Постанова

від 12.11.2020 по справі 127/9659/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/9659/20

Провадження № 22-ц/801/1813/2020

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 рокуСправа № 127/9659/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Кирилюк Л. М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Сичуком М.М .,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ), Вінницької митниці ДФС про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 12.04.2019 посадовою особою Вінницької митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил№0402/40100/19 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2019, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07.08.2019, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Позивач зазначає, що незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, йому завдано моральну шкоду, що проявилася у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв`язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення.

ОСОБА_1 оцінює спричинену йому моральну шкоду в 14 169,00 грн. (4723 грн. мінімальна зарплата у 2020 році х 3 місяці). Також позивач вказує, що ним оплачено 60 000,00 грн. за надання юридичної допомоги у адміністративній справі адвокату Балтаку Д.О.

Враховуючи наведене, позивач посилаючись на ст. 13 Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку ДКСУ на його користь 14 169,00 грн. моральної шкоди та 60 000 грн. сплачених адвокату за надання правової допомоги.

Відповідач Вінницька митниця ДФС надала відзив на позов до суду, в якому вказує на безпідставність та необґрунтованість вказаних позивачем обставин в позовній заяві, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Вказує, що митниця не є органом, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, а також прокуратури і суду, не наділена статусом правоохоронного органу, більше того , МК України передбачено, що митні органи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють у тому числі шляхом обміну інформацією з правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. Також щодо розміру моральної шкоди, не надано належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.

В свою чергу ДКСУ також подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що безпідставні посилання позивача на норми ч. 3 ст. 13 Закону від 01.12.1194 року, якою передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, так як позивач ні під слідством ні під судом не перебував. Також просила відмовити в задоволенні стягнення суми за надання юридичної допомоги у розмірі 60000,00 грн., так як жодних документів, які б обґрунтовували таку значну суму за надання юридичної допомоги не надано.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 14 169,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

З таким рішенням позивач та відповідач ДКСУ не погодились та оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити та позов задовільнити повністю.

В якості основного доводу скаржник зазначає те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що розмір штрафної санкції, яка могла бути застосована до скаржника на підставі протоколу про порушення митних правил становив 815139,14 грн. Тобто судом не враховано складність справи про порушення митних прав, об`єм національного та міжнародного законодавства, який опрацьовував адвокат. Суд не звернув увагу, що позовні вимоги пред`явлено не на підставі статті 137 ЦПК України, а згідно з п. 4 ч.1 ст. 3 ЗУ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , тобто витрати, понесені позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В апеляційній скарзі відповідач ДКСУ просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було повністю досліджено всіх наявних доказів та не враховані всі істотні обставини справи. Зокрема суд прийшов невірного висновку, що Державна казначейська служба України є органом, який порушив права та інтереси позивача.

Відзиву на апеляційні скарги від Вінницької митниці ДФС не надходило.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача з огляду на таке.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що ОСОБА_1 незаконно перебував в статусі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності майже 4 місяці, відносно нього судом було закрито провадження у адміністративній справі, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди, відповідно до Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду (далі Закону № 266/94-ВР) та частково на компенсацію сплачених ним коштів за надану юридичну допомогу адвоката в адміністративній справі.

Вінницький апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12.04.2019 посадовою особою Вінницької митниці ДФС було складено протокол про порушення митних правил№0402/40100/19 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме переміщення товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів. Загальна вартість імпортованих товарів на підставі зазначених документів становила 407569,57 грн., митний орган з урахуванням санкції частини 1 ст. 483 МК України ставив питання перед місцевим загальним судом про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил та з огляду на неможливість реальної конфіскації даних товарів територіальний орган ДФС просив суд першої інстанції вирішити питання про стягнення їх вартості у вищенаведеному розмірі.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2019, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07.08.2019, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Ст. 1 Закону № 266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до ч.4 ст. 2 Закону № 266/94-ВР встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 3 цього ж Закону визначає, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) серед іншого суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.

Отже право на відшкодування моральної шкоди та юридичної допомоги в адміністративній справі має особа, щодо якої застосовано адміністративний арешт чи виправні роботи, незаконна конфіскація майна, незаконне накладення штрафу.

На вказане положення Закону суд першої інстанції не звернув та не дав належної правової оцінки, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Сама по собі наявність складеного адміністративного протоколу ДФС України Вінницька митниця ДФС відносно позивача ОСОБА_1 за порушення митних правил та перебування його у статусі особи, яка притягнуться до адміністративної відповідальності, на чому наголошує позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди та суми сплаченої за юридичну допомогу.

Так апеляційною інстанцією встановлено, що відповідачем у даній справі Вінницькою митницею ДФС будь які адміністративні санкції, перелік яких визначений ст.1 Закону, зокрема штраф або конфіскація майна за порушення митних правил, відносно позивача не застосовувались.

Не застосовувались адміністративні санкції до ОСОБА_1 і за рішенням суду.

Дана обставина не заперечується самим позивачем у його позовній заяві.

Отже за вказаних обставин Вінницький апеляційний суд вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди та юридичної допомоги, в зв`язку з закриттям провадження у адміністративній справі, у порядку визначеному Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно та не всебічно дослідив наявні у справі докази і не дав їм належної правової оцінки, внаслідок чого ухвалив незаконне й необґрунтоване судове рішення, яке не відповідає вимогам процесуального та матеріального права.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи позивача в частині стягнення витрат на підставі п.4 ч.1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР, є необґрунтованими та безпідставними, а тому не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача ДКСУ знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, впливають на правильність ухваленого судом рішення та спростовують висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року відстрочено відповідачу ДКСУ сплату судового збору за подання апеляційної скарги до закінчення апеляційного провадження у справі в розмірі 1261,20 грн.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки апеляційну скаргу ДКСУ задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати не стягуються.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.

На підставі викладеного, керуючись ст.367, 374, 376, 381-384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року скасувати.

В задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета