Рішення

від 02.11.2020 по справі 206/1501/20

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/1501/20

Провадження № 2/206/611/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

представника позивача Булаха М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків,-

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щолистом від 12.06.2019 департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра по об`єкту: Капітальний ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , об`єкт загальною площею 55,0 кв.м., який ОСОБА_1 прийнято в експлуатацію декларацією від 14.08.2018 № ДП 141182260702. До теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі у сумі 32125,50 грн. не сплачено. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), а розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є невід`ємною частиною цього договору. На офіційному сайті державної архітектурно-будівельної інспекції України міститься інформація, що 14.08.2018 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 141182260702 Капітальний ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 . Під час реєстрації зазначеної декларації саме у замовника (забудовника) виник обов`язок звернутись не пізніше 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника до органу місцевого самоврядування за укладенням договору про пайову участь та сплатити пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Ухилення замовника від укладення такого договору є порушенням його обв`язку. Так, зазначений об`єкт було введено в експлуатацію, але пайовий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра не був сплачений відповідачем, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів. Бездіяльністю відповідача порушуються права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 32125,50 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

09.04.2020 представником позивача подано дану позовну заяву з додатками (а.с. 1-29).

04.05.2020 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.05.2020 (а.с. 33).

27.05.2020 у зв`язку із неявкою відповідача, судом продовжено строки підготовчого судового засідання та підготовче судове засідання відкладено на 24.07.2020 (а.с. 38).

24.07.2020 у зв`язку із неявкою відповідача, судове засідання було відкладено на 11.08.2020 (а.с. 45).

11.08.2020 у зв`язку із неявкою усіх сторін по справі, судове засідання було відкладено на 07.09.2020 (а.с. 51).

07.09.2020 у зв`язку із неявкою відповідача, судове засідання було відкладено на 02.10.2020 (а.с. 60).

02.10.2020 у зв`язку із неявкою відповідача, судове засідання було відкладено на 02.11.2020 (а.с. 75).

У судові засідання призначені 27.05.2020, 24.07.2020, 11.08.2020, 07.09.2020, 02.10.2020 та 02.11.2020 відповідач, яка повідомлялась про дату та час судових засідань, не з`явилась, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Під час розгляду справи судом заслухано позивача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

02.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини заочного рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії рішення Дніпропетровської міської ради № 9/9 від 08.06.2016 Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська , викладено абзац перший пункту 2.6 у новій редакції: Величина пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради (далі - департамент) звернення замовника (забудовника) про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість об`єкта, з техніко-економічними показниками, погодженими з постійною профільною комісією міської ради (за винятком випадків наміру здійснення будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 кв.м., господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках (а.с. 11-12).

Відповідно до копії регулярного акту рішення Дніпропетровської міської ради № 6/19 від 28.12.2011 Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська , викладено абзац 12 розділу 2.7 Порядку у новій редакції: При оформленні права власності на закінчені будівництвом об`єкти незалежно від механізму введення їх в експлуатацію, а також об`єкти незавершеного будівництва та їх частини, обов`язковим є отримання замовником (забудовником) довідки департаменту про сплату пайової участі , доповнено розділ 2.7 Порядку новим абзацом 15: Починаючи з 2012 року, кошти пайової участі зараховуються до бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету (а.с. 12)

В.о. начальника управління економіки Таслицька В.О. 12.06.2019 направляла ОСОБА_1 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту: Капітальний ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 для ознайомлення та підписання, які підлягають поверненню до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету міської ради у двадцятиденний строк після отримання (а.с. 14).

Згідно копії декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), замовником ОСОБА_1 здійснено капітальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , замовника звільнено від сплати пайової участі, згідно ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 року № 3038-VI, об`єкт закінчений будівництвом вважається готовим до експлуатації (а.с. 15-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В той же час, суд звертає увагу, що вищезазначені копія листа від 12.06.2019 та копія декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), не засвідчені належним чином, окрім цього представником позивача не було надано оригінали відповідних документів та не подано відповідного клопотання, щодо витребування оригіналів відповідних документів, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Відповідно до розрахунку розміру збитків гр. ОСОБА_1 по об`єкту: Капітальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , прим. 1, величина пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (розмір збитків) по об`єкту складає 32125,50 грн. (а.с. 19).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/14 від 29.07.2011 та додатками до нього, визначено порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська (а.с. 20-26).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 04.07.2018 зареєструвала за собою право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а станом на 19.09.2018 на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя № 3488 право власності було зареєстровано за ТОВ ТЕРНОЛЮКС (ЄДРПОУ: 41967005) (а.с. 69-70).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частинами 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018) визначає зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як визначено ч. 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018), пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з наведеними в ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018) термінами замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси; об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

З огляду на норму ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018), забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Так, відповідно забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об`єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд. Здійснення ж капітального ремонту чи реконструкції об`єкту будівництва, що не пов`язано зі зміною площі чи конфігурації об`єкту по відношенню до земельної ділянки, не свідчить про забудову земельної ділянки, оскільки об`єкт будівництва вже створений.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 29.10.2019 по справі № 922/3628/18.

Відтак, посилання представника позивача на норми Закону України Про архітектурну діяльність , який визначає, що до будівництва відноситься нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт, не стосується спору, оскільки відповідне формулювання не дає чіткового визначення, а лише узагальнює поняття будівництва в розумінні і для цілей Закону України Про архітектурну діяльність .

Крім того, в ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018) на підставі якої заявлено позовні вимоги, мова йде про намір не будівництва взагалі, а саме забудови території, тобто розміщення на території об`єкту будівництва, а не здійснення будь-якого будівництва самого по собі. Тому, поняття будівництва взагалі не має значення для кваліфікації правовідносин за Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Таким чином, обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайову участь) в тому числі шляхом звернення за укладенням (укладення) відповідного договору, покладається на фізичну або юридичну особу, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Як вбачається з обставин спору, відповідачем фактично здійснювався капітальний ремонт вже існуючої будівлі, без зміни площі та конфігурації забудови, що також не має безпосереднього зв`язку з земельною ділянкою.

Також, як визначено в Листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.07.2011 року N 23-11/6294/0/6-11 Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів , органи місцевого самоврядування мають право на вимогу до замовника будівництва щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту з моменту заявлення останнім наміру щодо забудови відповідної земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування або його виконавчий орган, який наділений відповідними повноваженнями, відповідно до встановленого згідно з Законом порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, у своєму рішенні щодо надання замовнику будівництва містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що перебуває у володінні чи користуванні такого замовника, або у рішенні про відведення замовнику будівництва відповідної земельної ділянки під забудову в обов`язковому порядку обумовлює питання відносно зобов`язань такого замовника щодо пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту. Обумовлення органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом у своєму рішенні щодо надання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки чи відведення земельної ділянки під забудову є офіційним повідомленням замовника будівництва про настання у нього зобов`язання фінансового характеру в частині сплати відповідної величини коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та договірних зобов`язань в частині дотримання визначених у рішенні строків укладення договору пайової участі.

Проте, позивачем не викладено обставин щодо надання відповідачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки чи відведення земельної ділянки під забудову і чи існує необхідність в цьому у разі здійснення капітального ремонту, що не пов`язаний з зайняттям земельної ділянки.

В той же час, позивачем не обґрунтовано ні наміру забудови, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок спірного капітального ремонту, зокрема, з посиланням на фактичні обставини та дані проектної та будівельної документації.

Таким чином, оскільки відповідачем не здійснювалась забудова земельної ділянки, відсутні підстави для застосування до нього ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності в частині обов`язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору.

Так, у даному випадку, у відповідача був відсутній обов`язок укладення договору пайової участі, відтак капітальний ремонт вже існуючого об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 без фактичної забудови земельної ділянки не відноситься до об`єктів справляння пайового внеску.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.10.2019 по справі № 911/594/18 погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій.

Також, суд звертає увагу, що згідно п. 22 декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), замовника звільнено від сплати пайової участі , згідно ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , при цьому дану декларацію 14.08.2018 було зареєстровано Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Дніпровської міської ради та не порушено питання, щодо укладення договору пайової участі.

Окрім цього, судом встановлено, що власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя № 3488 від 19.09.2018 є ТОВ ТЕРНОЛЮКС , в той же час департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звертався до ОСОБА_1 з листом, щодо необхідності укладення договору пайової участі з яким направила 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра по об`єкту: Капітальний ремонт нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 лише 12.06.2019.

Таким чином, таке звернення до відповідача мало місце вже коли ОСОБА_1 фактично не була власником вищезазначеного об`єкту нерухомості, що також є перепоною для укладення договору пайової участі з огляду на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено у його постанові від 15.07.2020 по справі № 206/6956/18.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В свою чергу, практика Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Враховуючи вищевикладене, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обгрунтованого висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 26, 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції від 23.07.2018), ст.ст. 11, 15, 22, 1166ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про стягнення збитків- відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.11.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак