Постанова

від 11.11.2020 по справі 821/609/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 821/609/17

адміністративне провадження № К/9901/39802/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 року (суддя Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.) у справі №821/609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонська кондитерська фабрика до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонська кондитерська фабрика (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000971422 про застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн., №0000961422 про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 60 763 грн. і штрафних санкцій в сумі 15 190,75 грн., №0000951422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 175 089 грн. і штрафних санкцій в сумі 43 568,75 грн., №0000741302 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 978,84 грн. і штрафних санкцій в сумі 734,13 грн., №0000761302 про визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 72,36 грн. і штрафних санкцій в сумі 47,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки щодо встановлених порушень податкового законодавства не відповідають дійсності та спростовуються первинними бухгалтерськими документами, які надавалися під час перевірки і безпідставно не взяті до уваги.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року, адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 07.04.2017 року №0000971422, №0000961422, №0000951422, №0000741302 та №0000761302.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами заниження підприємством залишків кондитерських виробів в обліку на рахунку готової продукції. Вважає, що розрахований підприємством показник рентабельності реалізованої продукції не можливо приймати до розрахунку економічної ефективності послуги надання в оренду, тому що економічна ефективність від доходу від послуги надання в оренду здійснюється з оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг по визначенням сум витрат відповідно до пунктів 11, 13, 14 ПСБО №15 Дохід . Зазначає, що придбані підприємством лікарські засоби є засобами індивідуального застосування та не призначені для використання в аптечці для надання першої медичної допомоги працівникам на підприємстві, тим самим не можуть вважатись витратами господарської діяльності. Посилається на те, що транспортні послуги, надані при транспортуванні бракованих кондитерських виробів, які оприбутковано як сировину для подальшої переробки та виготовлення нових партій кондитерських виробів, є транспортно-заготівельними витратами та включаються до вартості оприбуткованого браку. Посилається на те, що підприємством відшкодовано витрати підзвітній особі, які документально не підтверджені.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.03.2017 року №64/21-22-14-01/00382272 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, статті 135, пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України, пунктів 7, 10, 14 П(С)БО №15 "Доходи", пунктів 6, 9.4, 26 П(С)БО №16 "Витрати", в наслідок чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 175089 грн.; пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України; підпункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 60763 грн.; пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством несвоєчасно зареєстровано податкові накладні на суму зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 38 800,64 грн.; підпункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.1, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платником податків доходів за період, що перевірявся, у сумі 2438,8 грн.; підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпунктів 164.2.11, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 170.9 статті 170, пункту 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходу за період, що перевірявся, у сумі 138,24 грн.

Актом перевірки також встановлено порушення підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, у результаті чого невірно відображено відомості про фізичних осіб у податкових розрахунках за 1, 2, 4 квартали 2014 року, 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, не відображено відомості про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (основна сума поворотної фінансової допомоги (позики)) у податкових розрахунках за 3 квартали 2014 року, 1, 2, 4 квартали 2015 року, 1, 4 квартали 2016 року, в частині оподаткування військовим збором не вірно відображено загальну суму нарахованого (виплаченого) доходу за 3, 4 квартали 2015 року; пункту 2.6 статті 2 Постанови Національного банку України від 15.12.2004 року №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , в результаті чого підприємством проведено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 3483,11 грн.; пункту 2.11 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, в результаті чого підприємством проведено авансових звітів без підтверджуючих документів на суму 3456,05 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000971422 про застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн., №0000961422 про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 60763,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 15190,75 грн., №0000951422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 175089,00 грн. і штрафних санкцій в сумі 43568,75 грн., №0000741302 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 978,84 грн. і штрафних санкцій в сумі 734,13 грн., №0000761302 про визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 72,36 грн. і штрафних санкцій в сумі 47,72 грн.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.

Стосовно висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат на 2394,65 грн. внаслідок придбання паливно-мастильних матеріалів, які не підтверджено документально, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством на підставі наказу генерального директора від 18.03.2014 року №10 направлено у відрядження заступника директора строком на два дні з 19.03.2014 року в м.Київ, на підставі чого виписано посвідчення про відрядження №14. Заступником директора 21.03.2014 року подано авансовий звіт, до якого долучено фіскальні чеки від 19.03.2014 року №7813 та від 19.03.2014 року №4744.

Отже, доводи контролюючого органу про не підтвердження витрат є необґрунтованими.

Судами вставлено, що водієм підприємства 20.07.2015 року подано авансовий звіт про використання коштів, виданими для придбання паливно-мастильних матеріалів, до якого долучено фіскальний чек від 20.07. 2015 року №7451, який є розрахунковим документом.

Тобто, вказані витрати на придбання палива є витратами працівника платника податків на придбання матеріальних цінностей (палива).

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком попередніх судів про правомірність віднесення позивачем до складу витрат підприємства витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 2394,65 грн. та протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000951422.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000951422, прийнятого у зв`язку з заниженням доходу із суми вартості придбаних лікарських засобів у розмірі 4824,54 грн., а також отримання додаткового блага фельдшером підприємства на зазначену суму, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що в акті перевірки зазначено про завищення витрат внаслідок придбання лікарських засобів для аптечки надання першої допомоги, які, на думку відповідача, не повинні входити до таких засобів, оскільки таки витрати не пов`язані з наданням першої медичної допомоги та не передбачені колективним договором, який укладено між власником та профспілковою організацією позивача.

Касаційний Суд вважає, що оскільки такі витрати відбулись для надання медичної допомоги саме працівникам підприємства, то такі витрати відносяться до витрат підприємства, пов`язаних з господарською діяльністю останнього.

Стосовно посилань скаржника на заниження підприємством доходів від надання в оренду нежитлового приміщення, внаслідок чого донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 899,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000951422 та зменшено розмір суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 418 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000961422, Касаційний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.02.2012 року між Товариством (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем (покупець) укладено договір поставки №25/02, предметом якого є довгострокове співробітництво сторін по постачанню покупцеві кондитерської продукції. У відповідності до умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених даним договором, кондитерську продукцію.

30.12.2013 року між товариством та Фізичною особою-підприємцем укладено договір оренди нежитлового приміщення - кафетерій, площею 70,70 кв.м. Термін дії договору становить 2 роки 11 місяців і 30 днів з дня підписання акту. Розмір орендної плати становить 200 грн. за один місяць. Вартість витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією приміщення, орендар відшкодовує орендодавцю додатково. 02.01.2014 року сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення.

За приписами статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 17 П(С)БО № 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 року №181, визначено, що дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов`язаних з використанням об`єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди орендодавцем зменшуються протягом строку оренди доходи від орендної плати.

Суд зазначає, що норми зазначеного П(С)БО № 14 "Оренда" та норми Податкового кодексу України не містять вимоги щодо визнання доходу в розмірі понесених збитків.

Відповідно до статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. Нормами Податкового кодексу України не встановлено окремих умов щодо визначення бази оподаткування для орендних операцій.

Враховуючи, що податкове законодавство для цілей оподаткування не встановлює окремі вимоги щодо визначення бази оподаткування доходів, одержаних за договорами оренди, господарські відносини товариства із вказаним контрагентом не є збитковими для позивача, зокрема, з урахуванням договірних відносин щодо реалізації продукції підприємства в орендованому приміщенні - кафетерії, що свідчить про існування комерційної складової у відносинах оренди між товариством та Фізичною особою-підприємцем, Верховний Суд погоджується з висновком про відсутність порушень при наданні в оренду нежитлового приміщення та безпідставність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 року №0000951422 та № 0000961422.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 07.04.2017 року №0000951422 та №0000971422 Касаційний Суд зазначає.

Судами встановлено, що актом перевірки встановлено заниження підприємством залишків кондитерських виробів, які відображаються в обліку підприємства по рахунку 26 "Готова продукція" всього на суму 281 723,80 грн.

Вказані залишки готової продукції розраховувались виходячи із обсягу виробленої продукції, починаючи за період та із врахуванням залишків станом на 01.12.2015 року (дати передостанньої інвентаризації, проведеної позивачем), обсягів повернених виробів на склад, обсягів реалізації, а також передачі на розфасовку для новорічних подарунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою не прийнято до уваги надані підприємством документи, зокрема, акт від 31.08.2016 року про передачу кондитерських виробів зі складу на переробку у зв`язку із втратою товарного зовнішнього виду (цукерки "Сакура", "Таврія", "Венські", "Рапсодія", "Маніфік", "Шериф"), внаслідок ненадання підприємством документів, що відображаються в журналі-ордері 23 "Основне виробництво", цехових накладних на передачу готової продукції із складу готових виробів в "карамельний" цех для розфасування цукерок в пакети по 1 кг. (цукерки "Рачок", "Фруктово-ягідний аромат "Вишня", "Фруктово-ягідний аромат "Клубника", "Фруктово-ягідний аромат "Яблуко"), у зв`язку із тим, що у відомостях виходу готової продукції по "карамельному" цеху по продукції, яка розфасована, відсутні відхилення залишків.

Попередніми судами встановлено, що дані, наведені у таблиці, що є додатком № 18 до акту перевірки, дані, наведені у наданому позивачем аналізі залишків готової продукції, оборотно-сальдові відомості по рахунку 26 "Готова продукція" по наведеним вище кондитерським виробам, накладні на внутрішнє переміщення готової продукції, цехові накладні, акти на переробку, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, відомості виходу готової продукції, відомості інвентаризації готової продукції, підтверджують відповідність даним бухгалтерського обліку та підтверджують безпідставність твердження контролюючого органу про заниження залишків готової продукції в сумі 281 723,80 грн..

Статтею 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток і до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Доход згідно до П(С)БО № 15 "Доходи" визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до статті 188 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість операцій є операції з постачання товарів/послуг.

Враховуючи, що податковим законодавством та стандартами бухгалтерського обліку, для цілей оподаткування не передбачено визнання доходу від нестачі готової продукції та сама нестача наданими додатковими документами, розрахунками і регістрами бухгалтерського обліку не підтверджується, Касаційний Суд погоджується з висновками попередніх судів про протиправність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства та про заниження доходу та зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Стосовно посилань скаржника на завищення підприємством витрат на 678 771 грн. у зв`язку з безпідставним віднесенням до їх складу транспортно-заготівельних витрат при доставці бракованої продукції, внаслідок чого донараховано податок на прибуток у розмірі 122 179,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 07.04. 2017 року №0000951422, Верховний Суд зазначає наступне.

Дані операції (щодо віднесенням до складу витрат транспортно-заготівельних витрат при доставці бракованої продукції) в бухгалтерському обліку відображено записами: Д-т 93 "Витрати на збут" К-т 631 "Розрахунки з постачальниками", Д-т 791 "Фінансові результати" К-т 93 "Витрати на збут".

Судами встановлено, що отримані браковані кондитерські вироби у листопаді та грудні 2016 року оприбутковані на склад сировини, що відображено у бухгалтерському обліку записами: Д-т 902 "Собівартість реалізованої готової продукції" (в акті перевірки (а.с.52 т.1) зазначено назву рахунку 902 "Собівартість виготовленої продукції", що не відповідає назві рахунку згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку); К-т 26 "Готова продукція" - червоним сторно; Д-т 26 "Готова продукція" К-т 23.1 "Основне виробництво" - червоним сторно; Д-т 201 "Сировина та матеріали" К-т 23.1 "Основне виробництво".

Податковим органом зазначено, що внаслідок того, що повернуті кондитерські вироби є виправним зовнішнім браком і відображається на рахунку бухгалтерського обліку 201 "Сировина та матеріали", то і витрати з їх доставки повинні включатися в первісну вартість таких запасів, та не можуть відноситись до витрат на збут.

Попередніми судами встановлено, що транспортно-заготівельні витрати на суму 678 771грн., що здійснені для повернення продукції, відвантаженої покупцю на експорт і які в бухгалтерському обліку відображені у складі витрат на збут (рахунок бухгалтерського обліку 93 "Витрати на збут")

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що підприємство повинно збільшувати собівартість запасів, що така продукція повертається в зв`язку із втратою зовнішнього вигляду, та не є бракованою.

Наведені витрати повинні обліковуватись по рахунку бухгалтерського обліку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей", а не на рахунку 93 "Витрати на збут", проте внаслідок невірного відображення таких витрат на рахунках бухгалтерського обліку це не змінює загальну суму витрат, які відображаються у звітності, та не впливає на результат фінансової діяльності 2016 року.

Рекламаційним актом, протоколами випробувань та актами торгово-промислової палати Республіки Таджикистан підтверджено, що кондитерські вироби втратили товарний вигляд (мають деформовану форму), а шоколадна глазур розтанула, а на підставі актів на переробку та списання, складених комісією підприємства, дана продукція підлягає переробці на виробництві для подальшої її реалізації.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З метою визначення методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності затверджено П(С)БО № 16, положеннями якого передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду.

В свою чергу до виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Витрати на збут включають у тому числі такі витрати як витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

До інших операційних витрат включаються всі інші витрати, які не увійшли до собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут, і серед яких зокрема зазначені нестачі й втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пеня, неустойка, та інші витрати операційної діяльності.

За змістом Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, встановлено, що облік витрат від нестач і псування цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження, та реалізації здійснюється на бухгалтерському рахунку 947 "Нестачі і втрати вiд псування цінностей".

Наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 року №373 затверджені Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, згідно яких вартість зовнішнього браку, що в бухгалтерському обліку відображається по рахунку 947 включає, зокрема, вартість остаточно забракованої продукції, транспортні витрати, пов`язані із заміною забракованої продукції.

Враховуючи, що витрати на транспортування бракованої продукції не збільшують вартість самої бракованої продукції і не відносяться до запасів в розумінні П(С)БО 9 "Запаси", оскільки бракована продукція не є сировиною, а відносяться до інших операційних витрат, вартість яких враховується для визначення фінансового результату діяльності під час їх здійснення, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 0704.2017 року №0000951422.

Таким чином, Касаційний Суд погоджується з висновками попередніх судів про протиправність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду правомірність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 року у справі №821/609/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник