задньому відсіці виявлено частини рослин пшениці, та в бункері виявлено зерно пшениці, вага якого при зважуванні склала 360 кг.. В ході огляду даний комбайн було опечатано паперовими бірками з підписами понятих, вилучено та передано під охорону працівникам Зіньківського ВП. Зерно пшениці вагою 360 кг було передано під розписку на зберігання ОСОБА_7 , до вирішення питання по суті.

На межі земельних ділянок кадастровий номер 5321383600:00:020:0508 та кадастровий номер 5321383600:00:020:0501 виявлено трактор марки «Беларус 952» д.н.з. НОМЕР_3 з причіпом для жатки, що належить ОСОБА_8 . Біля земельної ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0505 виявлено трактор марки «Беларус 952», д.н.з. НОМЕР_4 із дисковою борозною, що належить ФГ «Лоскот», під керуванням ОСОБА_9 .

12.08.2020 року дізнавачем ОСОБА_4 проведено додатковий огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 5321383600:00:020:0502, 5321383600:00:035:0103, 5321383600:00:020:0501, 5321383600:00:020:0506, 5321383600:00:020:0507, 5321383600:00:020:0508, 5321383600:00:020:0505, 5321383600:00:020:0509, 5321383600:00:020:105, розташованих за межами населених пунктів, на території Опішнянської селищної ради, Зіньківського району, Полтавської області, із оформленням геодезичних матеріалів, згідно яких проведено огляд визначено наступні самовільно зайняті земельні ділянки:

Земельна ділянка№1 площею 26,5841 Га з них; за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0509 13 2693 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0104 4, 3444 Га за межами населений пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №1 оброблена та містить на собі посіви соняшнику, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка№2 площею 16,9567 Га з них : за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0506 0,5141 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0507-0,6491 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0104 15,7635 розташована за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №2 оброблена та містить на собі посіви соняшнику, межі обробітку на якій встановлювались в натурі ( на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №3 площею 0,9614 Га з них : за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0506 0,2768 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0507 0,6846 Га, розташована за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №3 оброблена та містить на собі посіви соняшнику, межі обробітку на якій встановились в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №4 площею 8,6708 Га з них: за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0506 6,7428 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0508- 0,7039 Га, розташована за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №4 оброблена та містить на собі посіви жита, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №5 площею 10,1955 Га з них: за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0508 10,1955 Га, розташована за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №5 оброблена та містить на собі посіви жита на площі 4,100 Га та посіви пшениці на площі 6,0855 Га, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №6 площею 8,2333 Га з них : за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0502 7,8904 Га, розташованої за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №6 оброблена та містить на собі посіви пшениці, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №7 площею 14, 0432 Га з них : за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0501 13, 7513 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0508-0,1784 Га, розташованої за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №7 оброблена та містить на собі: посіви пшениці на площі 0,6044 Га та залишки посівів пшениці на площі 12,4388 Га, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Земельна ділянка №8 площею 17,2608 Га з них: за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0505 11,9697 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:020:0503 0,3952 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:022:0500 0,2990 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:022:0101- 0,5454 Га, розташованої за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №8 оброблена єдиним масивом та містить на собі залишки посівів та сліди дискування на площі 17, 2608 Га, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року;

Згідно договоруоренди землівід 17.10.2020року земельна ділянка кадастровий номер 5321383600:00:022:0101 площею 16,5538 га. передана в оренду ФГ «Лоскот плюс» строком на 7 років. Для проведення с/г робіт на даній ділянці ФГ «Лоскот плюс» залучало фізичних осіб на підставі відповідних договорів, зокрема укладав договір оренд с/г техніки із ОСОБА_8 .

Земельна ділянка №9 площею 13,6505 Га з них: за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:035:0103- 13,4455 Га, за рахунок ділянки кадастровий номер 5321383600:00:035:0003 0,2050 Га, розташована за межами населених пунктів на території Малобудищанської сільської ради Зінківського району Полтавської області, Ділянка №9 оброблена та містить на собі посіви кукурудзи на площі 9,4860 Га та посіви сої на площі 4, 1645 Га, межі обробітку на якій встановлювались в натурі (на місцевості) від 12 серпня 2020 року.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області станом на 24.09.2020 року розмір шкоди за самовільне зайняття вищевказаних земельних ділянок на території Опішнянської селищної ради становить 457250 грн.36 коп.

28.10.2020 вилучено відеозапис з відеокамери, розташованої по вул.Свято-Михайлівська, 26, в смт.Опішня, на якому зафіксовано, що 24.10.2020 о 16:38:09 по дорозі в напрямку вул.Партизанська рухається комбайн марки «New Holland CS 640 E» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ФГ «Лоскот». О 16:39:04 в напрямку вул. Партизанська рухається трактор марки «Беларус 952», д.н.з. НОМЕР_4 із причіпом для жатки, на якому знаходиться сама жатка для збору зернових с/г культур.

28.10.2020 вилучено відеозаписи з відеокамери, розташованої по вул.Свято-Михайлівська в смт.Опішня, на яких зафіксовано, що 25.10.2020 та 26.10.2020 із смт.Опішня в сторону с.Глинське рухаються з порожніми кузовами автомобіль «САЗ», д.н.з НОМЕР_5 , що належить ТОВ «Околиця» під керуванням ОСОБА_10 , який працює водієм ФГ «Лоскот», і автомобіль «ГАЗ»(«САЗ») із кабіною синього кольору та емблемою білого кольору на ній, та з кузовом зеленого кольору, а повертаються в зворотному напрямку із кузовами, заповненими с/г світлого кольору.

09.11.2020 року дізнавачем: начальником сектору дізнання Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 з письмового дозволу ОСОБА_5 було проведено огляд приміщення його гаража в АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено автомобіль «ГАЗ» 33076, д.н.з. НОМЕР_6 , з написом на дверцятах кабіни з обох сторін «Доля Агро», що належить ОСОБА_11 та яким користується згідно довіреності ОСОБА_5 .

09.11.2020 року в ході огляду автомобіля «ГАЗ» 33076, д.н.з. НОМЕР_6 , було виявлено в кузові залишки зерна кукурудзи та зерна, схожого на зерно пшениці. Зерно, схоже на зерно пшениці, було поміщено до опечатаного поліетиленового пакунка та вилучено до Зіньківського ВП.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, дізнавача, яка підтримала клопотання, представника ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , який заперечував проти клопотання та дослідивши наявні матеріали справи, суд проаналізувавши їх приходить до висновку.

Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, зокрема, закриттям кримінального провадження (п.5ст. 3 КПК України).

Згідно ч.2ст.1 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України.

Відповідно дост.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК Українипередбачені загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, недоторканість права власності, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, розумність строків, забезпечення права на оскарження процесуальних строків, дій чи бездіяльності.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року у справі №1-17/2009 зазначено, що кримінальне судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, до повноважень яких належить як вирішення в процесі розгляду кримінальної справи по суті питання винуватості (невинуватості) особи у вчиненні злочину, так і судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів під час проведення ними дізнання та досудового слідства. Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до п.п.1, 2Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 1997 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», вся діяльність судів повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина. Шляхом розгляду судових справ у повній відповідності зКонституцієюта законами України суди зобов`язані забезпечити рівність громадян перед законом і судом. Враховуючи, що згідно з ч.2ст.124 Конституції Україниюрисдикція поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не вправі з часу введенняКонституціїв дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень. Суди не вправі відмовити у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбаченихКонституцієючи законом. При цьому слід мати на увазі, що коло прав і свобод людини і громадянина, закріпленихКонституцією, не є вичерпним.

Згідно ч. ч. 1, 3, 5ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідност.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Поняття верховенства права та його зміст розкрито уРішеннях Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004тавід 11.10.2011 року №10-рп/2011.

Відповідно до положеньст.9 цього Кодексу, під час кримінального провадження дізнавач, слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства (принцип законності). При цьому, дізнавач, слідчий зобов`язаний (а не має право) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Разом з цим, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами (ст.22 КПК України).

Відповідно дост. 92 КПК України, обов`язок доказування покладається на дізнавача, слідчого, прокурора.

За нормамист.40-1 КПК України, дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, слідчий суддя встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1ст.84 КПК України).

Належними є докази, які прямо або непрямо підтверджують існування чи відсутність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1ст.94 КПК України).

У відповідності до п.1 та п.2 ч.2ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Згідно ч.2ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно з ч.7ст.237 КПК Українипри огляді дізнавач, слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно п.7 ч.2ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 3ст.132 КПК Українивстановлено перелік обставин, які повинен довести слідчий, прокурор з метою необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до ч.5 цієї статті, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на вони посилаються під час розгляду питання про застосування заходів кримінального провадження.

Статтею 98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. За своєю юридичною суттю та змістом, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та відповідно до п.3 даної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України, а саме: речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Сукупність досліджених матеріалів клопотання про накладення арешту на майно дає підстави вважати, що слідчим та прокурором відповідно до ч.2ст.171 КПК Українидоведено: 1) підстави та мету відповідно до положеньст.170 КПК Українита відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати.

Згідно з ч. 2ст.173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що 08.07.2020року доЗіньківського ВПз ГУДержгеокадастру уПолтавській областінадійшли матеріалищодо самовільногозайняття невідомоюособою земельнихділянок натериторії Опішнянськоїселищної радиЗіньківського районупоза межаминаселеного пункту.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020175170000012 за ч.1 ст.197-1 КК України.

Відповідно до рішення 9 сесії 7 скликання Опішнянської селищної ради від 27.06.2019 року земельні ділянки загальною площею 1345,2255 передано в комунальну власність Опішнської селищної обєднаної територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради Зіньківського району (а.с.15-16).

Відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником записано територіальна громада в особі Опішнянської селищної ради 5321383600:00:020:0502, 5321383600:00:020:0105, 5321383600:00:020:0505, 5321383600:00:020:0508, 5321383600:00:020:0506, 5321383600:00:020:0501, 5321383600:00:035:0103, 5321383600:00:020:0509 (а.с.25).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 показав, що 25.10.2020 року та 26.10.2020 року повз його господарство в с.Глинське Зіньківського району в напрямку від поля до смт.Опішня їздили два автомобілі «ГАЗ» із кабінами синього кольору, які належать ОСОБА_7 , та за кермом одного з яких був ОСОБА_13 . В кузовах даних автомобілів було завантажене зерно пшениці.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 показав, що 26.10.20202 року близько 17 год. він їхав на своєму автомобілі по польовій дорозі від с.Глинське до с.Деревки, та коли переїхав греблю за с.Глинське, то побачив, що на відстані приблизно 500 м. зліва на земельній ділянці комбайн жовтого кольору, який молотить пшеницю.

Допитана в якості свідка ОСОБА_15 показала, що 26.10.20202 року близько 17 год. вона разом зі своїм чоловіком їхала в автомобілі по польовій дорозі від с.Глинське до с.Деревки, та коли переїхав греблю за с.Глинське, то побачив, що на відстані приблизно 500 м. зліва на земельній ділянці комбайн жовтого кольору, молотить пшеницю. Кому належить комбайн їй невідомо.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_16 показав, що він проживає та працює на фермі ФГ «Лоскот» в с.Глинське, вул.Щорса, 28 А, куди 24.10.2020 року близько 18 год. приїхав комбайн жовтого кольору, що належить ОСОБА_17 , за кермом якого був ОСОБА_18 . 25.10.2020 року близько о 10 год. до ферми приїхав на своєму автомобілі ОСОБА_7 , який переговорив із ОСОБА_19 , який завів комбайн і поїхав до поля в сторону с.Деревки. Слідом повезли жатку для зерна до даного комбайна, і через ферму на протязі дня їздив автомобіль «ГАЗ», за кермом якого був ОСОБА_13 , із завантаженим кузовом. Близько 20 год. комбайн повернувся на ферму, і ОСОБА_16 охороняв даний комбайн. 26.10.2020 року близько 10 год. до ферми приїхав ОСОБА_20 із ОСОБА_7 та ОСОБА_20 знову поїхав на комбайні в сторону поля молотити, та на протязі днів біля ферми проїздив автомобіль «ГАЗ» під керуванням ОСОБА_21 , який рухався зі строни смт.Опішня та в зворотному напрямку. Приблизно о 17 год. до ферми заїхав комбайн, з якого ОСОБА_20 та ОСОБА_22 зняли жатку для зерна, на якій були видні залишки соломи, та на автомобілі «ГАЗ» поїхали в смт.Опішня.

Відповідно до доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40-1 КПК України винесеного дізнавачем: начальником сектору дізнання Зіньківського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 вказана дата 27.10.2020 року.

Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним уст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Оскільки винесенняпостанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вилучені речі та документи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом, що свідчить про формальність наявної в матеріалах провадження постанови дізнавача: начальника сектору дізнання Зіньківського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 від 09.11.2020 року про визнання, зокрема, вищезазначеного майна, вилученого в ході огляду, речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Разом з тим, з інших матеріалів, якими прокурор та дізнавач обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно не убачаються підстав вважати, що вилучене під час огляду 09.11.2020 року майно, має ознаки речових доказів саме у даному кримінальному провадженні, зокрема було знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегло на собі їх сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно досліджених доданих матеріалів в його обґрунтування не вбачається мета та обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, оскільки прокурором та дізнавачем не доведено відношення вилученого під час огляду майна, що стало підставою для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні №12020175170000012 за ч.1 ст.197-1 КК України.

Прокурор в поданому клопотанні про накладення арешту на вищевказане майно, вилучене в ході проведеного огляду 09.11.2020, послався лише на показання ОСОБА_5 , який як убачається з протоколу допиту від 09.11.2020 року вказує, про те, що зерно пшениці було зібрано із арештованх земельних ділянок: «дізнався про це під час мого допиту в якості свідка» (а.с.66).

Автомобіль «ГАЗ»33076,д.н.з. НОМЕР_6 ,з написомна дверцятахкабіни зобох сторін«Доля Агро», не є предметом досудового розслідування даного кримінального провадження та відомості щодо даної події не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020175170000012 за ч.1 ст.197-1 КК України.

Що ж до накладення арешту на інше майно - на думку суду, не має ознак речових доказів саме у даному кримінальному провадженні, оскільки прокурором та дізнавачем не доведено та не надано переконливих доказів на підтвердження відповідності даного майна критеріям речових доказів, передбаченимст. 98 КПК України.

Разом з тим, за положеннямст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що майно, яке вилучене 09.11.2020 року під час огляду кузова автомобіля «ГАЗ» 33076, д.н.з. НОМЕР_6 , в смт.Опішня, вул. Соборна, 36 А, Зіньківського району, Полтавської області, зразки зерна, схожого на пшеницю, набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, то існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів взагалі спростовується та свідчить про формальність постанови дізнавача про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Окрім того, як правильно зазначив представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в уповноважених осіб ФГ «Лоскот», в ОСОБА_7 та в ОСОБА_5 відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на їх майно.

Слідчий мав ретельно перевірити, чи зібрані органами досудового розслідування вагомі докази дають право на втручання у права ОСОБА_5 мирно володіти майном, з метою забезпечення кримінального провадження, в даному випадку накладення арешту на майно.

Згідно документів, які знаходяться в матеріалах провадження №12020175170000012 за ч.1 ст.197-1 КК Українимайно набуте вказаними суб`єктами господарювання законним шляхом, та будь-яких належних доказів участі у ОСОБА_5 в набутті майна, на яке прокурор просить накласти арешт, прокурором не надано.

Оганом досудового розслідування жодним чином не доведено, щооб`єкти рухомого та нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_5 , мають важливе доказове значення для кримінального провадження, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця і власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому суд вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2ст. 170 КПК Українивсупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною в клопотанніпрокурора з доданими до нього матеріалами.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки прокурорм не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з рорзгляду цивільних та кримінальних справ від 7.02.2014 року вказано, що згідно ч 1 ст.167 КПК України Згідно зч. 1 ст. 167 КПКарештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленомуКПКпорядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України вказано, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Також не надано суду доказів, що дане майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, втрачено, знищено, відчужено.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Відповідно дост. 317 ЦК України,власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК Українивизначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об`єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно достатті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 6ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимогст. 132 КПК Українине надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався у своєму клопотанні.

Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.

В зв"язку з викладеним в судовому засідані не було здобуто доказів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_23 є підозрюваним в порядку передбаченому ст. 276-279 КПК України. Враховуючи наведене в слідчого судді не має повноважень накласти арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. В зв"язку з наведеним слідчий суддя зазначає, що клопотання про арешт на майно є передчасним, а тому в клопотанні про накладення арешту на майно слід відмовити.

Пункт 18 ч.1ст.3 КПК України- слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 22, 84, 91, 92, 94, 98, 131, 132, 167, 170, 171, 172-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020175170000012 від 09.07.2020 року за ознаками кримінальногоправопорушенняпередбаченогоч.1ст.197-1КК України - відмовити, майно повернути.

Копію ухвали слідчого судді направити дізнавачу, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області прокурором, підозрюваним, захисником, законним представником, цивільним позивачем та іншими заінтересованими особами, - протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, виклик яких не проводився, - у той самий строк після одержання ними копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1