Рішення

від 11.11.2020 по справі 640/20538/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Київ № 640/20538/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп (04070, м.

Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 вересня 2018 року №0253881309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 28711,61 грн в частині нарахування санкцій (штрафу, пені) у сумі 23157,75 грн (надалі по тексту - оскаржуване рішення).

Заявлену вимогу позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем штрафні санкції до позивача застосовано понад міру. Так, відповідачем не враховано своєчасну сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту - єдиний внесок) за липень 2015 року, який позивачем сплачено на рахунок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Міндоходів у місті Києві (надалі по тексту - ДПІ у Голосіївському районі), оскільки 14 серпня 2015 року позивач подав заяву до державного реєстратора про зміну місцезнаходження. Вказана помилка була виправлена тільки у грудні 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, адже позивачем вимоги Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі по тексту - Закон України №2464-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) належним чином не виконувалися, а саме єдиний внесок за січень, червень, серпень-листопад 2015 року, січень-грудень 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Відповідною ухвалою суду задоволено клопотання відповідача та здійснено його заміну на належного - Головне управління ДПС у місті Києві.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

03 вересня 2018 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 24611,42 грн та нараховано пеню у розмірі 4100,19 грн.

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному (досудовому) порядку в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 23157,75 грн, однак, рішенням Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - ДФС України) від 26 жовтня 2018 року №34965/6/99-99-11-02-02-75 рішення відповідача залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Негода позивача з оскаржуваним рішенням у відповідній частині зумовила його звернення до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464-VI.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина 8 статті 9 Закону України №2464-VI).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, визначено, що згідно з частиною 11 статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовуються штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Отже, як вбачається з аналізу викладених норм, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску платником, у даному випадку роботодавцем, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Як встановлено судом, штрафні санкції до позивача застосовані внаслідок невиконання ним вимог Закону України №2464-VI, а саме єдиний внесок за січень, червень, серпень-листопад 2015 року, січень-грудень 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

У ході розгляду справи позивач визнав, що дійсно у 2015 та 2016 роках у нього були прострочення зі сплати єдиного внеску, однак сума штрафних санкцій, застосованих до позивача, має бути значно меншою, оскільки єдиний внесок за липень 2015 року позивачем був сплачений своєчасно, що підтверджується платіжним дорученням від 20 серпня 2015 року №521.

З наявної у матеріалах справи копії вказаного платіжного доручення вбачається, що єдиний внесок у сумі 9283,38 грн позивачем сплачено на рахунок ДПІ у Голосіївському районі.

Про викладене вище позивач зазначив у скарзі на оскаржуване рішення, поданій до ДФС України.

Однак ДФС України стосовно факту сплати позивачем єдиного внеску на рахунок ДПІ у Голосіївському районі зазначено, що платіжне доручення від 20 серпня 2015 року №521 не містить відмітку банку щодо списання коштів з рахунку платника та, як наслідок, не підтверджує факт своєчасної сплати сум єдиного внеску.

Суд такі твердження контролюючого органу вважає помилковими з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року №2346-III (надалі по тексту - Закон України №2346-III у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України №2346-III ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України №2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України №2346-III, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №803/1054/17 (касаційне провадження №к/9901/524/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах верховного суду.

Враховуючи викладене та зважаючи, що на платіжному дорученні від 20 серпня 2015 року №521 міститься штамп про прийняття банківською установою платіжного доручення до виконання, суд робить висновок, що обов`язок платника зі сплати єдиного внеску позивачем є виконаним з дати подання платіжного доручення на перерахування грошових коштів на відповідний рахунок.

В процесі закриття та передачі інтегрованих карток платника єдиного внеску - позивача з ДПІ у Голосіївському районі до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - ДПІ у Подільському районі) платіж у сумі 9283,38 грн враховано не було. Дана помилка була виправлена тільки у грудні 2016 року, коли ДПІ у Подільському районі було зараховано сплату позивачем єдиного внеску за липень 2015 року, здійснену 20 серпня 2015 року.

Стосовно сплати єдиного внеску на рахунок ДПІ у Голосіївському районі, а не на рахунок ДПІ у Подільському районі, на облік до якої позивача переведено у зв`язку зі зміною ним місцезнаходження, суд зазначає наступне.

Здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов`язання до державного бюджету у строк, встановлений нормами відповідного Закону, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Крім того, для підтвердження факту несплати суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року №21-377а15 та у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18).

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) висловлена така правова позиція: Допущена підприємством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю .

Отже, зважаючи на все викладене вище, суд робить висновок про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій внаслідок неврахування сплати ним єдиного внеску за липень 2015 року.

Суд звертає увагу, що штрафні санкції позивачем сплачені у тій частині, в якій останній погоджується з їх нарахуванням, а саме у сумі 5553,86 грн. Сплата штрафних санкцій у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Поряд з цим, суд зауважує, що відповідачем не надано суду розрахунку штрафних санкцій, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити за які саме періоди нараховані штрафні санкції та яка саме сума штрафних санкцій була нарахована позивачу внаслідок неврахування ним сплати єдиного внеску за липень 2015 року. Також відповідачем не надано суду витягу з інтегрованої картки платника податків, на підставі якої суд міг би встановити за які саме періоди контролюючим органом застосовано штрафні санкції та які оплати єдиного внеску позивачем здійснені або навпаки не здійснені/здійснені несвоєчасно.

Повноваження щодо нарахування штрафних санкцій, у даному випадку є дискреційними, а тому суд не вправі самостійно здійснювати розрахунок таких санкцій та вираховувати їх розмір відповідно до сплачених зобов`язань.

Таким чином, враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення в частині нарахування штрафних санкцій внаслідок неврахування сплати єдиного внеску за липень 2015 року, та необхідність скасування рішення у такій частині. Отже, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 03 вересня 2018 року №0253881309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп штрафних санкцій внаслідок неврахування сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року у сумі 9283,38 грн згідно платіжного доручення від 20 серпня 2015 року №521.

У іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, 21/16, код ЄДРПОУ 37033466) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук