Ухвала

від 10.02.2021 по справі 320/7118/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 лютого 2021 року м.Київ №320/7118/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., при секретарі судового засідання - Дмитренко К.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Богуславської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність районної державної адміністрації Київської області щодо не розгляду звернення про призначення на посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді та не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської райдержадміністрації з 28.01.2019; зобов`язати Богуславську районну державну адміністрацію Київської області призначити ОСОБА_1 на вакантну посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку та цивільного захисту Богуславської районної державної адміністрації Київської області з 28.01.2019; зобов`язати Богуславську районну державну адміністрацію Київської області зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про продовження державної служби в Богуславській районній державній адміністрації Київської області з 27.03.2018; зобов`язати Богуславську районну державну адміністрацію Київської області провести всі необхідні фінансові розрахунки та виплатити ОСОБА_1 , кошти, які належать до виплати за час проходження ним державної служби в Богуславській районній державній адміністрації Київської області з 27.03.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Богуславської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 04054872, місцезнаходження: 09701, Київська область, м. Богуслав, вул. Івана Франка, буд. 4) щодо не розгляду звернення про призначення на посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді та не призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду державної служби після припинення повноважень на виборній посаді в період з 27.03.2018 по 20.02.2020.

Зобов`язано Богуславську районну державну адміністрацію Київської області (код ЄДРПОУ 04054872, місцезнаходження: 09701, Київська область, м. Богуслав, вул. Івана Франка, буд. 4) провести розрахунок коштів, які підлягали виплаті та відрахуванню ЄСВ за період вимушеного прогулу з 27.03.2018 по 20.02.2020.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 рішення суду залишено без змін.

13.01.2021 року до канцелярії Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, у якій він просить постановити окрему ухвалу, направивши її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Свою вимогу, заявник обґрунтовує тим, що 25 листопада 2020 він до Богуславської райдержадміністрації подав заяву про необхідність виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року у справі №320/7118/19. Проте, 01 грудня 2020 року він отримав письмову відповідь на свою заяву, за вихідним №05.7-136/2044, в якій йому було повідомлено, що з урахуванням відрахування ЄСВ 22% від визначеної судовим рішенням суми, йому буде перераховано 199 116,25 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 25 копійок) грн.

09 грудня 2020 року на його картковий зарплатний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Богуславському відділенні АТ Ощадбанк , Богуславською райдержадміністрацією було перераховано 160288,58 (сто шістдесят тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 58 копійок) грн., що менше від встановленої судовим рішенням суми відшкодування на 82633,25 (вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять три гривні 25 копійок) грн.

Заявник вважає, що Богуславською РДА не виконано судове рішення у повному обсязі, зокрема щодо обов`язку виплатити ОСОБА_1 242 921,83 грн. за час вимушеного прогулу, а також необґрунтовано утримано ЄСВ, що не відноситься до компетенції відповідача.

На думку заявника, вищевказані дії посадових осіб Богуславської РДА щодо протиправного зменшення суми виплати, встановленої судовим рішенням, вказують на небажання вчасно та у повному обсязі виконувати судове рішення і можуть свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.382 КК України.

У судовому засіданні заявник підтримав заявлену вимогу щодо встановлення судового контролю та винесення судом окремої ухвали, а також надав пояснення аналогічні, викладеним у поданій заяві.

Відповідач, Богуславська райдержадміністрація Київської області у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, з заявами про відкладення розгляду заяви чи розгляд заяви у її відсутність не зверталась.

У відповідності до ч. 5 ст. 383 КАС України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Вислухавши пояснення заявника, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до вимог ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 р. у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами ч.1 ст. 383 КАС Укораїни, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строку рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, питання про встановлення судового контролю судом не вирішувалось, рішення суду від 29.04.2020 набрало законної сили 12.11.2020, справа була повернута до першої інстанції - 19.11.2020, проте після набрання рішенням суду законної сили позивач не звертався до суду з заявою про видачу виконавчого листа у справі, не отримував виконавчий лист та не здійснював заходів щодо примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене судом враховується, що, ухвала про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону через невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Отже, оскільки питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення під час розгляду даної справи не вирішувалось, позивач не здійснював заходів щодо примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Закон України "Про виконавче провадження", суд вважає, що наразі вимоги позивача про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли не виконанню посадовими особами відповідача рішення суду є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243, 248, 371, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2021 року.