Постанова

від 24.02.2021 по справі 640/20538/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20538/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03 вересня 2018 року № 0253881309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 28711,61 грн. в частині нарахування санкцій (штрафу, пені) у сумі 23157,75 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 03 вересня 2018 року № 0253881309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп штрафних санкцій внаслідок неврахування сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2015 року у сумі 9283,38 грн. згідно платіжного доручення від 20 серпня 2015 року № 521.

У іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду в письмовому провадженні на 24.02.2021.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 вересня 2018 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 24611,42 грн. та нараховано пеню у розмірі 4100,19 грн.

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному (досудовому) порядку в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 23157,75 грн., однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2018 року № 34965/6/99-99-11-02-02-75 рішення відповідача залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Негода позивача з оскаржуваним рішенням у відповідній частині зумовила його звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з наступного:

- у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску платником, у даному випадку роботодавцем, розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів;

- ДФС України стосовно факту сплати позивачем єдиного внеску на рахунок ДПІ у Голосіївському районі зазначено, що платіжне доручення від 20 серпня 2015 року № 521 не містить відмітку банку щодо списання коштів з рахунку платника та, як наслідок, не підтверджує факт своєчасної сплати сум єдиного внеску, однак, судом було спростовано такі твердження контролюючого органу, адже за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України;

- суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій внаслідок неврахування сплати ним єдиного внеску за липень 2015 року. Штрафні санкції позивачем сплачені у тій частині, в якій останній погоджується з їх нарахуванням, а саме у сумі 5553,86 грн. Сплата штрафних санкцій у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято ним обґрунтовано, адже позивачем вимоги Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI належним чином не виконувалися, а саме, єдиний внесок за січень, червень, серпень-листопад 2015 року, січень-грудень 2016 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку;

- крім того, апелянт наголошує на пропуску строку позивачем на звернення до суду з даним позовом після адміністративного оскарження рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальні строки, в тому числі строки звернення до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відповідно до преамбули Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

За ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Таким чином, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.

Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абз. 3, 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею .

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Таким чином, слід зазначити про те, що вказаними положеннями визначений порядок дій платника податків у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, прийнятим відповідно до Закону № 2464-VI, зокрема, передбачено: адміністративний та судовий спосіб його оскарження .

Крім цього, правове регулювання, наведене у абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого, згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити таке рішення ще і в судовому порядку. Однак, таке право, має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ .

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 січня 2019 року в справі № 802/983/18-а, від 12 лютого 2020 року в справі № 480/1192/19.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 19.03.2020 (справа № 140/1757/19) висловив таку правову позицію. Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. Втім, правове регулювання, наведене у абзаці 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.

Слід врахувати, що даному випадку, позивачем оскаржується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке датовано 03.09.2018 .

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному (досудовому) порядку, однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 26.10.2018 скаргу позивача було залишено без задоволення.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей Закону № 2464-VI та статті 122 КАС України, вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого, строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, можливість застосування строку, визначеного частиною четвертою статті 122 КАС України, виникає у разі, якщо інший закон, що регулює спірні правовідносини, не встановлює іншого строку звернення до суду (в тому числі і у разі використання процедури адміністративного оскарження).

Абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, встановлено десятиденний строк для платника податків, протягом якого останній може або (1) сплатити суми недоїмки та штрафів, або оскаржити вимогу в (2) адміністративному чи в (3) судовому порядку. Отже, вказаною нормою Закону № 2464-VI, встановлено, в тому числі, і строк звернення до суду.

Позивач звертається до суду з даним позовом лише 03.12.2018 (а.с. 27), тобто, з порушенням строку звернення до суду (з порушенням спеціального десятиденного строку звернення до суду щодо оскарження рішень територіального органу доходів і зборів, визначеного статтею 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI після їх оскарження в адміністративному порядку).

При цьому, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не заявлялось і будь-яких причин поважності пропуску цього строку не було зазначено.

Бездіяльність, в контексті оскарження спірного рішення після його оскарження в адміністративному порядку до ДПС України, позивачем обґрунтована при зверненні до суду не була, у зв`язку з чим, не може розглядатися судом, як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, на що, під час розгляду спору не звернув увагу суд першої інстанції.

Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Слід зазначити, що дотримання строків розгляду адміністративних справ - одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши даний позов по суті, не залишивши його без розгляду після встановлення, що його подано поза межами строку, встановленого для звернення до суду, що свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 240, 243, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 р. - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант Медіа Груп до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко