Рішення

від 28.10.2020 по справі 640/17553/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/17553/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Селецької О.В.,

від відповідача-2 - Філімонова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 1. Державної податкової служби України, 2. Головного управління ДПС у місті Києві, провизнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №88 від 15.02.2017, виданий на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к про призначення документальної виїзної позапланово перевірки громадянина ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1998-2016 років, яка скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018;

- визнати незаконним та скасувати складений ДФС України акт №11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 від 07.03.2017 Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016 ;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0000081304, податкову вимогу №39901-17 від 21.06.2017 та рішення про опис майна у податкову заставу №39901/17-11 від 21.06.2017, прийняті головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві;

- визнати протиправними та скасувати акти опису майна від 22.02.2018 №55/26-15-17-03 та від 22.07.2018 за №513/26-15-17-03-15 та №514/26-15-17-03-15, складені головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 позовна заява залишена без руху та визначено позивачу строк на усунення виявлених судом недоліків.

У зв`язку з надходженням від позивача додаткових документів судом 26.11.2019 постановлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Однак, у зв`язку із виявленням судом необхідності отримання від позивача пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду із певними вимогами до суду, 26.11.2019 судом на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України також була постановлена ухвала, якою позовна заява залишена без руху.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача 09.12.2019 подана заява про поновлення пропущеного строку.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

05.02.2020 ГУ ДФС у м. Києві поданий відзив на позовну заяву, в якому стверджувалось про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, заявлених до цього органу.

24.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відмову у прийнятті відзиву на позовну заяву, що мотивовано пропуском відповідачем строку для його подання, а також підписання його не уповноваженою на це особою.

Також 24.02.2020 представником позивача подана заява про зміну підстав заявленого позову, а 02.03.2020 - про уточнення редакції позовних вимог.

Під час підготовчого провадження судом, за результатами обговорення відповідних питань було здійснено заміну первинного відповідача-1 з Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України (далі по тексту - відповідач-1, ДПС України), та відповідача-2 - Головне управління ДФС у місті Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач-2 ГУ ДПС у м. Києві).

01.07.2020 ДПС України подала відзив на позовну заяву, з урахуванням внесених до неї уточнень.

У підготовчому засіданні 21.09.2020 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду.

З урахуванням внесених представником позивача уточнень до підстав заявленого позову, а в подальшому - до змісту позовних вимог, предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про:

1. визнання протиправним та скасування наказу ДФС України №88 від 15.02.2017, виданого на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к про призначення документальної виїзної позапланової перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998-2016 роки, яка скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018;

2. визнання протиправними дій ДФС України по проведенню документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт №11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 від 07.03.2017.

3. визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081304 від 25.04.2017;

4. визнання протиправною та скасування податкової вимоги №39901-17 від 21.06.2017;

5. визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №39901/17-11 від 21.06.2017;

6. зобов`язання відповідача-2 виключити з державного реєстру записи щодо встановлення обтяження згідно з актами опису майна у податкову заставу №55/26-15-17-03 від 22.02.2018 та від 22.07.2018 за №513/26-15-17-03-15 і №514/26-15-17-03-15, складені ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування заявлених вимог представники позивача вказують на такі підстави (тези):

- копія наказу №88 від 15.02.2017 про проведення перевірки на адресу позивача в порушення вимог абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України не направлялась. При цьому представник позивача наголошує, що ОСОБА_1 починаючи з 16.06.2016, згідно відомостей про перетин державного кордону України через аеропорт Київ (Жуляни) авіарейсом Київ-Мінськ залишив територію України і до теперішнього часу знаходиться поза межами України, що підтверджує неможливість вручення копії наказу позивачу;

- ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, на підставі якої було видано наказ ДФС України №88 від 15.02.2017 про проведення перевірки. У зв`язку з наведеним, на переконання представника позивача, є безумні підстави для визнання протиправними прийнятих за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення №0000081304 від 25.04.2017, податкової вимоги №39901-17 від 21.06.2017, рішення про опис майна у податкову заставу №39901/17-11 від 21.06.2017 та актів опису майна від 22.02.2018 №55/26-15-17-03 та від 22.07.2018 за №513/26-15-17-03-15 та №514/26-15-17-03-15;

- оскільки податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік подана ОСОБА_1 17.04.2014, відтак, з урахуванням вимог пунктів 102.1 і 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, граничний строк визначення відповідачем суми грошових зобов`язань за 2013 рік припадає на 16.04.2017. Таким чином, станом на 25.04.2017 у відповідача були відсутні правові підстави для самостійного визначення суми грошових зобов`язань позивача за 2013 рік після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, що, як наслідок, свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення та похідних від останнього податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. При цьому порушень позивачем в 2015 та 2016 роках вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 164.1 статті 164, статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, відповідачем не встановлено;

- наведені в акті перевірки дані (щодо сумарного внеску ОСОБА_1 до статутних капіталів підприємства(ТОВ Фірма Клім ), дати створення цього товариства; щодо участі позивача як засновника у створенні ТОВ Акціонери товариства Лисичанськнафтооргсинтез (код ЄДРПОУ 30276329)). До того ж, основні витрати ОСОБА_1 на придбання нерухомого майна були здійснені в 2004 та в 2011 роках. На праві власності у позивача за спірних період належали легкові автомобілі та водний транспортний засіб, що набувались у власність у 2010-2012 роках, а деякі з них були відчужені у 2011-2012 роках. Також представник позивача вказує на те, що відповідачем, за періоди 2005-2008, 2011, 2013-2016 роки перекручуються та не в повному обсязі відображаються відомості, що містяться у відомостях ЦБД ДРФО (інформація про доходи, отримані від податкових агентів за період 2005-2008 роки, а також відображена у податкових деклараціях ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, тощо);

- в період 1998-2010 років, який включений відповідачем при визначенні суми оподаткованого доходу Податкового кодексу України (набрав чинності 01.01.2011) ще не існувало. Отже, до вказаного періоду не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції, які діяли в 2013 році.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом представник позивача вказує, що позивач ОСОБА_1 починаючи з 16.06.2016 перебуває за межами України у зв`язку з кримінальним переслідуванням відносно нього і тому про існування оскаржуваних рішень та дій в період їх складання та вчинення він не знав та не міг знати. 27.07.2018 позивач уклав з AO П.Р.С. і Компанія договір №27/07 про надання правничої допомоги, умовами якого передбачено представництво інтересів останнього в органах ДФС України та структурних підрозділах з питань дотримання вимог чинного законодавства. Про порушення своїх прав (свобод та інтересів), а також про наявність оскаржуваних рішень, час їх складання та зміст, позивач дізнався лише 26.07.2019, після отримання адвокатами за вказаним договором оскаржуваних в судовому порядку рішень органів ДФС. Після узгодження правової позиції з позивачем адвокат звернувся 13.09.2019 до суду із цим позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач-2, посилаючись на наявні в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 дані, які вказують, що станом на 20.06.2017 у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 674 920,94 грн, а також на положення пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України та пункту 3.1 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, ГУ ДФС у м. Києві було сформовано і направлено позивачу податкову вимогу і прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Відповідач-2 стверджує про правомірність наведених рішень, а також вказує на те, що і опис рухомого майна (акт опису майна №55/26-15-17-03), опис нерухомого майна (акти опису майна №513/26-15-17-03-15 та №514/26-15-17-03-15) здійснений контролюючим органом 22.02.2018 у відповідності до вимог податкового законодавства.

Оскільки причини невчасного подання відзиву ГУ ДФС у м. Києві викликані структурною реорганізацією ДФС в рамках комплексної реформи та пов`язаними з цим труднощі в організації роботи юридичного підрозділу ГУ ДФС у м. Києві, суд визнав такі причини поважними, а наведена у клопотанні представника позивача вимога про відмову у прийнятті відзиву - такою, що не підлягає задоволенню. Щодо доводів представника позивача про підписання відзиву неуповноваженою особою, оскільки підписано не адвокатом, суд визнає такі доводи необґрунтованими, оскільки відзив від ГУ ДФС у м. Києві підписаний Головою Комісії з реорганізації ГУ ДФС у м. Києві.

У своєму відзиві на позовну заяву (з урахуванням внесених до неї уточнень) ДПС України просить у задоволені вимог відмовити та наполягає на правомірності проведеної перевірки і складеного за її результатами податкового повідомлення-рішення. Мотивуючи свою позицію відповідач-1 вказує на те, що перевірка була призначена спірним наказом на підставі ухвали слідчого судді в межах кримінального провадження. Під час проведення перевірки на підставі наявної податкової інформації за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2015 роки було встановлено, що сукупна сума отриманих фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 доходів за 1998 - 2013 роки становить 13 870 870,48 грн, з яких сплачено податкових платежів на суму 992 323,26 грн. Невідповідність задекларованих витрат ОСОБА_1 отриманим у 1998 - 2013 роках доходам, одержаним з офіційних джерел, становить 7 507 958,16 грн. У зв`язку з наведеним за висновком контролюючого органу позивачем не включено доходи у сумі 7 507 958,16 грн до загального річного оподатковуваного доходу, не подано податкову декларацію за наслідками 2013 року та не сплачено податок з таких доходів. За твердженням ДПС України, розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України: 7 507 958,16 грн х 17 % = 1 276 352,89 гривень. Отже, за результатами перевірки встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 1 276 352,89 гривень.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з урахуванням внесених до них уточнень підтримали і просили їх задовольнити.

Представник ДПС України і представник ГУ ДПС у м. Києві проти позову заперечили і просили відмовити у його задоволенні.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.10.2020 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України задоволено; призначено позапланову документальну перевірку громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1998-2016рр. Проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.

15.02.2017 Державною фіскальною службою України виданий наказ №88 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки , яким на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к та на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78. 1.11 пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 15.02.2017.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу ДФС України №88 від 15.02.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 15.02.2017 складено повідомлення №11.

Вказане повідомлення разом з копією наказу №88 від 15.02.2017 було направлено 15.02.2017 рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копією фіскального чека №1117, датованого 15.02.20217 час: 20:34.

Згідно наданої ДПС України копії рекомендованого повідомлення, поштове відправлення вручено 03.03.2017 із відміткою у графі особисто із написом ОСОБА_1 .

21.02.2017 на ім`я ОСОБА_1 складено запит №1630/Б/26-59-13-07-21, датований 21.02.2017, щодо надання інформації та її документального підтвердження для з`ясування питання щодо повноти нарахування та сплати податкових платежів дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації .

Як стверджує представник позивача, вказаний запит направлений ОСОБА_1 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві поштою тільки 27.02.2017, тобто за день до завершення перевірки, на підтвердження чого надана копія конверта.

Так, фактична перевірка здійснювалась Державною фіскальною службою України з 15.02.2017 по 28.02.2017, за результатами якої 07.03.2017 складено акт №11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до змісту Акта перевірки, вона проведена в межах кримінального провадження від 05.01.2017 №42017000000000033 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20. 1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового Кодексу України, наказу Державної фіскальної служби України від 15.02.2017 №88 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к.

Під час проведення перевірки ревізором-інспектором, згідно Акта перевірки, були використані відомості електронної декларації, інформаційних баз даних органів ДФС (ІС Податковий блок, ЦБД ДРФО), даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, НАІС ДДАІ МВС України та іншої податкової інформації, наявної в контролюючому органі.

В Акті перевірки зафіксовані такі дані, що були встановлені ревізором-інспектором під час перевірки, зокрема:

- сумарний розмір внесків ОСОБА_1 до статутних капіталів підприємств (ТОВ Акціонери товариства Лисичанськнафтооргсинтез , ТОВ Фірма КЛИМ складає 130 675,00 грн (за даними контролюючого органу підприємства були створені відповідно в 1996 та 1999 роках);

- на підставі даних декларацій платника податків, інформаційних баз ДФС встановлено, що сукупна сума отриманих доходів за 1998 - 2013 становить 13 870 870,48 грн, з яких сплачено податкових платежів - 992 323,26 грн;

- вартість нерухомого майна на дату набуття власності складає 6 084 317,00 грн (по роках: 2004 - 259 018,00 грн; 2011 - 5 742 859,00 грн; 2013 - 82 440,00 грн);

- згідно з наявною податковою інформацією за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2015 роки фізична особа - платник податку ОСОБА_1 отримував доходи всього на суму 20 494 724,24 грн та сплатив податків на суму 1 891 650,51 грн;

- перевіркою встановлено, що витрати на придбання у періоді за 1998-2013 роки цінного рухомого майна, корпоративних прав та формування вкладів на рахунках складає 20 386 505,38 грн;

- невідповідність задекларованих витрат ОСОБА_1 отриманим у 1998 - 2013 роках доходам, одержаним з офіційних джерел, становить 7 507 951 (20 386 505,38 грн - (13 870 870,48 грн - 992 323,26 грн) = 7 507 958,16 грн. Отже, як зазначено в Акті перевірки, в порушення вимог підпункту 168.2.1 пункту 168, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку ОСОБА_1 не включено доходи у сумі 7 507 958,16 грн до загального річного оподатковуваного доходу, не подано податкову декларацію за наслідками 2013 року та не сплачено податок з таких доходів.

У зв`язку з наведеним в Акті перевірки контролюючий орган констатує, що за 2013 рік податковими агентами виплачено ОСОБА_1 доходу у вигляді заробітної плати - 1 214 162,86 грн, з якого утримано 202 498,03 грн (15 відс. та 7 відс.). Тобто, розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України: 7 507 958,16 х 17 % = 1 276 352,89 грн. Отже, за результатами перевірки встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 1 276 352,89 грн.

За загальним висновком ДФС України документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 164.1 статті 164, статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України у зв`язку із чим занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 1 276 352,89 грн.

Згідно наданих відповідачем документів копія Акта перевірки від 07.03.2017 направлялась на адресу позивача 09.03.2017 (причини не вручення платнику цього відправлення надані документи не містять).

На підставі Акта перевірки Державною фіскальною службою України 25.04.2017 складено податкове повідомлення-рішення №0000081304 (представник позивача помилково визначає орган, яким прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення - ГУ ДФС у м. Києві), яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 1 276 352,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 319 088,22 грн, всього на суму - 1 595 441,11 грн.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій, період, за який контролюючим органом донараховано податкове зобов`язання - 2013 рік.

Відповідачем-1 до відзиву додано копію квитанції та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження направлення ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення 27.07.2017. У довідці поштового відділення, штампованої 29.04.2017 у якості причини повернення визначено: за місцем обслуговування .

Згідно даних інтегрованої картки платника податків станом на 14.06.2017 за позивачем обліковувалась заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 2 143 048,95 грн, а також залишок несплаченої пені - 547607,84 грн, всього у сумі 2 674 920,94 грн. Така заборгованість згідно картки утворилась у зв`язку з несплатою зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №000081304 від 25.04.2017.

21.06.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу, що виставлена ОСОБА_1 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими зобов`язаннями за платежем за кодом бюджетної класифікації 11010500 на загальну суму 2 674 920,94 грн, з них: основний платіж - 1 276 352,89 грн, штрафні (фінансові) санкції - 319 088,22 грн, пеня - 1 079 479,83 грн.

Також 21.06.2017 уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №39901/17-11 про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу.

Вказане рішення згідно наданих відповідачем-2 копій конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, направлялось на адресу платника, однак повернулось не врученим з відмоткою поштового відділення: за закінченням встановленого строку зберігання .

22.02.2018 податковим керуючим на підставі рішення керівника ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2017 №39901/17-11 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 проведено опис майна - транспортних засобів (у кількості - 3 од.), про що складено акт опису майна №55/26-15-17-03. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію цього акта 07.03.2018 отримала особа Бакулин .

02.07.2018 податковим керуючим на підставі того ж рішення ГУ ДФС у м. Києві проведений опис майна платника податків ОСОБА_1 - земельної ділянки, про що складений акт опису майна за №513/26-15-17-03, а також опис майна - дачний будинок, що засвідчено актом опису майна №514/26-15-17-03.

У рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому відповідачем-2 на підтвердження отримання позивачем наведених актів опису майна, зазначено, що його отримано 18.07.2018 особою, що визначена як ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі №757/2198/17-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництв та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова Ю.В. та призначена позапланова документальна перевірка громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998-2016 роки, проведення якої доручено співробітникам Державної фіскальної служби України -скасовано і прийняти нову ухвалу, якою повернуто клопотання прокурору відділу процесуального керівництв та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякову Ю.В.

Стверджуючи про протиправність рішень і дій відповідачів позивач через своїх представників звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідачів, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/ або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У той же час, пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Згідно з підпунктом 1.2.3 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року №22, які є обов`язковими для виконання для всіх органів державної фіскальної служби, наказ про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, видається керівником органу державної фіскальної служби на підставі відповідного документа, передбаченого цим підпунктом Кодексу, тобто на підставі судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ініціюється виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та проводиться за умови вручення платникові податків до початку перевірки копії наказу про проведення перевірки.

З`ясовуючи, чи були дотримані контролюючим органом вимоги, з якими Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права приступити до здійснення перевірки платника податків, судом встановлено, що підставою для видання оскаржуваного позивачем наказу ДФС України про проведення перевірки слугувала ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к, якою ухвалено призначити позапланову документальну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1998-2016 роки. Проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 скасовано та постановлено нову, якою повернуто клопотання прокурору.

Відповідно до частини другої статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, судове рішення, у якому суд вирішує інші питання (окрім вирішення обвинувачення по суті), викладається у формі ухвали.

У Податковому кодексу України, як і у положенні про Державну фіскальну службу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відсутні повноваження контролюючого органу вирішувати питання щодо незаконності або неправомірності прийняття судового рішення (ухвали).

Частиною п`ятою статті 532 Кримінального процесуального кодексу України встановлюється, що ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

В ухвалі від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає і підлягає негайному виконанню, а значить, законної сили така ухвала набрала 16.01.2017.

Згідно частини третьої статті 532 Кримінального процесуального кодексу України, якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Як свідчить зміст мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного суду від 18.10.2018 у справі №757/2198/17-к, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу по суті, зазначив про відсутність підстав для перевірки доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення за умов прийняття слідчим суддею рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, наказ ДФС України №88 від 15.02.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 був винесений у період, коли ухвала від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к вважалась такою, що набрала законної сили (з 16.01.2017 по 18.10.2018).

При цьому, суд зазначає, що статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України обумовлена обов`язковість рішення суду, які набрали законної сили, для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У розглядуваному випадку, ухвала слідчого судді від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к, якою призначено проведення позапланової перевірки позивача у кримінальному провадженні на момент виникнення спірних правовідносин, була обов`язковою та підлягала виконанню контролюючим органом у межах її дії.

Згідно із визначенням, викладеним у пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У цьому провадженні позивач оскаржує наказу ДФС України №88 від 15.02.2017 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , який, в розумінні наведених норм, є індивідуальним актом (ненормативним правовим актом).

У рішеннях Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 3/35-313 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України Про Конституційний Суд України стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України), а також від 16.04.2009 № 7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскаржуваний наказ №88 від 15.02.2017 є індивідуальним правовим актом, тобто офіційно оформленим результатом волевиявлення органу державної влади, здійснюваним в односторонньому порядку і спрямованим на виникнення певних юридичних наслідків, стосується конкретно інтересів позивача ОСОБА_1 , його прав і обов`язків, оскільки породжує для нього певні юридичні наслідки.

Відтак, з огляду на наведене, правові наслідки оскаржуваних дій та рішень за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову у частині скасування наказу №88 від 15.02.2017, не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, наказ №88 від 15.02.2017, як акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом свого виконання, а тому він не може бути скасований судом після його виконання.

Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №807/2062/17 та від 02.03.2020 у справі №826/18930/18.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що наказ ДФС України №88 від 15.02.2017 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки громадянина ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1998-2016 років прийнято на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ДФС України по проведенню документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт №11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 від 07.03.2017, така вимога мотивована представником позивача (окрім доводів щодо скасування підстави для призначення і проведення такої перевірки - ухвали слідчого судді) тим, що відповідачем-1 було порушено порядок її проведення, оскільки копія наказу №88 від 15.02.2017 про проведення перевірки на адресу позивача в порушення вимог абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України не направлялась.

Оцінюючи такі доводи з метою вирішення питання щодо правомірності дій ДФС України при проведенні документальної позапланової перевірки, суд враховує посилання представників позивача на те, що ОСОБА_1 залишив територію України 16.06.2016 і на час прийняття спірних рішень і вчинення спірних дій не мав фізичної можливості отримувати поштову кореспонденцію, що направлялась на адресу його реєстрації у місті Києві.

Одночасно судом враховуються положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Зміст наведених норм Податкового кодексу України визначав обов`язок контролюючого органу до початку проведення документальної позапланової перевірки направити платнику податків копію відповідного наказу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручити особисто. При цьому, в силу пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документ вважається належним чином врученими, якщо він надісланий за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами пункту 92 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила) рекомендовані листи, серед інших, підлягають доставці додому.

Пунктом 99 цих Правил встановлювалось, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке здійснювалось 15.02.2017 о 20:34 год. на адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_1 і містило, за твердженням відповідача-1, копію наказу №88 від 15.02.2017 та повідомлення про проведення перевірки, вказує на те, що воно отримано відправником з відміткою про його отримання особисто 03.03.2017 із визначенням отримувача ОСОБА_1 , що засвідчено підписом працівника поштового відділення.

У зв`язку з наведеним, а також зважаючи на відсутність у ДФС України повноважень перевіряти справжність підпису отримувача рекомендованого листа, суд визнає правомірним, вчиненим з дотриманням приписів пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України початок проведення Державною фіскальною службою України документальної позапланової перевірки платника податків після отримання такого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Наведе, враховуючи викладені представниками позивача доводи, виключає наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ДФС України по проведенню документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт №11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 від 07.03.2017.

Стосовно вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне вказати на те, що у цьому провадженні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки, а також дій контролюючого органу по її проведенню, оскільки такі не створюють для платника податків правових наслідків на момент звернення до суду і розгляду справи по суті, водночас у спірних правовідносинам підлягає врахуванню та обставина, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №757/2198/17-к, яка слугувала підставою для проведення перевірки, скасована у судовому порядку.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення є у цьому випадку тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яке створює на час розгляду справи негативні наслідки для позивача.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки, що проведена на підставі ухвали слідчого судді, яка у подальшому була скасована не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлена у судовому порядку незаконність підстави для проведення проведеної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, для визначення грошового зобов`язання відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, скасування у судовому порядку ухвали слідчого судді про призначення перевірки, має правовим наслідком автоматичне визнання протиправними податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами такої перевірки.

Крім наведеного, аналізуючи зміст Акта перевірки, на підставі якого складено спірне податкове повідомлення-рішення, суд враховує таке.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на виявлених під час її проведення обставин, що вказують на те, що ОСОБА_1 здійснювались внески до статутних капіталів підприємств, що були створені в 1996 та 1999 роках, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011). Також Акт перевірки свідчить про те, що ревізором-інспектором аналізувалась інформація за період 01.01.1998 по 31.12.2015 (щодо сукупної суми отриманого доходу платника податків, витрати на придбання цінного рухомого майна, корпоративних прав та формування вкладів на рахунках) і розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено ревізором інспектором за період з 1998 по 2013 роки.

При цьому, Акт перевірки не містить посилань на конкретний податковий період в якому позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, що перешкоджає аналізу правомірності висновків контролюючого органу, в тому числі і у зв`язку з різними нормативно-правовими актами, які в різні проміжки часу вказаного відповідачем періоду врегульовували відповідальність платників податків за порушення закріплених в цих актах положень.

Наведене вказує на те, що визначена контролюючим органом сума грошового зобов`язання не може вважатись правомірно визначеною і не визнається доведеною.

Суд погоджується з доводами представників позивача і щодо порушення ДФС України правил нарахування податкового зобов`язання в частині строків, в які контролюючий має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Так, згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

- податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (підпункт 102.2.1);

- посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.2).

Оскільки ревізор-інспектор ДФС України в акті перевірки аналізує зміст електронної декларації ОСОБА_1 за 2013 рік (хоча і зазначає про її неподання платником податків), а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження постановлення відносно позивача на час прийняття податкового-повідомлення вироку за ухилення від сплати відповідного грошового зобов`язання або постановлення судового рішення про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, суд визнає протиправним нарахування відповідачем-1 грошового зобов`язання у спірному податковому повідомленні-рішення за межами строку, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081304 від 25.04.2017.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №39901-17 від 21.06.2017 суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У цій справі оскаржується податкове повідомлення-рішення №0000081304 від 25.04.2017 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 1 276 352,89 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 319 088,22 грн, всього на суму - 1 595 441,11 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення в силу наведених вище положень вважаться не узгодженим.

Одночасно у цій справі оскаржується і винесена ГУ ДФС у м. Києві податкова вимога №39901-17 від 21.06.2017 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими зобов`язаннями за платежем за кодом бюджетної класифікації 11010500 на загальну суму 2 674 920,94 грн, з них: основний платіж - 1 276 352,89 грн, штрафні (фінансові) санкції - 319 088,22 грн, пеня - 1 079 479,83 грн.

При цьому, відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081304 від 25.04.2017, сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою, а тому податкова вимога №39901-17 від 21.06.2017, в якій визначено суму податкового боргу, що виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням, в силу положень пункту підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України після набранням судовим рішенням у цій справі законної сили буде вважатись відкликаною.

Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо передчасності позовних вимог в частині скасування податкової вимоги №39901-17 від 21.06.2017.

Разом з тим, при вирішенні по суті вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №39901/17-11 від 21.06.2017 суд вважає за доцільним вказати на таке.

Відповідно до пунктів 88.1 і 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно до п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключно з дня виникнення податкового боргу .

З аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв`язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє і право податкової застави.

Положеннями п.2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням наведених у цьому рішенні висновків про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким було визначено грошове зобов`язання, у зв`язку з несплатою якого і утворився податковий борг, що і слугувало для відповідача-2 підставою для винесення спірного рішення про опис майна у податкову заставу, таке рішення також підлягає скасуванню.

Однак при цьому, вимога позивача про зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві виключити з державного реєстру записи щодо встановлення обтяження згідно з актами опису майна у податкову заставу №55/26-15-17-03 від 22.02.2018 та від 22.07.2018 за №513/26-15-17-03-15 і №514/26-15-17-03-15, складені ГУ ДФС у м. Києві - також визнається судом передчасною з огляду на таке.

Відповідно до підпункту пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України (у редакції на час постановлення рішення у цій справі) майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1);

- визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2);

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3);

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання (підпункт 93.1.4).

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 Податкового кодексу України).

Порядок реєстрації обтяжень на рухоме та нерухоме майно визначено Законами України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зі змінами та доповненнями та від 18.11.2003 №1255-IV Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень із змінами та доповненнями.

Згідно абзацу третього статті 44 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень реєстрація припинення обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов`язаний подати протягом п`яти робочих днів з дня припинення обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Таким чином, у разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави контролюючий орган (за власною ініціативою або на письмову вимогу боржника) звертається до органу державної реєстрації прав із заявою про припинення обтяження і виключення запису щодо обтяження рухомого та нерухомого майна з Державного реєстру.

Наведений порядок розгляду спірного питання визначає наявність у контролюючого органу підстави для звернення до органу державної реєстрації після набрання законної сили цим судовим рішенням, яким визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 №0000081304.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 21.06.2017 №39901/17-11.

4. В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8; код ЄДРПОУ 43005393) .

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ - 43141267) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська