Постанова

від 11.11.2020 по справі 820/789/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 820/789/17

адміністративне провадження № К/9901/39480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківський області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року (суддя Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року (головуючий суддя П`янова Я.В., судді: Чалий І.С., Зеленський В.В.) у справі №820/789/17 за позовом Державного підприємства Харківський завод спеціальних машин до Головного управління ДФС у Харківський області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Харківський завод спеціальних машин (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до скаргу Головного управління ДФС у Харківський області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2017 року №0000081406, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 182 143 грн., №0000091406, яким підприємству донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62 232,50 грн. та №0000101406, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 545 750 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 136 437,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій підприємства з його контрагентами та підтвердження таких операцій належними первинними документами. Зазначає, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів. Вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність господарських операцій та нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відсутні підстави для висновків щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.02.2017 року №0000081406, №0000091406 та №0000101406.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судом, що первинними документами не підтверджується здійснення підприємством господарської діяльності. Посилається на відсутність чисельності, відповідних виробничих активів, обладнання, власного чи орендованого нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів у контрагентів позивача. Зазначає про відсутність податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський завод спеціальних машин" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2017 року №33/20-30-14-01/07904041 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 182 143 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 545 750 грн. та пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів у сумі 24 465 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 03.02.2017 року №0000081406, яким підприємству донараховано податок на прибуток у розмірі 182 143,00 грн., №0000091406, яким позивачу донараховано частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 62 232,50 грн. та №0000101406, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 545 750,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 136437,50 грн.

Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Стосовно визначення позивачеві зобов`язань з податку на прибуток Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об`єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, Суд дійшов висновку, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю КП ЛЕМЕНГ , Приватними підприємствами АМД 2014 , Ексида , Престиж - Авто , Товариствами з обмеженою відповідальністю Віка-Трейд , НВФ Фарбаспецпром , Компані Плазма , Харків - автозапчастина , Укргазавтоматика , Інтерстрой XXI , Ілар , Фірма Клич , Перша слобожанська будівельна компанія , Фірма Уралсервис .

З акту перевірки вбачається, що підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо відсутності зазначених контрагентів за місцезнаходженням, відсутності у контрагентів необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, персоналу не зрозуміло якої кваліфікації, транспортних засобів, у зв`язку з чим відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2013 року між підприємством (Замовник) та Приватним підприємством АМД 2014 (Постачальник) укладено договір № 03012013, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами, даними складського обліку, актами приймання-передавання та довіреностями на отримання товару.

19.05.2015 року між підприємством (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерстрой (Постачальник) укладено договір №19-23А, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити обладнання, а Покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до Специфікації №1 до Договору, яка є невід`ємною частиною договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, даними складського обліку, платіжними дорученнями, подорожними листами та актами вводу в експлуатацію виробу.

22.02.2014 року між підприємством (Покупець) та Приватним підприємством Престиж-Авто (Продавець) укладено договір № 25/14, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Товар. Передача товару здійснюється на умовах EXW склад Продавця: м. Дніпропетровська обл., смт. Юбілейне, вул. Виробнича,6.

Виконання договору підтверджується платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами та актами приймання-передавання.

06.02.2013 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ Фарбаспецпром (Постачальник) укладено договір №15/02, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю лакокрасочні матеріали (товар), а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, даними складського обліку та актами приймання-передавання.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Компані Плазма 01.05.2015 року укладено Договір №2360515, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю вироби (в подальшому товар), а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами Договору.

Виконання договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, актами вводу в експлуатацію виробу та актами приймання-передавання.

Судами встановлено, що 01.04.2015 року між підприємством (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків - автозапчастина" (Постачальник) укладено договір № 58, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю автозапчастини за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються Сторонами в накладних, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами Договору.

Виконання наведеного договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами та актами приймання-передавання.

05.01.2015 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укргазавтоматика (Постачальник) укладено договір № 1670115, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю засоби індивідуального захисту, миючи засоби, технічні рідини, господарські товари, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити Товар згідно з умовами даного Договору.

Виконання умов наведеного договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, актами приймання-передавання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладання позивачем договору з Приватним підприємством "Ексида" відбулось у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення.

Факт придбання товару підтверджується рахунками, платіжними дорученнями, видатковими накладними, даними складського обліку та актами прийому-передачі, актами задачі готової продукції.

Судами встановлено, що 11.01.2016 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Клич (Постачальник) укладено договір №90116, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю запчастини до автомобільної техніки (далі - товар), а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, платіжним дорученнями, видатковими накладними, подорожніми листами, даними складського обліку та актами приймання-передавання.

01.09.2014 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша слобожанська будівельна компанія (Підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого Підрядчик зобов`язується на свій ризик та в строк, встановлений цим Договором, виконати за завданням замовника роботу, а Замовник - прийняти та оплатити роботу.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, дефектними актами, локальним кошторисом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ілар (Виконавець) укладено договір №1231114, за умовами якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з ремонту двигунів, а Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити послуги згідно з умовами Договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, накладними на вивіз, накладними на ввезення та актами виконаних робіт.

28.10.2014 року між підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю КП ЛЕМЕНГ укладено Договір постачання № 2814014 на поставку запчастин до автомобільної техніки, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність запчастини для автомобіля, а Покупець - прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами Договору. Поставка товару здійснюється на склад Покупця за рахунок Постачальника: м. Харків, Дербентська,109.

Постачання товарів за наведеним договором підтверджується видатковими накладними, даними складського обліку, товарно-транспортними накладними, накладними, платіжними дорученнями та актами приймання-передавання.

Попередніми судами встановлено, що 10.12.2014 року між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віка - Трейд (Постачальник) укладено договір №1021214, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, даними складського обліку, актами здачі, приймання-передавання, актами дефектації та заявками на проведення ремонту.

Між підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Уралсервіс 17.06.2014 року укладено Договір постачання №480614, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність запчастини для автомобіля (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору. Відповідно до Додаткової угоди від 14.01.2015 року №2 постачання товару протягом 5 робочих днів з моменту передоплати на умовах самовивозу власними силами та за рахунок позивача або за рахунок Постачальника.

Придбання товарів за даним договором підтверджується видатковими накладними, даними складського обліку, накладними, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передавання наданих послуг, прибутковими накладними, актами приймання-передачі, актами здачі готової продукції, обліком та рухом товарно-матеріальних цінностей, актами дефектації, заявками на ремонт техніки, актами некомплектності, актами на списання ТМЦ, наказами підприємства з переліком осіб, які мають право отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників та витягами з журналів реєстрації довіреностей.

Судами встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів. Факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Враховуючи, що наведені господарські операції підтверджені відповідними первинними документами, Верховний Суд зазначає про правомірність віднесення платником податку до складу валових витрат, витрати пов`язані із зазначеними вище правовідносинами.

Стосовно донарахування платнику податків податку на додану вартість, Касаційний Суд зазначає наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Касаційний Суд зазначає, що за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавства України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та від`ємного значення податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Невиконання податкового обов`язку тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки судами встановлено здійснення господарської діяльності позивача з іншими контрагентами та виконання умов господарських договорів, укладених з іншими суб`єктами господарювання.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Всупереч вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено у встановленому чинним законодавством порядку, нереальність всіх господарських операцій позивача за перевіряємий період

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківський області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року у справі №820/789/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник