Рішення

від 04.11.2020 по справі 502/1752/19

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1752/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Савченко А.І.

представника позивача - Жур`яна Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України

про

стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інфляційних нарахувань

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшла позовна заява, яка від імені позивача ОСОБА_2 , підписана її представником ОСОБА_1 до Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2011 року працювала в Кілійському районному спортивно-технічному клубі товариства сприяння обороні України на різних посадах. З 03.01.2017 року була призначена на посаду головного бухгалтера на якій відпрацювала до дня її звільнення за власним бажанням, а саме до 26.06.2018 року. Останні місяці її роботи відповідач не своєчасно та не у повному обсязі проводив виплату нарахованої заробітної плати, що фактично і стало причиною звільнення. На день звільнення позивача та по теперішній час, з порушенням вимог трудового законодавства, з нею не було проведено повного розрахунку та відповідач має заборгованість по заробітній платі в сумі 49454, 36 гривень.

Позивач неодноразово зверталась з проханням провести з нею повний розрахунок по заробітній платі, на що їй усно пояснювали, що Кілійський РСТК ТСО України не працює, у зв`язку з чим не має можливості провести погашення наявної заборгованості.

Згідно штатного розпису позивачці, як головному бухгалтеру, затверджено посадовий оклад в розмірі 3600 гривень та надбавки за складність та напруження в роботі в розмірі 50 % від окладу (1800 гривень), тобто розмір місячної заробітної плати позивача з окладом та надбавкою складав 5400 гривень.

Згідно з наказом № 1-ос від 26.06.2018 року, позивача звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Як вказує позивач, при звільненні відповідач мав виплатити їй заборгованість по заробітній платі, однак ці вимоги закону не виконав по теперішній час, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 49454, 36 гривень.

Також позивач вказує, що інфляційні нарахування на суму заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 49 454, 36 гривень за період з 27.06.2018 року по 01.09.2019 року складають 4135, 93 гривень, що підтверджується відповідною довідкою.

Як зазначено в позовній заяві, позивач має право на стягнення середнього заробітку за період прострочення за правилами ст. 117 КЗпП України. Відповідно до довідки наданої відповідачем, розмір середньоденної заробітної плати дорівнює 270 гривень, затримка у виплаті заробітної плати станом на 01.09.2019 року складає 431 день ( з 27.06.2018 року по 01.09.2019 року), таким чином компенсація в розмірі середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати на час подання позову складає 116 370 гривень.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд, стягнути з Кілійського спортивно-технічного товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_2 :

-заборгованість по заробітній платі в сумі 49 454, 36 гривень;

- інфляційні нарахування за час затримки в виплаті заробітної плати в сумі 4135, 93 гривні;

- середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 116 370 гривень;

- судові витрати по справі.

21.11.2019 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , вбачається, що відповідно до наказу № 1-ос від 03.01.2017 року позивач була прийнята до Кілійського РСТК ТСО України на посаду головного бухгалтера, однак, з трудової книжки не вбачається, хто конкретно її прийняв на роботу. Наступний рядок вказує, що ОСОБА_2 , 26.06.2018 року була звільнена з займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. При цьому, засвідчує вище вказане звільнення в трудовій книжці підпис в. о. директора Кілійського РСТК ТСО України - ОСОБА_2 , але жодного запису в трудовій книжці позивача, про те, що вона була прийнята на посаду виконуючого обов`язки директора Кілійського РСТК ТСО України - немає, як само не має й інших документів, що підтверджують цей факт. Також, як вказано у відзиву, ОСОБА_2 , будь- яких письмових чи електронних доказів своїх звернень не надала та до позову не долучила. Більш того, 07.11.2017 року наказом № 50-ос Голови Одеської обласної організації ТСО України було звільнено директора Кілійського РСТК ТСО України - ОСОБА_3 , після чого позивача було призначено на посаду в.о. директора Кілійського РСТК ТСО України. Будучи одночасно на посаді головного бухгалтера і в.о. директора позивач сама себе ж звільнила з посади головного бухгалтера Кілійського РСТК ТСО України і в порушення вимог трудового законодавства України, не виплатила собі заробітну плату за час роботи головним бухгалтером. На момент звернення позивача до керівництва Кілійського РСТК ТСО України з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі, встановлено, що Кілійський РСТК ТСО України не працює та не має фінансового доходу і на вказаному підприємстві працює лише одна особа з двома посадовими окладами, як директор навчального закладу, так і головний бухгалтер. До позовної заяви додано штатний розпис, в якому зі сторони голови Одеської обласної організації ТСО України ОСОБА_4 , не має дати затвердження та ОСОБА_2 нараховує собі на непрацюючому підприємстві посадовий оклад, як директор навчального закладу і як головний бухгалтер, заробітну плату в загальному розмірі 9400 гривень. Якщо б позивач зверталась до керівництва Кілійського РСТК ТСО України або області, щодо досудового врегулювання спору, то мав би місце факт звернення із такими заявами, їх реєстрація в журналі вхідної кореспонденції та подальше надання письмової відповіді з боку керівництва. Однак, факт складання і видачі поновленим директором Кілійського РСТК ТСО України ОСОБА_3 , двох довідок № 18 та № 19 від 18.08.2019 року свідчить про те, що позивач жодним чином не намагалась здійснити будь - які заходи досудового врегулювання спору. Також, позивач не надав докази про фактично відпрацьовані позивачем дні, а також не вказав у позові, не додавши до нього табель робочого часу, в якому відображено кількість фактично відпрацьованих нею днів. Не можливо зрозуміти, яким чином визначена кількість фактично відпрацьованих позивачем у розрахунковому періоді робочих днів (годин), не маючи табелю обліку робочого часу, що у свою чергу впливає на розмір і середньоденної заробітної плати й на розмір компенсації через затримку виплати заробітної плати. Більш того, взагалі неможливо зрозуміти, яким чином директор ОСОБА_3 , який видав довідку № 19 від 19.08.2019 року прийшов до висновку, що заборгованість по заробітній платі станом на 19.08.2019 року складає 49 454, 36 гривень. Тобто, в позові не зазначено і не обґрунтовано: - за який період часу було нараховано суму боргу; - чому саме за такий період часу; - з якого конкретного окладу було вираховано суму боргу. Ні позивач, а ні її представник не надали до суду реальних та обґрунтованих доказів, які б доводили поважність пропуску тримісячного строку для звернення до суду, а також не заявляли у своїй позовній заяві про поновлення строку для звернення із цим позовом. Також вказано, що ніякої вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати ОСОБА_2 з боку відповідача немає, а самому позивачу нічого не заважало будучи в. о. директора, виплатити собі, як головному бухгалтеру заробітну плату у повному обсязі. З позовної заяви, взагалі незрозуміло скільки всього часу витрачено представником позивача годин на правову допомогу та скільки ще годин планується витратити; які докази підтверджують факт наданої представником позивача правової допомоги (чеки, квитанції, тощо); які документи підтверджують, що вартість наданої представником позивача правової допомоги дійсно складає 500 гривень, за кожну витрачену годину. На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

26.11.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що представник відповідача ставить під сумнів факт тимчасового виконання позивачем обов`язків в.о. директора Кілійського РСТК ТСО України, разом з тим, в другому пункті заперечень представник відповідача фактично підтверджує покладення на позивача виконання обов`язків директора. Щодо не зазначення в трудовій книжці про тимчасове покладення на позивача обов`язків директора, то представник позивача вказує, що вчинення запису до трудової книжки про тимчасове переведення працівника на іншу роботу Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, не передбачено. Заборгованість по податкам та по заробітній платі рахувалась на підприємстві ще до тимчасового призначення позивача виконуючим обов`язки директора. Після звільнення позивача, окрім усних звернень, направлялись листи новому керівнику відповідача ОСОБА_5 , який листи на пошті не отримав та вони були повернуті за закінченням терміну зберігання. Фактично за весь час виконання обов`язків позивачу нараховувалась заробітна плата головного бухгалтера з окладом 3600 гривень та надбавка в розмірі 50 % від окладу, згідно штатного розпису, затвердженого ОСОБА_4 , та 50 % за виконання кадрової роботи, згідно наказу № 13-од від 04.07.2017 року директора Кілійського РСТК ТСО України ОСОБА_3 , тобто всього нараховувалась заробітна плата в сумі 7200 гривень. Суми нарахування та наявної заборгованості відображені помісячно в зведених помісячних відомостях про нарахування заробітної плати. При цьому всі первинні документи про нарахування заробітної плати є в розпорядженні відповідача та ним не надано жодного документу, який би спростовував заявлену заборгованість. Щодо строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком., аналогічну правову позицію висловив в своєму рішенні ВСУ від 26.10.2016 року у справі № 6-1395цс16. Стосовно витрат на правову допомогу, представник позивача зазначив, що в позові вказаний розмір можливих витрат на правничу допомогу, яка зазначена в договорі, однак на час подання позову та цих заперечень, надати повний розрахунок витрат з урахуванням того, що розгляд справи по суті ще йде, не можливо. На підставі вищезазначеного, представник позивача просив суд задовольнити заявлений позов у повному обсязі.

17.12.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення в яких він зазначає, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не зрозуміло з якої посади необхідно відштовхуватись щодо стягнення заборгованості по заробітній платі при звільненні: з посади головного бухгалтера чи в.о. директора Кілійського РСТК ТСО України. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 постійно зверталась до обласного керівництва та повідомляла про відсутність діяльності і про наявну заборгованість, однак представником позивача не вказано: - яким чином позивач нараховувала собі заробітну плату при відсутності діяльності; - які дії приймав позивач, окрім постійних звернень до обласного керівництва; - про яку складність та напруженість у роботі, про яку вказано у даному штатному розписі взагалі може йти мова, при відсутності діяльності підприємства; - чому позивач не зверталась до ОСОБА_3 , з вимогою про виплату їй заборгованості по заробітній платі, у той час коли він був керівником товариства. Доводи представника позивача є припущенням та жодного відношення до предмету спору не мають, оскільки ОСОБА_2 , одночасно перебувала на посаді головного бухгалтера і в.о. директора РСТК ТСО України та сама себе звільнила з посади головного бухгалтера, і в порушення вимог законодавства не виплатила собі заробітну плату за час роботи головним бухгалтером. Також представник відповідача вказує, що представником позивача у своєму позові йдеться про понесені витрати на правову допомогу із розрахунку 500 гривень за кожну витрачену годину, що у свою чергу, ніяким чином не є попереднім, і навіть орієнтованим розрахунком, адже не вказано орієнтований час який адвокат планує витратити для надання правової допомоги позивачу, а також не вказано скільки вже представник позивача вже витратив часу. Більш того, представник позивача не надав докази того, що він дійсно витратив або витратить певну кількість годин. Більш того, представник позивача не надав жодного документу що підтверджує факт понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі саме 500 гривень, ніяких квитанцій, які б підтверджували б факт сплати ОСОБА_2 гонорару у розмірі 500 гривень не надано. У зв`язку з чим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні та суду пояснила, що зверталася з проханням до ОСОБА_3 , щодо виплати заробітної плати в усній формі, розуміла, що грошей немає. Директор пояснив, що можливості виплатити заробітну плату не має. Нарахування зарплати собі здійснювала самостійно, оскільки більше нікого не було на підприємстві, попереджала про неможливість виконання повноважень в.о. директора. До ОСОБА_6 зверталася з вимогою про виплату заробітної плати в письмовій формі, він надав відповідь, що йому не передавали відомості, звільнилася у червні 2018 року. Працювала методистом з 2011 року по грудень 2015 року, потім написала заяву про звільнення за згодою сторін, стала на облік в центр зайнятості, після акредитації повернулася на роботу. З 02.01.2017 року була прийнята на роботу в якості головного бухгалтера та покладені були обов`язки методиста, виконувала кадрову роботу. З січня 2017 року по липень 2017 року підприємство почало працювати, набиралися групи, здійснювалося навчання до першої перевірки, а саме до 14.07.2017 року, після того як ОСОБА_3 , потрапив до лікарні. У вересні 2017 року підприємство випустило останні 2 групи із того часу підприємство не здійснювало навчання. Коли підприємство не працювало вона нараховувала заробітну плату та намагалася запустити підприємство. З 08.11.2017 року працювала в.о. директора. Доплата за складність та напруженість - це доплата за виконання методичної та кадрової роботи. Окремі посади раніше передбачалися, а потім у зв`язку з фінансовим становищем залишилося тільки 2 посади. За фінансові зобов`язання Кілійського РСТК відповідає директор. Згідно статуту Одеська обласна організація не зобов`язана надавати фінансову допомогу, але могла. Кілійська РСТК несе відповідальність перед 3 особами за свої зобов`язання. Зверталася як до директора, так і до інших осіб з вимогою виплатити заробітну плату, звільнилася за власним бажанням, передала документацію Одеській обласній організації 12 липня, акту прийому не було.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовну заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі, посилаюсь на обставини, які викладені у відзиву на позовну заяву.

Заслухавши в ході розгляду справи пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача, проаналізувавши зміст заяв по суті справи, поданих сторонами, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.09.1993 року заповненої на ім`я ОСОБА_2 , встановлено, що відповідно до наказу № 1-ос від 03.01.2017 року вона прийнята на посаду головного бухгалтера Кілійського районного спортивно-технічного клубу ТСО України /а. с. 15/.

Згідно наказу (по особовому складу) Одеської обласної організації Товариство сприяння обороні України № 51 о/с від 08.11.2017 року, призначено в.о. директора Кілійського районного спортивно-технічного клубу ТСО України головного бухгалтера Кілійського РСТК ТСО України ОСОБА_2 з 08.11.2017 року /а. с. 49/.

Згідно наказу директора Кілійського РСТК ТСО України № 4-од від 03.01.2017 року, введено в дію посадові оклади працівників Кілійського районного спортивно-технічного клубу ТСО України, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників, згідно з додатками до розпорядження Голови Одеської обласної організації ТСО України від 24.09.2015 року № 343. Встановлено посадовий оклад головного бухгалтера - на 10 відсотків нижче ніж посадовий оклад директора. Встановлено доплату головному бухгалтеру за виконання методичної та кадрової роботи в розмірі 216, 00 гривень /а. с. 54/.

Відповідно до штатного розпису Кілійського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, затвердженого 04.01.2017 року, затверджено штат у кількості 2 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 7261, 20 гривень, а саме: директор навчального закладу - з посадовим окладом 3632 гривень та 10 % за вислугу років, що становить 3992, 20 гривень та головний бухгалтер з посадовим окладом 3269 гривень /а. с. 52/.

Згідно наказу директора Кілійського РСТК ТСО України № 13-од від 04.07.2017 року встановлено з 01.07.2017 року посадові оклади згідно штатного розкладу директору і головному бухгалтеру Кілійського РСТК ТСОУ, відновлено нарахування за педагогічний стаж; встановлено надбавку за складність, напруженість у роботі 50 відсотків посадового окладу, головному бухгалтеру; встановлено доплату у розмірі до 50 відсотків посадового окладу головному бухгалтеру ОСОБА_2 , за виконання методичної та кадрової роботи /а. с. 55/.

Згідно штатного розпису Кілійського районного спортивно - технічного клубу Товариства сприяння обороні України затвердженого 02.01.2018 року, затверджено штат у кількості 2 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 9400, 00 гривень, а саме: - директор навчального закладу з посадови окладом - 4000 гривень; головний бухгалтер з посадовим окладом - 3600 гривень, надбавкою в розмірі 50 %, що загалом складає 5400 гривень, /а. с. 17/.

Відповідно до листа за вих. № 11 від 21.03.2018 року направленого Голові Одеської обласної організації ТСО України ОСОБА_4 , в.о. директора Кілійського РСТК ТСОУ Улескіна Г.І., повідомила, що Кілійський районний спортивно - технічний клуб ТСО України станом на 01.03.2018 року має кредиторську заборгованість по рахункам із бюджетом в сумі 14735, 99 гривень. Крім того, є ще заборгованість: - 42 127, 43 гривень, за заробітною платою (33 579, 76 грн., - ОСОБА_2 ; 8547, 67 грн., - ОСОБА_3 ); - 2400, 00 гривень, поворотна фінансова допомога ( ОСОБА_2 ); - 3025, 00 гривень, за використання програми АРМ- автошкола; - 889, 25 гривень, за охорону школи, телефон. В Кілійському РСТК ТСОУ навчальний процес тимчасово припинено, набору по навчанню водіїв транспортних засобів немає, немає і надходження коштів на розрахунковий рахунок. Заробітна плата ОСОБА_2 не отримувалась з вересня місяця. У зв`язку з чим, в.о. директора Кілійського РСТК ТСОУ просила надати поворотну фінансову допомогу для погашення заборгованості за податками та зборами до бюджету /а. с. 67/.

Згідно довідки за вих. № 18 від 19.08.2019 року виданої директором Кілійського районного спортивно-технічного клубу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 із розрахунку за останні відпрацьовані 2 місяці: з 01.05.2018 року по 26.06.2018 року, складає 270, 00 гривень /а. с. 18/.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 12.06.2018 року поданої на ім`я Голови Одеської обласної організації ТСО України ОСОБА_4 , ОСОБА_2 просила звільнити її з займаної посади за власним бажанням /а. с. 66/.

Згідно до наказу № 1-ос від 26.06.2018 року ОСОБА_2 звільнена з займаної посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України /а. с. 15/.

Довідкою за вих. № 26 від 09.09.2019 року наданої директором Кілійського районного спортивно - технічного клубу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України встановлено, що заборгованість перед ОСОБА_2 по заробітній платі, станом на 01.09.2019 року (звільнена згідно наказу № 1-ос від 26.06.2018 року), після утримання податків і зборів, складає - 49 454, 36 гривень /а. с. 30/.

Відповідно до зведеної відомості нарахування зарплати та винагород за червень 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 , до видачі повинна бути надана сума в розмірі 49 545, 36 гривень /а. с. 65/.

Згідно доповідної т. в. о. головного бухгалтера Одеської обласної організації ТСО України за вих. № 5 від 15.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 працювала бухгалтером в Кілійському РСТК, прийнята на посаду бухгалтера з 03.01.2017 року (наказ № 1-ос від 03.01.2017 року). Звільнена з займаної посади 26.06.2018 року (наказ № 1-ос від 26.06.2018 року). Повний розрахунок при звільненні ОСОБА_2 розраховувала сама. За період 2017-2018 рр Одеська обласна організація ТСО України неодноразово надавала Кілійському РСТК зворотну фінансову допомогу для погашення заборгованості, сплати податків до державного бюджету. ОСОБА_2 знала, що клуб не працював, ніяких доходів не отримував, але нараховувала собі заробітну плату, і навмисно довела організацію до великих збитків. Збиток за І квартал 2018 року становив 35 000 гривень. Не був наданий фінансовий звіт за перше півріччя, 9 місяців 2018 року. При перевірці Кілійського РСТК було виявлено знищення фінансових документів та крадіжку запчастин з машин, які знаходились в боксах на території Кілійського РСТК за період роботи ОСОБА_2 . Так як не має бухгалтерських документів (вони знищені), не можливо виконати розрахунок заробітної плати ОСОБА_2 /а. с. 129/.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_2 з 2011 року по роботі, оскільки він працював директором Кілійського РСТК з 2010 року, вона працювала методистом, пізніше головним бухгалтером. В 2017 році змінився голова товариства, з ним були розбіжності. ОСОБА_2 залишалася тимчасово працювати поки не буде призначений новий директор, підприємство не працювало в нормальному режимі, рік не було акредитації. Потім приїхав голова з перевіркою і вимагав його звільнення, який він оспорив у суді. Комісія обласної організації прийняла його в школу, була перевірка документів протягом 3 років. ОСОБА_2 зверталася за допомогою щодо різних ситуацій. Був факт крадіжки металолому і вона зверталася за допомогою. Потім його поновили на роботі, після чого він пропрацював на посаді директора 1 місяць та звільнився за власним бажанням, на протязі цього місяця ОСОБА_2 звернулася з приводу надання довідки про заробітну плату, яку він видав. Намагався запустити школу і відновити транспортні зв`язки, написав лист голові з кошторисом, однак фінансування не надходило. Суми не виплачував, їх перераховував ОСОБА_8 , податок на нерухомість і електроенергію. Мав доступ до бухгалтерської документації, оскільки сам її приймав, доступ до рахунків не мав. Після поновлення документації, грошей на рахунках не було, отримав листи з заборгованістю підприємства. На момент поновлення документів, підприємство не працювало, крім орендаторів нікого не було, фінансова діяльність не проводилась. Одеською організацією перераховувались кошти, які витрачалися на виплату податків, заробітна плата не нараховувалась. Виплати ОСОБА_2 не здійснювались. З 2010 року, коли прийняв посаду директора до 2015 року була акредитація, потім вона закінчилася, в грудні 2016 року отримали акредитацію. Кошти почали поступати в січні 2017 року, більше року не здійснювали фінансову діяльність та до червня 2017 року підприємство працювало, потім не набиралися групи. Звільнили його за статтею приблизно у листопаді 2017 року. Після нього звільнилися інструктора - 16 осіб за власним бажанням. ОСОБА_2 залишалася працювати, однак не мала можливості запустити роботу самостійно, бачив наказ про її звільнення. До нього зверталася ОСОБА_2 з вимогою про виплату заробітної плати, але грошей не було, вона просила надати довідку. Пояснив їй, що грошей не має, облік робочого часу здійснювався за штатним розписом, виплати по заробітній платі нараховувались згідно штатного розпису., який складає Одеська обласна організація. Місяць підприємство було закрите, потім директором став ОСОБА_8 і виплати здійснювалися з Одеської організації.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він став директором Кілійського РСТК влітку 2018 року. Зі слів обласного керівника ОСОБА_4 , знає, що раніше директором був ОСОБА_3 , а після нього в.о. директора була ОСОБА_2 .. З вимогою про виплату заробітної плати ОСОБА_2 особисто не зверталась. Зараз заборгованості перед третіми особами не має. З ситуацією позивача розбираються, оскільки відсутні документи, які вона мала передати. Робота призупинялася у зв`язку з поновленням ОСОБА_3 , який документи передавав. Обласне товариство надавало допомогу для необхідних виплат. Нічого не з`ясовував щодо заборгованості ОСОБА_2 , повідомив обласному директору, поки що ніяких мір не проводили по виплаті позивачу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Підтвердженням суми наявності заборгованості по заробітній платі може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995р.№ 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України , суд вважає, що ОСОБА_2 має право звернутись до суду з позовом без обмеження будь-яким строком. Тому посилання представника відповідача на те, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, відповідно до наданих розрахунків та довідок, встановлено, що заборгованість Кілійського районного спортивно-технічного клубу Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України перед ОСОБА_2 без урахування податків та інших обов`язкових платежів складає 49 454 гривні 36 копійок.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних нарахувань за час затримки у виплаті заробітної плати, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. ст. 1 , 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Кабінет Міністрів України постановою № 159 від 21.02.2001 року затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати .

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Відповідно до правових висновків Верховного суду України, які викладені у постановах № 6-43цс14 від 21.05.2014, № 428/7002/14-ц від 14.12.2016 (підлягає обов`язковому врахуванню в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України ) - компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 , підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

З поданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, вбачається, що розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01.07.2018 року до 31.07.2019 року складає 4135 гривень 93 копійки.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз. 3 ст. 32 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.

При визначені середньої заробітної плати суд керується пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями), який визначає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до табелів обліку робочого часу встановлено, що головним бухгалтером ОСОБА_2 відпрацьовано: у вересні 2017 року - 21 день (168 годин); у жовтні 2017 року - 21 день (167 годин); у листопаді 2017 року - 22 дні (176 годин); грудні 2017 року - 20 днів (160 годин); у січні 2018 року - 21 день (168 годин); у лютому 2018 року - 20 днів (160 годин); у березні 2018 року - 21 день (167 годин); у квітні 2018 року - 20 днів (159 годин); у травні 2018 року - 20 днів (159 годин); у червні 2018 року - 18 днів (144 години), /а. с. 71-80/.

Таким чином, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 , встановлено, що розрахунок середньої заробітної плати за останні 2 місяці становить: травень 2018 року - 5400, 00 гривень; червень 2018 року - 4860, 00 гривень. За останні відпрацьовані 2 місяці (38 днів) загальна сума заробітної плати становить - 10 260, 00 гривень. Середньоденна заробітна плата за останні 2 місяці складає (10260,00/38) - 270, 00 гривень.

Розрахунок кількості днів затримки виплати заробітної плати становить:

-червень 2018 року - 4 дні; - липень 2018 року - 31 день; - серпень 2018 року - 31 день; - вересень 2018 року - 30 днів; - жовтень 2018 року - 31 день; - листопад 2018 року - 30 днів; грудень 2018 року - 31 день; - січень 2019 року - 31 день; - лютий 2019 року - 28 днів; - березень 2019 року - 31 день; - квітень 2019 року - 30 днів; - травень 2019 року - 31 день; - червень 2019 року - 30 днів; - липень 2019 року - 31 день; серпень 2019 року - 31 день. Загальна кількість днів затримки склала - 431 день.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати становить (431х270,) - 116 370, 00 гривень.

У зв`язку з чим, суд задовольняє позовну вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України , витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на положення зазначених норм права, суд вбачає за можливе роз`яснити представнику позивача, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, про які ним заявлено в ході судового засідання, мають бути подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Разом з тим, позивачем за вимогу про стягнення середнього заробітку сплачено судовий збір у розмірі 1163, 71 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією, /а. с. 29-а/.

Тому за правилами ст. 141 ЦПК України при винесенні рішення з відповідача належить стягнути судові витрати в розмірі судового збору, а саме: 840,80 гривень на користь держави за вимогу щодо стягнення заробітної плати та 1163,71 гривень на користь позивача щодо вимоги про стягнення середнього заробітку.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, Закону України Про оплату праці , Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати та керуючись ст. ст. 2, 12-13, 80-82, 89, 141, 258, 264-265, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння оборони України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та інфляційних нарахувань - задовольнити повністю.

Стягнути з Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України /68300, Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Севастопольська, 1-а, код ЄДРПОУ 02717676/ на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - 49 454,36 гривень заборгованості по заробітній платі, 116 370 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, 4135,93 гривень інфляційних нарахувань, всього - 169 960,29 гривень.

Стягнути з Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України /68300, Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Севастопольська, 1-а, код ЄДРПОУ 02717676/ на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - 1163,71 гривню судового збору.

Стягнути з Кілійського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України /68300, Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Севастопольська, 1-а, код ЄДРПОУ 02717676/ на користь держави - 840,80 гривень судового збору.

Роз`яснити представнику позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, про які ним заявлено в ході судового засідання, мають бути подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Повний текст рішення складено 13.11.2020 року.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников