Рішення

від 13.11.2020 по справі 720/1017/20

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.11.2020

Справа № 720/1017/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Павлінчука С.С.

з участю секретаря Істратій І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кучурян М.М.

представника відповідача Вівчара Р.Г.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про поновлення її на роботі в КНП Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини , скасування наказу про її звільнення, стягнення з відповідача середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, а також стягнення моральну шкоду, посилаючись на те, що 01.06.2020 року її було незаконно звільнено згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи що виникають з трудових відносин розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Відповідно до ухвали Новоселицького районного суду від 23.07.2020 року по вищевказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

18.08.2020 року від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

25.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Вона пояснила, що працювала на посаді медичної сестри КНП Боянська АЗПСМ разом із лікарем ОСОБА_3 , крім того остання була її сімейним лікарем. 18.05.2020 року вона захворіла, зокрема в неї була температура, кашель та нежить, а тому зранку вона написала СМС-повідомлення ОСОБА_3 про те, що не вийде на роботу. Після цього остання відписала їй, щоб вона на наступний день приїхала на роботу та доказала, що в неї температура. Цілий тиждень вона хворіла, а 25.05.2020 року вийшла на роботу. За цей час їй ніхто із роботи не телефонував. В той же день ОСОБА_3 сказала їй, щоб вона написала пояснення про причини неявки на роботу, що вона і зробила. 29.05.2020 року були проведені збори трудового колективу, на яких було вирішено питання про її звільнення. Засідання проводила ОСОБА_3 , їй слово для надання пояснень не надавали, голосування не проводилось. Лікування вона проводила вдома, рецептів ніхто їй не виписував, однак вона використовувала ті, що були їй виписані раніше. Вона погано себе почувала, навіть до аптеки не виходила, оскільки ліки приносила тітка. Тест на коронавірус вона здавала ще в квітні, результат був негативний. Внаслідок звільнення вона зазнала моральної шкоди. Після звільнення вона ніде не працює.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Вона пояснила, що працює на посаді директора КНП Боянська АЗПСМ . 18.05.2020 року позивач не вийшла на роботу, однак зранку остання написала їй повідомлення, що її не буде на роботу через хворобу, що вона відписала їй, щоб вона виходила на роботу. ОСОБА_1 не було на роботі протягом робочого тижня. Кожного дня коли позивач була відсутня на роботі вона складала акт, та в кінці робочого дня всі працівники, які були присутні на роботі підписували його. 28.05.2020 року вона отримала письмове пояснення ОСОБА_1 та написала подання про звільнення її з роботи у зв`язку з прогулом. 29.05.2020 року було засідання трудового колективу, на якому було вирішено питання про звільнення позивача. Остання пояснила, що була відсутня на роботі у зв`язку із підвищеним внутрішньочерепним тиском, про те, що в неї була температура, кашель та інші ознаки застуди вона не говорила. Крім того, під час відсутності ОСОБА_1 вона та інші працівники намагались до неї додзвонитись, однак позивач не відповідала.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді медичної сестри КНП Боянська АЗПСМ . Їй відомо що ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період, коли розпочався карантин. В перший же день, коли остання не вийшла на роботу, вона їй телефонувала, однак ОСОБА_1 не відповідала. Кожного дня коли позивача не було на роботі складався акт, який вона підписувала. Потім ОСОБА_1 вийшла на декілька днів на роботу, та повідомила, що була відсутня оскільки хворіла. 29.05.2020 року були збори трудового колективу, на яких були присутні 11 членів трудового колективу в тому числі і вона, на яких було вирішено звільнити позивача з роботи.

Свідок ОСОБА_5 суду дав покази, що він працює водієм КНП Боянська АЗПСМ . Йому відомо, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі приблизно один тиждень. Кожного дня коли її не було на роботі складався акт та він його підписував. Згодом були проведені збори трудового колективу, на яких було вирішеного звільнити позивача за прогул. На зборах ОСОБА_1 говорила, що вона хворіла, тому і не приходила на роботу.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює медсестрою КНП Припрутській АЗПСМ . Їй відомо, що ОСОБА_1 захворіла 18.05.2020 року та вона прийшла до неї додому. Вона особисто міряла їй температуру, та було тридцять сім і сім градусів. У ОСОБА_7 був список ліків, які їй раніше виписував її сімейний лікар ОСОБА_3 , оскільки та і раніше в квітні цього ж року була хвора. Вона принесла їй парацетамол, сумамед та інші ліки і їжу. Позивачка хворіла цілий тиждень, та вона була в неї кожен день після роботи, зокрема в неї була висока температура, вона кашляла та в неї було червоне горло і нежить. Вона допомагала ОСОБА_7 , бо та живе сама із бабусею, яка не може себе сама обслуговувати. Їй відомо, що ОСОБА_3 є сімейним лікарем позивачки, і остання їй телефонувала, однак зі слів позивача та до неї додому не приходила.

Свідок ОСОБА_8 суду дала покази, що вона працює сімейним лікарем КНП Боянська АЗПСМ та головою ради трудового колективу даного підприємства. 18.05.2020 року позивач не вийшла на роботу, вона знає, що ОСОБА_3 та санітарка дзвонили до неї в той день, однак позивач не відповідала, однак особисто при цьому не була присутня. В той же день ОСОБА_3 склала акт про відсутність ОСОБА_7 на роботі, в якому всі члени трудового колективу розписалися. Такі самі акти були складені 19.05.2020 року, 20.05.2020 року, 21.05.2020 року та 22.05.2020 року. До цього часу ОСОБА_1 хворіла двічі протягом цього року на ОРВІ, а в квітні хворів майже весь колектив. 25.05.2020 року позивач прийшла на роботу та повідомила, що хворіла, зокрема, що в неї був внутрішньочерепний тиск. 28.05.2020 року ОСОБА_3 звернулася до трудового колективу із пропозицією про звільнення ОСОБА_1 29.05.2020 року були проведені збори, на яких була присутня і позивач, та де одноголосно було вирішено звільнити останню з роботи. Повідомлення про засідання комісії позивачу надавалось, однак остання відмовилась його підписати та поставила хрестик.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала покази, що вона працює сімейним лікарем КНП Боянська АЗПСМ . 18.05.2020 року ОСОБА_1 вперше не вийшла на роботу. Їй відомо, що ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 дзвонили до ОСОБА_7 кожен день коли вона була відсутня на роботі, однак остання не піднімала слухавки. Кожного дня після закінчення робочого часу складалися акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, які вона та всі члени трудового колективу підписували. 25.05.2020 року позивач прийшла на роботу та повідомила, що вона була хвора, однак ніяких підтверджуючих документів не надала. Потім було засідання ради трудового колективу, на якому ОСОБА_7 давала пояснення, що хворіла, однак всі вирішили її звільнити. До того часу позивачка двічі хворіла на ОРВІ та вона їй відкривала листок непрацездатності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представників відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази,вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06.06.2016 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду медичної сестри КУ ЦПМСД Новоселицького району . 26.04.2019 року позивач була прийнята в порядку переведення до КНП Боянська АЗПСМ Боянської сільської ради на посаду медичної сестри загальної практики сімейної медицини. Відповідно до наказу №12к від 01.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, де підставою звільнення вказано висновок Ради трудового колективу від 29.05.2020 року.

Відповідно до актів про відсутність працівника на роботі складених директором КНП Боянська АЗПСМ від 18.05.2020 року, 19.05.2020 року, 20.05.202 року, 21.05.2020 року та 22.05.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 08 години до 16 години 15 хвилин з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При вирішенні питання про поважність причин відсутності на роботі працівника звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь які докази із передбачених ст.27 ЦПК України. При цьому відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показання свідків та іншими доказами.

До такого висновку дійшла судова палата у цивільних справах Верховного суду України в своїй ухвалі №6-10006кс02 від 31.10.2002 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відсутня на роботі з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року з поважних причин, а тому це виключає її звільнення за прогул.

Зокрема, такою поважною причиною судова практика визнає в тому числі хворобу працівника. Як встановлено з показів свідка ОСОБА_6 вона відвідувала щоденно ОСОБА_1 продовж часу з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року в неї вдома, та остання перебувала у хворобливому стані із підвищеною температурою, нежиттю та червоним горлом. Дана обставина не була спростована іншими доказами по справі.

Крім того, як було встановлено в ході судового розгляду позивач повідомила свого сімейного лікаря ОСОБА_3 про свою хворобу ще 18.05.2020 року шляхом направлення повідомлення на месенджер Вайбер , що визнала представник відповідача в судовому засіданні. В свою чергу ОСОБА_3 в порушення п.1.7 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України N455 від 13.11.2001 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N1005/6196 не відкрила листок непрацездатності позивачу, а також не скористалася своїм правом відвідати як сімейний лікар свого пацієнта вдома для підтвердження чи спростування хвороби останньої, та повідомила ОСОБА_1 про необхідність прийти на роботу.

Посилання представника відповідача на те, що позивач в даному випадку могла скористатися допомогою іншого лікаря для отримання листка непрацездатності не базується на нормах, які регулюють питання надання медичних послуг населенню.

Таким чином, оскільки суд визнає причину відсутності позивача на роботі поважною через хворобу, то наказ про звільнення за прогул підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі з дня наступного за днем звільнення, тобто з 02.06.2020 року.

Згідно ч.1 ст.235 КзПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку із цим позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року .

Відповідно до п.2 вищевказаного Порядку у разі обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про доходи виданої КНП Боянська АЗПСМ №64 від 30.10.2020 року заробітна плата за останні два календарних місяці роботи становить 3026,97 гривень (21 робочих дня у квітні 2020 року) та 4946,19 гривень (19 робочих днів у травні 2020 року). Таким чином, фактична заробітна плата за останні два місяці роботи становить 7973,16 гривень, кількість фактично відпрацьованих днів за цей період - 40 днів, тобто середньоденний заробіток становить 7973,16:40=199,33 гривень.

За період з 02.06.2020 року по 11.11.2020 року позивач повинна була відпрацювати 116 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час її вимушеного прогулу з 02.06.2020 року по 11.11.2020 року становить 23122,28 гривень (199,33 гривень х 116 днів) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 гривень то вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.237-1 КЗпП України , суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача, внаслідок незаконного звільнення з роботи, призвели до моральних страждань, погіршення її матеріального стану, нервових переживань. З урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу складає 2000 гривень.

Щодо стягнення судових витрат за надання юридичної допомоги в сумі 10000 гривень, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не було подано жодних доказів в підтвердження того, які конкретно послуги у сфері правової допомоги та за якою ціною було надано їй адвокатом Ботичем М.П. по даній справі відповідно до угоди про надання юридичних послуг від 02.06.2020 року.

На підставі ст.ст. 40 , 235 , 237-1 Кодексу Законів про працю України , керуючись ст.ст.258, 263, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ директора КНП Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини №12к від 01.06.2020 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді медичної сестри загальної практики сімейної медицини КНП Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини з 02.06.2020 року.

Стягнути з КНП Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини , код ЄДРПОУ 42898430, вул.І.Мороза,8 с.Бояни Новоселицького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 23122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) гривні 28 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2020 року по 11.11.2020 року включно з відрахуванням передбачених чинних законодавством податків і зборів та дві тисячі моральної шкоди.

Стягнути з КНП Боянська амбулаторія загальної практики сімейної медицини на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку підлягає негайному виконанню.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: