Постанова

від 12.11.2020 по справі 320/7118/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7118/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.Г.

при секретарі Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Богуславської районної державної адміністрації Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту - відповідач) в якому просив з уточненням позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Богуславської районної державної адміністрації Київської області щодо не розгляду звернення про призначення на посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді та не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді в період з 27.03.2018 по 20.02.2020 та зобов`язати Богуславську районну державну адміністрацію Київської області провести розрахунок коштів, які підлягали виплаті та відрахуванню ЄСВ за період вимушеного прогулу з 27.03.2018 по 20.02.2020

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (згідно з тексту апеляційної скарги).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Богуславська районна державна адміністрація не мала жодних законних підстав для призначення позивача на даній посаді, оскільки станом на 30.01.2019 посада завідувача сектору з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації була відсутня. Крім того, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 02.08.2018 по 20.02.2020 включно, однак, судом першої інстанції при винесенні рішення про стягнення виплат за вимушений прогул взято було період з 27.03.2018 по 20.02.2020.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції в рішенні від 29.04.2020 року надано обґрунтовану юридично-правову оцінку неможливості врахування вказаних обставин при визначенні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також про відсутність будь-яких правових підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Відповідач також подав відповідь на вказаний відзив позивача, в якому зазначив, що відзив на адміністративну скаргу позивача є не обґрунтованим і таким, який не спростовує жодних із пред`явлених апеляційних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач з 05.09.2005 року до 06.03.2017 працював на посадах головного спеціаліста та згодом на посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА Київської області.

Рішенням Богуславської міської ради від 03.03.2017 №333-18-VІІ року позивача обрано секретарем міської ради, що передбачає виконання обов`язків на постійній основі в органі місцевого самоврядування.

Розпорядження Богуславської РДА Київської області від 06.03.2017 №32-К гр. ОСОБА_1 звільнено від займаної посади завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей райдержадміністрації у зв`язку з переходом на виборну посаду секретаря Богуславської міської ради відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України.

Позивач з 07.03.2017 по 26.03.2018 працював на посаді секретаря Богуславської міської ради, перебуваючи в штаті міськвиконкому.

Рішенням Богуславської міської ради Київської області від 26.03.2018 №687-37-VІІ повноваження позивача, як секретаря міської ради, достроково припинені та розпорядженням міського голови від 26.03.2018 №44-ОС позивача звільнено із займаної виборної посади.

27.03.2018 позивач звернувся із заявою до Богуславської РДА з вимогою поновити його на посаді завідувача сектором з опіки та піклування, яку він обіймав до переходу на виборну посаду в Богуславській міській раді.

Відповідач листом від 04.04.2018 № 06-12/1068 повідомив позивача, що статтею 21 Закону України Про державну службу визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення за результатами конкурсу та забороняється прийняття на посади державної служби без проведення конкурсу та повідомлено, що 06.03.2018 оголошено конкурс на вакантну посаду завідувача сектору з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення на посаді та зобов`язання поновити на посаді.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 у справі №810/1654/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, позовні вимоги позивача задоволені, визнано протиправною бездіяльність Богуславської РДА Київської області щодо не поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА Київської області, зобов`язано Богуславську РДА Київської області поновити гр. ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА Київської області після припинення повноважень на виборній посаді.

З метою виконання судового рішення у справі № 810/1654/18, 28.11.2018 за виконавчим листом від 12.11.2018 №810/1654/18, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, за наслідками якого виконавче провадження було завершено з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 71-72).

У зв`язку з тим, що станом на 30.01.2019 посада завідувача сектору з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації відсутня, позивачу, на виконання вимог статті 118 Кодексу законів про працю, направлено лист від 04.03.2019 № 06-12/708 про зміни до штатного розпису Богуславської районної державної адміністрації, а саме: про скорочення посади завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації та запропоновано обійняти вакантну посаду - головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської районної державної адміністрації (а.с. 36).

Зі слів відповідача, відповідь на даний лист від позивача щодо прийняття рішення до Богуславської районної державної адміністрації не надходила.

Богуславська районна державна адміністрація, з метою отримання відповіді щодо погодження чи відмови обійняти запропоновану районною державною адміністрацією вакантну посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської районної державної адміністрації, листом від 05.04.2019 № 07.2-16/1061, повторно звернулась до позивача (а.с. 37).

Так, з наявної в матеріалах справи заяви позивача від 11.04.2019, вбачається, що останній не вважає, що запропонована посада є рівнозначною, та повідомляє відповідача, що він звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування Розпорядження №9 від 28.01.2019 Богуславської РДА, яким окрім скорочення посади завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей було проведено ліквідацію самого структурного підрозділу - сектору з опіки та піклування служби у справах дітей (а.с. 35), у зв`язку з чим він просив надати йому пропозицію щодо іншої вакантної посади після винесення рішення по справі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019, у справі № 320/1506/19 за позовом ОСОБА_1 до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.01.2019 № 9, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Після набрання зазначеним рішенням законної сили, позивач, повторно звернувся із заявою від 17.10.2019 до відповідача з проханням призначити його на вакантну посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської районної державної адміністрації (а.с.62).

На зазначену заяву, відповідач листом надав відповідь від 08.11.2019, у якій повідомив, що позивач відмовився обіймати зазначену посаду (а.с. 63).

На виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 22 листопада 2019 №679 Про граничну чисельність працівників районних державних адміністрацій Київської області розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки голови Богуславської районної державної адміністрації Про затвердження структури Богуславської районної державної адміністрації від 28.12.2019 №275 реорганізовано відділи та виведено посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської районюї державної адміністрації (а.с. 42)

У подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 11.02.2019, в якій просив призначити його на державну службу на виконання вимог рішення суду (а.с. 77), у відповідь на яку отримав лист від 14.02.2020 з запропонованими вакантними посадами (а.с. 76).

У відповідь на зазначеного листа позивач подав до відповідача заяву від 19.02.2019, у якій просив призначити його на одну із запропонованих вакантних посад - завідувача сектору управління персоналом та правової роботи управління соціального захисту населення Богуславської РДА (а.с. 83).

Наказом Богуславської РДА від 19.02.2020 №7-к ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору управління персоналом та правової роботи управляння соціального захисту населення Богуславської РДА з 20.02.2020 (а.с. 84).

Вважаючи, що відповідачем допущена тривала протиправна бездіяльність з невиконання рішення суду щодо поновлення його на роботі останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем безпідставно затягувався процес виконання рішення суду шляхом ліквідації відділу та скорочення посади, на якій працював позивач, при цьому, що рівнозначна посада була запропонована позивачу лише листом від 04.03.2019, тобто, майже через вісім місяців після винесення рішення про поновлення позивача на посаді. Крім того, оскільки судом встановлена протиправна бездіяльність щодо не розгляду звернення про призначення на посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді та не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді в період з 27.03.2018 по 20.02.2020, відтак, правомірним є висновок про задоволення і вимоги про стягнення коштів з Богуславської РДА за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Положеннями статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Належить відмітити, що вказана норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, п. 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Положеннями частини четвертої статті 257 КАС України встановлено що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, відповідно до роз`яснень Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, згідно з якою середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 порядку № 100).

Як зазначалось вище, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 у справі №810/1654/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, позовні вимоги позивача задоволено шляхом визнання протиправною бездіяльність Богуславської РДА Київської області щодо не поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА Київської області та зобов`язання Богуславської РДА Київської області поновити гр. ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської РДА Київської області після припинення повноважень на виборній посаді.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що рівнозначна посада була запропонована позивачу лише листом від 04.03.2019, тобто, майже через вісім місяців після винесення рішення про поновлення позивача на посаді, а на посаді позивач був поновлений лише після звернення позивач з даним адміністративним позовом до суду 20.02.2020, тобто, більше ніж через півтора року після винесення рішення у справі 810/1654/18.

З наведеного вбачається факт затягування процедури виконання рішення суду шляхом ліквідації відділу та скорочення посади, на якій працював позивач.

Так, апелянт зазначає, що Богуславська районна державна адміністрація не мала жодних законних підстав для призначення позивача на даній посаді, оскільки станом на 30.01.2019 посада завідувача сектору з опіки та піклування служби у справах дітей Богуславської районної державної адміністрації була відсутня.

Апелянт також зауважує, що в період з 28.03.2018 по 19.02.2020 Богуславська районна державна адміністрація у своїй структурі та структурних підрозділах не мала посад рівнозначних посаді завідувача сектором з опіки та піклування служби у справах дітей районної державної адміністрації.

Водночас, колегія суддів підкреслює, що резолютивна частина судового рішення у справі 810/1654/18, що перебувала на примусовому виконанні у відповідача, не містить жодних застережень щодо можливості поновити працівника на рівнозначній посаді в разі відсутності посади, на якій його поновлено з 20.02.2020.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо неможливості виконати судове рішення у зв`язку з відсутністю спірної посади, оскільки, відповідач мав можливість внести зміни до структури та штатного розпису щодо цієї посади, однак не вживав дієвих заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності Богуславської районної державної адміністрації Київської області щодо не розгляду звернення про призначення на посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді та не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді в період з 27.03.2018 по 20.02.2020.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Богуславської районної державної адміністрації Київської області провести розрахунок коштів, які підлягали виплаті та відрахуванню ЄСВ за період вимушеного прогулу з 27.03.2018 по 20.02.2020, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, колегія суддів зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення (набрання законної сили), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Враховуючи те, що на момент прийняття судами попередніх інстанцій рішень, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №810/1654/18 про поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано, а у самому рішенні не було зазначено про виплату суми за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України з 27.03.2018 по 20.02.2020 в сумі 242921,83 грн згідно з довідки Богуславської РДА від 23.03.2020 №05-16/646.

Щодо доводів апелянта в частині того, що позивач перебував на обліку в Богуславській районній філії Київського обласного центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю колегія суддів зазначає, що в рамах спірних правовідносин вирішується трудовий спір та розрахунок суми середньої заробітної плати позивача, стягнутої судом за час вимушеного прогулу, а не суми коштів, отриманих позивачем під час вимушеного прогулу чи допомоги по безробіттю, ня які посилається апелянт, як на підставу для відрахування та зменшення розміру виплати середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Богуславської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 12.11.2020 року