Рішення

від 11.11.2020 по справі 600/1085/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1085/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського ТзОВ "Свіженька мілк" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське ТзОВ "Свіженька Мілк" (далі - позивач), звернулось в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 13 липня 2020 року за № ДК /0056Пр/03/01-20, який видано Державним інспектором контролю за використання та охороною земель Спинул Іваном Георгійовичем керівнику СТОВ "Свіженька Мілк" Бойко Юрію Васильовичу та яким приписано в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення земельного законодавства, шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:54:002:0008, площею 42 га.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКИ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 липня 2020 року посадовими особами відповідача видано припис керівнику СТОВ "Свіженька Мілк", яким приписано в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення земельного законодавства шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки за кадастровим номером 7310136900:54:002:0008 площею 42 га.

В приписі зазначено, що зазначена вище земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія А №000001 від 10.02.1993 року і знаходиться в адміністративних межах м. Чернівці.

Звертав увагу суду на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем самовільно зайнято та використовується частина вищевказаної земельної ділянки, шляхом її обробітку, посіву та вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи та вико -вівсяної суміші. Такими діями порушено вимоги ст.ст. 125, 126 та п. "б" ст.211 Земельного кодексу України.

Вважає дії відповідача, щодо видачі вказаного припису протиправними, а припис незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем, при видачі припису не з`ясовані всі обставини використання вказаної земельної ділянки позивачем.

Зокрема зазначив про те, що позивач не був повідомлений про планову чи позапланову перевірку, останньому не надавалися жодні документи, не пояснювалися підстави такої перевірки, а також він не був присутнім під час її проведення. Крім того, у акті перевірки відсутні відомості відносно особи, яка перевіряється та місцезнаходження такої особи.

Зауважив також, що відповідачем не вжито заходів щодо з`ясування правових підстав користування земельною ділянкою, а саме те, що 26 травня 2011 року між Державним підприємством дослідного господарства "Центральне" в особі директора Новицького З.М. та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Свіженька-Мілк" укладений договір, згідно умов якого на права постійного користування належить 171 га. земельної ділянки (рілля), яка використовується для вирощування сільськогосподарських культур та знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Каштанова, 20. З 26 травня 2011 року позивачем, відповідно до умов Договору виконанні роботи по приведенню земельної ділянки, площею 171 га. до придатності, вирощування сільськогосподарських культур. Частина земельної ділянки за кадастровим номером площею 42 га., що вказана в оскаржуваному приписі входить до предмету Договору.

Відтак позивач вважає, що умови договору дотримано, а останній жодним чином не міг допустити порушення земельного законодавства, які відображені в оскаржуваному приписі, оскільки, всі дії вчиняв на виконання вищевказаного договору, який є чинним і його виконання не заперечується сторонами.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що на виконання покладених обов`язків з метою належного реагування посадовими особами відповідача проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства, щодо законності використання земельної ділянки із земель державної форми власності. Відтак, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем самовільно зайнято частину земельної площею 42 га, без правовстановлюючих документів із земель державної форми власності, що суперечить вимогам Земельного кодексу України, в зв`язку з чим такими діями позивачем заподіяно шкоду в сумі 69947,40 грн.

Заперечив також, з приводу доводів позивача щодо існування договору на постійне користування земельною ділянкою від 26.05.2011 року укладеного між позивачем та ДПДГ "Центральне" з огляду на те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року по справі № 926/672/15, яке набрало законної сили після перегляду апеляційною інстанцією, встановлено факт відсутності у ДПДГ "Центральне" права на користування спірними земельними ділянками.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області на підставі наказу №430-ДК від 08.07.2020 року Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель всіх категорій і форм власності, здійснено державний контроль за додержання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності відповідно до заходів, передбачених документацією із землеустрою, в межах певного виду використання (зокрема щодо зміни складу угідь) у межах території Чернівецької міської ради, кадастровий номер: 7310136900:54:002:0008.

2. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 430-ДК/317/АП/09/01-20 від 09.07.2020 року, в якому (окрім іншого), зафіксовано порушення ст. 125 126 та пункту б статті 211 Земельного кодексу України, яке полягає в тому, що СТзОВ "Свіженька Мілк", в особі керівника Бойка Ю.В. самовільно зайнято та використовується частина земельної ділянки, кадастровий номер 7310136900:54:002:0008 площею 42 га. Самовільне зайняття частини земельної ділянки здійснено шляхом її обробітку, посіву та вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи та вико - вівсяної суміші.

3. Цього ж числа, 09.07.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області складено акт обстеження земельної ділянки № 113-ДК/0071/АО/10/01-20 від 09.07.2020 року, а в подальшому винесено припис №430-ДК/0156Пр/03/01-20 від 13.07.2020 року, про усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки, а також складено протокол про адміністративне правопорушення №430-ДК/0153П/07/01-20 від 13.07.2020 та винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення №430-ДК/0151По/08/01-20 від 15.07.2020 року, відповідно до приписів статті 53-1 КУпАП. (а.с.5,6,7)

4. Судом встановлено, що посадовими особами відповідача здійснено розрахунок розміру шкоди № 430-ДК/0073ШК/11/01-20 від 15.07.2020 року, заподіяної внаслідок використання без правовстановлюючих документів земельної ділянки , загальна сума шкоди становить - 69947,40 грн.

5. Судом також досліджений договір від 26.05.2011 року укладений між Державним підприємством дослідного господарства "Центральне" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Свіженька - Мілк", згідно умов якого Державне підприємством дослідного господарства "Центральне" та позивач домовились про надання платних послуг, щодо приведення земель до придатності, вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці, розміром 171 га. (а.с. 14)

6. Згідно рішення Господарського суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року по справі № 926/672/15 за позовом Прокурора м. Чернівці в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, яке набрало законної сили 28.03.2019 року встановлено, що ДПДГ "Центральне" не є користувачем земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Зокрема встановлено, що згідно п. 1.3. статуту державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільськогосподарського господарства Карпатського регіону Національної Академії аграрних наук України підпорядковане безпосередньо - Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України; загальне підпорядкування - Національній академії аграрних наук України, як органу по управлінню державним майном.

25 грудня 2013 року прийнята Постанова Президії НААН України, де п. 1 даної постанови про передачу землі Буковинській державній дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН постановлено: пункт 2 постанови Президії УААН від 30.06.1999 року (протокол № 13) - скасувати, а в п. 2 вище вказаної постанови зазначено, що земельні ділянки 2187,5 га. в м. Чернівці та 819 га. на території Вижницького району вирішено передати Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.

Пізніше, 26.03.2014 року прийнята інша постанова Президії НААН України, якою визначено п. 1 постанови Президії УААН від 25.12.2013 року викласти в такій редакції: пункт 2 постанови Президії УААН від 30.06.1999 року (протокол № 13) "Про створення державного дослідного господарства "Центральне" Чернівецької державної сільськогосподарської станції на самостійному балансі" скасувати в частині передачі земель Державному підприємству "Дослідне господарство "Центральне" Чернівецької державної сільськогосподарської станції Української академії аграрних наук".

При цьому, наведені постанови Президії НААН України від 25.12.2003 року та від 26.03.2014 року ДПДГ "Центральне" вважало незаконними та подало позов до Національної академії аграрних наук України про скасування вказаних постанов.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.12.2016 року у справі №910/14685/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Зокрема, судом встановлено, що з моменту видачі вказаних вище Державних актів на право постійного користування землею у Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України виникло право постійного користування земельними ділянками згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним планом землекористування.

Постанова Президії Української академії аграрних наук від 30.06.1999 року, якою ДПДГ "Центральне" передано земельні ділянки, не є правоустановчим документом, що посвідчує права позивача на користування земельними ділянками. Натомість вказана постанова є рішенням органу, уповноваженого управляти майном позивача та може слугувати підставою для оформлення права користування наведеними в них землями.

ДПДГ "Центральне" не довело належними та допустимими доказами наявність права користування спірними земельними ділянками, відтак неможливим у такому випадку є захист відсутнього права користування земельною ділянкою на підставі та у відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судовим рішенням у справі № 910/14685/15 встановлено факт відсутності у ДПДГ "Центральне" права користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне", використання земельних ділянок, переданих державою у постійне користування та майна - у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане дослідне господарство, а також цього статуту.

Порядок володіння, користування земельними ділянками та розпорядження майном, питання, пов`язані з вилученням землі і відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

Господарство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (п. 4.6 Статуту).

Отже, враховуючи викладене, слід вважати, що на момент укладення оспорюваних договорів та на час розгляду даного спору ДПДГ "Центральне" не є користувачем земельних ділянок у встановленому законодавством порядку, використання яких передбачено на умовах оспорюваних договорів. (а.с. 47-57)

Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Згідно з пункту 1 часини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3. Статтею 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

4. Аналогічна норма міститься також в частині 1 статті 1 Земельного Кодексу України.

Згідно з частини 1 статті 188 Земельного Кокексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

5. Згідно статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, здійснюється, окрім іншого, шляхом проведення перевірок.

Стаття 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає права державних інспекторів державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час здійснення заходів контролю, а саме: на безперешкодне обстеження земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевірка документів щодо використання та охорони земель; надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан; складання актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення, доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення та ін.

У разі виявлення порушення земельного законодавства, в тому числі і самовільного зайняття земельної ділянки, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк (ст. 144 ЗК України).

Аналізуючи вищевказані норми, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів. При цьому, законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

6. Звертаючись до суду позивач обґрунтовуючи протиправність рішення відповідача зазначав, що про планову чи позапланову перевірку він не повідомлявся, останньому не надавалися жодні документи, не пояснювалися підстави такої перевірки, а також позивач не був присутнім під час її проведення. Крім того, у акті перевірки відсутні відомості відносно особи, яка перевіряється та місцезнаходження такої особи.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання позивача на наявність з боку відповідача при проведенні перевірки порушень процесуального характеру є необґрунтованими, оскільки дані обставини не впливають на виявленні порушення земельного законодавства з боку останнього та прийняття з цього приводу рішення суб`єктом владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, об`єктом перевірки не являлась господарська діяльність позивача, або ж обставини, які стосуються прав власності чи права користування об`єктами належними позивачу. При цьому, як вже зазначено судом вище, наказ про перевірку стосувався (окрім іншого) - додержання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності відповідно до заходів, передбачених документацією із землеустрою, в межах певного виду використання (зокрема щодо зміни складу угідь) у межах території Чернівецької міської ради, в тому числі і земельної ділянки, кадастровий номер: 7310136900:54:002:0008. Відтак, судом відхиляються аргументи позивача в частині того, що він не повідомлявся про підстави і власне про саму ж перевірку.

При цьому, суд зазначає, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі N 826/382/18, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України суд застосовує до спірних правовідносин.

Також слід звернути увагу на те, що для визнання протиправними дій чи рішення недостатньо одного лише факту недобросовісного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії/рішення, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі дій/бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

7. Надаючи оцінку доводам позивача по суті виявленого порушення, зокрема щодо існування договору на постійне користування земельною ділянкою від 26.05.2011 року укладеного між останнім та ДПДГ "Центральне", суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення планового заходу контролю, встановлено порушення позивачем ст. 125 126, 168 та пункту б, г статті 211 Земельного кодексу України, яке полягає в тому, що СТзОВ "Свіженька Мілк" самовільно зайнято частину земельної ділянки, кадастровий номер 7310136900:54:002:0008 площею 42 га без правовстановлюючих документів, розташованої по вул. Каштанова, 20 м.Чернівці (урочище Шанці, відділок Садгора) , із земель державної форми власності (землі сільськогосподарського призначення - для науково - дослідної і виробничої діяльності, код цільового призначення 01.09 для дослідницьких та навчальних цілей).

На підставі встановлено порушення посадовими особами відповідача винесено припис №430-ДК/0156Пр/03/01-20 від 13.07.2020 року про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом звільнення частини самовільно зайнятої земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року N1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі також Закон N 1952-IV).

Згідно із пункту 1 частини 1 статті 2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 3 Закону N 1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

8. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошував на тому, що 26 травня 2011 року укладено договір, згідно умов якого сторони домовились про надання платних послуг щодо приведень земель до придатності, вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці 171 га., за адресою: м. Чернівці, вул. Каштанова, 20. З 26 травня 2011 року позивачем, відповідно до умов Договору виконанні роботи по приведенню земельної ділянки, площею 171 га. до придатності, вирощування сільськогосподарських культур. Частина земельної ділянки площею 42 га., що вказана в оскаржуваному приписі входить до предмету Договору.

Разом з тим, як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду суду Чернівецької області від 25.02.2019 року, яке набрало законної сили після перегляду апеляційної інстанцією, встановлено факт відсутності у Державного підприємством дослідного господарства "Центральне" права користування спірними земельними ділянками, в тому числі, яка самовільно використовується позивачем.

Таким чином, вищевказаний договір не є належним доказом в розумінні вимог статті 73 КАС України для спростування доводів відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки позивачем.

9. У контексті фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позивач самовільно зайнято спірну земельну ділянку, що є порушенням п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки, відтак останнім правомірно видано оскаржуваний припис, яким зобов`язано звільнити вищевказану земельну ділянку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

10. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

11. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського ТзОВ "Свіженька мілк" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання протиправним припису - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Сільськогосподарське ТзОВ "Свіженька мілк" (вул.Задубровська, 2, с.Горішні Шерівці, Заставнівський район, Чернівецька область, 59452, код ЄДРПОУ: 36752260)

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 39909396).

Суддя О.В. Боднарюк