Постанова

від 02.11.2020 по справі 440/2342/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бойко С.С.

02 листопада 2020 р.Справа № 440/2342/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Голд Грейн Плюс до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

07.05.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС (далі - ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС ) звернулось до суду з позовом, яким просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) від 11.03.2020 року:

- № 0002990501, яким ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4.470,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 3.576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 894,00 грн.;

- № 0002980501, яким ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 476.036,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 380.829,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 95.207,25 грн..

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що заниження податкових зобов`язань зі сплати ПДВ фактично не відбулось, оскільки товариство у встановлені законом строки сплатило спірні суми, але допустило технічні помилки у заповненні Додатку 5 до податкової декларації зі сплати ПДВ, що полягають у невірному зазначенні ІПН контрагентів ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТРАТА . Посадові особи контролюючого органу прийшли до помилкового висновку, що придбання товарів ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС у ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 , які є посадовими особами товариства - це посередницька схема від ухилення сплати податків з метою штучного завищення витрат. У взаємовідносинах із потенційними покупцями позивача, комерційний агент ФО-П ОСОБА_1 діяв від імені ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС , а не від свого власного.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що що в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг у ФО-П ОСОБА_2 , ФО-П ОСОБА_1 .. Заниження податкового зобов`язання на суму ПДВ 3576,00 грн. виникло за рахунок не відображення у Додатку 5 до податкових декларацій податкових накладних виписаних позивачем на адресу покупця ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТРАТА .

Рішенням суду від 30.07.2020 року адміністративний позов ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС задоволений у повному обсязі у спосіб, визначений позивачем.

Судове рішення вмотивоване тим, що чинним законодавством не обмежується кількість підприємств, установ, організацій, де працівник може працювати за сумісництвом, законодавче обмеження одночасного виконання роботи як найманий працівник і як фізична особа-підприємець відсутнє. У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару, факт постачання товарів від ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 підтверджено залученими до матеріалів справи копіями відповідних документів. Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на укладення агентських договорів з ФО-П ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими. Помилкове зазначення індивідуального податкового номеру контрагентів ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТРАТА не призводить до заниження податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, оскільки не спричиняє зменшення суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС .

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, відповідач вказує, що у ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_1 відсутня можливість постачати ТМЦ ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС у зв`язку з обмеженістю робочого часу та відсутністю найманих працівників, документально не доведено транспортування товару від ФО-П ОСОБА_1 на суму 360.750,00 грн. та від ФО-П ОСОБА_2 на суму 207.370,00 грн.. Також податковий орган зазначив, що документи, які б підтверджували відповідність складського приміщення відповідним характеристикам складського приміщення з дотриманням умов зберігання насіння насипом до перевірки не надано, як і не надано до видаткових накладних лабораторних аналізів, сертифікатів, що засвідчують сортові або посівні якості посівного матеріалу, хоча договорами передбачено, що дані документи є обов`язковими. В ході перевірки ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС документально не доведено причетність ФО-П ОСОБА_1 до агентських послуг та не підтверджено понесені агентом витрати в межах виконання агентського договору, транспортні витрати. Заниження податкового зобов`язання на суму ПДВ 3576,00 грн. виникло за рахунок не відображення у Додатку 5 до податкових декларацій податкових накладних виписаних позивачем на адресу покупця ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТРАТА .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 15.01.2020 року по 28.01.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області була проведена документальна планова виїзна перевірка податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС .

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 11.02.2020 року № 139/16-31-05-01-10/40076358 (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.231, пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 4, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІІ НП(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , Наказу від 31.12.1999 року № 318 Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 380.829,00 грн, в тому числі: 2017 рік - 218.674,00 грн., 1 квартал 2018 року - 11.079,00 грн., 2 квартал 2018 року - 16.787,00 грн.; 1 квартал 2019 року - 17.955,00 грн.; 2 квартал 2019 року 45.630,00 грн., 3 квартал 2019 року 70.704,00 грн.;

- пункту 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3576,00 грн., у тому числі у серпні 2017 року - 2000,00 грн., грудень 2018 року - 1576,00 грн.;

- абзац ґ п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та п. 3.1-3.6 ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2018 року та 1-3 квартал 2019 року, які надані не в повному обсязі, що не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку.

У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 11.03.2020 року за № 0002990501 та № 0002980501.

ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС не погодившись із висновками акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, подало заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС у Полтавській області.

Листом від 05.03.2020 року № 8153/10/16-31-05-01-18 ГУ ДПС у Полтавській області повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 11.02.2020 року № 139/16-31-05-01-10/40076358 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (надалі - П(С)БО 16 Витрати ).

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з ч. 2 ст. 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Мотивуючи правомірність донарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 476.036,25 грн. податковий орган виходив з того, що факт придбання позивачем у ФО-П ОСОБА_2 продукції (насіння соняшнику, гречки, кукурудзи, люцерни, соя) позивачем не підтверджена з урахуванням економічної недоцільності отримання товару, відсутності настання реальних економічних наслідків, відсутністю можливості постачати товари та послуги у зв`язку з обмеженістю робочого часу, ненадання контрагентами сертифікатів якості на продукцію, недоліків у видаткових накладних, не підтвердження документально агентських послуг.

Аналізуючи зміст договорів від 01.01.2017 року № 1/17 (договір поставки насіння) (а.с. 102), від 03.04.2017 року № 1/17 (поставка насіння) (а.с. 153), від 28.02.2018 року № 15/18 (поставка насіння) (а.с. 140), від 02.01.2019 року № 01/19-МІ (поставка насіння) (а.с. 161), контролюючий орган дійшов висновку про те, що на його виконання ФО-П ОСОБА_2 не мала змоги постачати товар ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС у зв`язку з обмеженістю робочого часу та відпочинку ОСОБА_2 , яка у свою чергу виконує посадові обов`язки керівника ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС протягом робочого дня тривалістю 8 годин.

З пояснень представника позивача слідує, що ОСОБА_2 дійсно перебуває на посаді директора ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС , ОСОБА_1 на посаді заступника директора ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС та зазначає, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо реєстрації фізичною особою-підприємцем посадової особи юридичної особи приватного права.

Колегія суддів враховує також, що чинним законодавством не обмежується кількість підприємств, установ, організацій, де працівник може працювати за сумісництвом.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Зі змісту вказаної норми не встановлено обмеження сумісництва ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які можуть укладати працівники, ні за тривалістю роботи, яку працівник поєднує з основною, законодавчого обмеження одночасного виконання роботи як найманий працівник і як фізична особа-підприємець немає.

Суд звертає увагу, що графік роботи кожного працюючого на підприємстві не обов`язково має співпадати з режимом роботи товариства взагалі.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що поставка товару не обмежена часовими рамками. Доказів того що місце навантаження (склади) товару ФО-П ОСОБА_2 , ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС має обмежений режим робочого часу відповідачем суду не надано.

Актом перевірки встановлено, що технічні характеристики транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення насіння від ФО-П ОСОБА_2 до ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС не дозволяють перевезення зернових насипом та в обсягах зазначених у накладних. Крім того, вказує, що по операціям з ФО-П ОСОБА_1 транспортування товару товарно-транспортною накладною підтверджено лише по одній накладній.

Представником позивача у позовній заяві зазначається, що в незалежності від одиниць виміру все насіння транспортується запакованим, при цьому на пакуванні зазначається партія.

У випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі № 816/681/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що деякі первинні документи містять недоліки, колегією суддів не береться до уваги, адже відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Факт постачання товарів від ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 підтверджено залученими до матеріалів справи копіями специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, завдань водієві, картки рахунку 281, договорів постачання придбаного товару позивачем іншим контрагентам.

Також, відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості виробника (посвідчення про якість) як підставу щодо нездійснення реальних господарських операцій.

Проте колегія суддів не погоджується с такою позицією відповідача, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Така позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі № К/9901/49632/18.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС від 02.11.2015 року № 2/15 вирішено укласти агентський договір з ОСОБА_1 (а.с.174).

Взаємовідносини ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС та ФО-П ОСОБА_1 відбувались на підставі агентських договорів від 03.11.2015 року № 1/2015 (а.с. 175), від 01.01.2017 року № 1/2017 (а.с. 178), від 01.01.2018 року № 1/2018 (а.с.183).

Пунктом 1.2 зазначених договорів передбачено, що відповідно до умов цих договорів агент (ФО-П ОСОБА_1 ) зобов`язується сприяти підприємству (ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС ) в укладанні угод від імені підприємства й за його рахунок, а саме: агент зобов`язується сприяти підприємству в укладанні договорів купівлі-продажу (поставок), предметом яких продаж (поставка) підприємством засобів захисту рослин і насіннєвого матеріалу; агент зобов`язується контролювати потребу покупців у товарі протягом усього строку дії даного договору й у рамках дій договорів купівлі-продажу (поставки), укладених підприємством і покупцями за посередництвом агента.

Виконанням агентом своїх повноважень, за яке йому належить виплата винагороди, вважається укладення підприємством при сприянні агента договору купівлі-продажу (поставки) товару покупцем, а також кожна поставка товару підприємством покупцям, з якими укладені договори купівлі-продажу (поставки) при сприянні агента (п. 4.1 договорів).

Пунктом 4.4 договорів зазначено, що при фактичній передачі підприємством товару (за сприянням агента) покупцю, підприємство виплачує агенту агентську винагороду згідно бонусної програми.

Позивачем на підтвердження реальності виконання умов Договору до перевірки було надано бонусну програму для агентів, акт прийому передачі агентських послуг, протоколи зустрічей.

Головною економічною вигодою від агентських договорів було укладання договорів поставки продукції з покупцем ПРИВАТНА АГРОФІРМА ПЕТРІВКА , ТОВ АГРОФІРМА ОРЖИЦЯ .

Колегією суддів встановлено, що серед переліку послуг, що надаються Агентом за умовами зазначених договору, визначено, зокрема: здійснення пошуку оптимального контрагента для продажу товару; здійснювати консультаційно-інформаційні послуги з просування товару кінцевому споживачеві для ефективного його використання при виробництві сільськогосподарської продукції; вишукати покупця товару для укладання угоди між ним та підприємством на умовах не гірше, чим установлені підприємством.

Акти прийому-передачі агентських послуг (а.с. 181, 182, 187) містять найменування сторін Договорів, обсяг наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, які послуги (роботи) реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано, при цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд не бере до уваги доводи контролюючого органу в частині того, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові ресурси та основні засоби, оскільки відповідачем взагалі не взято до уваги характер наданих послуг та не доведено, що для здійснення пошуку клієнтів необхідні такі ресурси.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на укладення агентських договорів з ФО-П ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 295 Господарського кодексу України комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Частиною 1 ст. 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме у господарських відносинах фізичні особи-підприємці беруть участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач звертає увагу на те, що у взаємовідносинах із потенційними покупцями позивача, комерційний агент ФО-П ОСОБА_1 діяв саме від імені ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС , а не від свого власного.

Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача, щодо того, що ОСОБА_1 надавав агентські послуги і паралельно виконував обов`язки заступника директора ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС . ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС з 29.03.2017 року, до цієї дати діяв виключно як комерційний агент у взаємовідносинах з ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС .

Крім того, представник позивача зазначив, що до посадових обов`язків ОСОБА_1 , як заступника директора не входить виявлення та пошук потенційних покупців, ведення з ними переговорів, укладення договорів.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17.

Зміст укладеного договору та фактично вчинених на його підставі господарських операцій відповідає меті та завданням діяльності договірних сторін, які претензій одна до одної не мають.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Колегія суддів зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

А відтак, податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2020 року № 0002980501 безпідставно донараховано ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 476.036,25 грн..

Щодо правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 11.03.2020 № 0002990501, яким ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4470,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

На думку податкового органу заниження податкового зобов`язання на суму податку на додану вартість 3576,00 грн виникло за рахунок не відображення у Додатку 5 до податкових декларацій податкової накладної від 21.08.2017 року № 5 виписаної ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та від 13.12.2018 року № 5 виписаної покупцю С(Ф)Г АСТАРТА .

Позивачем наголошується, що ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС у встановлені законом строки сплачено суми податкових зобов`язань, але було допущено технічні помилки у заповненні Додатку 5 до податкової декларації зі сплати ПДВ, що полягало у невірному зазначенні індивідуального податкового номеру контрагентів ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТАРТА .

Вказане помилкове зазначення індивідуального податкового номеру контрагентів ПП АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ та С(Ф)Г АСТАРТА не призводить до заниження податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, оскільки не спричиняє зменшення суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними. Помилка допущена лише у додатку 5 до податкової декларації зі сплати ПДВ, який за своєю суттю є зведеною відомістю податкових накладних за окремий період.

Оскільки у декларації зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов`язання, визначені на дату складання податкової накладної з невірним ІПН. Розрахунок коригування та друга податкова накладна не впливають на визначене податкове зобов`язання, тому операція, пов`язана з виправленням помилки в ІПН покупця, відображенню у податковій звітності з ПДВ не підлягає.

Такої правової позиції також дотримується ДПС України листом індивідуальної податкової консультації від 27.08.2019 року № 3999/6/99-99-15-03-02-15 щодо особливостей виправлення помилок в податкових накладних та податковій звітності з ПДВ.

Листом головного бухгалтера ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС від 21.01.2019 року податковому органу надано письмові пояснення, що технічна помилка відбулася у зв`язку зі збоєм у програмному забезпеченні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно донараховано ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 3576,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для донарахування ТОВ ГОЛД ГРЕЙН ПЛЮС грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 12 листопада 2020 року.